Ми живемо у світі, де нас оточує безліч живих істот. Деякі з них цілком безпечні для людини, інші можуть становити загрозу за певних умов, а є й такі, що потенційно небезпечні для життя та здоров’я. Україна географічно розташована у широтах, де кількість небезпечних для людини тварин значно менша, ніж в Австралії чи тропічних країнах. Проте і в нас трапляються такі види, з якими найчастіше стикаються саме в польових умовах.

У зв’язку з війною журналістам дедалі частіше доводиться працювати в польових умовах, що супроводжується ризиками контакту з представниками тваринного світу, які можуть завдати шкоди. У цих рекомендаціях Інституту масової інформації:

  • зупинимося на небезпеках, пов’язаних із дикими та свійськими тваринами, 
  • пояснимо, як діяти у випадку контакту з ними, 
  • як убезпечити себе від потенційної загрози та 
  • як надати першу домедичну допомогу у таких ситуаціях.

Цей матеріал укладений на основі поєднання наукових праць, практичних методичних рекомендацій та спеціалізованих медичних ресурсів. У ньому зібрано узагальнену інформацію з підручників і довідників, статей медичних експертів та навчальних посібників, а також використано матеріали, підготовлені для журналістів, що працюють у польових умовах (список подано внизу матеріалу).* Такий підхід дозволив сформувати практичні поради щодо безпечної поведінки в середовищі потенційно небезпечних тварин та надання домедичної допомоги при укусах чи контакті з ними.

Павуки

В Україні водиться понад 1 000 видів павуків, проте небезпечних для людини мало. Найнебезпечніший вид павуків, що проживають на території України, – це каракурт, відомий як європейський родич чорної вдови. 

Каракурти – це чорні павуки з круглим тілом, розміри яких можуть досягати 2 см. У самців – характерний рисунок з червоних плям, оточених білим. Під час шлюбного сезону самиці також можуть мати на тілі червоні плями, які потім зникають.

В Україні каракурт проживає в Одеській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Донецькій областях і Криму, проте у зв’язку з пом’якшенням клімату ці павуки можуть вже траплятися і ближче до центральної частини України.

Цей вид не любить дуже сухі та спекотні місця, мешкає на узбережжях, у низинах, біля бур’янів і трави. 

Найбільш активні павуки в період міграцій самок, – у липні та серпні. Отрута каракурта в 10-15 разів сильніша отрути однієї з найбільш отруйних змій – гримучої змії. Сам укус для потерпілого може бути безболісний, залишаються дві маленькі червоні плями, оточені невеликим почервонінням, незначно набряклі та оніміння. Вже через півгодини (у деяких випадках до 6 годин) після укусу з’являється різкий біль, що поширюється на область живота, поперек, грудну клітину, підвищується температура тіла до критичних цифр.

Серед можливих симптомів укусу каракурта є:

  • Нудота, блювання на фоні сильного головного болю, спрага.
  • Сильна пітливість та посилення виділення слини.
  • Виражений біль у м’язах, посмикування м’язів, можливі судоми.
  • Пригнічення свідомості аж до коми.
  • Артеріальний тиск може як підвищитися, так і різко знизитися, посилюється серцебиття.
  • Задишка.
  • Висипання схоже на таке як при кору, а також свербіння.

Що робити при укусі каракурту

  • Промийте місце укусу чистою водою з милом, або обробіть антисептиком.
  • Прикладіть до укусу пакет з льодом.
  • Негайно зверніться за допомогою до лікарів.
  • Зніміть з потерпілого прикраси, годинник та все, що в разі набряку може перешкоджати кровотоку.
  • Якщо місце укусу прийшлося на кінцівку і потерпілому не потрібно рухатися до місця евакуації, то варто іммобілізувати цю кінцівку і накласти тугу пов’язку вище укусу. Контролюйте її положення, по мірі наростання набряку кінцівки послаблюйте її. Ця пов’язка не має перешкоджати артеріальному кровотоку.
  • При можливості потерпілий має знаходитися у спокої, не варто активно рухатися, оскільки пришвидшиться кровотік і отрута активніше пошириться організмом.
  • Забезпечте рясне пиття рідини.
  • Контролюйте стан дихання та пульс постраждалого, та у разі зупинки переходьте до надання серцево-легеневої реанімації.

Інші павуки

Незважаючи на те, що інші павуки на території України є відносно безпечні, варто пам’ятати, що будь-який укус павука може викликати алергічну реакцію. Іноді це може бути досить гостра реакція, така як набряк Квінке чи анафілактичний шок. Оскільки людина не є потенційною жертвою павуків, вони атакують лише при потенційні загрозі їх життю. Тому, якщо ви бачите будь-якого павука, не чіпайте його.

Кліщі

На території всієї України дуже поширений інший різновид павукоподібних, які може нести загрозу людині, – і це кліщі. Найбільшу небезпеку несуть іксодові кліщі, які не є ядовитими, проте є носіями бактерій борелій, що є збудниками хвороби бореліозу або (інша назва) хвороби Лайма.

