Що наразі просуває російська пропаганда

Фото - DW

Ведення війни Росії проти України складається з двох аспектів: кінетичного (прямі фізичні дії, приміром ведення війни у вигляді обстрілів) та некінетичного, до якого належить інформаційна війна у вигляді пропаганди.

У разі посилення кінетичного аспекту посилюються і некінетичні методи, а саме інформаційна війна, що складається з поширення фейків, маніпулятивних наративів та  пропагандистських дискурсів.

Головна причина цього – бажання пропагандиста вплинути на цільову аудиторію, щоб емоційно підготувати її до зміни власної моделі поведінки.

У цьому матеріалі ми аналізуємо один з аспектів некінетичного методу ведення війни – поширення пропагандистських наративів медіа країни агресора.

Наразі дії країни-окупанта щодо загострення конфлікту на сході у військовому плані, які ми спостерігаємо, автоматично йдуть у ланцюгу із зусиллями агресора на медійному полі.

Аналіз російських медіа свідчить, що наративи не змінюють свого змісту. Але вони доповнюються новими меседжами, які їх посилюють, а також змінюється їхня першочерговість. Зокрема, це трапляється тоді, коли інформаційні приводи всередині нашої країни дають можливість пропагандистам подати інформацію, що підсилить той чи інший кремлівський наратив. Коли такі інформприводи відсутні, то їх створюють за допомогою поширення фейків.

1. Наратив:  “Ініціатором війни на сході є саме Україна”

Головним елементом пропагандистської кампанії минулого тижня стала новина про нібито загибель дитини внаслідок обстрілу українським безпілотником у “ДНР”. Про це з посиланням на “Народну міліцію ДНР” писали російські медіа: РИА Новости, Gazeta.ru, Lenta.ru та інші.

З українських топмедіа цю інформацію поширив лише сайт “Страна”.

Та не одна новина на цьому ресурсі стосувалася зазначеного фейку: на сайті вийшла стаття "У ребенка оторвало ногу". Что известно о гибели 5-летнего мальчика на Донбассе, в якій навіть розмістили фото дитини. Між іншим, ресурс розмістив і меседж, який цілковито збігається з російським наративом про українських “карателей”: “вот так украинская армия воюет с детьми и стариками” – ці слова атрибутовано нібито бабусі загиблого. Незважаючи на те що досі достеменно невідомо, що відбулося в Александрівському, російська пропаганда активно просувала тезу, що це саме українська сторона винна. На ситуацію про загибель дитини відреагував навіть прессекретар Путіна Пєсков і зазначив, що Росія захищатиме громадян “Л/ДНР”. “В Кремле называют гибель ребенка при обстреле в Донбассе трагедией, горькими последствиями неурегулированности ситуации и считают важным обеспечить безопасность всех граждан самопровозглашенных республик”, – заявив Песков

Загибель хлопчика було маніпулятивно перекручено і використано для поширення та підсилення наративу про те, що  ініціатором війни на сході є саме Україна. 

Нагадаємо також, що для підсилення цього меседжу російські ЗМІ на регулярній основі розміщують новини про порушення режиму тиші саме “ВСУшниками” (саме так “ласкаво” називають росіяни українських військових):

• ДНР заявила об обострении ситуации на линии соприкосновения с каждым часом
• Наталья Никонорова: Киеву выгодна эскалация в Донбассе

2. Наратив: “Україна не ухвалює самостійних рішень і залежна від Штатів”

Ще одним улюбленим наративом російських пропагандистів є те, що Україна жодних рішень самостійно не ухвалює і постійно погоджує свої дії зі США. Цей наратив насправді тримає російське суспільство в тонусі, адже Кремль уже багато років змальовує Америку як головного ворога Росії і росіян. 

Новини на кшталт такої: Пентагон сообщил об отслеживании активности России в Арктике – підсилюють цю риторику.

Тому спрацьовує правило “друг мого ворога – мій ворог”, і повідомлення про допомогу США Україні автоматично негативно налаштовують громадян Росії проти українців.

