"Вони знали, хто ворог": як медіаекспертка Ірина Земляна вчила європейську молодь протидіяти агресивній російській пропаганді

Ірина Земляна — медіаекспертка та тренерка з безпеки Інституту масової інформації, якій росіяни надсилали десятки тисяч погроз та на яку подали в розшук до Інтерполу через інцидент із послом Росії у Варшаві. 

У межах акції проти повномасштабного вторгнення 9 травня 2022 року Ірина з іншими учасниками облилася буряковим соком, що символізувало кров українців. Рідина потрапила на посла Росії в Польщі Сєргєя Андрєєва — це спричинило хвилю ненависті росіян. 

Попри їхнє намагання викреслити Ірину з публічного життя будь-якими методами, вона продовжує розповідати про агресивну російську пропаганду, її вплив на безпеку європейських країн та шляхи виявлення й протидії. Наприкінці жовтня фахівчиня провела воркшоп* з медіабезпеки для європейської молоді в Будапешті. 

Ірина Земляна розповіла в інтерв’ю для Суспільне Культура про поїздку до політично неприхильної щодо України Угорщини. Чи усвідомлює молодь у Європі російську загрозу, які наративи російської пропаганди поширюють навіть сумлінні медіа та яка специфіка білоруської пропаганди — у матеріалі.

Ірина Земляна у Варшаві, 9 травня 2022 року. Фото: надане Іриною Земляною

Острах поїздки до Угорщини 

Після інциденту з послом кожна моя поїздка, особливо літаком, де моє прізвище висвічується в системі, — це завжди страх для мене. Тому напередодні я багато думаю, чи варто їхати, а потім — чи коштувало це моїх нервів. Хоч Угорщина в складі Євросоюзу, але, як ми бачимо з політики її уряду, це досить вороже налаштована до нас країна, тому я їхала з острахом. Однак я все-таки не дозволяю росіянам повністю викреслити мене з публічного життя і цим досягти своєї цілі. Йду наперекір. 

Те, що ми бачимо від угорських політиків, і те, що я побачила від самих угорців, кардинально відрізняється, і це мене щиро здивувало. Я не спілкувалася з більшістю, але всі смолтоки, які я мала і де називала себе українкою, були з їхніми вибаченнями за уряд та всілякою підтримкою. Я була приємно здивована угорськими людьми, тим, що вони просили вибачення, — причому це не поодинокі випадки. 

Робота з молоддю, яка незабаром диктуватиме порядок денний

У мене був сентимент щодо Угорщини: я вперше й востаннє там була у 2010 році на ідентичній події ще студенткою, і от через 13 років приїжджаю тренеркою. Звичайно, мене дуже надихають такі зібрання з молоддю. Це молоді люди 18–19 років, які ще трохи — і так само визначатимуть порядок денний у своїй країні.

Робота з молоддю на події в Угорщині. Фото: надане організаторами Cooperation and Development Network

Дуже вмотивована молодь з більш ніж 20 країн Європи дала мені величезний заряд та ідеї "на подумати". Вони абсолютно поділяли те, про що я говорила. Вони знали, хто ворог і що немає "хороших" ворогів. Вони так само знали, що загроза, яку становить Росія для України, є також загрозою для всього світу. І толерування деякими європейськими країнами чи політиками цієї загрози — саме російської, росіян — так само є загрозою. 

Агресивна роспропаганда в будь-якій темі 

Європейська молодь, з якою я працювала, свідома того, що Росія поширює свою пропаганду як на країни Заходу, так і на внутрішню аудиторію. Окрім того, що ми в Інституті масової інформації — українці, ми ще й медіаексперти, і в цій темі розбираємося досить детально, тому могли наводити дуже конкретні приклади. Для них це було щось на кшталт "Це аж так вони спотворюють реальність і проникають у будь-які сфери життя?".

Я намагалася показати, що в росіян пропаганда існує в будь-якій темі, за яку не візьмешся. Розбір геноцидної риторики надав молодим європейцям розуміння, що війна не задля якихось вигід, наприклад щоб відкусити шмат території. Це війна для того, щоб знищити український народ і Україну як державу. У них відкривалися очі, бо вони побачили це на прикладах. 

Я показала скриншот пошуку з видаванням заголовків закордонних медіа і запитала, який наратив тут простежується, — вони не могли сказати. Ви також можете тут себе перевірити. 

Скриншот презентації Ірини Земляної, наданий нею

Це плід поширення наративу: коли в пошуковій системі в заголовках статей написано "кремлівська" чи "путінська" пропаганда, але не російська. Навіть у поширенні геноцидної риторики росіяни намагаються зняти із себе відповідальність як "маленькі люди", які нічого не вирішують, і перекласти все на очільника держави-терориста. 

