Такого явища, як самоцензура, просто не існує в природі – Золотухін

Фото – Укрінформ

Виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін вважає, що такого явища, як самоцензура, не існує в природі, оскільки кожен журналіст є носієм і виконувачем невіддільного права людини на те, щоб сказати щось або не сказати.

Таку думку в інтерв'ю ІМІ висловив виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін. 

“Явища, як самоцензура, просто не існує в природі. Поясню чому. Засади свободи слова, ключової демократичної свободи і права людини, полягають у тому, що ти не порушуєш законодавства, ти маєш право говорити все що завгодно. В Україні зараз відсутня воєнна цензура. Це означає, що кожен журналіст має право виконувати свою роботу і говорити будь-які речі, будь-що. Однак, з мого погляду, свобода слова не обов'язок. Ти не зобов'язаний говорити. Свобода слова – це право, яким ти можеш скористатись або ні. Точніше, не так: ти маєш таке саме право мовчати, як і право говорити. Журналіст, який здійснює право на свою свободу слова, може сам для себе вирішувати, чи хоче він про щось розповісти, чи не хоче. Коли ми називаємо право журналіста не розповідати про щось, зважаючи на свої внутрішні мотиви, самоцензурою, я вважаю, що це знущання з концепції свободи слова”, – зазначив Дмитро Золотухін.

На його думку, самоцензура – абсолютно синтетичне поняття. 

“Воно є абсолютним симулякром для того, щоб продовжувати витрачати грантікі, говорити на конференціях такі пишномовні слова. Я ж вважаю, що такого явища, як самоцензура, не існує, тому що кожен журналіст є носієм і є виконувачем невіддільного права людини на те, щоб сказати щось або не сказати”, – зазначив виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін. 

Водночас він зауважив, що, коли журналісти обмежують себе в поданні тієї чи іншої інформації, вважаючи, що це, до прикладу, може нашкодити нацбезпеці, доречно вживати слово “відповідальність”.

“Це можна назвати відповідальністю, зобов’язанням перед суспільством. Тобто людина, яка відчуває свою відповідальність перед своєю спільнотою, наперед думає про наслідки своїх слів і може або говорити ці слова, або не говорити. Я вважаю, що відповідальні журналісти так себе і поводять: вони або про щось говорять, або про щось мовчать”, – додав Дмитро Золотухін.

Як повідомляв ІМІ, обмеження та заборони в роботі медіа, блогерів, ЗМІ в Росії призвели до того, що, розповідаючи про окремі події, автор не може уникнути покарання. Принаймні формально його слова підпадають під дію кримінального кодексу Російської Федерації.