Російські військові залишили на Київщині листи на їхню підтримку з виправдовуванням вторгнення – журналіст
Російські військові залишили на своїх позиціях на Київщині листи від нібито простих росіян зі словами підтримки та обґрунтуванням того, чому це нормально, що окупанти вторглися на територію чужої країни. Фото цих листів опублікував у себе на фейсбук-сторінці фотограф Сергій Моргунов.
"Такі "листи від росіян" були в російських окупантів, що вбивали цивільних на Київщині. Фото зробив ще у квітні", – зазначив він у дописі.
Ось кілька цитат із цих листів-звернень:
"Ты выполняешь свой сыновий долг. Не задумываясь, идешь на врага. А сегодняшний враг стал хитрее и изворотливее, он стал более жесток и циничен. У него нет ни родины, ни матери, ни отца. Он химера, способная приобретать любую форму. Он нелюдь! – пише нібито Надєжда із Санкт-Петербурга абстрактному російському військовому, а точніше, окупанту, який вдерся до Київської області України".
"Киев бросил всю военную мощь, чтобы задавить и вырезать население Луганской и Донецкой области, которое не признало фашистский переворот, не захотело отказываться от русского языка и отрекаться от своего старшего соседа в лице России. Только за это укронацисты взяли и отказали жителям будущей ЛНР и ДНР в праве называться людьми. Наших братьев и сестер, проживающих на Украине, просто расчеловечили и стали убивать", – йдеться в іншому листі за підписом нібито старшого сержанта запасу, який, вочевидь, не знає, що саме росіяни нині створюють живий щит із примусово мобілізованих жителів окупованих територій.
У коментарі представниці ІМІ Сергій уточнив, що роздруківки він помітив у селі Озера після деокупації Київської області.
Голова правління ГО "Громадське радіо", журналіст, ведучий Андрій Куликов вважає, що ці листи розраховані на російських вояків, щоб надати їм упевненість під час дій на фронті.
"Ці листи, на мою думку, розраховані на російських вояків, серед таких, звичайно, є і ті, хто боїться, і такі, хто сумнівається, і такі, хто вагається, які замислюються. І вони розраховані на те, щоб дати цим людям упевненість або принаймні надію, що їх дуже і дуже підтримують, створити враження, що від їхньої поведінки на фронті залежить безпека мирних людей у росії", – пояснив Куликов.
За його словами, листи схожого змісту траплялися йому в дитинстві, коли йому було 9–10 років.
"Це риторика 60-х років Радянського Союзу. Це риторика (періоду. – Ред.), коли починалося звеличення подвигу радянського солдата в Другій світовій війні, вірніше у Великій Вітчизняній, як її тоді називали. І там практично повторюються фрази "від" і "до". Наприклад, "російський солдат, який звільнив від фашизму всю Європу". Ми знаємо, що не всю. І не тільки він. І знаємо, що за тим, як убивали нацистів, ішло нове поневолення", – зазначив Куликов.
Він звертає увагу на те, що словосполучення "Русский солдат" написано з великої літери, що є ствердженням винятковості саме російського солдата.
"Це не дуже прихована форма подальшого виховання відчуття винятковості й переваги в російських вояків. І в цьому сенсі я не бачу нічого ані нового, ані дивного: звичайний набір у тому числі дуже поганих епітетів щодо України, українців, українок, усього нашого народу", – вважає Куликов.
За його словами, автори цих "листів" досить вправно використали ті епізоди, які були в новій історії України й щодо яких досі не завершено розслідування або не було чітко проговорено, "що це було". Як приклад Андрій Куликов наводить пожежу в будинку профспілок в Одесі та вибух або ж обстріл Луганської облдержадміністрації (розслідування не завершено, офіційну версію не озвучено з 2014 року. – Ред.).
"Ці питання, які ми до кінця не з’ясували, не були достатньо наполегливими. І тепер ворог вправно це використовує. І, звичайно, проводить паралелі з поведінкою України й поведінкою тих терористів, які вчиняли злочини на території росії проти мирного населення. Причому щодо частини цих злочинів знову ж таки не було доведено, ким вони були скоєні. Цілком можливо, що це була провокація ФСБ, яку видавали за дії якихось бойовиків", – міркує журналіст.
Андрій Куликов упевнений, що ці листи пишуть не звичайні громадяни, а професійні пропагандисти, які лише підписуються вигаданими іменами.
"Звичайно, я сам Куликов, і прізвище Воробйова в мене не викликає підозри – таке прізвище є. Але ось вам сполучення: "Воробьёва Надежда". Не просто звичайне російське прізвище Воробйова, а ще й ім'я зі значенням: не Лілія, не Ірина. А другий лист узагалі підписаний "сержант запасу". І вони надруковані досить грамотно – так, що правий бік абзаців збігається в одну колонку. Гадаю, що це виготовляється напівіндустріальним способом", – говорить журналіст.
Як повідомляв ІМІ, під час досліджень покинутих росіянами позицій на Київщині дослідники виявили великі обсяги російської пропагандистської газети "Красная звезда". "Всюди, де вони стояли, були присутні їхні газети. Їм доставляли їх прямо на позиції, де вони воювали", – розповів голова міжнародної асоціації дослідників фортифікації "Цитадель" Павло Нетьосов.
Help us be even more cool!
