Робота воєнних кореспондентів на Донеччині залишається однією з найнебезпечніших в Україні. Журналісти, які працюють поблизу лінії фронту, стикаються не лише з постійною загрозою обстрілів, а й з перебоями зв’язку, проблемами з навігацією, нестачею кадрів і сильним психологічним навантаженням.
Про основні виклики роботи на Донеччині журналістці Інституту масової інформації Валентині Троян розповіли воєнний кореспондент Радіо Свобода Сергій Горбатенко, журналістка-фрілансерка, яка працює на іноземні медіа, Юлія Суркова, а також головний редактор “Суспільне Донбас” Андрій Крамченков.
Дрони як головна загроза
Нині найбільшим викликом для життя і роботи на Донеччині є дрони, говорить воєнкор Радіо Свобода Сергій Горбатенко. За його словами, небезпека може виникнути буквально за кілька годин на тій самій ділянці дороги.
“Вранці їдеш сітковим тунелем через Олександрівку – все спокійно. Увечері повертаєшся і бачиш розбиту “ланцетом” “газельку” і розірвані сітки”, – розповів він.
Сергій згадує і випадок у Краматорську, коли під час ремонту авто над ним кружляв FPV-дрон, а також повторний удар “шахеда” по багатоповерхівці 1 грудня – у момент, коли він перебував усередині будівлі разом з рятувальниками.
Ще один інцидент стався 20 листопада, коли російський дрон уразив бронеавтомобіль журналістів на в’їзді до Лимана.
За його словами, у таких умовах журналісти змушені постійно змінювати поведінку: “доводиться дослухатися до неба; ховати авто під деревами; надівати бронежилет навіть у межах міста; зважати на показники детектора дронів; тримати із собою турнікет і аптечку”.
Зникнення GPS, проблеми зі світлом і зв’язком
Ще однією серйозною проблемою журналісти називають нестабільну навігацію. За словами Горбатенка, GPS у регіоні часто зникає, тому доводиться користуватися офлайн-мапами.
Проблемною залишається і ситуація з електропостачанням та інтернетом. Журналіст розповів, що за відсутності електрики виручає генератор і запас пального, а у випадку зі зв’язком – альтернативні джерела доступу до мережі.
“Дуже виручив “старлінк”, наданий кілька років тому ІМІ. Днями дістав з коробки, оновив утиліту (службова комп’ютерна програма або застосунок, який виконує допоміжні, технічні функції, а не є основною програмою. – Ред.) на телефоні – і все працює”, – зазначив воєнкор, додавши, що навіть супутниковий інтернет іноді “відвалюється” через зникнення GPS-сигналу.
Небезпечні дороги й робота без готелів
Журналістка Юлія Суркова розповідає, що робота на сході ускладнюється ще на етапі дороги. За її словами, нині прямі маршрути часто небезпечні через активність російських дронів.
“Дорога зараз справді небезпечна, на трасу залітають російські дрони, тож ми їздимо в об’їзд. Це великий крюк – через тунелі з протидронних сіток, але інакше зараз ніяк”, – пояснює вона.
Суркова також наголошує, що журналісти біля лінії фронту давно не зупиняються в готелях, адже будь-який готель є потенційною ціллю.
“Я винаймаю квартиру. Ми часто працюємо на евакуаціях, і це досить небезпечно, тому їздимо або броньованими капсулами з “Білими янголами”, або з волонтерами, які мають РЕБ”, – зазначає журналістка.
За її словами, поїздка на власному авто без броні та засобів радіоелектронної боротьби до окремих районів Донеччини фактично означає смертельний ризик.
Моральне виснаження і відчуття втрати регіону
Окремо журналістка наголошує на психологічному тиску роботи в регіоні. Вона працює в Донецькій області з 2014 року і каже, що особливо важко спостерігати, як міста зникають одне за одним.
“Ще рік тому я їздила до Покровська – і тепер його вже майже стерли. Ще навесні пила каву в Добропіллі, а зараз його рівняють КАБами. Ще влітку я купувала виноград у Дружківці, а тепер це червона зона”, – говорить Суркова.
Вона зізнається, що кожне відрядження до Краматорська чи Слов’янська сприймає як потенційно останнє.
“Навіть 20 кілометрів – уже небезпечно”
Через розширення так званої кілзони небезпечними стають навіть райони за десятки кілометрів від лінії бойового зіткнення, пояснює головний редактор філії “Суспільне Донбас” Андрій Крамченков.
“Зараз уже навіть 20 кілометрів від лінії бойового зіткнення не є безпечними”, – говорить Крамченков.
За його словами, дрони різних типів дозволяють російським військовим уражати цілі на значній відстані.
“Якщо раніше можна було наближатися, умовно кажучи, на мінометний постріл до фронту, то зараз і 40 кілометрів не є чимось надто великим для досяжності дронів”, – пояснює редактор.
Він додав, що навіть за відносно “глибокого тилу” залишається ризик загинути або втратити транспорт без можливості евакуації.
Проблеми зі зв’язком і кадровий дефіцит
Головний редактор “Суспільне Донбас” Андрій Крамченков також наголосив на систематичних проблемах зі зв’язком, які виникають як через зруйновану інфраструктуру, так і через роботу РЕБів з обох боків.
“Мобільний зв’язок і навіть робота “старлінків” там не гарантовані”, – каже він, додаючи, що для передавання матеріалів журналістам часто доводиться виїжджати далі від фронту.
Окремим викликом Крамченков назвав кадровий дефіцит. За його словами, у філії залишилося лише троє “польових” кореспонденток, які працюють на межі можливостей своєї психіки.
“Їхня психіка тримається, можна сказати, на останньому кілочку”, – зазначає Крамченков.
Через нестачу персоналу він сам виконує функції водія, адже чоловіків-водіїв та операторів знайти вкрай складно.
“У нормальній філії Суспільного має бути вісім-дев’ять польових кореспондентів, у мене – троє”, – підсумовує він.
Атаки росіян на медійників на Донеччині
Як повідомляв ІМІ, 25 травня 2025 року під російський обстріл на Донеччині потрапила знімальна група “Суспільне Донбас” – головний редактор Андрій Крамченков та журналіст Владислав Уколов.
Також у травні 2025 року кореспондент польського видання TVP “Вот Так” В’ячеслав Лакомкін разом з бійцями 68 бригади Збройних сил України потрапив під удар російського дрона в районі Покровська Донецької області.
У Краматорську 23 жовтня внаслідок російського удару безпілотником “Ланцет” загинули журналісти українського телеканалу іномовлення Freedom: воєнна кореспондентка Альона Грамова (Губанова) та оператор Євген Кармазін.
У листопаді 2025-го шеф-редактор, дві журналістки та операторка “Суспільне Донбас” під час знімання сюжету в Дружківці (Донецька область) переховувалися в підʼїзді житлового будинку від дронової атаки.
Головне зображення – фото Олексія Філіппова
