Запорізькі медіа і війна: як виживають ЗМІ на українській території і в окупації

Запорізький медіаландшафт кардинально змінився після початку повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну. Через те, що більшу частину області з ключовими містами окупували російські війська, багато медіа були змушені закритися. Не залишилося газет у Мелітополі, Бердянську, Пологах, Токмаку, Енергодарі. Тимчасово зупинили роботу багато онлайн-медіа. Проукраїнські телеканали на окупованих територіях також припинили мовлення. Натомість в окупованих містах здебільшого ретранслюють російські пропагандистські телеканали.

У Запоріжжі, яке хоч і залишається вільним від окупантів містом, медіа стикаються із серйозними викликами воєнного часу. Так, у місті також припинили вихід у друці майже всі газети. Хтось, приміром лідер газетного ринку Запоріжжя газета “МІГ”, залишив роботу сайту. На початку квітня повідомили про припинення друку двох газет: “МІГ” і додатку “Авоська”. Якісь видання поки що зовсім зупинили роботу. Усі регіональні ТРК продовжують свою роботу.

Ми поговорили з редакторами й редакторками різних медіа, щоб з’ясувати, як виживають медіа під час війни на вільних і окупованих територіях.

Наталія Зворигіна, головна редакторка обласної газети “Запорізька правда”, яка переважно існувала на кошти передплати, розповіла, що з початком війни вони зовсім зупинили друк газети. “Все дуже складно. Наразі штат максимально урізаний. Ті, хто залишився в штаті, перебувають у безоплатних відпустках. Фінансування зараз немає, бо рекламний ринок у занепаді. Також ми втратили доступ до  сайту, бо відповідальна за нього людина на окупованій території, і ми не можемо отримати паролі”, – розповіла редакторка. 

“Зараз наше ЗМІ активно працює на сторінці газети і двох груп у фейсбуці. Але ми оптимісти. Щойно область вийде з окупації, ми відновимо вихід принту. Подалися на гранти, хоча б один має спрацювати. Вірю і в те, що зможу повернути сайт. Живемо надією і робимо все для її втілення в життя”, – говорить вона.

Ситуація з онлайн-медіа Запоріжжя поки що виглядає більш обнадійливою. Ольга Солоп, редакторка  сайту 061.ua, розповіла про особливості роботи їхнього сайту під час війни.

“Наша редакція продовжує працювати в Запоріжжі. В штаті чотири особи. Наразі в нас немає розділення на журналістів чи редакторів, усі працюють на виїздах чи ведуть новинну стрічку. Перше, що змінилося в нашій роботі, – ми перейшли на українську мову. Це треба було зробити ще до війни, але відкладали це питання, бо законодавство дозволяло нам ще працювати в тому форматі, що й раніше. Але з початком повномасштабного вторгнення рф ми вирішили, що маємо чітко окреслити нашу позицію і настрій, тому перейшли на український формат мовлення. 

Друге – ми втратили офіс і зарплати. Через відсутність реклами (а ми сайт, який жив за кошт надання рекламних послуг) ми працюємо з власних домівок та живемо за кошт грантів. Третє – ми сконцентрували свою увагу на висвітленні діяльності волонтерських організацій, зустрічі евакуаційних колон, намагаємося виїздити в “сірі зони”, показувати та розказувати про наслідки ворожих обстрілів, що спричинили руйнування цивільних об’єктів, розповідати історії переселенців із зон активних бойових дій, бо важливо, щоб усі почули їхні безпосередні свідчення злочинів”, – розповіла редакторка сайту.

За її словами, в перший місяць війни журналістам і журналісткам редакції, як більшості людей, було психологічно важко сприймати все, що відбувається. “Але ми не зупиняли роботу на сайту ні на день. Ба більше, перші дні війни ми працювали в режимі 24 години, бо події в області розгорталися дуже швидко, ворог досить стрімко просувався по території нашої області, тож ми намагались інформувати про все, що відбувається. До речі, в березні наш сайт встановив наш власний рекорд – 7 мільйонів переглядів за місяць, тож ми розуміли й зараз розуміємо, що наші новини потрібні й ми працюємо недарма”, – говорить редакторка.

