„Вечірка” до Черновецького поки не переїхала?

Заступник головного редактора газети „Вечірній Київ” Ігор Казмірчук демонструє свіжий номер газети. Кумедно виглядає у такій газеті заголовок до статі, в якому сказано, що яйце одного відомого політика передали до музею (йшлося не про Віктора Януковича). В іншому заголовку помилка: замість „Києва” написано „Київа”. Журналістський колектив „Вечірнього Києва” обурений. Парадокс полягає в тому, що до підготовки даного номера газети колектив не має ніякого стосунку.

18 травня трудовий колектив „Вечірки” дізнався про призначення нового виконуючого обов’язки головного редактора - Романа Костриці. Того ж дня журналісти дізналися про його наказ щодо переміщення співробітників і майна редакції з її приміщення на вулиці Маршала Гречка до приміщення газети „Хрещатик” в іншому районі міста. Більша частина журналістів вирішила не підкорятися такому наказу й залишилася у попередньому приміщенні, а осередок профспілки на своїх зборах ухвалив рішення вимагати звільнення в.о. головного редактора Р.Костриці за порушення трудового законодавства відповідно до статті 45 Кодексу законів про працю України. Таким чином газета виходить, але переважна більшість трудового колективу редакції не має стосунку до змісту кількох її останніх номерів.

Газета „Вечірній Київ” виходить уже більш як сто років і на даний момент її редакція є комунальним підприємством Київської міської ради. Відповідну раду очолює Леонід Черновецький, на політику й команду якого журналісти з інших видань теж уже скаржилися. Формально редакція орендує приміщення (два поверхи будівлі) на вулиці Маршала Гречка, сплачуючи лише за комунальні послуги, і в липні договір оренди закінчується, хоча і може бути продовжений та й скоріш за все був би продовжений, оскільки орендодавцем виступає колективне підприємство, засноване працівниками самого „Вечірнього Києва”. Але, мабуть, саме закінченням договору оренди Р.Костриця аргументуватиме свій наказ про переміщення.

Революція з переміщенням редакції, затіяна новим виконуючим обов’язки головного редактора, виглядає не логічною, адже за словами колективу на початку травня мав відбутися конкурс на заміщення посади головного редактора, але про те, чи відбувся він, і якщо так, то які його результати, трудовому колективові нічого не відомо. Романа Кострицю представили їм саме як „в.о.”, а не повноцінного головного редактора. Взагалі-то, у „Вечірньому Києві” змінилося вже п’ятеро виконуючих обов’язки головного редактора за менш як рік часу. Через місяць-два може прийти новий в.о. головного редактора і вирішити, що нове приміщення для редакції не підходить і потрібно повернутися на Маршала Гречка. Виходить, що або конкурсу не було проведено, як обіцяли, і вже не буде, а Роман Костриця прийшов всерйоз і на довго, або в.о. головного редактора (чи той, хто ним керує) спочатку робить що-небудь, а потім уже думає.

За деякою інформацією переїзд в редакцію газети „Хрещатик” для „Вечірнього Києва” не останній і після цього має відбутися подальший переїзд в інше приміщення. Проте в оголошеному наказі про переміщення про його тимчасовість нічого не сказано, а сам текст наказу  не дуже хочуть показувати працівникам, можливо тому, що він не підписаний головним бухгалтером редакції – другою матеріально відповідальною особою на підприємстві поряд із головним редактором; наказ завізований лише завгоспом.

Але колектив редакції, за винятком кількох осіб, відмовився від переїзду не через якусь свою примху. За словами тих працівників, які побували в новому приміщенні, там для редакції „Вечірнього Києва” виділено всього дві кімнати, а в приміщенні по вулиці Маршала Гречка, як уже згадувалось, „Вечірка” займає цілих два поверхи. Журналісти не в захваті від перспективи працювати сидячи один в одного на „головах”, а це вже дає підстави ставити питання про те, чи не є такі нововведення зміною істотних умов праці. Про таку зміну відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю працівник має бути попереджений не менш як за два місяці, хоча про переміщення всі дізналися тільки 18 травня.

Крім того, переведення працівника на роботу в інші місцевість здійснюється тільки за його згодою, що передбачено частиною першою тієї ж статті 32 КЗпП. Переміщення з одного в другий район Києва можна вважати рівноцінним переміщенню з одного району області в інший, адже з окраїни столиці до центру можна добиратися і півтори години. А більшість журналістів заявляють, що наказу про переміщення не бачили і тим більше не розписувалися на ньому про ознайомлення з наказом. Переїжджати більшість працівників не бажає, за словами членів профкому досить багато людей живуть поряд з приміщенням по вулиці Маршала Гречка і переїзд в нове приміщення створює для них труднощі, на окраїну, де живуть багато працівників і знаходиться старе приміщення, метрополітен не проведено, то ж тепер на роботу на новому місці доведеться їздити кількома видами транспорту.

Зараз трудовий колектив „Вечірнього Києва” знаходиться в підвішеному стані. Газета виходить, але без участі журналістів редакції. Всі шпальти газети новому в.о. головного редактора заповнити не вдається і декілька сторінок просто „забивають” передруками з мережі Інтернет. Газету начебто розповсюджують безкоштовно увечері, а не продають зранку, як було останніми роками, але і тут можуть виникнути непорозуміння, адже договори редакція уклала саме на доставку газети зранку. По-друге, читачі, які отримують газету за передплатою, опинилися в дурному становищі, проплативши гроші за газету, яку тепер можна отримати в метро безкоштовно.

Виконуючий обов’язки головного редактора разом зі своїми інструкторами з КМДА зайняли радикальну позицію: нехай журналісти доводять, що вони „не верблюди”, ми ж тим часом перебудуємо газету на свій лад не зважаючи ні на що. Як і в кожному трудовому спорі роботодавець має перевагу, бо може і заробітну плату не нарахувати, і звільнити (про що вже кільком працівникам повідомили, хоча з наказами про звільнення їх так і не ознайомлено). Але колись такий стиль управління комунальними медіа з боку команди Черновецького може довести до критичної точки, коли посадовці з Європейського Союзу запитуватимуть: що це у вас робиться зі столичною комунальною пресою? А команда Віктора Ющенка так хизувалася свободою слова, яку вона подає як одне зі своїх найбільших досягнень. Чи захоче Віктор Ющенко „червоніти” перед Заходом через політику представників київської міської влади?

Роман Головенко, Інститут масової інформації