Як повномасштабна війна змінила медіаландшафт Тернопільщини

Відтік кадрів, проблеми з фінансуванням, робота під час блекаутів, емоційне вигорання, волонтерство та поїздки на фронт – як повномасштабна війна вплинула на умови роботи медіа Тернопільської області. 

Фізична безпека

Тернопільщина – область умовно безпечна і тому з перших же днів повномасштабного вторгнення почала приймати тисячі людей, які рятувалися від війни. Серед них були й медійники. Щоправда, підтримати фінансово колег вдавалося не завжди, однак допомогти з необхідним обладнанням та місцем для роботи вдавалося.

Зокрема, підтримували журналістів кілька громадських організацій, серед них і Тернопільський пресклуб, а на базі телеканалу "TV-4" у квітні 2022 року створили медіахаб. За словами генеральної директорки телеканалу Юлії Винокур, медіахаб проіснував понад чотири місяці. За цей час колеги з інших регіонів, які жили в Тернополі, могли прийти до них попрацювати чи просто поспілкуватися – адже моральна підтримка також важлива. За підсумками роботи двох медійників взяли в штат, ще з однією почали працювати на фрилансі.

Вже за два тижні після початку повномасштабного вторгнення для тернопільських журналістів на базі Тернопільського національного медичного університету провели курс із тактичної медицини. Однак після отриманих знань виникла інша проблема – не кожна редакція могла собі дозволити придбати навіть одну тактичну аптечку – на той час чи не всі можливі кошти йшли на зарплатний фонд. Згодом журналістам, які попросили про підтримку, допомогли в ІМІ – тактичні аптечки та павербанки стали в пригоді.

Особливо зважаючи на те, що окремі журналісти їздять до місць бойових дій, але водночас, як самі пояснювали, "позичали хоча б турнікет у знайомих волонтерів, щоб мати про всяк випадок".

Окремо варто зазначити про психологічний стан журналістів після 24 лютого. Попри умовно мирну область ніхто не скасовував морального виснаження від роботи зі складними темами, в умовах постійних повітряних тривог, масових обстрілів та блекаутів. Тож важливим є також підтримувати редакції не лише фінансово, а й давати їм можливість брати участь у ретритах. Тут, зокрема, виникає ще одна проблема, причиною якої є формулювання "умовно безпечна область". Чимало журналістів та журналісток стикаються з відмовами від організаторів таких ретритів: мовляв, перевагу все ж віддають людям з регіонів, які більше постраждали. Медійники відкрито говорять про знецінення їхнього досвіду та психологічного стану, адже збоку це має вигляд, ніби вони "страждають не досить". Тож на цей момент також варто звертати увагу, адже з часом проблема буде лише загострюватися.

Фейки, ботоферми та "попередження" від Роскомнагляду

Ще до повномасштабного вторгнення на Тернопільщині кілька медіаорганізацій займалися фактчекінгом. Зокрема, такі проєкти діяли на сайті "ТМЦ.Інфо" та в межах Тернопільського пресклубу. Після 24 лютого ця діяльність не припинилася, однак більше уваги, логічно, почали приділяти саме російській пропаганді та "вкидам". Нещодавно фактчекінговий проєкт запустили й на телеканалі "TV-4".

Окрім окремих громадян, які поширювали прокремлівські наративи й уже мають за це вироки суду, в січні на Тернопільщині викрили цілу ботоферму. Тож не дивно, що боротьба з ботами та ІПСО стала ще однією функцією медійників регіону. Так, після 24 лютого стало ще важливіше стежити за мовою ворожнечі в коментарях та соцмережах і месенджерах, де чимало ЗМІ мають свої сторінки. Крім цього, адміністратори окремих пабліків домовилися з есемемниками та журналістами новинних ресурсів, щоб ті пильніше стежили за коментарями до новин, які поширюють. Якщо десь з’являлися дискримінаційні дописи, зокрема щодо переселенців, такі коментарі потрібно було усувати, а самого коментатора попереджати про неприпустимість подібної поведінки та/або блокувати.

Попри DDоS-атаки на новинні ресурси та офіційні сторінки влади регіону, повідомлення з погрозами журналістам, були й "оригінальніші" підходи для дезінформації. Так, наприклад, у червні головна редакторка сайту "Погляд" Надія Греса повідомила про те, що хтось запустив клон їхнього ресурсу, де розміщує фейкові новини. Сам сайт візуально мало чим відрізнявся від оригінального та й лінк на нього був максимально схожим на оригінал – з різницею в одну літеру. Про ситуацію повідомили в СБУ. З часом сайт-підробка вже не працював.

Наприкінці вересня головна редакторка видання "RIA+ / 20 хвилин" Наталка Бурлаку розповіла, що їм на редакційну пошту прийшло "попередження" від Роскомнагляду. Мовляв, одна їхня стаття належить до інформації, забороненої в РФ, тож її треба видалити, щоб уникнути блокування. Йшлося про матеріал 2013 року про вшанування Дня пам’яті та примирення, де УПА згадували як одну з постраждалих сторін Другої світової. Лист від Роскомнагляду в редакції проігнорували. Станом на 29 квітня 2023 року статтю можна спокійно переглянути, про жодне блокування не йдеться.