На підтвердження наративу про підконтрольність України США прокремлівські медіа розміщують новини: 

• Госдеп попросил Россию объяснить "провокации" у границы с Украиной 
• В ДНР заявили о надежде Зеленского получить от США карт-бланш на наступление 
• Напряжение на Украине: в какую пропасть Запад толкает Зеленского и чем может для него обернуться повторение ошибки Саакашвили
• На Украине сообщили о гарантиях поддержки США при конфликте с Россией

3. Наратив: “Насправді США не готові підтримувати Україну”

Поряд з наративом про залежність України від Штатів існує інший – про те, що насправді Америка не готова на реальну підтримку України в разі серйозної ескалації. Така риторика спрямована і на громадян Росії, щоб не створювалося враження про надмірну небезпеку противника, і на українців, яким нібито немає, на що сподіватися.

Для підсилення цієї риторики російські медіа вирішили скористатися дописами громадян Китаю в соціальних мережах:

“Китайские пользователи Сети сочли участие США в возможном конфликте маловероятным, – пише РИА Новости. – “Русские хороши, и Соединенные Штаты провалятся в яму, как только протянут "руку помощи”, – написал Aries. “Янки все еще собираются работать по старому образцу: начать драку – купить оружие – заработать денег”, – написал h. “Если начнется война, Украина проиграет в одно мгновение, а за нею встряхнутся три балтийские страны”, – уверен guan_15851021342992”.

І гріх не додати меседжів про “мощь” Росії: “Если война начнется, Россия за пять дней завоюет восемь стран НАТО”.

Погодьтеся, що джерела у вигляді h чи guan_15851021342992 є ну дуже сумнівними. Дивно, чому для просування цих повідомлень не задіяно армію російських експертів.

На підтвердження риторики про неготовність Штатів допомагати Україні російські медіа вишукують потрібні повідомлення і в українському інформаційному просторі. Пропагандисти активно поширили слова генерал-лейтенанта и депутата ВР Михайла Забродського, який  зазначив, що “военнослужащие США никогда не будут участвовать в войне за Донбасс” (Лента.ру).

Цей меседж, яким активно скористалися росіяни, саме з такою самою риторикою поширив і проросійський блогер і політик Анатолій Шарій на своєму ресурсі Шарий.net.

До речі, пан Шарій, який повсякчас каже, що не працює на користь Росії, активно роздає інтерв'ю російським медіа. Шарій поширює ще один необхідний російській владі наратив про антиросійську пропаганду в Україні: “Надо понимать, что у множества наших граждан промыты мозги. Они считают, что закрытие определенных СМИ – это борьба с российской пропагандой” (Лента.ру). У своїх інтерв'ю він також розповідає про “реальных неонацов” (“Сначала за нас взялись нацисты – это реальные неонаци, никакие не националисты”), про переслідування його з боку Зеленського (“Вы уж извините, но его реакция похожа на истерику брошенной женщины. Дело против меня – личное указание президента. Я личный враг Зеленского”), про утиски свободи слова (“Закрывают и СМИ по надуманным причинам: “112 Украина”, NewsOne, ZIK. Они якобы вещали “российскую пропаганду”. Покажите – где? Я хочу посмотреть. Я помню, что им вменялось в вину – тот факт, что депутат Верховной Рады от партии “Оппозиционная платформа – За жизнь” (ОПЗЖ) Олег Волошин сказал, что российская армия реально сильная. За это им было вынесено предупреждение. А она не сильная, что ли?”), поширює фейки та наративи про вакцинацію в Україні (“Когда в Одесской области после прививки CoviShield умерла военнослужащая, первыми именно мы нашли эксклюзивное видео, где она упала на улице. В оппозиционных Telegram-каналах рассказали, что вчера она привилась, а сегодня – умерла”).

З'являється час від часу в російських медіа і експрем'єр-міністр, що втік до Росії, Микола Азаров. Слів Азаров не добирає і називає Штати “господарем України”: “Выполняет команды американских хозяев”: бывший премьер-министр Украины объяснил метания Киева по переговорам в Донбассе.

