Боснійська журналістка Аїда Черкез, яка прожила майже чотири роки в облозі під час війни в Сараєві (1992–1995), поділилася досвідом виживання в умовах повної відсутності електрики, води та тепла. Про це вона розповіла в інтерв’ю Суспільному.
Життя без світла
За словами Черкез, облога тривала три з половиною роки й весь цей час у місті не було світла. Коли електропостачання зникло, першою проблемою стало масове розморожування холодильників, тож люди були змушені одразу пристосовуватися до нових умов.

“Найперше, що сталося в нас, щойно зникла електрика, – розморозилися холодильники. За кілька днів ми з’їли багато м’яса та інших продуктів… Але світло не повернулося. Ми почали виготовляти олійні лампи. Для фітиля краще використовувати бавовняні шнурки, ніж синтетичні, бо вони неприємно пахнуть”, – згадує журналістка.
Холод як головний ворог
Опалення стало головною проблемою. У перший рік облоги жителі Сараєва вирубали всі дерева в міських парках. Коли дрова закінчилися, у хід пішли підручні засоби.
Аїда Черкез зазначає, що з кожним роком ресурси вичерпувались і пріоритети людей змінювалися. Вона іронічно зауважує, що саме за таких часів “стає в пригоді” російська література – товсті книжки добре горіли й дозволяли готувати їжу.
“На другу зиму ви почнете цінувати російську класику. Росіяни писали товсті книжки. Ви можете нормально готувати їжу на Достоєвському і Толстому. Тож спершу в хід йдуть книжки. Далі – полиці, на яких ці книжки стояли. Потім – інші меблі. На третю зиму ви беретеся за паркет”, – розповідає Аїда.
Для приготування їжі використовували навіть автомобільні шини. Попри жахливий запах, гума горіла довго: за словами журналістки, однієї-двох шин вистачало, щоб готувати їжу протягом усієї зими.
Випробування відсутністю інформації
Окремим випробуванням Аїда називає відсутність інформації. Щоб дізнатися новини, люди виймали акумулятори з автомобілів для заживлення радіоприймачів. Газети друкували на друкарських машинках у кількох примірниках і передавали з дому в дім.
“Ви просто не тямите: чи ваше місто єдине, яке страждає? Чи вся країна? Чи вже почалася світова війна?” – пояснює вона.
Солідарність
Попри надскладні умови журналістка наголошує, що війна народжує неймовірну солідарність. Сім’ї жили в одній кімнаті, щоб заощадити тепло, а сусіди ставали ближчими за родичів.
“Ви витримаєте, ніхто не загине з голоду, бо люди завжди подбають одне про одного. І, коли все це закінчиться, між тими, хто пройшов це разом, буде особливий зв’язок”, – розповіла журналістка.
Черкез підкреслює, що Україна сьогодні має значно більшу підтримку світу, ніж Боснія в 90-х.
“Так, певною мірою ваш ворог сильніший, ніж був у нас. Але й ви сильніші, аніж тоді були ми. Якщо ви хочете перемогти – переможете”, – зазначає медійниця.
Наостанок Аїда додала, що після війни поняття “майбутнього” повертається не одразу, але з’являється вміння цінувати кожну хвилину життя як особливий подарунок.
Як повідомляв ІМІ, український фотожурналіст Євген Малолєтка написав книгу “Облога Маріуполя”, у якій розповідає про людей і для людей, про силу і слабкість, про народження і смерть.