Іксодові кліщі найчастіше живуть у високій траві, кущах та лісах, а також на узбіччях лісових доріжок і стежок. Вони не живуть на деревах, а зазвичай знаходяться на висоті 20-60 см від землі, чекаючи на жертву. Кліщі є кровоживними членистоногими. При потраплянні на жертву прикріплюються до неї за допомогою свого ротового апарату, при цьому вприскують у тіло жертви антикоагулянти та обезболюючу речовину. Саме тоді ж до тіла жертви можуть потрапити бактерії борелії.

Найчастіше кліщі присмоктуються до шкіри на нижніх кінцівках, нижній частині живота, статевих органів та сідниць. Проте, можуть присмоктуватися до шкіри голови, пахв, пахвинної ділянки. Вони полюбляють тінь і вологу шкіру.

Як безпечно видалити кліща

  • Захопіть кліща максимально близько до шкіри, охоплюючи ротовий апарат, і повільно та обережно вийміть його. Це можна зробити пальцями, пінцетом чи спеціальними засобами.
  • Якщо ви це робите пальцями – одягніть рукавички, щоб запобігти потрапляння на шкіру інфекційної рідини кліща.
  • Переконайтеся, що голівка чи хоботок не відірвалися від тіла кліща, якщо відірвалися, витягніть їх за допомогою голки як скалку.
  • Обробіть місце укусу антисептиком та вимийте руки з милом.

Зазвичай швидких реакцій, що небезпечні для життя, на укуси кліщів не виникають. В місці укуса може спостерігатися почервоніння. Миттєвої госпіталізації такий потерпілий зазвичай не потребує, але в подальшому варто зробити аналізи на антитіла IgM та IgG до Borrelia burgdorferi. Такі аналізи варто здавати через 2–4 тижні після укусу. Якщо раніше на шкірі з’явиться червоне кільце (мігруюча еритема), аналізи чекати не треба – лікар ставить діагноз клінічно й одразу призначає антибіотики. Іноді лікарі призначають антибіотикотерапію відразу після укусу з метою профілактики. Проте така профілактика не завжди є ефективною, тож в подальшому все одно варто зробити відповідні аналізи навіть без очевидних клінічних проявів хвороби.

Сколопендри

На території України мешкає кільчаста сколопендра, що виділяє дуже сильну отруту, але її укус для людини не призводить до смерті. Отрута сколопендри набуває найсильнішої дії навесні. 

Симптоми при укусі сколопендри:

  • Різкий, пекучий біль відразу після укусу (може триматися від кількох годин до 1–2 діб).
  • Почервоніння, набряк і запалення навколо місця укусу.
  • Відчуття печіння, оніміння або поколювання.
  • У деяких випадках — пухирці з рідиною чи локальний некроз (рідко).

Що робити, коли вкусила сколопендра

  • Обробити рану антисептиком.
  • Прикласти холод
  • Іммобілізувати кінцівку.

Якщо з’являться сильний набряк, задишка, висип по тілу, запаморочення, нудота — це може бути алергічна реакція. Потрібно негайно звернутися до лікаря.

Бджоли, оси, джмелі та шершні

Бджоли, оси, джмелі та шершні мають жало, яке використовують для введення отрути в жертву. Зазвичай, якщо в людини немає гострої алергічної реакції на цих комах, то такі укуси не є небезпечними для життя.

Механізм укусу бджоли складається з подвійного загостреного жала, прикріпленого до мішечка з отрутою, який впорскує отруту в людину. Коли бджола намагається втекти після укусу, жало і мішечок залишається в тілі людини, і бджола гине. Оскільки мішечок з отрутою після укусу продовжує скорочуватися і впорскувати в тіло отруту, жало бажано витягнути якнайшвидше. Оси, шершні та джмелі мають гладке жало, яке не застрягає в шкірі, тому можуть жалити кілька разів.

Біль від укусу бджоли, оси чи джмеля миттєвий, супроводжується швидким набряком, почервонінням, свербежем.

Що робити при укусі бджоли, оси чи джмеля

  • Знайти безпечне місце, зазвичай оси, бджоли та шершні атакують групами.
  • Видалити жало, якщо воно залишилося в тілі.
  • Обробити місце укусу антисептиком.
  • Випити антигістамінні ліки та обробити місце укусу антигістамінними мазями.
  • При ознаках сильної алергічної реакції чи набряку Квінке звернутися до лікаря.

Репеленти та інші засоби захисту від комах

Журналіст, який працює в польових умовах, повинен мати відповідний одяг.

  • При можливості прикрийте всі відкриті частини тіла одягом.
  • Заправляйте штани у шкарпетки.
  • Одяг має бути достатньо щільним та вільним.
  • Регулярно перевіряйте одяг на предмет наявності на ньому комах, павуків чи кліщів.

