Юлія Мостова: Якщо ми не збережемо якісні медіа, то наше суспільство буде дурнішати

Інститут масової інформації продовжує інтерв’ю з керівниками медіа з Білого списку. Журналістка ІМІ Валентина Троян поспілкувалася з головною редакторкою “Дзеркала тижня” Юлією Мостовою. Розмова вийшла за межі бліцопитування. Натомість дає ширше розуміння того, що навіть видання, яке має понад 400 позаштатних авторів, може відчувати кризу кадрів. Також говорили про якість кадрів, про складнощі у висвітленні окремих тем і, звісно, про гроші.

Скільки людей працює зараз у вашій редакції і чи відчуваєте кризу кадрів?

У нас в “Дзеркалі тижня” зараз працює 57 людей. Іноді їхня кількість сягає 60. Маємо відкриті вакансії, ми шукаємо людей. У нас стабільно є 6 тематичних редакторів, це “граючі тренери”, які самі пишуть тексти і працюють з авторами. Коли ми подавалися на нові гранти навесні 2022 року, ми перерахували скільки в нас позаштатних авторів, з якими працюють ці редактори – це ідеї текстів, їх організація, обговорення, редагування, вся комунікація і робота зі статтями – то виявилося, що в нас понад 420 позаштатних авторів на рік і ця кількість тримається щороку. Експерти, представники ГО, дипломати, розслідувачі, військові, вчені, політики…Тобто, я не знаю, чи зараховувати цих людей до “дзеркальчан”. За духом – напевно, що так.  Ми виходимо трьома мовами, тому у штаті є літреди та перекладачі. Чотири людини у нас працюють 24/7 без відпусток на телеграм-каналі. Решта банди – це новинна стрічка, яка також у нас цілодобова, без вихідних. Ну, звичайно, є бухгалтерія, яка вміє розмовляти донорською мовою.

Важко те, що ми всі роки війни й ковіду майже не бачимо одне одного

Тобто ви не можете сказати, що вам дуже сильно не вистачає людей? Бо ви назвали такі цифри, що редакціям, з якими я спілкувалася, важко знайти стількох людей.
Я не знаю, чи є в тих редакціях такі стрічки, які працюють цілодобово, і акаунти у соцмережах, які ведуться цілодобово, – Інстаграм, Твіттер, Фейсбук і так далі.
Ви знаєте, що насправді важко? Важко те, що ми всі роки ковіду і широкомасштабної війни майже не бачимо одне одного. І  от вперше за п'ять років ми зустрілися. Це було на початку жовтня – виповнювалося 30 років “Дзеркалу тижня”. І ми всі прийшли з бейджами, на яких були написані наші імена і хто ким працює. Я – редакторка, а третину людей побачила вперше, не дивлячись на те, що кілька років вони працюють у “Дзеркалі”.
Ми звикли до того, що завжди стосунки у “Дзеркалі” будувалися за сімейним типом. А зараз, відповідно, таких комунікацій всім дуже не вистачає. Всі були дуже зворушені, раді просто побачити, впізнати і відчути одне одного.

Я до речі, також працюю на Громадському радіо. Ми теж мало кого бачимо і взагалі близько року вели ефіри з дому. Не знали, які нові колеги долучаються до нас.

Комунікації змінилися. Це правда. Ми, звичайно, отримали нові скіли. Навчилися працювати під обстрілами і блекаутами з метро, підвалів, кафе, коворкінгів – хто до якого інтернету міг дотягнутися. Люди пішки вночі поверталися додому. Кілометри і кілометри в комендантську годину. Так бувало, коли завершувалися зміни або гроші в кафе. Я ніколи не забуду ті перші тижні війни. Головним чином, у нас дівчата працюють. Звичайно, що вони були перелякані вибухами, знервовані, але всі працювали.
В нашому колективі тільки одна людина все покинула і поїхала – у неї дитина з інвалідністю. І цю дитинку вивозили в перші дні. Решта – сиділи у редакційному чаті, незалежно від того, твоя зміна чи не твоя.
Це була величезна редакційна толока, коли дорослі допомагали малим, малі – підтримували дорослих. Було єднання, яке я дуже ціную, і домінуюча більшість тих, хто його відчув, тримаються за “Дзеркало”.