Тилова область – мінімальна фінансова підтримка

Після 24 лютого медіа Тернопільської області зіткнулися не лише з браком кадрів, а й з проблемами фінансування. Попри те що за рік ситуація на ринку регіону більш-менш стабілізувалася, до попереднього рівня вона очікувано так і не повернулася. Значна частина рекламодавців, домовленостей щодо нативної реклами, розроблені раніше проєкти з очікуваним додатковим фінансуванням – все це зникло, і довелося спершу затягувати пояси, щоб хоча б втриматися на плаву, а згодом – шукати нові рішення, аби мати можливість виплачувати зарплати працівникам та водночас "латати" проблеми, які ніхто не скасовував і до повномасштабного вторгнення.

Водночас окремі журналісти не під запис розповідають: у них часто затримують зарплати й досі, в окремих редакціях гонорари як урізали після 24 лютого, так до попереднього рівня не повернули. Розраховувати на фінансову підтримку від закордонних донорів не доводиться – регіон не в пріоритеті, бо він далеко від лінії фронту. Однак відсутність підтримки вже має свої негативні наслідки.

Окремі медіа пішли на "канікули" – сайти є, але їх ніхто не наповнює вже місяцями, бо немає фінансування. З іншого боку, пошук коштів на роботу медіа часто є загрозою для його незалежності. Так, в окремих редакціях як варіант обрали для себе ввести до співзасновників власників бізнесів, які водночас почали спонсорувати видання. Наразі це вважають меншим злом, ніж просто закрити медіа, однак як це згодом може позначитися на редакційній політиці – прогнозувати важко.

Водночас медіа, які й до того "лежали" під окремими політсилами чи посадовцями й мали від них фінансову підтримку, досить непогано тримаються на плаву і тепер. Разом з тим редакції, які намагаються залишатися незалежними, щодня стикаються з купою проблем, які часто самотужки розв'язати їм просто не під силу. Часто це позначається і на кількості переглядів контенту, адже, якщо ти не жовтиш у заголовках та дотримуєшся професійних стандартів, ти часто програєш тим, хто не гребує клікабельними фразами та дискримінаційними формулюваннями.

У редакціях розуміють, що фінансової підтримки насамперед потребують їхні колеги з регіонів, де йдуть бої та відбуваються обстріли. Однак поки донори з-за кордону допомагатимуть лише їм, незалежні медіа на умовно мирних територіях ризикують просто зникнути. Через низькі зарплати та вигорання люди або підуть із професії, а нові обличчя з цієї ж причини туди не прийдуть, або зрештою здадуться і підуть туди, де не доводиться битися за кожну копійку. Якщо незалежні медіа не матимуть підтримки, з часом якісна професійна журналістика на Тернопільщині матиме чималі проблеми. З галузі вже йдуть фахівці зі значним стажем, а замінити їх майже нікому.

Робота під час блекаутів

Після масових обстрілів електростанцій до проблем редакцій додались і блекаути. Планові та позапланові вимкнення електроенергії ускладнили й до того непросту роботу. Якщо до цього чимало онлайн-редакцій працювали дистанційно, то тепер далеко не кожен журналіст міг продовжувати працювати в попередньому режимі. Блекаути ще раз повернули медійників до проблеми модернізації техніки. Не секрет, що часто журналісти та працівники медій з дому працювали зі своїх власних ноутбуків та ПК. Їхньої потужності вистачало на опрацювання текстів та нескладне оброблення фото і відео. Однак коли немає світла, з ПК ти вже не попрацюєш, а батарея в старому ноутбуці теж тримає недовго. В багатьох редакціях аналогічна ситуація була і з їхньою технікою, в яку роками не вкладались і не оновлювали її. А робити це під час воєнного стану, коли й так видатки ростуть, а прибутки впали було взагалі за межею реальності. Претендувати на підтримку донорів щодо цього теж не доводилося: в пріоритеті були інші регіони. 

Як розповідають самі медійники, проблему почали розв'язувати меншою кров’ю: одного місяця за свій кошт поміняли батареї, ще за кілька – доставили пам’яті. Просто було розуміння, що умови для роботи потрібно створювати собі самотужки. 

Хоча окремі редакції таки ризикували й стукали в усі двері – шукали або фінансової підтримки, щоб придбати нову техніку, або одразу ж подавалися з повним описом потреб та чітким поясненням, що і навіщо їм потрібно. І декому вдавалося її отримати.

Така ж історія була з генераторами та екофлоу, необхідними під час вимкнення енергопостачання. Тож доводилося шукати, де працювати, відповідно до графіків відімкнення електроенергії. Якщо не враховувати варіанту, коли журналісти працювали в кафе та в знайомих, де було світло, то найбільше пощастило тим, у кого офіси були в центральній частині міста або біля критично важливих структур: там електроенергія була якщо не завжди, то принаймні набагато частіше, ніж в інших частинах міста. 

