Робота журналіста під час обстрілів починається ще до виїзду на місце події – з підготовки, оцінювання ризиків і розуміння власної відповідальності. Про це розповіла одеська журналістка Вікторія Яслик під час лекції “Прильоти: як працювати журналісту”, яку організував регіональний хаб Інституту масової інформації (ІМІ) “Медіабаза Одеса, Херсон”.
Безпека журналіста і перші дії на місці
Вікторія Яслик пояснила, що роботу потрібно починати не зі знімання, а з орієнтування в просторі: оцінити ситуацію навколо, зрозуміти, де можна безпечно стояти, куди відходити в разі загрози, чи немає поруч скла, уламків, обірваних дротів або нестабільних будівель. Лише після цього варто діставати камеру чи телефон.
Спікерка також розповіла, що під час роботи на місцях обстрілів журналісти часто діють хаотично через адреналін і бажання швидше передати інформацію. Саме тому вона радить ще до початку роботи чітко визначати для себе завдання – що саме потрібно зняти або дізнатися. Такий підхід допомагає не втрачати концентрації і не створювати додаткових ризиків ані для себе, ані для інших людей.
За словами спікерки, базові речі часто визначають, чи зможе журналіст нормально працювати в критичній ситуації.
“У вас має бути мінімальний набір – заряджений телефон, павербанк і аптечка. Деякі журналісти використовують ще й бронежилети та каски, але це досить рідко зустрічається”, – наголосила Вікторія Яслик.
Водночас головні ризики виникають уже після прибуття на місце прильоту. Спікерка звернула увагу, що журналісти нерідко намагаються максимально швидко підійти до епіцентру вибуху, не враховуючи можливості повторних ударів або небезпеки від пошкоджених конструкцій.
“Безпека насамперед. Ніякий кадр не вартий того, щоб ризикувати життям”, – зазначила вона.
Відповідальність журналіста і робота з інформацією
Під час висвітлення наслідків обстрілів журналіст відповідає не лише за текст чи картинку, а й за безпеку людей, які можуть опинитися в кадрі, наголосила Вікторія Яслик.
“Треба постійно думати про те, що саме ви знімаєте і як це подаєте. Один необережний кадр може показати деталі, які не мають бути публічними. Ви відповідаєте за те, щоб не нашкодити ні собі, ні іншим”, – підкреслила вона.
Саме тому важливо уважно перевіряти відзнятий матеріал перед публікацією і контролювати, що потрапляє в кадр. Це стосується як військових об’єктів, так і роботи рятувальників або пересування техніки.
Під час лекції Яслик також звернула увагу на перевірку інформації. Після прильотів інформаційний простір дуже швидко заповнюється чутками, непідтвердженими повідомленнями та емоційними оцінками очевидців. У таких умовах журналіст має особливо уважно працювати з фактами.
“Працюйте тільки з перевіреними офіційними джерелами – ДСНС, ОВА, Одеською МВА, міською владою, прокуратурою”, – пояснила вона.
Спікерка додала, що помилки під час висвітлення обстрілів можуть мати серйозні наслідки – від поширення паніки до втрати довіри до медіа.
Спілкування з постраждалими й етика знімання
Значну частину лекції присвятили взаємодії з людьми, які пережили обстріл. Яслик наголосила, що журналіст має пам’ятати: перед ним людина в стані стресу або шоку, а не “герой для коментаря”. Тому перед розмовою важливо представитися, пояснити, для якого медіа ведеться робота, і запитати, чи готова людина говорити.
“Це базова повага до людини, яка щойно пережила травматичний досвід”, – зазначила спікерка.
Щоб відтворити подію без додаткового тиску, вона радить ставити прості й конкретні запитання:
- де перебувала людина в момент обстрілу;
- що вона чула або бачила;
- чи вдалося їй швидко знайти безпечне місце;
- яка допомога потрібна зараз.
Водночас Вікторія застерегла від нав’язливих або агресивних формулювань і спроб отримати емоційно “сильний” коментар за будь-яку ціну. За її словами, така поведінка руйнує довіру до журналіста і може повторно травмувати людину.
Окремо вона говорила про етику знімання. Спікерка наголосила, що журналіст не має перетворювати трагедію на видовищний контент або змагатися за кадр, який найбільше шокує.
“Сильний кадр необов’язково означає жорстокий або шокуючий. Важливо, щоб він був точним, доречним і не травмував людей ще більше”, – зазначила спікерка.
Як приклад вона згадала ситуацію, коли після одного з обстрілів журналісти, намагаючись отримати коментар, буквально оточили людину, яка щойно вийшла з-під завалів. За словами спікерки, у такі моменти варто поставити собі просте запитання: чи справді ця розмова потрібна зараз і чи не завдасть вона людині ще більшого стресу?
Головний принцип роботи
Серед типових помилок спікерка назвала поширення фейків, агресивну комунікацію, нехтування безпекою та гонитву за емоційністю. Такі дії, за її словами, шкодять і людям, і репутації медіа.
Підсумовуючи лекцію, Вікторія Яслик сформулювала принцип, який має визначати роботу журналіста на місці обстрілу: “Життя і безпека важливіші за будь-який матеріал”.
Саме цей принцип, за словами спікерки, має впливати на всі рішення журналіста – від дистанції до місця події до вибору кадрів і формулювань у матеріалі.
Авторка: есемемниця Медіабази Одеса, Херсон Дана Гринько
