Правозахисники: "Хочу к своим" суперечить міжнародному праву та може збільшити порушення прав людини на ТОТ

Ініціатива влади повертати цивільних українців з російської неволі за допомогою проєкту “Хочу до своїх” може суперечити нормам міжнародного права та в підсумку призвести до ще більших порушень прав людини на окупованих російськими військовими територіях. 

Про це йдеться в заяві українських правозахисних організацій, оприлюдненій на сайті Центру прав людини ZMINA.

Правозахисники погоджуються, що дійсно існує необхідність пошуку шляхів повернення цивільних українців, незаконно утримуваних в РФ або на ТОТ. Автори звернення нагадують, що захоплення цивільних є воєнним злочином РФ.

“По суті, ініціювавши проєкт “Хочу к своим”, Україна вперше з початку широкомасштабного вторгнення РФ заявила про намір проводити “обмін” цивільними особами з російською стороною. Така практика суперечить міжнародному гуманітарному праву (МГП), про що українська сторона неодноразово наголошувала. Звільнення цивільних громадян України, незаконно позбавлених свободи внаслідок російської збройної агресії, має відбуватися безумовно“, – підкреслили правозахисники.  

Крім того, йдеться в заяві, складно буде переконатися в добровільності згоди засудженого на “обмін”, оскільки вона надається в умовах несвободи. 

Також оприлюднення персональних даних не виправдане, а популяризація сайту серед громадян негативно впливає на загальне сприйняття України, яка веде війну за незалежність, вважають правозахисники. 

“Створюється уявлення, що автори проєкту навмисно намагаються перебільшити реальний стан речей, де частина громадян України виступає проти іншої частини. Це уявлення формується можливістю подати анкетні дані як про ймовірних порушників, так і про бажання стати “обмінним фондом” для переміщення до Росії”, – йдеться в заяві.

Правозахисники перелічили деякі можливі загрози таких ініціатив:

• Така ініціатива може призвести до збільшення порушень прав людини на окупованих територіях. Наприклад, ворог сприйматиме таку ініціативу як легітимізацію незаконних судових процесів проти українців. Також це може призвести до збільшення кількості як незаконно ув’язнених, так і свавільно затриманих цивільних, щоб використати їх як “обмінний фонд”.
• Поширення практики цивільних обмінів та використання гарантій військовополонених може призвести до зменшення їхнього захисту за МГП. Обмінюючи своїх цивільних громадян на своїх же, Україна в такий спосіб легітимізує злочинну політику РФ щодо “обмінів” цивільними та змінює їхній правовий захист за МГП, який діє між двома сторонами протистояння та забороняє захоплення цивільних, на режим внутрішнього конфлікту. Тобто штучно створюється взаємодія між українськими громадянами. Україна в такий спосіб відмовляється від використання правових гарантій для своїх громадян, які діють під час міжнародного збройного конфлікту.
• Обмін цивільних громадян України, засуджених за злочини проти основ національної безпеки, може стимулювати правоохоронців та суддів до порушень, поверхового розслідування в розгляді таких справ. Також вони можуть на етапі досудового слідства схиляти обвинувачених до визнання провини та укладання угоди в обмін на звільнення до РФ. Це може призвести до порушення права на справедливий суд, і в перспективі потерпілі позиватимуться до Європейського суду з прав людини та Міжнародного кримінального суду.
• Складно буде переконатися в добровільності згоди засудженого на “обмін”, оскільки вона надається в умовах несвободи. Отже, таку особу можуть видворити через її політичні переконання, що є ймовірним порушенням.
• Ефективність такого способу повернення цивільних осіб є дуже сумнівною. Як зазначають самі автори проєкту, зацікавленості в проведенні таких “обмінів” з боку російської сторони не спостерігається. Тож обмін осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки, може ніколи не відбутися. Однак вони можуть вийти на волю після завершення строку відбування покарання.
• Оприлюднення персональних даних не виправдане, а популяризація сайту серед громадян негативно впливає на загальне сприйняття України, яка веде війну за незалежність. Створюється уявлення, що автори проєкту навмисно намагаються перебільшити реальний стан речей, де частина громадян України виступає проти іншої частини.
• Цей проєкт може стати своєрідною лазівкою для уникнення мобілізації в Україні, чим може скористатися РФ, гарантуючи чоловікам призовного віку уникнення служби. 

Правозахисники нагадують, що незаконне утримання цивільних українців є грубим порушенням норм міжнародного права з боку РФ, а з огляду на систематичність та поширеність цієї практики може бути кваліфікованим як злочин проти людяності. Водночас ініціатива українських посадовців щодо формування “обмінного фонду” з-поміж цивільних не відповідає нормам МГП та є виявом непослідовності державної позиції. 

Правозахисні організації закликають державні органи комунікувати із суспільством щодо питань звільнення цивільних. На їхню думку, проєкт “Хочу к своим” становить не лише загрозу інформаційній безпеці країни, а й ставить під сумнів в очах країн-партнерів прихильність України до поваги до прав людини. 

Саме тому автори звернення пропонують:

• закрити доступ широкого кола користувачів до сайту https://hochuksvoim.com/uk;
• продовжувати пошук шляхів повернення цивільних, незаконно утримуваних в РФ, – шляхів, які б не призводили до нівелювання правових гарантій, закріплених МГП;
• активізувати роботу Міжнародної Платформи за звільнення цивільних, незаконно затриманих РФ (International Platform for the Release of Civilians Illegally Detained by the Russian Federation);
• забезпечувати справедливий та якісний розгляд справ щодо злочинів проти національної безпеки, а також враховувати масштаб таких злочинів, сприяти створенню механізмів належного реагування та запобігання таким злочинам.

Нагадаємо, 25 липня 2024 року Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини разом з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими та Службою безпеки України презентував спільний проєкт “Хочу к своим”, який позиціюється як механізм “повернення цивільних українців з російської неволі”. 

Суть проєкту в тому, що на окремому сайті “Хочу к своим” оприлюднюють інформацію про осіб, притягнутих до відповідальності переважно за злочини проти основ нацбезпеки, скоєні в умовах війни (зокрема, державна зрада, колабораційна діяльність, поширення інформації про розташування та переміщення ЗСУ тощо). Разом з фото засудженої особи й короткою інформацією про обставини вчинення відповідного правопорушення на сайті оприлюднюється “згода на обмін”. Тобто прохання особи про її передання на територію РФ або тимчасово окуповану територію України як військовополоненої “для обміну на громадянина України, що перебуває в полоні РФ”. 

Також через спеціальну форму на сайті можна подати три типи заявок: “Бажаєте припинити співпрацю з ворогом?”, “Знаєте, хто співпрацює з ворогом?” та “Бажаєте повернутися до Росії?”. За інформацією уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, повернення осіб здійснюватиметься через попереднє узгодження через канал комунікації між ним та уповноваженою з прав людини в РФ.