Журналіст-фрілансер та воєнний кореспондент Олександр Качура, який співпрацює з іноземними медіа та раніше співпрацював із “Суспільне Донбас”, був змушений виїхати з Краматорська до Києва через погіршення безпекової ситуації.
В інтерв’ю журналістці Інституту масової інформації Валентині Троян він розповів про гуманітарний колапс у місті, вороже ставлення частини місцевих жителів до медіа, зміну методів російської пропаганди та втрату інтересу західних редакцій до війни на Донеччині.
“Без газу та води життя стало майже нестерпним”: про виїзд із Краматорська
Олександр Качура родом з Донецька. З 2015 року він жив у Дружківці, у 2025 році переїхав до Краматорська, де мав квартиру, а у 2026-му через постійні обстріли перебрався до Києва. Журналіст устиг виїхати за кілька днів до того, як у Краматорську зникло газопостачання.
За словами медійника, російські військові застосовують тактику ударів по критичній інфраструктурі, яку раніше використовували в Дружківці. Там під Новий рік обстріляли газову магістраль. Тоді газовики з допомогою військових відремонтували трубу до березня, однак згодом газопостачання однаково довелося припинити.
“Дуже-дуже важко, коли цілий день падають КАБи, потім проблеми зі зв’язком, немає світла, немає води. Вода – це була одна з найбільших речей, які виводили із себе. Бо світло можна зарядити: пішов десь у пункт незламності, зарядив павербанк чи станцію. Але під дронами тягати баклажками чи відрами воду – це просто анріал. А коли зник і газ – це стало майже нестерпним”, – ділиться Олександр.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
За спостереженнями журналіста, у місті згорнуто більшість сервісів. Вантажні відділення Нової пошти працюють лише в Слов’янську, а відділення Укрпошти скоротили кількість і години роботи. Зокрема, приймають клієнтів лише поза комендантською годиною – з 11:00 до 15:00.
Качур зазначає, що такі умови фактично витискають людей з міста, проте держава, на його думку, не забезпечує повноцінної альтернативи для довгострокового облаштування переселенців. Шелтери є лише тимчасовим рішенням, а в місті залишаються переважно пенсіонери та соціально незахищені люди, яким нікуди їхати.
Робота під “роями” дронів та агресія місцевих жителів
Останніми тижнями працювати в прифронтових містах стало вкрай небезпечно через велику кількість безпілотників. Олександр Качура порівнює дрони з бджолами та згадує, що щодня бачив спалені цивільні автівки, одну з яких знищили просто в центрі Краматорська навпроти його будинку.
Окрім фізичної небезпеки, журналісти стикаються з агресією частини місцевих жителів, які перебувають під впливом російських фейків. Олександр пригадав випадок на вулиці Південній, де він знімав наслідки влучання біля гуртожитку.
“На мене накинулися дві жіночки. Вони сплутали мене з колегою Сергієм Горбатенком (колишній кореспондент Донбас.Реалії. – Ред.) і почали кричати: “Горбатий – навідник, це все через тебе!” Я кажу: “З чого ви взяли, що я Горбатенко? Я без окулярів, я Качура”. А вони у відповідь: “Все одно ви навідники”, – розповів журналіст.
За словами Качури, значна частина жителів Донеччини досі вірить у конспірологічні міфи про те, що обстріли починаються відразу після ввімкнення телекамери або що українська артилерія нібито веде вогонь спеціально для гарних кадрів західних медіа.
Водночас навіть лояльні до України чи нейтральні жителі відмовляються давати коментарі на камеру. Люди бояться, що в разі окупації міста російські спецслужби використають ці відео проти них.
Також, додав журналіст, люди з проросійськими поглядами теж відмовляються спілкуватися з українськими та європейськими журналістами, зокрема з медійниками з країн Балтії, звинувачуючи їх у брехні.
Західні медіа менше висвітлюють бойові дії на Донеччині
Олександр Качура констатує суттєве падіння інтересу іноземних редакцій до подій на Донеччині. Західні знімальні групи приїжджають на схід України значно рідше.
Серед причин журналіст називає скорочення бюджетів іноземних видань, втому аудиторії від теми війни та зміну редакційного фокуса: замість бойових дій медіа частіше висвітлюють політичні процеси й дипломатичні переговори.
“Зараз у західних медіа є запити на інтерв’ю з українською владою та дипломатами щодо можливих перемовин і майбутніх домовленостей. Уже йдеться не про війну, а про дипломатію та те, яким буде мир на папері. Хоча ми всі розуміємо, що підписувати щось із Росією нічого не варте – жодних домовленостей вона не дотримуватиметься”, – зазначив журналіст.
Водночас вітчизняний телемарафон Качура оцінює критично, називаючи його провалом інформаційної політики держави.
Російська пропаганда використовує фішинг і злам акаунтів
Аналізуючи інформаційний простір Донеччини, журналіст зауважив, що російські спецслужби змінили тактику роботи в соцмережах та месенджерах. Замість примітивної агітації вони масово використовують фішинг і кібершахрайство.
Зокрема, користувачів додають до сумнівних груп або надсилають у будинкові чати посилання на нібито виплати від ООН чи гуманітарну допомогу. Найчастіше на такі повідомлення реагують літні люди.
Після переходу за фальшивими посиланнями зловмисники можуть отримати доступ до акаунтів, викрасти гроші з банківських карток і використовувати захоплені сторінки для поширення проросійських коментарів та спаму в українських каналах.
Жителі окупованого Донбасу зосереджені на власних проблемах
Також Олександр продовжує моніторити ситуацію на тимчасово окупованих територіях – у рідному Донецьку, Сніжному, а також у Криму, на Запоріжжі та Херсонщині. За його словами, мешканці окупованого Донецька мало цікавляться долею Краматорська чи Слов’янська, попри заяви російської пропаганди про “один регіон”.
“Коли мешканці Донецька вже четвертий рік живуть без нормального водопостачання, проблеми жителів Дружківки, Святогірська чи Добропілля їх мало хвилюють. Вони так само виживають у тяжких умовах, просто десь лінія фронту ближче, а десь далі”, – резюмував Олександр Качура.
Як повідомляв ІМІ, у вересні 2026 року в Слов’янську російський дрон ударив по автомобілю, яким користувались іноземні журналісти. Серед них був іспанський фотограф Дієго Еррера та шведський журналіст і письменник Мустафа Джан.