Працювати із ШІ потрібно, але без зв'язку з компетентною людиною в цьому питанні просто неможливо

Якщо говорити про інновації, чи користується ваша редакція штучним інтелектом? 

Звичайно. Куди ж без нього? Поки ШІ нас повністю не замінив, ми намагаємося з ним налагоджувати стосунки. Ми вбудували в “адмінку” сайту ШІ-модель для перевірки матеріалів на помилки, а також нещодавно запрограмували модель GPT відповідно до наших правил для допомоги у написанні мета-тегів, мета-тайтлів та мета-дескрипшн.
Крім цього, використовуємо штучний інтелект для розшифровування аудіо та відео. Також для створення мультимедійного контенту, переважно для ілюстрації до текстів, у підписах до яких обов'язково зазначаємо використання для цього штучного інтелекту.
Ми розуміємо і відчуваємо, що працювати з ним (ШІ – Ред.): а) потрібно; б) без зв'язку з людиною, яка компетентна в конкретному питанні, просто неможливо. Так само як із Google – ключ не в тому, щоб отримати відповідь, а в тому, щоб правильно поставити питання. А для цього потрібні власні мізки, а потім ще вміння проконтролювати відповідь.  

Я шукаю людину, яка зможе фахово написати текст, що буде із Заходом, якщо Україна паде

Поговорімо про виклики, з якими зіткнулася ваша редакція цього року і як ви їх вирішуєте.
Я думаю, що наш найбільший виклик все ж таки – це нестача рук. Хай як це дивно звучить, тем набагато більше, ніж тих, хто може про них написати.

Ви про спеціалізацію?

Не тільки про спеціалізацію. Ми ж працюємо з дуже широким колом зовнішніх авторів. Але вони приходять із власним баченням, ми ж майданчик для висловлення експертних думок, а думки бувають справді різні. Але для текстів про дуже конкретну проблему чи, навпаки, гелікоптер вью, нам іноді не вистачає авторів. Думаю, що і в країні їх просто не вистачає.
Я, наприклад, дуже давно шукаю людину, яка зможе фахово, компетентно і наповнено написати текст, що буде із Заходом, якщо Україна впаде. Без банальностей, а зі справжнім глибинним аналізом цих жахливих наслідків для демократичного світу, які він не усвідомлює.
Мене дуже цікавить, наприклад, що в школах зараз з'явилася величезна кількість вчителів-чоловіків, чого не було до війни. Що це дало навчальному процесу, дітям, атмосфері? Хочу аналіз зацікавленості зовнішніх інвесторів в українських збройних технологіях. Хочу доказового розуміння чим насправді в Одесі займається Кіпер. Що відбувається на "малих перемовинах" між представниками України та Росії. Тобто, можна таких тем називати дуже багато, а людей для того, щоб їх закрити, нам не вистачає.

Я вам скажу, що ми всі дуже втомлені. Втомлені взагалі всі українці, але в нас є ще "побочка" нашої роботи. Знаєте, в Угорщині є така червона, дуже гостра ковбаса. Так от, угорці кажуть, що вона пече двічі: коли ти її їси і коли ти з нею прощаєшся.
У нас виходить те саме, бо "Дзеркало тижня" – це взагалі склад  дорожніх знаків на кшталт: "Обережно, граблі!", або "Попереду прірва!". Ми та наші автори заздалегідь усвідомлюємо, що в тому чи іншому питанні державу або суспільство очікують ці граблі або прірва. Ми про це кричимо, ми це переживаємо теоретично.
Але, як правило, проходить час і ми всі переживаємо це практично. І від того, що ти бачиш проблему, ти пишеш про цю проблему, але тебе не чують, і потім наражають державу під час війни, суспільство на цю проблему, від цього є додаткова втома. І вигоряння.
Звичайно, так буває не завжди, але в більшості випадків. Тому що наша нинішня влада з самого першого дня до медіа ставиться з презирством. З першого дня. На жаль, влада багато в чому некомпетентна, але надзвичайно самовпевнена. Тому слухати нікого не хоче. І від того країна втрачає надзвичайно. Через це ми зараз знаходимося там, де ми є – на межі.

