ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Як сіренький дефолт "куснув за бочок" українські онлайн-медіа

13.04.2020, 12:00
Фото – searchenginejournal.com
Фото – searchenginejournal.com

Протягом останніх кількох тижнів українські ЗМІ дуже виразно розкручували паніку довкола економічних перспектив країни. Прогнози – один жахливіший за інший – стали невіддільною частиною нашого інформаційного потоку. Чимало з них витримано в стилі, порівняно з яким славетне "всьопропало" видається взірцем оптимізму, а картини майбутнього постають такі, порівняно з якими пекло схоже на кліматичний курорт. Спільна риса в більшості цих прогнозів – навіювання невідворотності економічної катастрофи, повної й всеосяжної.

Прикметно, що тема нібито економічного провалювання в чорну діру, паралельний світ чи доцивілізаційне минуле розвивається за синусоїдою, хвилями. Така динаміка висвітлення, за досвідом нещодавніх часів, може свідчити про іноземні вкидання – й ми навіть можемо припустити, з якої країни. Утім, і всередині України є відомою щонайменше одна впливова особа, якій може бути вигідним вкидання теми дефолту, й ми всі знаємо, що це за особа.

На скільки впадуть економічні показники, скільки стане безробітних, скільки відсотків бізнесів закриються, й не біда, що в різних прогнозах цифри істотно відрізняються, головне – вони страшні. 

Особливо часто мерехтить у матеріалах ЗМІ слово "дефолт". 

Сайт ТСН, матеріали за тегом "дефолт": 21 матеріал (тут і далі взято до уваги лише матеріали за період карантину), серед них лише чотири безумовно обнадійливих, ще два – більш-менш. Решта – тривожні, навіть попри винесені в заголовки деяких із-поміж них начебто оптимістичні фрази. Характерна деталь: усі матеріали – новинного жанру, тобто створені не фахівцями з економіки, слова фахівців у найкращому разі подано у вигляді цитат. Утім, формат видання є таким.

Зверніть увагу на інший матеріал під заголовком "Последствия коронавируса в Украине: каким будет курс доллара, насколько упадет экономика и где искать помощи". Цей заголовок вам нічого не нагадує? "Що було, що буде, на чому серце заспокоїться" – ні? "Вместо ранее прогнозируемого роста на 4% экономика Украины в этом году упадет на такую же цифру" – і жодної цитати конкретного висловлювання, лише загальне переповідання власними словами "середньої температури по палаті", адже йшлося про онлайн-конференцію, що її провела Європейська бізнес-асоціація. 

Конференція називалася "COVID-19: бизнес против форс-мажора", а у викладенні авторів ідеться вже про "Эксперты отмечают, что уже сейчас действие жестких ограничительных мер влияет на работу бизнеса". Тобто ніякий вже не форс-мажор (інакше кажучи, нездоланна природна сила), а "действия" та "меры"! От воно, на гаряченькому! "Обновленный базовый прогноз компании Dragon Capital на 2020 год предусматривает падение ВВП на 4% и девальвацию гривны до 30 грн за доллар на конец года – при условии, что карантинные мероприятия продлятся до мая": знову зверніть увагу, що не епідемія, а карантинні заходи! І зверніть увагу, що прогноз "оновлений", тобто він узагалі оновлюється час від часу, тож може змінитися – а отже, жодним остаточним вироком не є. 

Я взяв саме цей матеріал для ілюстрації, бо дуже яскраво видно ще один поширений прийом: "В дискуссии приняли участие члены правления Европейской бизнес-ассоциации – СЕО Dragon Capital Томаш Фиала, СЕО BASF Тибериу Дима, глава правления "Райффайзен Банк Аваль" Александр Писарук, глава правления Международной финансовой корпорации (IFC) Елена Волошина, СЕО Siemens Ukraine Мацей Томаш Зелиньский, глава правления ING Bank Ukraine Саида Джарболова, а также заместитель исполнительного директора от Украины в МВФ Владислав Рашкован, заместитель руководителя Офиса президента Украины Юлия Ковалив". Маніпуляція полягає от у чому: гучні й респектабельні імена учасників правлять за ширму, за декорацію, за прикриття, бо хто з них що конкретно казав, у матеріалі не зазначено: імена окремо, зміст окремо. Дуже схоже на штучну респектабелізацію, тобто використання солідних імен для надання вигляду bona fide. 

