Українські медійні та правозахисні організації, а також Медіарух закликають Верховну Раду та її голову Руслана Стефанчука не допустити ухвалення проєкту нового Цивільного кодексу (№ 15150), який створює системні загрози для свободи слова, журналістських розслідувань, відкритості публічної інформації та права громадян знати правду.

Про це йдеться в спільній заяві організацій до Дня журналіста, серед підписантів якої й Інститут масової інформації.

Автори заяви нагадали, що 28 квітня 2026 року парламент підтримав у першому читанні законопроєкт №15150. Вони зазначають, що визнають необхідність оновлення цивільного законодавства, однак наголошують: рекодифікація приватного права не може відбуватися ціною обмеження фундаментальних свобод, особливо під час повномасштабної війни, коли незалежна журналістика є частиною демократичної стійкості держави.

У заяві підкреслюється, що українські журналісти працюють в умовах безпрецедентних ризиків, під обстрілами, у прифронтових регіонах, зазнаючи атак, погроз і фізичної небезпеки. Водночас саме вони документують воєнні злочини Росії, викривають корупцію та перевіряють діяльність влади, бізнесу й публічних осіб.

Організації заявляють, що низка положень проєкту нового Цивільного кодексу може створити “охолоджувальний ефект”, коли журналісти, редакції, розслідувачі, OSINT-аналітики, активісти та викривачі уникатимуть суспільно важливих тем через ризик юридичного переслідування.

“Журналістика не існує для обслуговування репутаційних потреб посадовців, політиків, бізнесу чи фігурантів розслідувань. Її місія – забезпечувати суспільство перевіреною, важливою і часто незручною інформацією. Демократична держава не повинна створювати для сильних і впливових осіб новий правовий арсенал проти тих, хто ставить їм незручні запитання”, – йдеться в заяві.

Організації закликали Верховну Раду та Руслана Стефанчука “забезпечити відкрите та інклюзивне доопрацювання законопроєкту” із залученням медійних організацій, правозахисників, журналістів-розслідувачів і експертів з доступу до інформації і цифрових прав та антикорупційної політики.

“Україна не може боротися за демократію на фронті й одночасно послаблювати її в законодавстві. Ми закликаємо народних депутатів не допустити ухвалення норм, які можуть змусити журналістику замовкнути саме тоді, коли вона найбільше потрібна країні”, – йдеться в заяві.

Інститут масової інформації наводить повністю текст заяви:

Заява 

медійних організацій щодо загроз свободі слова в проєкті нового Цивільного кодексу України

До Дня журналіста ми, представники українських медійних і правозахисних організацій, а також Медіаруху, звертаємося до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, народних депутатів та українського суспільства із закликом не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу України в редакції, яка створює системні загрози для свободи слова, журналістських розслідувань, відкритості публічної інформації та права громадян знати правду.

28 квітня 2026 року Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт № 15150 – проєкт нового Цивільного кодексу України. Ми визнаємо важливість оновлення цивільного законодавства. 

Однак рекодифікація приватного права не може відбуватися ціною обмеження фундаментальних свобод, особливо під час повномасштабної війни, коли незалежна журналістика є частиною демократичної стійкості держави.

Українські журналісти сьогодні працюють в умовах безпрецедентних ризиків, під обстрілами, у прифронтових регіонах, під тиском різноманітних атак, погроз і фізичної небезпеки. Вони документують воєнні злочини Росії, викривають корупцію, перевіряють владу, бізнес і публічних осіб, допомагають суспільству відрізняти правду від маніпуляцій. Саме тому держава має не звужувати простір для журналістики, а гарантувати їй ефективний захист.

Натомість низка положень проєкту нового Цивільного кодексу може створити небезпечний “охолоджувальний ефект”. Редакції, журналісти, розслідувачі, OSINT-аналітики, громадські активісти та викривачі почнуть уникати суспільно важливих тем не через відсутність доказів, а через ризик юридичного переслідування.