Змінити ставлення до журналістів може тільки зміна влади

На вашу думку, що може змінити ставлення влади до журналістів, медійників?

Я думаю, що змінити це ставлення може тільки зміна влади. Ця влада іншого ставлення до журналістів, до якісних медіа не матиме. Вона готова випускати з-під санкцій РНБО контрабандистів для того, щоб ті фінансували еталонно найбрудніші телеграм-канали, але вона не змінить свого ставлення до людей, які намагаються весь цей час їй допомогти зрозуміти, прозріти, бути більш ефективними.
Але це не тільки ставлення до медіа, це ставлення до всіх порад і спроб допомогти.

У березні 2022 року ми відмовилися від системи ФОПів, на якій існували, та перейшли на загальне оподаткування

Далі говоритимемо про фінанси. У попередніх інтерв'ю про основні виклики мені зазвичай відповідали, що немає грошей. У вас нетипова була відповідь. Ви про інші проблеми говорите. Втім, розкажіть, які джерела фінансування, назвіть основні.

Я вам відверто скажу, звичайно, в нас є проблеми фінансові. Вони завжди були, бо багато років я казала, що ми заробляємо гроші для того, щоб випускати газету, коли в нас ще була друкована версія, а не випускаємо газету, щоб заробляти гроші. В цій ситуації, звичайно, що всі проблеми є. Але ми пішли на крок, на який напевно мало хто пішов у нашій країні, не тільки у ЗМІ. Ми інакше собі просто не бачили можливості своєї професійної діяльності. Зараз поясню, чому.
В березні 2022 року ми відмовилися від системи ФОПів, на якій існували. Це законна система, але вона дозволяє мінімізувати податки. Ми розуміли, що нашій країні, насамперед ЗСУ, вкрай потрібні гроші. І ми повністю в березні 2022 року перейшли на загальне оподаткування, в білу бухгалтерію. І це вилилося в те, що невелика редакція сплачує кожного року до бюджету понад 6 мільйонів гривень податків.

Я не знаю, ці гроші комусь врятували життя чи допомогли чиновнику придбати нове Феррарі. Але ми маємо чисту совість і право вимагати від нашої держави, від офшороносців прозорої і якісно іншої поведінки з суспільними грошима.

Що стосується фінансування. Я вам скажу, що ми десь 15-18% свого бюджету заробляємо Google-рекламою, донатами і просто рекламою. Решта – це донорська підтримка грантами. Насамперед – це Internews. Вже багато років ми з цією командою працюємо, відчуваємо одне одного і розуміємо, заради чого ми все це робимо. Ще один стовп – NED, National Endowment for Democracy. В цьому році три місяці нам також допомагав Міжнародний фонд “Відродження”.

Але ми відчуваємо і те, про що говорять і ваші співрозмовники: зменшення фондів самих донорів. Ми бачимо, як з ринку відчутних грантів для медіа пішло Посольство США в Україні. Європейський фонд, European Endowment for Democracy, який допомагав нам раніше, теж зараз вимушено призупинив свою роботу. (Фонд мав тимчасові труднощі із платежами через зміни в європейькому банківському регулюванні платежів – Ред.)

Якісні медіа не можуть існувати в нашій країні без донорської підтримки

Ви знаєте, з грошима зараз погано. Але, можливо, нашим європейським партнерам, які виділяють шалені мільярди для нашої держави, варто подумати про те, що вибори в США можуть радикально змінити можливості американських донорів в бік зменшення або взагалі закриття їх щодо України.
Можливо, варто бути готовими до того, щоб цю місію підхопити, тому що якісні медіа не можуть існувати в нашій країні без донорської підтримки. І тому мені здається, що вже зараз варто подумати про те, як підставити плече тому інституту, я маю на увазі якісні медіа насамперед Білого списку ІМІ, які тримають стандарти і захищають демократію і за себе, і за того хлопця.
Я маю на увазі політичні процеси, які зараз просто закорковані в країні. Ми перевіряємо на добропорядність, ми контролюємо виконання бюджетів, ми контролюємо інтелектуальний рівень прийняття рішень, ми аналізуємо законопроєкти.
Ми вказуємо на корупційні ризики, проводимо розслідування, піднімаючи болючі теми. Тобто, ми – якісні медіа, у сукупності з окремими ГО – виконуємо функцію політичного процесу в країні. Це і про збереження демократії взагалі.
Але я бачу, що можлива ситуація, коли проблема з грошима для якісних медіа загостриться ще більше, ніж вона є зараз.