LB.ua. А от що за тегом "дефолт" можна знайти в цьому виданні. Вісім матеріалів, із них одне розгорнуте інтерв'ю з експертом, одне посилання на власне інтерв'ю з ексміністром фінансів, одна авторська стаття й решта – новини з переповіданням чиїхось висловлювань, у двох випадках – Ірини Геращенко, яка... чи є фахівцем із проблеми? І кількість не зашкалює, й тональність більш-менш не апокаліптична – хоча в більшості перелічених публікацій і є припущення про дефолт як про реальний сценарій; як на враження автора, вони не завжди обґрунтовані.

"Економічна правда". 43 матеріали — тут, тут, тут і тут. Лише 10 з них безпосередньо стосуються "антиколомойських" законів, коли обговорення можливості дефолту мало під собою реальне підґрунтя. У березневих публікаціях нерідко повторюється фраза "Почалися розмови про можливе оголошення стихійного дефолту". От почалися, й усе – форс-мажор такий. Тобто, звісно, досліджувати, звідки й чому вони почалися, – навряд чи посильна для журналістів справа, але це "почалися" може свідчити-таки про вкидання теми в інформаційний простір.

Щодо "Обозревателя" варто зупинитися на матеріалі із заголовком "Курс гривні і дефолт: астролог розповів, що чекає Україну". Ні, стривайте: це дуже й дуже гарний матеріал, принаймні чесний і відвертий. Адже левова частка всіх розмов про дефолт у ЗМІ от саме на такому рівні й точаться, тільки інші прикриваються начебто експертами. Загалом же новин за тегом показано лише чотири.

Сайт 24 каналу стверджує: "В українському суспільстві набула популярності тема дефолту". Набула, авжеж. Узяла й увійшла до моди. Утім, матеріал уточнює: "На це є різні причини: затягування програми МВФ, падіння гривні, пік виплати боргових зобов'язань та зменшення економічної діяльності в межах карантину". Зауважте: не внаслідок епідемії, а в межах карантину – отакі розставлено акценти. Сам матеріал – спроба прогнозу, от тільки автором є Юлія Поскробок, вряди-годи вона вставляє до тексту коротенькі цитати експертів. Про фахові знання в економіці самої авторки в тексті нічого немає. 

Усього на сайті 14 матеріалів за тегом "дефолт". Оцініть заголовки – оцей: "Дефолт і "кінець світу": що треба знати, щоб не панікувати", оцей: "Це страшний сценарій, – Шмигаль прокоментував можливий дефолт в Україні" (тут зверніть увагу на слово "можливий", ніби дефолт може статися сам по собі й від Шмигаля ну зовсім не залежить) – та оцей: "Люди можуть втрати все, – Фурса назвав страшні наслідки дефолту в Україні". Вам іще забитися під ліжко не захотілося?

"Сегодня". Отут і тут – 29 публікацій за тегом "дефолт". Зокрема, думка знаного експерта Олега Ляшка. І знову – оцініть заголовок: "Очереди безработных и доллар по 40: Гончарук назвал последствия дефолта Украины" – так, ніби із самим фактом дефолту все вже вирішено.

НВ. 18 матеріалів за тегом "дефолт", з них вісім авторських статей та одне велике інтерв'ю, решта – новини. У своїй статті британський економіст Тімоті Еш заявляє: "Я не впевнений, на чий порядок денний працюють ці люди" – тобто ті, хто роздмухує паніку. Він же стверджує: "з нинішнім співвідношенням боргу до ВВП у лише 50% та все ще $25 з лишком млрд у валютних резервах в НБУ" в Україні немає підстав для "такого сценарію". З іншого боку, забагато як моторошних, так і спокійно-негативних економічних прогнозів – це теж НВ.  

