Німецький парламент відмовив у доступі до своїх будівель сімом особам, пов’язаним із правопопулістською партією “Альтернатива для Німеччини” (AfD) серед яких – працівники фракції та депутати. Про це повідомляє польське медіа Slawa TV з посиланням на німецьке видання Spiegel. Щодо цих людей виникли застереження на предмет екстремізму або зв’язків з Росією. Заборону підтвердили й у самій AfD.
Речник фракції повідомив, що обмеження стосуються двох працівників парламентської фракції та п’яти співробітників депутатів. AfD не описувала, у чому саме полягають звинувачення щодо цих осіб.
За інформацією Spiegel, серед тих, кому заборонили вхід у Бундестаг, є співробітник баварського депутата Ерхарда Брукера, якого неодноразово засуджували за підбурювання до расової ненависті, причому частина вироків ще не набула чинності.
Ще одна особа з цього переліку – Ульріх Оеме, депутат AfD у Бундестазі у 2017–2021 роках. Він, за даними медіа, підтримував тісні контакти з громадянином Росії, що активно співпрацював з російськими спецслужбами.
Зараз Оеме працює на саксонського депутата Едгара Науйока, відомого своїми проросійськими висловлюваннями та організацією візитів до посольства Росії в Берліні.
Останніми місяцями Бундестаг посилив правила доступу до своїх будівель. Згідно з ними, перепустки можуть отримати лише особи, “лояльність яких до конституції не викликає сумнівів”. Перевірку проводить німецька контррозвідка.
Особи, які не пройшли перевірки безпеки, залишаються працевлаштованими й отримують зарплату з грошей платників податків попри те, що не мають доступу до Бундестагу.
Голова парламенту Юлія Кльокнер оголосила про зміну закону про депутатів, щоб, як вона підкреслила, усунути прогалину в законодавстві.
“Відсутність доступу через серйозні побоювання щодо безпеки за одночасного працевлаштування, оплачуваного з грошей платників податків, є суперечністю, яку я не можу пояснити”, – сказала вона виданню Spiegel.
“Альтернатива для Німеччини” різко розкритикувала плани змін. Перший парламентський секретар партії Бернд Бауманн назвав німецьку контррозвідку – Федеральну службу захисту конституції Німеччини – “псевдоустановою захисту конституції” й звинуватив її в тому, що вона діє на політичне замовлення партій SPD і CDU, які спільно керують країною.