Ми не просто критикуємо, а говоримо, що необхідно системно змінити

Що ви думаєте про політичний вплив на українські медіа, особливо зараз, під час війни? Ми вже почали з вами говорити про ставлення влади до медіа, і тут спостерігається політичний вплив. Часто згадуємо цензуру або ж самоцензуру.

Самоцензура, безперечно є. Ти не хочеш шкодити своїй країні. Але, коли ти бачиш, що твоє мовчання шкодить більше, то ти мовчати не можеш. Ти маєш говорити.
Що стосується використання медіа різними політичними силами, мабуть, воно є. Тим більше там, де політичні сили ці медіа фінансують.
Але об'єктивно є величезна кількість приводів, за які не те, що треба владу критикувати, а треба їй розповідати, як зробити інакше, краще. На чому, власне, і спеціалізується “Дзеркало тижня”. Ми ж не просто критикуємо. Ми говоримо, що необхідно системно змінити. Ми рідко працюємо з якимись окремими корупційними кейсами, хоч і знаємо, що таке найбільше заходить. Частіше ми про боротьбу з вірусом, а не про його дію на конкретну людину.

Що, на вашу думку, потрібно змінити або вдосконалити, щоб українські медіа могли працювати ефективніше?

Бажано змінити ставлення влади до виконання своїх функцій, щоб не призначали персонажів на роль міністрів, а призначали фахових міністрів. Відчуваєте різницю? Треба змінювати країну, щоб було інше ставлення до медіа, до військових, до бізнесу, до партнерів. А якісні медіа якраз допомагають це робити.

Що ще змінити? Мабуть, змінити програму на факультетах журналістики. Я взагалі проти існування таких факультетів. Вважаю, що це мають бути курси, а люди, які отримали економічну освіту, будуть краще писати про економіку, ніж люди, які закінчили факультет журналістики і не спеціалізуються ні на чому.
Тобто має бути більше практики, має бути більше спеціалізації. Спеціалізація з самого початку має бути не тільки на тому, що це: інтернет-медіа або це телебачення, радіо і так далі. Потрібна тематична спеціалізація: військові журналісти, міжнародники, люди, які знаються на економіці, енергетиці, сільському господарстві, проблемах громад, медицині, освіті. Журналістика – це не тільки форма, це зміст. Ми працюємо із студентами, сильно донавчаємо.

Я не можу сказати, що в нас дуже велика плинність кадрів на стрічці новин, але саме там вона є. Невелика, але є. Чому вона є? По-перше тому, що люди від новин вигоряють. По-друге, тому що людям, яких ми навчили відрізняти Європарламент від Європейської комісії і Ради Європи, ДБР від БЕБ і Коломойського від Боголюбова, потім пропонують працювати в медіа, які ставлять в свою стрічку будь-яку замовну брудну новину, і тому мають гроші.
Вони їх забирають на вдвічі вищу зарплату. Ті, які не встигли просякнутися духом “Дзеркала”, йдуть. Когось ми самі просимо піти, тому що люди не “тягнуть” роботу або якісно, або з точки зору швидкості, норми.
Загалом, звичайно, кадровий голод просто жахливий. Нам потрібні люди, які будуть займатися, наприклад, соціологією. Вміти її читати, а найголовніше, вміти її оформлювати. Це всім потрібно, бо соціологія теж зараз виконує якусь частину висвітлення і репрезентації різних настроїв у суспільстві, політичного процесу, якщо хочете.
Саме тому ми проводимо стільки соціологічних досліджень і дякуємо за це Інтерньюзу, який фінансував всі ці дослідження під час війни, а Центр Разумкова, по наших анкетах, їх робив. До речі, підготовкою людей, здатних аналізувати і представляти соціологічні дослідження, теж має займатися факультет журналістики. Бакалавр має знати, що таке одномірні результати, двомірні зрізи і так далі.