Тема дефолту привернула увагу до давньої помилки, якої досить часто припускаються автори та журналісти. Наприклад, от що пише шановний Сергій Фурса: "В 1998 году ты еще был в детском садике, но понимаешь, что, наверное, дефолт – это плохо и надо проголосовать против него". Оці згадування про буцімто дефолт 1998 року зустрічаються давно й нерідко. Той буцімто дефолт 1998 року перетворився мало не на універсальне знання. 

Але річ у тім, що 1998 року в Україні не було дефолту, не було! Не оголошувала його Україна! Росія оголошувала, а Україна – ні! Так, була криза. Але якщо в Росії внаслідок відмови держави платити за зобов'язаннями посипалася банківська система, а рубль девальвував у чотири рази, то в Україні банківської катастрофи не сталося, а гривня девальвувала лише вдвічі, та й то досить плавно. Саме тоді зійшла політична зірка Віктора Ющенка, який був Прем'єр-міністром і завдяки зусиллям якого міцно прив'язана за тих часів до російської, а фактично допоміжна до російської, та ще й значно слабша за російську українська економіка пройшла кризу без дефолту й у відносно м'якій формі.

Тоді це було не лише загальноукраїнським знанням, а й предметом пишання. 

А от далі стався інформаційний фокус-покус. У нас із Росією довгі роки фактично був єдиний інформаційний простір. Тобто український інформаційний простір співвідносився з російським майже так само, як зазвичай регіональний співвідноситься із загальнонаціональним. Величезна кількість українців дивилися російські телеканали й читали російські газети, чимало телеканалів та газет, офіційно зареєстрованих як українські, насправді містили російський контент, навіть суто українські інформаційні ресурси масово передруковували матеріали з російських.

А в російських першоджерелах слово "дефолт" стало тоді чимось само собою зрозумілим, мало не універсальною істиною. Плюс до того чимало російських авторів за звичкою поширювали змалювання російських реалій на всю пострадянську територію, свято вірячи й переконуючи аудиторію, що як у Росії – точнісінько так само й в Україні, й інакше бути не може. Тобто просто підмінювали слово "Росія" словом "СНД" як буцімто синонімом.

Результатом стала загальноукраїнська інформаційна травма: з плином часу й за політичними змінами та гордість за м'який варіант кризи на тлі російського вкрай жорсткого поступово забулася, й російська суспільна пам'ять підмінила свою, українську. Суто російські події залишилися в українській суспільній пам'яті як буцімто свої.

А тепер про суть розігрівання теми дефолту та економічних чи то кризи, чи то колапсу.

Передусім дуже хотілося б приватно, тет-а-тет, спитати в журналістів, що пишуть про дефолт: а скажіть, прошу пана, що воно таке – дефолт? Просто попросити дати визначення. Майже переконаний: у дуже багатьох випадках можна буде почути щось на кшталт "чудище обло, озорно, огромно, стозевно и лаяй" – і більше нічого. Страхіття страхітливе, одне слово.

А тепер інший бік тієї самої медалі: а який відсоток аудиторії пересічних ЗМІ (хай навіть розрахованих на інтелектуалів) достеменно знає, що воно таке – той дефолт? Бо це, власне, слово зі спеціальної (щоби не сказати: вузькоспеціальної) термінології. Тож і виходить: ніхто не знає, що воно таке, але всі бояться. Це вже не просто залякування, а залякування чимось невідомим, незрозумілим, мало не метафізичним. Така собі Баба Яга для дорослих. 

