Щоб журналістське розслідування мало шанси стати підставою для роботи правоохоронців, редакції варто ще на етапі вибору теми оцінювати статус фігуранта, масштаби можливих збитків та майбутню доказову базу. А після публікації робота над матеріалом не завершується – редакції потрібно бути готовою до юридичного супроводу і комунікації з правоохоронними органами.
Про це розповів журналіст і редактор Bihus.Info Максим Опанасенко під час вебінару “Розслідувачі впливають: як готуються матеріали, які потім лягають в основу гучних справ”. Захід 29 вересня провели регіональний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Хмельницький” спільно з онлайн-медіа ЖАР.INFO.
За словами Максима Опанасенка, за сім років його роботи в Bihus.Info понад 30 кейсів команди потрапили в роботу НАБУ.
Серед прикладів він навів розслідування про житловий комплекс Нацгвардії та “Укрбуд”. Робота над ним почалася з випадково поміченого паспорта будівництва біля станції метро “Печерська”. Через пів року журналісти зібрали доказову базу щодо невигідної заміни квартир для Нацгвардії. Згодом НАБУ і САП відкрили провадження, а справа отримала подальший розвиток.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
На прикладі операції “Мідас” журналіст пояснив, чому редакціям не варто поспішати з публікацією, якщо доказів ще не досить. Першу інформацію про можливе будівництво для високопосадовців журналісти отримали суттєво раніше, але опублікували матеріал лише тоді, коли змогли підтвердити зв’язки документами та даними із судового реєстру.
“Чи вдалося б тоді пошуміти? Вочевидь так. Чи призвело б це до якогось результату? Ні, вочевидь ні”, – підсумував Максим Опанасенко.
У кейсі операції “Карфаген” журналісти вже самі мали дані, які виявилися корисними для слідства. Bihus.Info отримав перелік власників апартаментів у комплексі Glacier у Буковелі, а згодом передав його НАБУ. За словами Опанасенка, частину об’єктів у справі детективи могли знайти саме завдяки цій інформації.
Перед початком роботи Максим Опанасенко радить ретельно обирати тему. Зокрема, якщо ціль, щоб матеріал зацікавив НАБУ і САП, передусім варто перевірити підслідність саме цих правоохоронних органів.
Матеріал має містити сильну доказову базу: фінансові документи, декларації за кілька років, договори, дані про активи, фіксацію присутності людей і розрахунок можливих збитків чи неправомірної вигоди.
“Це має бути по нотах розіграна доказова база”, – наголосив Максим Опанасенко.
Водночас не варто очікувати, що після виходу матеріалу правоохоронці автоматично відкриють провадження. У Bihus.Info після публікацій юристи редакції готують заяви до правоохоронних органів, додають матеріали та зібрану доказову базу. Далі команда стежить за реакцією органів і продовжує юридичну роботу.
“Сучасне розслідувальне медіа в Україні, яке хоче мати такі результати, не закінчується після виходу матеріалу”, – зазначив Опанасенко.
За його словами, саме поєднання правильно обраної теми, ґрунтовної доказової бази та кропіткої юридичної роботи після публікації дає журналістському розслідуванню шанс мати реальні наслідки.
Марія Турчина, комунікаційниця Медіабази Хмельницький
