Вінницьке медіа “Ми Вінничани” дізналося про позов проти себе лише після того, як апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін. Позивачем виявився співробітник СБУ Олег Рудюк, який вимагав від журналістів 1 млн грн за згадку свого імені в матеріалі про справу депутата облради від забороненої партії “ОПЗЖ” Олександра Царенка. Про це медіа повідомило 22 жовтня на своєму сайті.
Журналісти “Ми Вінничани” писали про дві кримінальні справи, в яких фігурує депутат. За версією слідства, після початку повномасштабного вторгнення РФ Царенко мобілізувався до Збройних сил України, але фактично ухилявся від служби, продовжуючи отримувати грошове забезпечення. У справі, розгляд якої нині триває в Деснянському райсуді Чернігова, фігурують звинувачення в шахрайстві, перевищенні влади та ухиленні від військової служби. Олега Рудюка, який служить в СБУ, в цій історії слідство вважає пособником і організатором частини дій. Згідно з матеріалами слідства, йому було висунуто обвинувачення в пособництві, шахрайстві та перевищенні влади в умовах воєнного стану.
Згадка про нього в матеріалі обмежувалась одним реченням. Проте саме це речення стало підставою для позову до суду. За повідомленням “Ми Вінничани”, Рудюк вимагав від журналістів визнати інформацію недостовірною, спростувати її й сплатити 1 млн грн моральної шкоди.
У травні 2025 року Рудюк звернувся до Вінницького міського суду з позовом проти редакції. Але суд спочатку залишив заяву без руху, оскільки позивач не сплатив судовий збір і неправильно обґрунтував пільгу як учасник бойових дій. Після цього він надіслав заяву про усунення недоліків і попросив поновити строк звернення, проте суд знову відмовив: справа не стосувалася соціального захисту ветеранів, отже звільнення від збору не застосовується.
Суд визнав позов неподаним і повернув позивачу, а апеляційний суд 24 вересня 2025 року залишив це рішення без змін. Зараз Рудюк подав касаційну скаргу.
Як зазначає редакція, попри звинувачення на її адресу Олег Рудюк ніколи не звертався до редакції “Ми Вінничани” з вимогою про спростування. Крім того, редакція не отримувала навіть копії його позовної заяви. Видання не мало змоги висловити свою позицію в суді, адже не знало, що проти нього відкрито провадження.
У рішенні апеляції зазначено, що “відзив від відповідача не надходив”. Суд виходив із припущення, що позов нібито був скерований для ознайомлення. Проте в редакції запевняють: жодного листа, повідомлення чи ухвали вони не отримували.
Про судову історію журналісти дізналися випадково: під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, коли вивчали інші справи в межах розслідування.
Редакції досі невідомо, яку саме інформацію Рудюк вважає неправдивою. Там зазначають, що в публікації йшлося лише про факти з офіційних матеріалів слідства, а не про оцінки чи припущення журналістів.
Поки що касаційна скарга Рудюка не розглянута. Видання “Ми Вінничани” заявляє, що не відмовляється від жодного оприлюдненого факту і готове відстоювати свою позицію в межах закону.