“Майже кожен день на електронну пошту редакції надходять листи з погрозами, в яких нас називають “ЗМІ бойовиків Зеленського”, “націоналістами”, погрожують, що судитимуть за російськими законами, та вимагають, щоб ми припинили наповнювати сайт контентом. Була спроба DDoS-атаки на сайт. Ми писали відповідні заяви в правоохоронні органи, але нам сказали, що в цьому немає складу злочину і заяву не внесли в систему ЄРДР. Однак ми віримо, що ті, хто намагається зараз залякати вільні проукраїнські ЗМІ та задушити свободу слова в Україні, будуть встановлені”, – розповіла Олена Солоп. 

Що стосується майбутніх планів, то, за словами редакторки 061.ua, сайт ставить перед собою завдання бути новинним виданням номер один в області й закріплювати репутацію ЗМІ, якому довіряють. “Попри втому та війну ми намагаємося розвивати такі жанри, як фоторепортажі, репортажі, відеоісторії, сторітелінги, бо люди знову почали читати великі тексти, а не лише короткі новини”, – резюмувала редакторка.

Ерік Бринза, головний редактор inform.zp.ua, також насамперед говорить про ключові проблеми з фінансуванням.

“Це бізнес-проєкт, створений за моделлю існування від рекламних доходів. Це не рупор влади чи політичних партій. Тож із початком пандемії, а потім і війни робота нашого видання змінилася. По-перше, комерційна частина сайту повністю обвалилися 24 лютого, 95% усіх рекламних доходів були знищені. І якщо перший місяць ми відпрацювали на власних запасах, то другий місяць війни вже були змушені переглядати нашу роботу та стратегію виживання. Наразі наше медіа – це більше, громадська організація, яка існує за кошт підтримки донорів та грантів. Рекламні доходи не з’явились, і ми передбачаємо, що в найближчі рік-два ситуація не зміниться. Тому для нас стратегія виживання – це пошук грантового фінансування для роботи редакції. Звичайно, ми б хотіли знайти програми підтримки на один чи два роки. Це дозволило б мати хоч якийсь середньостроковий план розвитку. Наразі ми отримали підтримку на чотири місяці від одного з партнерів”, – розповів головний редактор сайту.

З початку війни, каже Ерік Бринза, змінилась і робота редакції. “Тепер у нас немає навіть “умовних” вихідних. Новини і події відбуваються нон-стоп, 24/7 і навіть вночі. Що стосується команди, то нам вдалося зберегти її в повному складі: всі працюють у Запоріжжі або навіть на окупованих територіях. Для умов війни, звичайно, нам би хотілося мати додаткові людські ресурси через збільшення навантаження. Проте фінансові можливості цього не дозволяють”.

Зазнав змін і контент сайту, уточнює головред: на ньому стало більше повідомлень про новини з області. Стало більше фокусу на окуповані території та дії ЗСУ щодо їхнього звільнення. Кількість новин щодня зросла на 20–25%. Разом з тим, говорить Ерік Бринза, з початку війни трафік на сайті зріс удвічі. На 90% аудиторія inform.zp.ua – Запорізька область. “Це вказує на те, що ми надаємо важливу та необхідну інформацію про життя людей у нашому регіоні. Тим не менш, на відміну від національних проєктів, локальні медіа і до війни не мали великих бюджетів і балансували на межі самоокупності. Якщо закриється або збанкрутує локальне медіа – заміни не буде. Джерелом інформації для людей стануть пропагандистські сайти та канали в соцмережах”, – вважає Ерік Бринза.