Особливе занепокоєння викликають норми, які можуть:

  • обмежити журналістські розслідування через надмірно широке “право на відповідь”, навіть коли оприлюднена інформація є достовірною; 
  • створити ризик позовів за матеріали про підозрюваних у корупції чи інших правопорушеннях через нечітке формулювання про презумпцію невинуватості;
  • послабити захист викривачів, які добросовісно повідомляють про можливі корупційні дії; 
  • дозволити публічним особам вимагати видалення архівних матеріалів через розмите “право на забуття”; 
  • надати юридичним особам надмірні права на “цифрову приватність”, що може ускладнити використання відкритих даних, OSINT-інструментів і перевірку компаній, пов’язаних з корупційними, санкційними або російськими ризиками; 
  • обмежити публікацію суспільно важливого листування юридичних осіб, навіть якщо воно свідчить про зловживання; 
  • поставити під загрозу приховану фіксацію в журналістських розслідуваннях;
  • створити можливість превентивної судової заборони матеріалів ще до їх публікації.

Ми особливо наголошуємо, що йдеться про право суспільства знати, хто зловживає владою, хто наживається на війні, хто співпрацює з державою-агресором, хто приховує конфлікти інтересів, хто використовує бюджетні кошти непрозоро, хто намагається стерти незручні факти зі своєї публічної біографії.

Журналістика не існує для обслуговування репутаційних потреб посадовців, політиків, бізнесу чи фігурантів розслідувань. Її місія – забезпечувати суспільство перевіреною, важливою і часто незручною інформацією. Демократична держава не повинна створювати для сильних і впливових осіб новий правовий арсенал проти тих, хто ставить їм незручні запитання.

Ми закликаємо Верховну Раду України та Голову Верховної Ради Руслана Стефанчука забезпечити повноцінне, відкрите й інклюзивне доопрацювання проєкту нового Цивільного кодексу із залученням медійних організацій, правозахисників, журналістів-розслідувачів, експертів з доступу до інформації, цифрових прав та антикорупційної політики.

У День журналіста ми нагадуємо, що свобода слова – це не професійна пільга для медіа. Це право громадян на контроль над владою, запобіжник від корупції, авторитаризму й безкарності. Це один з головних чинників, якими Україна відрізняється від Росії.

Україна не може боротися за демократію на фронті й одночасно послаблювати її в законодавстві.

Ми закликаємо народних депутатів не допустити ухвалення норм, які можуть змусити журналістику замовкнути саме тоді, коли вона найбільше потрібна країні.

Заяву підписали:

Медіарух

ГО Інститут Масової Інформації

ГО “ПроМедіа” 

Львівський медіафорум 

ГО “Детектор Медіа”

Інститут демократії імені Пилипа Орлика 

ГО “Українер”

Texty.org.ua

ГО “Центр демократії і верховенства права” (ЦЕДЕМ)

Центр прав людини ZMINA

Ініціатива з інфогігієни “Як не стати овочем”

ГО “Центр публічних розслідувань”

Цифролаба

Що передувало

Як повідомляв ІМІ, Верховна Рада підтримала 28 квітня 2026 року в першому читанні проєкт Цивільного кодексу України. 

Понад 80 правозахисних та громадських організацій, серед яких Інститут масової інформації, звернулися до голови Верховної Ради Руслана Стефанчука із закликом доопрацювати проєкт оновленого Цивільного кодексу України. А в ЄС аналізують проєкт Цивільного кодексу.

Восени 2025 року медіаюристи разом з народними депутатами напрацьовували зміни до законопроєкту № 14057. За словами юриста ІМІ Володимира Зеленчука, хоча багато поправок до тексту вдалось узгодити, деякі із запропонованих медіаюристами положень не знайшли свого відображення в тексті законопроєкту № 15150. Наприклад, залишилася норма, що наділяє героїв журналістського матеріалу правом подавати відповідь на будь-які згадки про себе, якщо вони вважають свої особисті права порушеними.  

Петиція на сайті президента України Володимира Зеленського із закликом не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу України (законопроєкт № 15150) набрала необхідні 25 тисяч голосів уже в день публікації – 12 травня 2026 року.