Ефективними проти укусів комах та кліщів є репеленти, які наносяться на одяг чи на шкіру. 

Змії

На території України мешкає три види отруйних гадюк: звичайна, степова та гадюка Нікольського.

Гадюки на відміну від вужів мають округло–трикутну форму голови та вертикальну зіницю. Забарвлення досить різне коливається від сірого до коричневого з оливковими та червоно-бурими відтінками, гадюка Нікольського повністю чорна. Типовою ознакою гадюки звичайної є темна зигзагоподібна лінія вздовж хребта та іксоподібний малюнок на голові.

Симптоми укусу гадюки

  • Два чіткі проколи від зубів
  • Різкий миттєвий біль у місці укусу
  • Почервоніння та різкий набряк

В подальшому можуть розвиватися наступні симптоми

  • Слабкість, запаморочення.
  • Пітливість, тремтіння.
  • Нудота, блювання.
  • Прискорене серцебиття, падіння артеріального тиску.
  • Головний біль.
  • Порушення зору, сонливість.
  • У тяжких випадках – судоми, втрата свідомості.
  • Може розвиватися гостра алергічна реакція: анафілактичний шок.

Що робити в польових умовах при укусі гадюки

  • Заспокойте потерпілого, переведіть його в лежаче положення, забороніть рухатися самостійно, рекомендуйте зняти з рук каблучки, годинник та інші предмети, видалення яких може бути утрудненим у випадку зростаючого набряку.
  • Рану обережно промийте, прикрийте стерильною марлею, іммобілізуйте кінцівку і тримайте більш-менш на рівні серця. Відсмоктування, розрізання та будь-які інші маніпуляції в ділянці рани шкідливі.
  • Негайно зверніться до медичного закладу.
  • Якщо потерпілому потрібно рухатися до пункту евакуації, то відповідно іммобілізувати кінцівку не вийде, а рухатися у такому випадку потерпілому варто спокійно.
  • При можливості сфотографуйте змію, яка вкусила потерпілого.
  • Якщо до точки евакуації більше 2 годин, а укус прийшовся на кінцівку, лікарі радять накласти на кінцівку стискаючу пов’язку. Її накладають вище укусу за допомогою еластичного бинта (не можна використовувати турнікет). Після накладання стискаючої пов’язки варто переконатися у наявності адекватного кровообігу у пальцях. 

Інші тварини

Потенційно небезпечними також можуть бути ссавці, що є переносниками одного з найлетальніших вірусів у світі — вірус сказу. Іноді вважають, що переносчиками сказу є переважно м’ясоїдні тварини, але фіксувалися і випадки переносу цього вірусу наприклад, їжаками, білками і навіть великим рогатим скотом.

Вірус сказу переноситься через укус інфікованої тварини, віруси містяться у слині тварини носія. Вірус сказу впливає на поведінку інфікованої тварини, що робить її максимально агресивною. На території України досить мало хижаків, які можуть оцінювати людину як здобич, тому зазвичай дикі тварини обережні і самі уникають контакту з людиною. Проте це не стосується скажених тварин, хворі на сказ тварини можуть самі неспровоковано нападати і навіть переслідувати людину. Тому, якщо ви бачите дику тварину, яка вас не боїться чи навіть сама йде на контакт, чи переслідує вас, зробити все можливе, щоб дистанціюватися від такої тварини.

Переносниками сказу є і свійські тварини, переважно це стосується собак та котів. Тому, якщо це не ваша тварина, уникайте безпосереднього контакту з цією твариною, особливо, якщо вона безпритульна, а своїх тварин прививайте від сказу.

Якщо ж вас все-таки вкусила дика чи свійська тварина, навіть цілком здорова на вигляд, потрібно обробити рану антисептиком і негайно звернутися до лікаря за відповідними щепленнями.

Список використаної літератури:

  1. Медицина в різних природних умовах: Посібник з надання першої та невідкладної догоспітальної медичної допомоги. Тейт Хеггінс, Алі С. Арасту, Пол С. Ауербах. Київ, ВСВ “Медицина” 2024.
  2. ОТРУЙНІ ЧЛЕНИСТОНОГІ ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ, МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до практичних та самостійних робіт для здобувачів біологічного факультету усіх форм навчання.  Делі О. Ф., Підгорна С. Я., Трач В. А., Черничко К. Й., 2022 
  3. Рецензенти: С. С. Чернадчук, кандидат біологічних наук, доцент кафедри молекулярної біології, біохімії та генетики Одеського національного університету імені І. І. Мечникова; Н. А. Кириленко, кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізіології, здоров’я і безпеки людини та природничої освіти Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. 
  4. Велика енциклопедія тварин / Укл. : Дмитро Стрєлков, Олександра Цеханська, Ольга Шаповалова. — Харків: Пегас, 2010. 
  5. Портал для лікарів Empendium
  6. Стаття: Перша допомога при укусі Каракурта. Лікар-анестезіолог відділення ВАІТ А.Л. Сбродов