Міжнародна організація “Репортери без кордонів” (RSF) дослідила, де російські окупанти утримують затриманих 20 серпня 2023 року адміністраторку телеграм-каналу “Мелітополь – це Україна” Яну Суворову, її колег Максима Рупчова, Олександра Малишева, Владислава Гершона та Марка Каліуша, а також Анастасію Глуховську і Георгія Левченка з каналу “РІА-Мелітополь”.
Про це йдеться в заяві на сайті RSF.
Організація наводить слова Яни Суворової з її листа до рідних, якого вдалося їм передати.
“Я перебуваю в СІЗО № 2 в Таганрозі. Мене мали відправити до Ростова, але останньої хвилини мій етап скасували без пояснень. Чекаю новин, як на морі чекають на шторм, і я дуже занепокоєна”, – зазначила Яна.
Як зазначають “Репортери без кордонів”, саме в цьому ізоляторі, в якому катують українських цивільних та військових, українська журналістка Вікторія Рощина зазнала численних знущань перед смертю в російському полоні у вересні 2024 року.
“Ці семеро журналістів та медійників символізують те, чого найбільше боїться Росія: правду про окупацію українських територій, де арешти та репресії стали нормою. Дехто з них очікує на сфабриковані судові слухання, інформація про інших надходить лише уривками. У жодному разі не можна про них забувати – Кремль відповідальний за їхні долі. RSF закликають до їхнього негайного й безумовного звільнення”, – зазначила регіональна менеджерка RSF з питань України Полін Мофре.
Як зазначити в організації, у червні 2025 року Південний окружний військовий суд у Ростові встановив сумний рекорд: понад 20 справ за “тероризм” проти українських цивільних лише за один місяць, повідомляє російська правозахисна неурядова організація “Меморіал”. Загалом там розглядають понад 300 справ проти українців, заарештованих на окупованих територіях, зокрема й проти кількох адміністраторів телеграм-каналів, затриманих 20 серпня 2023 року в Мелітополі. Серед них – Владислав Гершон з телеграм-каналу “Мелітополь – це Україна”. Спочатку його утримували в маріупольському СІЗО, а тепер він у Ростові в Росії, де чекає суду. Його оточення повідомило RSF про “жахливі та нелюдські” умови утримання. Після етапування його листи стали рідшими, останній датований червнем 2025 року. Суд над ним тричі відкладали, востаннє, без пояснення причин, із 13 серпня на 2 вересня. Так само відкладають судові процеси його колег – Максима Рупчова та Олександра Малишева, яких звинувачують за трьома пунктами: членство в “терористичній організації”, “замах” та “шпигунство”.
Згідно з останньою інформацією RSF, їх тримають у СІЗО № 2 Маріуполя – в’язниці, через яку пройшла більшість журналістів, заарештованих у Мелітополі два роки тому.
Судові процеси над ними неминучі, але їх також кілька разів відкладали. Суд над Рупчовим призначено на 28 серпня, над Малишевим – на 15 вересня. Адміністраторка телеграм-каналу “Мелітополь – це Україна” Яна Суворова також очікує на вирок російського суду. Її судовий процес заплановано на 17 вересня в Ростові за обвинуваченнями в “апології тероризму” та “шпигунстві”. Спочатку її утримували в Мелітополі та Маріуполі, а наприкінці липня 2025 року перевели до в’язниці в окупованому Донецьку, де вона перебуває в жахливих умовах з переповненими камерами, нестачею повітря та води. У середині серпня 2025 року її рідні дізналися, що її утримують у Росії, у СІЗО № 2 Таганрога.
Це тимчасово: “остаточне місце її призначення – Ростов”, повідомив RSF її партнер, намагаючись зберігати надію.
Особливим є випадок модератора телеграм-каналу “Мелітополь – це Україна” Марка Каліуша, затриманого того ж дня. 7 липня російський суд звільнив його від кримінальної відповідальності за “погрози вбивством”, “підготовку теракту” та “незаконне зберігання вибухівки”, але замість звільнення примусово відправив до психіатричної лікарні з діагнозом “шизофренія”.
RSF не змогли підтвердити цей діагноз. За даними української прокуратури, його могли утримувати в установі на окупованій території або в Ростовській області.
“Використання психіатрії як репресивного інструменту – практика, успадкована Росією від радянських часів, і вона дедалі частіше застосовується проти тих, хто чинить опір російському вторгненню”, – наголосили “Репортери без кордонів”.
Журналістку телеграм-каналу “РІА-Мелітополь” Анастасію Глуховську спочатку утримували в Мелітополі, а потім, імовірно, перевели до СІЗО № 2 в Таганрозі. Від моменту її арешту в серпні 2023 року російські органи влади, зокрема пенітенціарна служба, мовчать про місце її утримання й жодного разу не відповіли на запити RSF.
За наявними даними, її могли відправити до російської в’язниці за кілька тисяч кілометрів від рідного краю, без жодного офіційного підтвердження. Що стосується її колеги Георгія Левченка, українська влада повідомила RSF, що суд окупаційної адміністрації Запорізької області “передав до суду обвинувальний акт” проти нього за “заклики до екстремізму та державну зраду”.
За останніми отриманими даними, його вже не утримують у Маріуполі й, імовірно, перевели в інше, поки що невідоме місце.
“Я намагаюся не надто сподіватися… Але щоразу під час кожного обміну полоненими чекаю на дзвінок з повідомленням про звільнення. Усе вже готово, щоб його зустріти”, ̶ ділиться родичка одного з мелітопольських журналістів.
В організації зазначили, що заарештована в травні 2023 року в Мелітополі російськими окупаційними військами журналістка на пенсії Ірина Левченко змогла надіслати листа своїм близьким з донецької в’язниці – доказ того, що вона й досі там утримується. 28 українських журналістів та медійників досі утримуються Кремлем – депортовані на інші окуповані території та до Росії.
