Про власний досвід роботи на звільнених територіях Херсонщини, специфіку доступу до таких зон, пошук героїв і головні виклики, з якими стикається журналіст у прифронтовому регіоні студентам факультету журналістики ОНУ ім. Мечникова розповів Сергій Нікітенко – головний редактор херсонського онлайн-медіа “МОСТ”. Зустріч організував регіональний хаб Інституту масової інформації (ІМІ) “Медіабаза Одеса, Херсон”.
Як працювати на деокупованих територіях
Перш за все, Сергій наголосив на важливості дотримання правил безпеки.
“Журналіст у зоні бойових дій має бути дисциплінованим. Завжди потрібно мати прескарту, аптечку, каску, бронежилет із маркуванням “Press” і ніколи не затримуватися довго в одному місці”, – зазначив він.
Роботу журналістів на таких територіях регулює Наказ Головнокомандувача №79, який визначає три рівні доступу:
- Зелена зона – відносно безпечна для роботи;
- Жовта зона – вимагає узгодження маршруту з військовими та пресофіцером;
- Червона зона – робота можлива лише в супроводі представників ЗСУ.
“Без акредитації – ніяк. Раніше її видавали на півроку, зараз – одразу на рік. Але щоб отримати її, треба мати повний пакет документів: заяву, посвідчення журналіста та лист від редакції”, – пояснив Нікітенко.
Він також наголосив на важливості координації дій із пресофіцерами.
“Перш ніж їхати, обов’язково потрібно узгодити маршрут. Це питання не лише дозволів, а й вашої безпеки”, – сказав Сергій Нікітенко.
Як потрапити у найцікавіші місця
За словами Сергія, у прифронтових регіонах доступ часто визначає, чи зможе журналіст зробити справді сильний матеріал.
“Все випадково. Якщо ми говоримо саме про Херсонщину, то тут усе залежить від доступу. Найцікавіші репортажі отримують ті, хто вже продумав, як і куди дістатися”, – поділився він.
Сергій Нікітенко радить журналістам бути гнучкими: навіть якщо план не спрацьовує, історію можна знайти буквально поруч – варто лише спостерігати та бути уважним до деталей.
Як шукати історії
“Коли ми їдемо знімати, зазвичай у нас є план. Але буває, що ми приїжджаємо в село і просто починаємо розмовляти з людьми. Вони самі діляться своїми історіями. Іноді навіть пишуть у соцмережах після публікацій”, – розповів Сергій.
Так, один із читачів МОСТа після матеріалу про одне з херсонських сіл звернувся до редакції у Facebook: “Сам зібрав людей, і так народився наш репортаж з Андріївки”.
За словами спікера, саме такі спонтанні історії часто стають найціннішими, бо в них – жива емоція, біль і правда людей, які пережили окупацію.
Виклики польової журналістики
Серед головних труднощів Сергій назвав нестачу нових історій і тем, адже багато сюжетів уже розповідалися.
“Ми не можемо переповідати одне і те саме, а нові історії – це рідкість. Частину з того, що ми знімаємо, ми не можемо оприлюднювати. Або нам просто не можуть щось розповісти”, – пояснив він.
Великим викликом залишається безпека.
“Досі багато ділянок заміновано. Ми навіть мали матеріал про “чорних” саперів – людей, які самі займаються розмінуванням без спеціальної освіти чи спорядження. Вони зібрали тисячі протитанкових мін, але цей репортаж так і не вийшов, бо є небезпека для цих людей”, – пояснює головний редактор онлайн-медіа “МОСТ”.
Журналіст підкреслив: щоб дізнатися щось справді нове й важливе, треба докласти величезних зусиль.
“На деокупованих територіях потрібно не просто працювати – треба постійно ризикувати, бути уважним і поважати довіру людей, які діляться своїм життям”, – наголосив він.
Наприкінці зустрічі студенти мали змогу поставити свої запитання. Говорили про етичні дилеми, емоційне вигорання та про те, як залишатися об’єктивним, коли бачиш наслідки війни на власні очі.
“Найголовніше – це не втрачати людяність. Ми не просто збираємо інформацію – ми фіксуємо історію, яку переживає країна”, – підсумував Сергій Нікітенко.
SMMниця Медіабази Одеса, Херсон Дана Гринько