Матеріал "Економічної правди" бодай побіжно пояснює: "оголосити стихійний дефолт, тобто відмовитися платити за боргами держави". Сайт 24 каналу дає цілий вріз: "Дефолт простою мовою – невиконання обов'язків. Це стан у кредитних відносинах, коли позичальник не виплачує свої борги або платежі, порушує платіжні зобов'язання перед кредитором, нездатний проводити своєчасні виплати за борговими зобов'язаннями або виконувати інші умови договору позики. Дефолт може статись у держави-позичальника, підприємства і навіть у фізичної особи. Але нині цей термін вживають саме як позначення відмови центрального уряду або муніципальної влади від своїх боргів" – зрозуміло й детально. Але це, на жаль, – рідкісні винятки. Та й немає гарантії, що читачі інших матеріалів про дефолт прочитають саме згадані матеріали. Тож було б винятково чудово, якби в кожному матеріалі, де йдеться про дефолт, бодай одним реченням було уточнення, що воно таке. 

Замість підсумку хотілося б зробити два зауваження. Перше: наразі ніхто не знає, як розвиватиметься пандемія коронавірусу. Ніхто не може того спрогнозувати: всі сумлінні експерти підкреслюють, що оперують нині лише гіпотезами. А отже, ніхто й поготів не може спрогнозувати похідні від перебігу пандемії явища. Зокрема, й економічний стан, у якому ми вийдемо з епідемії, – тут знову ж таки може йтися лише про гіпотези. І коли те або інше видання просить якогось експерта дати точний прогноз, воно має усвідомлювати: з таким самим успіхом воно могло б звернутися до астролога, з тим самим коефіцієнтом корисної дії. 

І друге. А тепер уявімо ситуацію. 2014 рік, російська агресія, війна на Донбасі, за умов і без того потужної кризи. Держава кидає всі ресурси туди, на відсіч агресії. Уявіть собі, що й за тих умов наші ЗМІ почали б настирливо віщувати економічну катастрофу та передрікати дефолт. Як обернулися б події? 

Нині ситуація дуже подібна: всі ми під загрозою реальної небезпеки. То чи на часі зараз навіювання економічних жахів? Пройдемо епідемію – а там видно буде. Тобто йдеться лише про розставлення пріоритетів: люди з їхнім життям та здоров'ям, а чи держава з економікою? Зрештою, коли йдеться про економіку ПІСЛЯ епідемії, то чи не варто й пріоритети розставляти саме в такому порядку?

Але оце нагнітання жахів навіює хибне розставлення пріоритетів і аудиторії. Ба більше: коли в багатьох матеріалах причиною майбутнього економічного краху-колапсу-дефолту називають не пандемію, а карантин – це лише посилює в суспільстві антикарантинні настрої, й без того тривожно великі. Ставлення до карантину як до чогось шкідливого, а отже необов'язкового. Не епідемія коронавірусу, а саме карантин – от де коріння всіх лих! Тут цілком очевидною є підміна причини наслідком. 

А люди й без жодних пророцтв розуміють, що економіка внаслідок коронавірусу постраждає. Це – абсолютно самоочевидний факт. Нічого конкретнішого про перспективи зараз ніхто сказати не може. Тож от тоді запитання: навіщо втовкмачувати й утовкмачувати, що все буде погано, якщо всі й так це розуміють? Навіщо сипати й сипати сіль на рану, навіщо занурювати аудиторію в стан безпросвітності? Навіщо втовкмачувати, що буцімто епідемія є меншим із двох лих? Єдиним результатом усього того може стати лише загальносуспільне відчуття безвиході. А суспільство в такому стані є легкою здобиччю для будь-яких агресорів. Може, в цьому й відповідь на всі "навіщо"?

