Понад 50 українських журналістів і журналісток звернулися до колег із західних медіа із закликом не замовчувати війну Росії проти України, не поширювати наративів про нібито небажання з боку України миру та протидіяти інформаційній втомі. 

У відеозверненні вони наголосили, що повномасштабна війна, російські обстріли, руйнування та загибель цивільних тривають, попри поширення у світі уявлень про можливе завершення або заморожування конфлікту.

Автори звернення застерегли західних колег від заголовків і публікацій, які перекладають відповідальність за продовження війни на Україну. 

Зокрема, вони розкритикували спроби окремих західних видань називати “божевіллям” українські удари по російських нафтопереробних заводах на тлі мовчання про знищення українських міст і вбивства цивільних балістикою. 

Окреме обурення викликають маніпулятивні заголовки про те, що на 13-му році російської агресії Україна нібито “не хоче миру”. Як зазначають автори заяви, звинувачувати жертву агресії в небажанні бути знищеною – це “витончений психологічний аб’юз”.

Журналістські стандарти проти інформаційної втоми

Директорка департаменту стратегічного аналізу та розвитку соціально впливового контенту Суспільного, теле- й радіоведуча, яка долучилася до відеозвернення, Тетяна Трощинська в коментарі журналістці Інституту масової інформації (ІМІ) Валентині Троян підкреслила, що проблема полягає не так у складній комунікації, як у банальному недотриманні базових, універсальних журналістських стандартів, якими керуються якісні медіа у всьому світі. 

За її словами, міжнародні організації, зокрема Amnesty International та структури ООН, оприлюднюють дані про непропорційно високу кількість цивільних жертв унаслідок російських далекобійних ударів.

“Ми можемо подивитися звіти міжнародних організацій – Amnesty International, гуманітарного департаменту ООН тощо. Там чітко вказано, що це непропорційні жертви серед цивільних українців, і Україна не робить того з Росією. Це абсолютно очевидні речі”, – зазначила Тетяна Трощинська.

Вона наголосила, що військово-політичне керівництво України діє в умовах жорсткого контролю і дотримання міжнародного гуманітарного права, тоді як Росія уникає будь-якої відповідальності – чи то за руйнування Академії наук, чи то за злочини проти цивільних в окупації, масштаби яких стають відомими після нових даних з Олешків.

Чому українські медійники звернулися до західних колег

Воєнний кореспондент Андрій Цаплієнко, який також долучився до звернення, у коментарі ІМІ пояснив, що ініціатива “є не просто спробою пробити стіну байдужості, а попередженням для західних суспільств” від недооцінювання російської загрози.

На його переконання, війна в Україні – це глобальний цивілізаційний конфлікт між добром і злом, у якому немає напівтонів. І наслідки російської агресії можуть вийти за межі України та вплинути на безпеку європейських партнерів.

“Ми хочемо не просто пробити інформаційну стіну, а попередити наших колег. Війна насувається і на них, буквально. Якщо Україна програє в цій війні, про що навіть думати не хочеться, то війна прийде і на землю наших європейських партнерів, і зруйнується, по суті, весь світовий порядок”, – зазначив Цаплієнко.

Він додав, що українські журналісти, які працюють безпосередньо поблизу фронту, мають набагато ширшу картину реальності, ніж західні суспільства, у яких швидко настає втома від тривалих конфліктів. 

У зверненні українські медійники закликали міжнародних колег називати російську агресію своїм ім’ям, не поширювати маніпулятивних тверджень і не допускати послаблення уваги до війни.

“Саме від журналістів залежить, наскільки хоробрими будуть політики”, – йдеться у зверненні.

Інститут масової інформації наводить повний текст відеозвернення.

Ми, українські журналісти та журналістки, звертаємося до вас, наших колег – журналістів цивілізованого та демократичного світу.

Ми звертаємося до вас із країни, де ранки починаються з перевірки – чи всі наші рідні й друзі живі. І наше звернення – це відчайдушна спроба попередити та застерегти. Вам може здатися, що війна в Україні зупинилась або от-от зупиниться. Але втома від української війни – це спроба не бачити реальність. Адже війна в Україні триває. Тривають геноцид та екоцид, щоденні російські обстріли, руйнування та полювання на мирних громадян.

Можливо, вашим глядачам або читачам уже “нецікаво”, як нас убивають у прямому ефірі, і, можливо, наші смерті для вас перестали бути досить драматичними.

Деякі журналісти пишуть, що бити по російських нафтопереробних заводах – це божевілля і ганьба! А вбивати людей балістикою не ганьба? А руйнувати мости, школи, лікарні – це не божевілля?

Нам неприйнятно бачити заголовки, що на 13-му році агресії росії проти нашої країни й нашого народу “Україна не хоче миру”. Це як витончений аб’юз – звинувачувати жертву агресії в тому, що вона відмовляється бути жертвою і чинить спротив.

Ми маємо всі розуміти – Росія як країна-агресор щодня тренується вбивати й нищити. 

Світові лідери остерігаються публічно визнати, що велика війна неминуча, і вона як ніколи близько.

Але давайте вже відкрито говорити, що це цивілізаційний конфлікт, який стосується Сполучених Штатів так само, як і Європи.

Ми переконані – сприймати Україну як місце, де відбувається війна, яка не стосується решти світу, небезпечно. Ми дуже хочемо миру, але не хочемо його імітації. Щоб ця або інші агресії більше ніколи не повторювались, агресор має бути покараний.

Визнаймо: Путін – це сучасний Гітлер. І ми не маємо повторювати помилок історії – намагатися вмиротворити агресора є небезпечним для всього світу.   

Ми закликаємо вас не мовчати: саме від журналістів залежить, наскільки хоробрими будуть політики.  

Ми закликаємо вас називати речі своїми іменами. Силовий тиск на Україну – це вбивство тисяч людей.

І саме від журналістів залежить – не дозволити політикам зняти санкції.  

Саме від журналістів залежить – не дати агресору наростити силу і продовжувати вбивати людей та нищити країни й світ.  

Журналісти! Зробіть усе можливе, щоб ваша країна не стала на бік зла. Ніхто не має права змінювати світовий порядок силою і окупацією.  

Ми віримо в силу слова, у справедливість і вашу принциповість.  

Хай здоровий глузд врятує нашу спільну планету.