Якщо ж працювати не було де, то в журналістів Тернополя було ще кілька варіантів: Тернопільський пресклуб, креативний кластер Na Poshti або ж офіс ГО "Освітньо-аналітичний центр розвитку громад". Щоправда, усюди свого часу казали, що журналісти до них під час блекаутів приходили або нечасто, або не приходили взагалі, отже редакції таки справлялися з викликами своїми силами.

Доступ до інформації

Медійники регіону не приховують: спілкування з посадовцями та ситуація з доступом до публічної інформації і раніше були справою непростою. Спершу через карантинні обмеження, а тепер ще й через повномасштабне вторгнення. Ставитися до певних обмежень з розумінням ніхто не проти, однак показовим є й той факт, що багато журналістів не розуміють, чи правомірними є всі ці обмеження, якими прикриваються посадовці.

Якщо, наприклад, інформація про укриття в комунальних установах є відкритою і доступ до цих укриттів теж є вільним, то чому журналістам не дозволяють перевірити їхній стан? Із таким, наприклад, зіткнулися журналісти видання "RIA+ / 20 хвилин", коли на рівні міста та області посилалися на заборону від МОЗ, а в МОЗ відхрестилися: мовляв, такі рішення ухвалюють на рівні місцевої влади. Зрештою, медійники перевіряли стан укриттів за допомогою читачів або просто не наголошуючи на тому, що прийшли в зазначені приміщення саме як журналісти.

Аналогічні випадки розповідають і в інших редакціях, коли їм перешкоджають робити авторські сюжети, бо, мовляв, усі необхідні відео- та фотоматеріали можуть надати пресслужби. Водночас ніхто не аргументує, на основі чого конкретно ґрунтуються такі заборони, окрім стандартної відписки про "правовий режим воєнного стану".

Однак тут варто зазначити, що офіційно про перешкоджання журналісти області все ж нікуди не скаржаться. Спершу намагалися ставитися до таких ситуацій по-філософськи й домовлятися по-людськи, однак тепер дедалі частіше лунають коментарі, що на це писатимуть скарги уповноваженому. Адже попри внутрішню самоцензуру та побоювання нашкодити описані випадки аж ніяк не підпадають під обмеження, якщо інформацію публічно подають пресслужби.

Оптимізація в роботі медіа 

Складні часи вимагають нових знань та вмінь. Це ще один урок, який винесли для себе медійники Тернопільщини. Ще пильніше перевіряти джерела, відвідувати хоча б онлайн-тренінги, переходити на рівень мультимедійності – редакції вчаться жити в нових умовах та залишатися цікавими своїм читачам, глядачам і слухачам.

Показово, що це стосується не лише регіональної журналістики, а й так званих гіперлокальних медій. Кожна редакція намагається максимально оптимізувати роботу з огляду на свої індивідуальні проблеми та можливості. Зіткнувшись із дефіцитом паперу та проблемами, які через це виникли, дехто вирішив перейти в "цифру" – наповнювати контентом лише сайт, як, наприклад, зробили в "Голосі Лановеччини" Майже всі зрозуміли, що медіа повинне використовувати соцмережі, щоб доносити інформацію до читачів усіма можливими способами, а ще видозмінювати спосіб оформлення цієї інформації – так, "Новини Шумщини" почали робити коротенькі відео, які помалу стали набирати десятки тисяч переглядів. У такий спосіб і сторінку видання в соцмережі почали більше розкручувати й потрохи модернізують саме видання.

Загибель Віталія Дереха

Частина медійників регіону з перших же днів повномасштабного вторгнення пішла або знову повернулася до лав ЗСУ. На жаль, не обійшлось і без втрат. Так, 28 травня на Луганщині внаслідок авіаудару загинув колишній журналіст видання "RIA+ / 20 хвилин" Віталій Дерех. Свого часу він був активним учасником Революції гідності, допомагав рятувати поранених під обстрілами на Інститутській, а згодом пішов добровольцем до батальйону "Айдар". З перших днів великої війни Віталік вступив до 1 окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна ЗСУ, в складі якої брав участь у боях під столицею, а згодом – на Донеччині та Луганщині. 2 червня Дереха поховали в рідному Тернополі на Алеї Героїв на Микулинецькому кладовищі. 21 березня побратим Віталія опублікував на сайті Офісу президента петицію з проханням надати полеглому військовому звання Героя України посмертно. Наразі пропозиція зібрала трохи більш ніж 4,5 тисячі голосів із 25 тисяч необхідних.

Підсумовуючи, можна сказати, що багато ЗМІ Тернопільщини проаналізували свою роботу та ті проблеми, які виникли чи стали відчутнішими внаслідок великої війни. Визначати  пріоритети, шукати всі можливі шляхи підтримки, але водночас розуміти, що варто не лише просити, а й одразу показувати донорам, що їхній вклад у роботу медій має результати, вкладатися в розвиток кожного працівника і не боятися робити щось нове та відкидати звичне, однак малоефективне – ось основні висновки, що їх варто зробити медійникам Тернопільщини. Інакше ще не одному з них доведеться "піти на канікули" або остаточно закритися. 

Ірина Небесна, регіональна представниця Інституту масової інформації в Тернопільській області