Російські окупанти застосовують до українських військовополонених жорстоку систему тортур, що включає удари струмом, позиційні катування та щотижневі знущання під час так званої “лазніі”.
Про це в інтерв’ю “Вільному радіо” розповів журналіст, боєць територіальної оборони Маріуполя та колишній полонений Олександр Гуділін, який пройшов вісім етапів етапування та детально описав методи катувань у Камишинському СІЗО Волгоградської області РФ.
За його словами військового, у кожній російській установі, куди його привозили, українців зустріч так звана “прийомка”, яка завжди супроводжувалася жорстоким насильством, а оформлення документів було лише формальним приводом для знущань.
“Насправді цей процес супроводжується катуванням. На тебе одягають “зеківську” форму, а потім ти лежиш на підлозі й не можеш піднятися, поки тебе бʼють. Тобі показують, що на новому місці ти просто ніхто й зобовʼязаний підкорятися, або ж тебе просто знищать. <…> Коли ж черга дійшла до нас, я вперше й максимально жорстко познайомився з електрошокерами”, – зазначає Олександр.
Він додає, що додатковим чинником психологічного тиску було очікування тортур: полонені годинами сиділи із зав’язаними очима в коридорах і слухали крики тих, кого катували поруч.
Олександр Гуділін детально описав методи щоденних катувань, які застосовувала адміністрація Камишинського СІЗО:
- у камерах бранців змушували постійно перебувати на верхніх полицях нарів, не знімаючи ніг. Через тривале звисання кінцівки жахливо набрякали, що викликало в людей гарячку, високу температуру та непритомність. Спускатися дозволяли лише на короткий час для їжі.
- тричі на день у літню спеку полонених змушували робити по 700 присідань, вдягаючи при цьому одночасно два комплекти одягу.
- щотижневе відвідування лазні окупанти перетворили на окремий вид тортур. Під час цього процесу українців піддавали найжорстокішим побиттям, які не мали на меті допиту чи вивезення інформації, а відбувалися суто заради знущання та фізичного приниження.
Після Камишина Олександра етапували на окуповану територію Донеччини – спочатку до Горлівської колонії, де він пробув півтора року, а згодом до Кіровського (Хрестівки). За словами військового, вижити та зберегти глузд в умовах постійного насильства й невизначеності йому допомогла творчість – у колоніях він таємно писав вірші на уривках шпалер та туалетному папері олівцем, який вдалося дістати через інших в’язнів.
Як повідомляв ІМІ, Олександр Гуділін повернувся з російського полону 30 грудня 2024 року.
