Громадянське суспільство просить Зеленського ветувати закон про розвідку

Фото – golos.com.ua

Низка правозахисних громадських організацій звертається до Президента України Володимира Зеленського з проханням накласти вето на ухвалений 17 вересня 2020 року Закон “Про розвідку” №2412-д та повернути його на повторний розгляд до Верховної Ради.

Про це йдеться в заяві від ГО “Інститут масової інформації”, ГО “Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції”, ГО “Центр демократії та верховенства права”, NGO “Blueprint for Free Speech”, ГО “Платформа прав людини”.

Заявники зазначають, що Закон України “Про розвідку” підготовлено та ухвалено з порушенням принципу прозорості, без громадського обговорення та без висновків комітетів, які мали бути профільними з погляду регулювання суспільних відносин, що зачіпає відповідний закон.

“Зокрема, запропонований закон безпосередньо стосується питань свободи інформації, права приватності та інших прав і свобод, зачіпає міжнародні зобов’язання України перед ЄС, а отже, у цій частині законопроєкт повинен був пройти обговорення та отримати висновки Комітету гуманітарної та інформаційної політики, Комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом. Крім того, враховуючи корупційні ризики, які закладено в законопроєкті, висновок щодо тексту законопроєкту повинен був дати також Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики. Проте жоден комітет не надав відповідного висновку до тексту в першому читанні”, – йдеться в заяві.

Крім того, зауважують автори заяви, положення закону не відповідають статтям 8, 32, 34 і 40 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини, а саме закон не охоплює точних строків розкриття інформації, що суперечить принципу верховенства права та містить правову невизначеність. 

“Закладені в законі норми не лише показують нерозуміння розробниками суті публічної інформації, але і прямо обмежили право особи на подання звернення та запиту, що прямо не відповідає ст. 40 Конституції України, згідно з якою всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк”, – ідеться в заяві. 

Також, звертають увагу автори звернення, законом нівельовано механізм перевірки належного обмеження доступу і не встановлено жодного строку його обмеження. “Закон виводить із-під дії механізмів доступу до інформації всю розвідувальну інформацію, що створює небезпечний прецедент (дуже значна частина актуальної наразі розвідувальної інформації і так має статус обмеженого доступу, але це якраз і врегульовано законодавством про доступ до інформації)”, – йдеться в заяві.

Крім того, підпунктом 21 пункту 5 розділу ІX “Прикінцеві та перехідні положення” ухваленого закону частину першу статті 8 ЗУ “Про доступ до публічної інформації” після слова “банківську” запропоновано доповнити словом “розвідувальну”. Водночас, зазначають автори заяви, згідно з абзацом другим частини другої статті 25 закону, розвідувальний орган надає інформацію щодо обмеження прав, свобод і законних інтересів особи виключно після завершення розвідувальних заходів, з якими було пов’язане таке обмеження та за умови, що надання цієї інформації не створюватиме загроз національній безпеці України.

“Вважаємо, що втручання в приватне життя особи навіть в інтересах національної безпеки вважатиметься легітимним тільки в разі, якщо воно ґрунтується на законі, сформульованому з особливою точністю. Так, Європейський суд з прав людини в справах “Круслен проти Франції” (Kruslin v. France) від 24 квітня 1990 року, Series A № 176-А, п. 27, та “Ювіг проти Франції” (Huvig v. France), Series A № 176-В, п. 26, звернув увагу на те, що прослуховування та інші форми перехоплення телефонних розмов становлять серйозне втручання в приватне життя та кореспонденцію, отже, мають ґрунтуватися на “законі, сформульованому з особливою точністю”, – йдеться у зверненні.

Автори заяви переконані, що положення Закону “Про розвідку” не відповідають європейським стандартам у сфері права на доступ до інформації та становлять істотну загрозу відкритості, а також створюють можливості для зловживань владою і збільшують корупційні ризики у відповідній сфері.

“З огляду на це просимо застосувати право вето щодо Закону “Про розвідку” від 15 січня 2020 року № 2412-д і повернути його до парламенту на доопрацювання саме в частині відповідності принципам і засадам інформаційного законодавства, засадам свободи інформації”, – йдеться в заяві.