"Війни" з читачами, дерусифікація вночі та курси домедичної допомоги: як живе медійна спільнота Тернопільщини в умовах війни

Ukraine IS

За перші півтора місяця повномасштабного вторгнення росії в Україну на Тернопільщині видання не припинили роботу, однак деякі з них попрощалися із друкованою версією, залишивши на плаву лише сайти.  Так, залишило лише онлайн-версію видання «RIA+/20 хвилин». Перестала виходити у форматі газети й «Нова Тернопільська газета», щоправда, новину стрічку на сайті періодично оновлюють.

DDOS-атаки та відтік кадрів

Попри те, що Тернопільщина досі є умовно безпечною територією, однак проблеми із фінансуванням все ж почали відчувати чимало ЗМІ. Анонімно медійники нарікають, що їм скоротили зарплати, декого «попросили» з посади до кращих часів. Ще однієї проблемою став раптовий відтік кадрів, адже частина працівників, а саме журналісток, виїхали за кордон або в інші області. Що стало перешкодою, адже робити відеоконтент чи навіть просто вести новинну стрічку, коли частина працівників не на місці, стало викликом для редакцій. Однак вже за місяць робота все ж стабілізувалася, запевняють медійники.

Тим часом чи не з першого дня повномасштабного вторгнення сайти періодично стикаються з DDOS-атаками. Щоправда, всі їх вдавалося відбити, однак на певний час ресурс ставав недоступним читачам, або не працювала сама адмінка. Так, як розповіли регіональній представниці ІМІ самі медійники, з 24 лютого під атаки потрапляли сайти «Реально», «ТМЦ.ІНФО», «0352.ua» та «Терен». 

Що ж до перешкоджань у журналістській діяльності, наразі нових випадків офіційно немає. Щоправда, отримувати деяку інформацію журналістам стало важче, однак самі ж списують це все на воєнний стан.

Зміна в тематиці контенту та курси домедичної допомоги

З 24 лютого тематика матеріалів на сайтах Тернопільської області змінилася кардинально. Якщо раніше лише деякі ЗМІ обережно публікували інформацію про «тривожні рюкзаки» та що робити у випадку повітряної тривоги й обстрілів, то тепер чи не весь контент стосується війни, внутрішньо переміщених людей та психологічного здоров’я дорослих і дітей в умовах воєнного стану. 

Телеканали максимально забрали із контенту розважальні програми та сюжети. Акценти змістили на історії людей. Натомість помалу збільшують кількість матеріалів-фактчекінгів, що стосуються «новин» російської пропаганди.

Зважаючи на активні воєнні дії в окремих областях, на базі Тернопільського медичного університету для медійників Тернополя провели навчання з основ домедичної підготовки в умовах воєнних дій.

Цькування медійників у соцмережах

Із першого ж дня повномасштабного вторгнення військова адміністрація почала проведення брифінгів ради оборони області. На них очільники ОВА, обласної поліції, облради, та час від часу представники прокуратури та СБУ оголошують останні рішення Ради та нововведення, що стосуватимуться краю. Попри те, що брифінги мають чимало прямих трансляцій на телеканалах, журналісти щоразу стикаються з потоком кібербулінгу через новини, написані на основі озвученого.

Чи не кожен матеріал, чи стосується він переїзду в область підприємств із регіонів, де тривають бойові дії, чи проведення екскурсій для внутрішньо переміщених осіб, наштовхується на лавину дорікань у стилі «навіщо ви це озвучуєте?». Скільки би в Міноборони та СБУ не наголошували, яка інформація є з обмеженим доступом та не підлягає публічному оголошенню, читачі перестараховуються настільки, що буквально завалюють у соцмережах журналістів коментарями на кшталт «журналісти самі наводять окупантів на стратегічно важливі об’єкти».

Попри це, медійники кажуть, що така реакція є очікуваною, зважаючи на ситуацію в країні. Тому намагаються щоразу наголошувати читачам, що жодних порушень у висвітленні такої інформації немає. Однак «війна» через контент із читачами сприяє зайвому емоційному вигоранню на роботі.

Нічна дерусифікація

Окремо варто зазначити, що, на відміну від багатьох міст України, де демонтаж пам’ятників та меморіалів радянської доби відбувається публічно, у Тернополі ввели практику робити це затемна, під час комендантської години. Так, вранці 9 квітня тернополяни дізналися, що в місті вже немає пам’ятника Пушкіну. Хоча за кілька днів до того мер міста заявляв, що вирішувати питання дерусифікації будуть після перемоги. Однак вранці 9 квітня на сайті міської ради з’явилася інформація, мовляв, рішення про демонтаж пам’ятника ухвалили 8 квітня на засіданні виконкому. Хоча зазвичай самі засідання транслюють у фейсбуці на сторінці ТМР, цього разу ефіру не було. 

В ніч на 14 квітня у соцмережах почали публікувати фото з початку демонтажу вже літака, встановленого в пам’ять про «льотчиків-визволителів Тернополя від німецько-фашистських загарбників». На сайті міської ради про факт узгодження демонтажу вкотре повідомили вже постфактум, при цьому знову послалися на рішення виконкому за те ж 8 квітня. Щоправда, на сайті ТМР саме рішення виконкому про демонтаж літака розмістили аж 13 квітня. Та й побачили його журналісти вже вранці 14, коли з’явилася офіційна інформація про те, що літак зняли.

Попри те, що і скульптуру Пушкіну, і сам літак, стан якого вже давно був аварійним, громада просила демонтувати роками, але така таємна діяльність міської влади дещо насторожує. Поки в інших містах такі речі роблять публічно, очільник Тернополя пояснює таємний демонтаж дотриманням техніки безпеки. Натомість у таких діях самі тернополяни вбачають певну непрозорість рішень, зважаючи на чимало скандальних будівництв у місті, якими дорікають міському голові.