Законопроєкт №8218: дбайливий захист анонімних тєлєг і кенселінг професійної журналістики

Фото – REUTERS

Наприкінці листопада чималенька група народних депутатів зненацька вирішила ввести кримінальну відповідальність за поширення даних про місця завдавання російських ударів. Йдеться про проєкт закону №8218 від 23 листопада 2022 року "Про внесення змін до статті 114-2 Кримінального кодексу України щодо удосконалення положень про кримінальну відповідальність за несанкціоноване поширення інформації про вогневе ураження об’єктів на території України".

Наразі в нас немає кримінальної відповідальності за поширення фото чи відео з місць "прильотів", і не тільки тому, що просто нереалістично когось притягнути за такі дії за статтями ККУ. Насправді існує чітка домовленість між медіа та органами влади, публічно зафіксована в спільній заяві МКІП, Міноборони та Медіаруху від 27 квітня цього року. Заява, звісно, не має сили закону, але саме в ній сторони дійшли згоди про мораторій на оприлюднення фото з місць ударів тривалістю три години для цивільних об’єктів та 12 годин – для військових.  

Наразі законопроєкт передбачає криміналізацію поширення інформації не про будь-які місця завданих росіянами ударів, а про "важливі об’єкти". Пропонується таке формулювання: "Поширення інформації про вогневе ураження державою-агресором або іншими незаконними збройними формуваннями об’єктів критичної інфраструктури або будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних, комунальних підприємств, установ чи організацій на території України, якщо така інформація не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України, іншими уповноваженими державними органами або службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану..."

Тобто якщо поширення інформації стосувалося таких уражених об’єктів:

• критичної інфраструктури ("об’єкти критичної інфраструктури – об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам" (ЗУ "Про критичну інфраструктуру", п. 13 ст. 1; як бачимо, визначення таких об’єктів широке й не досить конкретне);
• споруди суб’єктів владних повноважень (органи держвлади та ОМС);
• державних чи комунальних підприємств, установ, організацій.

Відповідальність передбачається не надто сувора, але однаково це кримінальна відповідальність, тобто наявність судимості й пляма на біографії: штраф від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадські роботи на строк від 200 до 240 годин, або виправні роботи на строк до двох років.

Звертаємо також увагу на те, що на відміну від спільної заяви влади та Медіаруху формулювання законопроєкту не містять часового мораторію на поширення інформації про місця ударів (3 і 12 годин), після якого вона все ж стає відкритою. Отже, навіть за поширення таких даних через день, місяць чи тиждень наставатиме відповідальність. Хоча з плином часу ймовірність дізнатися про точне місце удару для ворога зростатиме завдяки збору інформації іншими методами.

Зрозуміло, людська цікавість це такий фактор, який штовхає багатьох користувачів інтернету подивитися, а куди ж там сьогодні прилетіло. Найбільше цим наразі користуються анонімні телеграм-канали, які завдяки такому контенту заробляють собі популярність. Традиційні українські медіа в переважній своїй більшості дотримуються домовленості між владою і журналістами. І депутати мають усвідомити, що своїм продуктом законотворчості вони підводять під кримінальну відповідальність саме професійних журналістів, а не анонімні телеги. 

Все просто: щоб притягти до відповідальності за такий потенційний склад злочину, правоохоронцям потрібно буде насамперед ідентифікувати тих, хто розмістив цей контент у мережі, й довести, що це зробила конкретна особа. Це практично неможливо зробити у випадку з анонімними телеграм-каналами, не кажучи про пересічних громадян-користувачів соцмереж. Але якщо відповідний контент поширено в медіа, то завдання правоохоронців буде не таке вже й складне – адже редактори та власники медіа зазвичай є відомими й редакції мають відносно стабільний штат журналістів.

Отже, завдяки непродуманій ініціативі депутатів нас може чекати ситуація, коли традиційні медіа взагалі припинять поширювати фото й відео про війну. Адже законопроєкт просто скасовує роботу професійних журналістів, яка полягає в зборі, обробленні й поширенні інформації. Закликати журналістів використовувати фото пресслужб – це розписуватися в повній неповазі до журналістської професії. Натомість в анонімних телеграм-каналах цей контент залишиться, як і був, і буде ще популярнішим – бо традиційні медіа взагалі припинять його поширювати. Тобто популярність таких тєлєг, імовірно, ще більше зросте, як і їхні можливості маніпулювати громадською думкою на шкоду Україні.

До речі, частина з телеграм-каналів може адмініструватися з інших країн, зокрема з Росії, а на частину влада чомусь не звертає уваги (хоча вони регулярно поширюють фото з місць завданих ударів, залучають псевдожурналістів із закритих раніше вітчизняних проросійських медіа). 

Хто від цього всього виграє – питання риторичне. Точно не Україна. Тому що, коли падає вплив незалежних професійних медіа, й зокрема традиційної журналістики, зростає хаос і недовіра.