Критичне мислення стає просто якоюсь розкішшю

Яким ви бачите майбутнє українських медіа і які виклики, на вашу думку, їх очікують наступного року або в найближчі 10 років?

Я не знаю, чи буде здатен штучний інтелект написати текст про яйця по 17 гривень. Не технічно, а з точки зору усвідомлення необхідності підняття цієї теми. Якщо ми з вами говоримо про майбутнє, то я вважаю, що журналістика належить до тих професій, які з розвитком штучного інтелекту підуть з ринку. Дуже багато професій будуть або урізатися, або просто зникати як Kodak із своєю плівкою.
Що стосується України і якісних медіа, то вони будуть весь час у проблемах, насамперед через брак фінансів. Потрібне підґрунтя для фінансування якісних медіа, які дотримуються стандартів, а це означає, що не сують в рот будь-який бруд, який постачають рекламні агенції, за якими ховаються замовники, які ведуть корпоративні війни чи відмивають свої заплямовані мундири. Я думаю, що не буде можливості у якісних медіа існувати без грантів – або західних, або, колись, від свідомого вітчизняного бізнесу. Тут нічого не зміниться не тільки в наступному році, я думаю, що взагалі вже нічого не зміниться.
Знаєте, є птахи, які ловлять комах, ковтають, перетравлюють, а потім приносять своїм пташенятам і відбльовують їм прямо в дзьоби. Бачу, що таке перетравлене, ледаче інформхарчування в годівничках безвідповідально-анонімних телеграм-каналів, влаштовує людей все більше і більше.
Критичне мислення стає просто якоюсь розкішшю. У багатьох людей навіть відчуття загрози свободі слова з боку влади. Це про те, про що казала “Українська правда”. Ми маємо весь той самий набір проблем, тільки нас навіть на офзереки не запрошують, на відміну від УП. Але уважно моніторять. Бо мають в ОПУ великий зуб на нас, насамперед Єрмак. Але то дрібниці. Це не заважає нам знати, що там відбувається.
Так от, люди не відчувають загроз свободі слова, тому що вони читають, наприклад, телеграм-канал, де пишуть, що Стефанчук має коханку і дитину від неї. Це я дуже так коректно переказала. А там же були просто мерзенні формулювання. А насправді немає у Стефанчука коханки. Немає. І його дружина має себе відчувати спокійно. У неї вірний чоловік. А в жінки, чиї фото опублікували, дитина від зовсім іншого люблячого хлопця. Але люди таке читають, мовляв: “Ого, он як наїжджають на спікера! Яке ж тут згортання свобод!” А там навіть правди немає. Там є бруд, образа і якась ницість.
Якісь батьки виховали дитину, яка може писати, що вчені відкрили можливість схрещення свині з людиною. Це ким треба бути? Якою твариною, щоб таке писати? В таких формулюваннях, та ще й брехати? Але такого буде далі все більше і більше, без відповідальності. Бо населення потребує емоцій, а факти та аналіз потрібні не населенню -- громадянам.

Інтернет не тільки дав швидкі знання та комунікації. Він розслабив мізки, засмітив мізки. І він дав можливість заховатися за анонімністю будь-кому, хто може набрати лайна в рот, нажувати його і плюнути, будучи недосяжним для того, хто хотів би дати за таке в морду. Я думаю, що такі речі в нас будуть просто розвиватися все більше і більше. Якщо ми не збережемо хоча б зачаток якісних медіа і, відповідно, критичного мислення, то наше суспільство буде дурнішати разом з цим інформаційним меню, яке йому пропонують.
Відповідно, якщо буде дурнішати суспільство, воно обиратиме дурнішу владу. І як наслідок, воно потерпатиме від дій, а найчастіше від бездіяльності цієї влади. Коло замкнулося.