Журналістка і представниця Інституту масової інформації у Волинській області Мая Голуб поділилася досвідом першої в житті евакуації з потяга Київ – Ковель після обстрілів уранці 13 вересня. Про це вона розповіла журналістці Інституту масової інформації Валентині Троян.
Журналістка їхала потягом № 097К з Києва до Луцька і орієнтовно о п’ятій годині ранку 13 вересня прокинулася від звуків пострілів та вибухів. Згодом оголосили евакуацію пасажирів з потяга до укриття в будівлі вокзалу міста Здолбунів Рівненської області.
“Сьогодні прокинулася в потягу під звуки пострілів та вибухів навколо. Зазвичай я в потягах не сплю, але цього разу заснула. Навколо була темрява і звуки вибухів, а потім тиша. У мене тоді не працювала геолокація, а також зникав зв’язок та інтернет. Не одразу зрозуміла, в якому місті став потяг. Біля мене був невеликий рюкзак, у якому був повербанк, ліхтарик, тоненький ноутбук, вода, турнікет, бинт, загалом були необхідні всі речі в дорогу”, – розповіла Мая Голуб.
За словами Майї, щойно провідниця оголосила про евакуацію, вона одразу взяла свій рюкзак, а також ковдру й дуже швидко побігла до укриття. Навколо було темно, і спочатку не вдалося роздивитися, де вона перебуває разом з іншими пасажирами.
“Я наперед продумала, який одяг із собою взяти, щоб у разі потреби швидко вибігти з потяга, щоб уночі не було холодно. Я була одягнена в теплу кофтинку, жилетку, куртку, в мене були спортивні кросівки, а головне, не було валізи. Я взяла лише найнеобхідніше із собою”, – розповіла журналістка.
Також вона зауважила, як важливо бути зібраними та за можливості не панікувати в такій ситуації. Адже після звуків пострілів та вибухів пасажирка з цього купе, яка їхала з журналісткою, почала дуже переживати.
“Сусідка по купе почала панікувати й відкривати двері купе, дивитись у вікна, коли евакуація оголошена ще не була. Тоді їй сказала, що краще зараз не відкривати двері, а вона у відповідь почала щось кричати. Після цього я вирішила не говорити їй нічого, бо бачила, що вона в стресі. Тоді я подумала, як легко може щось прилетіти через вікно та відчинені двері в потяг, згадуючи вчорашні новини про обстріл пасажирського поїзда в Луцьку. Але намагалася далі про це не думати та про інше погане, що могло б статись. Бо в таких ситуаціях завжди є варіанти, що може бути ще гірше. Але вже ситуація не окей, тож спостерігала й очікувала, що буде далі”, – зазначила журналістка.
Також вона розповіла, що провідниця говорила пасажирам залишити свої речі в потягу, бо вона закриє вагон.
“Але мій рюкзак невеликий, тож я взяла його із собою, тим більше там був турнікет. Я проходила курси домедичної допомоги й знаю, що треба робити в разі чого”, – зазначила Мая Голуб.
За словами журналістки, провідниця наполягала не брати ковдр із собою, бо їх пасажири можуть залишити в укриттях. Але деякі люди все ж брали. Журналістка із собою теж узяла, на якій сиділа в укритті, а після відбою тривоги принесла назад до потяга.
“Коли це все відбувалось, у мене чомусь не було відчуття страху. В таких ситуаціях мозок думає швидко, важливо бути зібраними, а не з розсіяною увагою. В укритті певний час було чути час від часу вибухи та постріли нагорі”, – зазначила журналістка.
Вона згадала, що пасажирка, яка панікувала, вибігла з потяга без нічого. Після відбою тривоги вже в купе вона сказала, що краще особисті речі все ж брати із собою. Бо деякі пасажири далі замовили собі таксі та добиралися вже іншим шляхом до дому.
“Але вже в потягу через це провідниця казала, що не всі пасажири прийшли на свої місця й інші не знали, чи хтось вчасно не вийшов з укриття до потяга, чи люди поїхали на таксі або ж машиною, куди потрібно було доїхати”, – додала вона.
Журналістка квиток на цей потяг купувала заздалегідь, оскільки це була запланована поїздка до Києва. У неї була думка здати квиток на цей потяг, бо напередодні, 12 вересня, безпілотник атакував пасажирський поїзд у Луцьку.
Потяг, яким їхала Мая Голуб, мав приїхати о 6:47 до Луцька. Однак прибув із запізненням, після дев’ятої ранку. Водночас журналістка наголосила, що це провина лише росіян. Провідниця вже в Луцьку допомагала пасажирам зійти з потяга та була привітна.
“Я написала про це пост у Facebook, бо в таких ситуаціях важливо слухати себе, свою інтуїцію. Важливо мати із собою необхідні речі, бо ніколи не знаєш, скільки часу доведеться сидіти в укритті та чи вдасться туди добігти”, – зазначила вона.