Це наративи, які найактивніше просуваються наразі в російському інформаційному просторі. Проте їх значно більше, і вони не зникають, адже ключовим завданням пропаганди є формування сталої картинки бачення росіянами України, яке неможливе без постійного повторення.
*Аналізувалися чотири російських інтернет-медіа: РИА Новости, “Лента.ру”, “Звезда.ру”, Gazeta.ru. Період огляду з 1 до 7 квітня 2021 року включно.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ЖУРНАЛІСТІВ (розроблені в партнерстві ІМІ та StopFake)

1. Працюйте з власними емоціями. Відчувши потужну негативну емоцію (шок, злість, розчарування), не поширюйте новину одразу та не коментуйте (якщо йдеться про соціальні мережі). Дайте собі можливість заспокоїтися, перемкнутися з емоцій на раціональне та критичне мислення. Після цього спробуйте знайти більше інформації про цю подію в офіційних джерелах або самостійно перевірте її.

2. Навчіться розрізняти маніпуляції. Останнім часом найважливішим інструментом дезінформації стають саме медіаманіпуляції. Фейки (підроблені факти) в класичному розумінні поступаються за кількістю маніпулятивним та напівправдивим повідомленням. Саме тому слід навчитися виявляти маніпулятивні технології пропаганди (маніпуляція фактами й судженнями, заголовками, невідповідністю назви тексту його змісту; маніпуляція цифрами, статистикою; візуальні маніпуляції; відсутність балансу думок; присутність у тексті безапеляційної, необґрунтованої критики тощо).

3. Перевіряйте інформацію. Комплекс заходів, які пов'язані з перевіркою інформації, має бути невіддільною частиною журналістської роботи. До таких заходів належать: пошук підтверджувальної інформації у відкритих джерелах; пошук свідків та свідчень; запитів до офіційних органів щодо роз’яснювальної інформації; запитів до експертів у спеціалізованих галузях на теми, якими маніпулюють і стосовно яких поширюють фейки в медіа (медицина, екологія, економіка, технології, наука тощо); аналіз ресурсів, які публікують неправдиву інформацію (сайтів, акаунтів у соціальних мережах); збір даних про організації та авторів неправдивої інформації; аналіз фото та відео матеріалу.

4. Критично ставтеся до експертів у ЗМІ. Моніторинг продемонстрував важливу тенденцію, характерну як для російських, так і білоруських ЗМІ. Розповідаючи про події в Україні в певному наративі, видання посилаються на "вигідних" для них "експертів". Переважно це представники опозиційних проросійських партій в Україні. Тому слід звертати увагу на те, чия експертна думка наводиться в тексті, перевіряти особу, яку журналісти називають експертом (її освіту, професійний досвід, виступи в інших ЗМІ, публікації в соціальних мережах).

5. Джерела інформації. Відповідно до рекомендації професійних медіаорганізацій сформулюйте власний перелік достовірних джерел інформації та регулярно його оновлюйте. У контексті питання пропаганди в російському та білоруському інформаційному просторі не довіряйте виключно державним ЗМІ. Вивчаючи інформацію в російських та білоруських медіа, звертайтесь одразу до кількох видань, порівнюйте зміст повідомлень. Щодо подій у Білорусі рекомендується використовувати такі медіа, як "Радыё Свабода", tut.by, "Белсат ТВ", "Наша ніва", Naviny.by тощо. На цих ресурсах не помічено пропагандистських наративів або використання маніпуляцій. Також моніторинги інших аналітиків (Media IQ) відзначають дотримання журналістських стандартів з боку таких сайтів.

6. Вивчайте політичний та медійний контекст. Пропаганда – це не лише питання комунікації та ЗМІ. Для глибшого розуміння тенденцій і загроз дезінформації варто розуміти політичний та медійний контекст, вивчати стратегії та технології дезінформації і пропаганди, орієнтуючись на аналітичні звіти й дослідження вітчизняних та міжнародних медіаорганізацій.

7. Долучайтеся до публічного роз’яснення пропагандистських наративів. Пояснюйте аудиторії їхній небезпечний вплив, ініціюйте публічну дискусію (інформаційні заходи) щодо дій, мотивів і джерел фінансування проросійських активістів та політиків, які просувають такі теми.