***

Коли текст було вже написано, нарешті почув це слово прямим текстом. Перший канал Українського радіо, 11 квітня, програма "Плюс-мінус", тема, як її сформульовано: "Карантин: яким може бути компроміс між здоров'ям нації і економічним добробутом?". Як на мене, формулювання не лише некоректне, а й украй неетичне: насправді йдеться не про абстрактне "здоров'я нації" (ніби розмовляють про якесь оздоровлення), а про збереження життя конкретних людей, і ставити під сумнів безумовну пріоритетність цієї мети, даруйте, є тоталітарним мисленням. Але річ не в тім. Запитання ведучого до експерта: "То що – безвихідь?" От воно, це слово, яке от уже майже місяць носиться в повітрі й нарешті матеріалізувалося: безвихідь! Виходу немає, чуєте: виходу немає! 

Експерт, звісно, почав казати, що не безвихідь, бо Україна хоч і "найбідніша у Європі країна фінансово, але найбагатша у Європі своїми ресурсами". А "в Європі", як виявилося, економіка "сервісна", зовсім відмінна від нашої. От би ще пан експерт пояснив слухачам, що воно таке – та сервісна економіка, бо ж слухачі можуть подумати, що "в Європі" – самі лише продавці та офіціанти! Це був суто російський дискурс, відповідно до якого економіка є ресурсною. Насправді самі сировинні ресурси коштують набагато менше, ніж уміння дати їм раду й перетворити на товари, але замість цього ми почули про "сервісну економіку". Залишалося тільки зробити ще один крок: якщо ми багаті на ресурси, але бідні фінансово, отже Європа нас грабує. Російська пропаганда цей крок завжди робить, у нас поки що посоромилися. Експерт, як і годиться, був у студії один, а ведучий слухав його "русскомірівські" тези, мов одкровення. Власне, коли той експерт протиставив "сервісну" економіку Європи буцімто "аграрній" економіці України, він навіть не збагнув, що йдеться не про типи економік, а про стадії їхнього розвитку, адже в європейських країнах так само сіють хліб і збирають яблука – тільки, окрім того, їхніх економік вистачає й іще на багато що.

Ще раз варто уточнити: звісно ж, ЗМІ мають повідомляти про економічні проблеми й аналізувати їх. Тільки робити це спокійно й розважливо, а головне – на підставі фактів, які реально існують і які можна проаналізувати, а не на підставі схоластичного теоретизування. А ще за умов надзвичайної ситуації ЗМІ мали б мобілізувати людей, а не іммобілізувати їх. Переконувати в наявності світла в кінці тунелю, а не навіювати: виходу немає. Уявляється, що за цих умов найвідповіднішою є тональність: "Маємо пройти епідемію з мінімумом втрат – а там усе налагодимо".  

...А взагалі, історія з економічним "всьопропало" під час загрозливої епідемії дуже яскраво висвітлила парадокс українських медіа. Нібито всі вони (переважна більшість) приватні й належать різним власникам. Нібито всі вони конкуренти між собою. Як у цьому разі мала б виглядати конкуренція за здоровим глуздом? Частина ЗМІ нагнітала б паніку й перетворювала б епідемію на суцільний потік гри на нервах аудиторії. Інша частина, навпаки, доводила б, що все не так моторошно. Ще інша частина транслювала б спокійний, виважений підхід до теми – між панікою та наплювальництвом, практичний підхід. Кожне видання посідало б свою нішу. У нас же виглядає, що конкуренція полягає в тому, хто більше й вправніше навіюватиме панічні настрої. Хто раніше за конкурентів оприлюднить найбезвихіднішу новину чи думку. Відволікаючись від теми епідемії, зауважмо: взагалі дуже дивно, коли конкуренти наввипередки запозичують одне в одного одні й ті самі новинні тексти, часто навіть не редагуючи їх. Якась це несправжня конкуренція, не така, яка мала б бути. Стадний інстинкт? Але за таких умов нашим медіапростором дуже легко маніпулювати з-поза кордону (й знову всі ми розуміємо, звідки саме), бо наш медіапростір надає стовідсоткову гарантію, що будь-яке вправне вкидання набуде такого поширення, про яке тільки можна мріяти. 

Борис Бахтєєв, для ІМІ

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!