Європейська молодь досі не розуміє, чому росіяни б’ють по інфраструктурі 

Для нас зрозуміло, що Росія розв’язала війну не за щось, а проти самого українського народу. І хоча це мало б давати активній європейській молоді додаткове підтвердження, що це не війна за правилами, а на знищення, вони всіляко не розуміють до цього часу, чому б’ють по інфраструктурі. Спеціально не по військових об’єктах, а по мирних. 

Вони мені розповідали, що спершу це їм видавалося як "промазали в ціль", однак зараз вони бачать, що це спеціально. Геноцидна риторика росіян використовує удари по інфраструктурі як покарання українців за спротив. В учасників відкривалися очі на те, що це не "промах", а свідоме знищення. Коли інформація в медіа їхніх країн щодо ударів по інфраструктурі стала систематичною, я ще їм сказала, що ми й зараз готуємося до цього, — вони стали більше це розуміти.

Однак в Україні концентрація новин про прильоти не у військові об’єкти набагато більша, ніж у їхніх медіа, вже зараз там висвітлюють тільки щось дуже трагічне. Тому, коли десь поцілили в, перепрошую, сарай, це вже не новина для медіа європейських країн. А коли сталася трагедія в селі Гроза на Харківщині через російський удар ракетою "Іскандер" по кафе, де загинуло 59 людей, — про це вони пишуть. Отже, у європейців немає повної, концентрованої картини війни в Україні. 

Білоруська пропаганда: нічого нового

Білоруська пропаганда підсилює російську і часто йде крок у крок. У пропаганді щодо України Білорусь повторює всі російські меседжі й не створює нових. У них є пропаганда, орієнтована на внутрішній ринок, — про захист країни і так далі, але таке враження, що в них спільне розроблення з Росією і вони просто нас мочать. Звичайно, там були пропагандистські меседжі на кшталт "звідки готувався напад", але однаково це йде у зв’язці з російською геноцидною риторикою про те, що українці — агресори і Білорусь від нас би постраждала. Тобто білоруська агресивна пропаганда не створює нову, а підсилює та дублює російську. 

Російська пропаганда в закордонних медіа 

Учасники були здивовані тим, що пропаганду можуть поширювати навіть сумлінні медіа, які не усвідомлюють, що поширюють її. Також їх збентежило те, чим саме маніпулюють. Кейс із "не такими українцями" зараз активно поширюється за кордоном, як свого часу наратив щодо внутрішніх переселенців у 2014–2016 роках в Україні. У публікаціях наголошують на національності: "українка / українець скоїли ДТП", "українець украв у магазині жуйку". 

Ірина Земляна на події для європейської молоді в Угорщині. Фото: надане організаторами Cooperation and Development Network

Мої слухачі думали, що це правда, адже схоже дійсно відбувається. Але чи необхідно медіа акцентувати, що це саме українець скоїв ДТП, а не умовний француз? Коли ми почали розбиратися, що про стать, колір волосся чи шкіри, національність треба говорити тільки тоді, коли це має виняткове значення для новини й для події, яка сталася, — вони зрозуміли, що такі заголовки є продукуванням стереотипів і стигматизацією. 

Учасники воркшопу думали, що таких новин з’являється більше, бо зросла кількість українців у країнах Європи. На противагу я показала дослідження, де зазначено, що це одна з основних тем пропаганди. Потім ми простежували причинно-наслідковий звʼязок — як одна теза підсилює іншу. Згодом вони сказали, що новини читатимуть інакше. 

У кожній країні є своя регуляторна медіаорганізація, як в Україні, наприклад, Комісія з журналістської етики. Я попросила їх писати скарги до таких структур: це може допомогти, за кордоном працює інститут репутації. В Україні поки не діє регуляція в медіа так, як ми хочемо.

Як українцям відповідати на "Як справи?"

Я прошу всіх колег і українців за кордоном говорити про російську пропаганду — нам часто важко, боляче, не хочеться. Хоча я витратила більше, ніж заробила під час цієї поїздки, бо це все-таки дорога, якісь індивідуальні витрати, але це було вкрай важливо, бо відкрило очі активним молодим людям, більш ніж 40 учасникам і учасницям із країн Європи. 

Я живу за кордоном і почала відповідати чесно, як у мене справи. Прошу робити це всіх, бо, коли іноземець питає, як я, — розповідаю, що, наприклад, учора в селі Гроза на Харківщині загинуло 59 людей через влучання російської ракети "Іскандер" у кафе. Це дає їм чіткішу картину розуміння. Я щодня кажу, як у мене справи, на основі того, як у мене справи як в українки. Часто всі ці речі нам видаються очевидними та болючими, але для світу вони будуть відкриттям, тому про це треба говорити. 

* Навчальну сесію "Зелені перспективи європейської безпеки", в межах якої відбулася подія, організували Cooperation and Development Network (CDN) у Східній Європі в партнерстві з Young European Greens за фінансової підтримки Ради Європи та Green European Foundation.

Вперше опубліковано на Суспільне Культура