“Що стосується майбутнього – ми впевнені, що локальним медіа потрібна реальна підтримка. Інакше все, що ми та наші колеги в медіа будували ці роки на регіональному рівні, швидко загине – редакції зараз не здатні зберегти команди через втрату джерел доходів. У найближчі три роки ми бачимо нашу роботу тільки в повній, а потім частковій підтримці у вигляді грантів. Рекламні доходи з’являться тільки тоді, коли бізнес почне працювати і заробляти гроші. Ми сподіваємося, що зможемо “дожити” до цих часів”, – зауважив головний редактор inform.zp.ua Ерік Бринза.

Олександр Чубукін, головний редактор сайту “Акцент” також  указує на те, що робота редакції і її фінансові показники дуже змінилися з початку війни. “Значно знизилися доходи сайту від реклами та комерційної діяльності. Частково фінансову допомогу сайту надає засновник сайту, але редакція шукає додаткові джерела фінансування. Відтак довелося зменшити розмір заробітної плати. Проте кількість журналістів залишилася без змін. У березні всі працювали у віддаленому режимі. Вже з квітня працюємо в офісі. Всі журналісти перебувають в Україні”, – розповів редактор. 

“Контент сайту також зазнав змін. Більше уваги приділяємо темі війни. В цілому щоденна кількість публікацій на сайті залишилася приблизно на довоєнному рівні. Водночас ми активно розвиваємо свій телеграм-канал. Втім, довелося призупинити оновлення макета сайту”, – каже Олександр Чубукін. Про майбутні плани говорить стримано: “Ми розраховуємо на міжнародну донорську підтримку через грантові проєкти. Далеко в майбутнє поки не заглядали. Головне завдання – адаптуватися до нових умов та збільшити доходи для забезпечення роботи сайту і виплати заробітної плати”.

Набагато складніші умови існування медіа на окупованих територіях. Нам вдалося поговорити з редактором одного з медіа, яке продовжує працювати на окупованій території. Задля його безпеки ми не називаємо його ім’я і місто, де журналісти продовжують перебувати.

“Коли місто окупували, перше, що ми зробили, це забрали з редакції кадрові  документи, печатку й головне обладнання. Ми поговорили зі співробітниками, де вони перебуватимуть, як з ними зв’язатися, якщо не буде інтернету і якщо виникла проблема. Після окупації ми повідомили публічно, що не співпрацюємо з окупантами. За цей час домовилися про зміну всіх паролів, закриття доступу з наших сторінок і передання прав адміністрування наших медіа і сторінок у соцмережах третім особам. Наразі в області є такий собі медіабатальйон з журналістів, які працюють із сайтами,  редакції яких розташовані на окупованій території. Ми надсилаємо фото, складаємо за можливості інформацію, коли є зв’язок, бо іноді його повністю глушать”, – розповів редактор. 

За його словами, кожен редактор і журналіст на окупованій території пройшов бесіду з представниками воєнно-адміністративної комендатури. “Не виключено, що окупанти в будь-який момент почнуть проводити обшуки й арешти. Особливо під загрозою ті медійники, хто не хоче співпрацювати з окупантами або підозрюється в підпільній діяльності. Тому, координуючи своїх працівників, думаємо про їхню безпеку. Наприклад, вони не зустрічаються разом. Зустрічаємося в громадських місцях окремо, уникаємо вебкамер, бо, як з’ясувалося, окупанти це моніторять. Водночас усі ми готові повернутися до своїх звичайних обов’язків, щойно це стане можливим”, – описує редактор умови роботи. 

“Майбутнє редакції складне, поки що не уявляємо, як відтворити повноцінну роботу редакції і медіа. Ми не знаємо, що буде з податками й орендою приміщень. Завдяки донорам працівники отримують фінансову підтримку, але як буде далі, покаже час. Зараз головне витримати й перемогти, а потім будемо шукати зовнішню підтримку, бо без неї буде дуже складно відновити повноцінну роботу редакції”, – резюмував він.