Безбар’єрна комунікація: правила для журналістів, які варто знати

Правила якісної та безбарʼєрної комунікації з людиною, що має інвалідність, надали тренерки з безбарʼєрної комунікації та інклюзії Марія Нікітіна та Лілія Івоняк на тренінгу “Безбарʼєрна комунікація медіа”, який організував регіональний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Чернівці”.

Тренерки зауважили, що журналісти не тільки пишуть про людей з інвалідністю, але й спілкуються з ними. І перше, і друге треба робити правильно, а для цього потрібно дотримуватися певних правил.

Правила якісної та безбарʼєрної комунікації з людиною, яка має інвалідність: 

• Звертайтеся особисто до людини. Журналіст має звертатися до людини, про яку готує матеріал, а не до супровідника, послуги якого використовує людина, наприклад, з порушенням зору. 

• Артикулюйте чіткіше. Не гучніше, а саме чіткіше промовляйте слова.
• Не ховайте обличчя, не відвертайтесь убік.
• Не перебивайте, дочекайтесь, доки людина завершить думку.
• Не бійтеся перепитати чи уточнити відповідь.
• Говоріть звичним тоном. Не повчальним або зверхнім.
• Слова, які ви вживаєте, не мають підсилювати стереотипи.
• Важливо, щоб людина з інвалідністю відігравала таку саму роль, як і всі інші, якщо це колективне відео або фото. 

Тренерка Марія Нікітіна, яка користується кріслом колісним, розповіла про свій досвід комунікації з медіа. 

“Також про мене написали в одному журналі. Там було фото, де я фарбую губи. Вони написали, що “Марія Нікітіна фарбує губи, але не може працевлаштуватись”. А я тоді працювала на двох роботах”, – розповідає тренерка. 

Марія Нікітіна зазначає, що медіа можуть маніпулювати на темі інвалідності, щоб робити матеріал емоційнішим. Наприклад, прикрашати історію вигаданими фактами (“попри наявність інвалідності людина не тільки має активну життєву позицію та роботу, а й допомагає мамі на городі”).

Окрім маніпуляцій, медіа можуть застосовувати некоректну термінологію, про що розповіла Лілія Івоняк. Наприклад, використовують слова: 

• “глухонімий” замість “людина з порушенням слуху”;
• “люди з особливими потребами” замість “людина з інвалідністю”;
• “люди пенсійного віку” замість “люди старшого віку” або “люди третього віку”.

Тренерки рекомендують журналістам звертатися до “Довідника безбарʼєрності”, щоб перевірити, чи правильно вжили те чи інше слово.

Комунікаційниця Медіабази Чернівці Анна Соцька