Російська опозиція дає мовчазну згоду на переобрання Путіна. Моніторинг ІМІ

Ілюстрація ІМІ

Російські опозиціонери не покладають жодних надій ані на зміну влади в їхній країні, ані на вибори, призначені на 15–17 березня, ані на свій народ. Хтось із них знову зрозумів, що в Росії немає громадянського суспільства, хтось сподівається на зовнішні сили, хтось очікує ледве не приходу месії. Єдине, що в них усіх спільне, – це пасивність і очікування хоч когось, на кого можна було б перекласти відповідальність. Такого висновку можна дійти, якщо переглянути передвиборчі заяви в медіа найвідоміших російських опозиціонерів та так званих лідерів думок в екзилі. 

Усі ці висловлювання просякнуті безсиллям на межі з відчаєм. Усі вони про відмову від власної відповідальності за ситуацію. І максимум, що вони пропонують, – це заклики до мовчазних пасивних способів висловлення свого невдоволення. Тому результат існування та діяльності російської опозиції тотожний результату, що міг би бути, якби в тій країні взагалі не було антипутінських осередків.

Наприклад, російські опозиціонери закликають усіх росіян, хто проти чинного режиму Кремля, прийти 17 березня 2024 року на виборчі дільниці опівдні й… побачити одне одного. Щоб переконатися, що вони не одні. Достеменно невідомо, хто є першоджерелом ідеї цього “повстання”. Російський сайт “Медуза” в одній своїй статті пише, що до цього раніше закликав Олексій Навальний, а в іншій стверджує, що ідея належить колишньому депутатові законодавчих зборів, який виїхав з Росії, боячись переслідувань, Максиму Резніку. Так чи інакше, цю ініціативу “хороші” російські медіа назвали “Полудень проти Путіна”. 

Максим Резнік 

Керівник петербурзького відділення партії “Яблоко” Максим Резнік не пропонує учасникам акції голосувати за когось конкретно, головне, щоб проти Путіна. На його думку, в такий спосіб вдасться показати владі “єдність місця і часу протесту”. На цьому сенси й завдання акції вичерпуються. Адже, як Резнік розповів виданню “Бумага”, вплинути на результат виборів надій немає.

“Це не вибори – це “спеціальна виборча операція”. Навіщо вона потрібна Путіну? Щоб довести єдність фюрера і нації: є Путін – є Росія. Йому важливо підтвердити ще раз цю тезу, в яку і без того багато хто вірить. Наше завдання – показати, що все рівно навпаки”, – каже ексдепутат в екзилі.

Скриншот ІМІ з "Бумаги"

Втім, російський політик не був би російським, якби не підпустив імперського духу і не натякнув, що Росія – це всюди, куди дотягнеться її рука. 

“Цей полудень повинен бути всюди: у Калінінграді, Владивостоці, Петербурзі, у долині Нілу і на вершині Евересту. Це буде російський полудень, де росіяни мають продемонструвати своє ставлення до Путіна. І зробити це на дільниці – безпечно і законно”, – заявляє Резнік.

Тобто в його уяві дільниці, де голосуватимуть за Путіна, мають бути навіть на Евересті, а боротися проти режиму треба так, щоб методи боротьби відповідали законам, вигаданим цим режимом. Щоб не розізлити омонівців та ефесбівців. 

Юлія Навальна

Вдова Олексія Навального Юлія, яка обіцяла продовжити справу загиблого у в’язниці чоловіка, акцію “Полудень проти Путіна” підтримує і закликає громадян Росії взяти в ній участь.

“Якщо ми прийдемо одночасно, наш голос прозвучить гучніше”, – заявляє вона у відеозверненні на ютуб-каналі “Алексей Навальный”.

Скриншот ІМІ з ютуб-каналу Навальний

Тут же вона запевняє, що голосування проти Путіна можна буде використати “для досягнення наших з вами цілей”. Яких саме цілей, Навальна уточнювати не стала. Натомість вона висловила думку, яка повністю нівелює її попередні слова: кремлівський диктатор “намалює собі будь-який результат, який йому до душі, хоч 80, хоч 180 відсотків”, і додала, що прийдешні вибори є “повною фікцією і фальшивкою”.

У чому сенс протесту без протесту, які його цілі й навіщо це все – відповіді немає. Очевидно, головне не результат, а процес, який може тривати десятиліттями.

Михаїл Ходорковський

Колишній російський олігарх, який відсидів 10 років у в’язниці й став “громадським та політичним діячем”, Михаїл Ходорковський, теж закликає співвітчизників іти на виборчі дільниці, щоб там провести такий собі спіритичний сеанс, проголосувавши за померлого.

“Я закликаю всіх опівдні 17 березня прийти на виборчі дільниці й вписати ім'я Олексія Навального у виборчому бюлетені. Якщо ви не знали або сумнівалися, як вчинити цього дня, то ось вам відповідь”, – пише Ходорковський на своїй фейсбук-сторінці.

З урахуванням доволі реалістичного бачення Юлії Навальної щодо сутності російських виборів, можна припустити, що результати акції, запропонованої колишнім олігархом, бачитимуть лише члени дільничних виборчих комісій. І, найімовірніше, нікому про це не розкажуть. 

Гаррі Каспаров

Світового рівня шахіст і російського розливу опозиціонер Каспаров також вважає, що жодних виборів у Росії не передбачається. Водночас в інтерв’ю виданню “Швейцария для всех” він висловив сподівання, що колись якось усе налагодиться.

“У Росії немає жодних виборів давно вже, у Росії – фашистська диктатура і Путін нелегітимний. Сподіваюся, що після березня 2024 року це питання буде закрите, але до сьогодні тема продовжує мусуватися”, – каже Каспаров.

Втім, далі в цьому інтерв’ю опозиціонер на виїзді демонструє певне розуміння того, як може бути скинутий диктаторський режим у Росії. 

Скриншот ІМІ зі “Швейцария для всех”

“У Росії сьогодні фашистська диктатура. Хто воює з цією диктатурою – їхні політичні погляди мені не є важливими, якщо вони готові взяти зброю і воювати з режимом”, – зауважує Каспаров.

Тобто воювати з диктатурою має будь-хто, головне, щоб “вони”, а не “ми”. 

Григорій Явлінський

Керівник партії “Яблоко” і тричі кандидат у президенти Росії Явлінський, схоже, цілком позбувся президентських амбіцій. Його позиція нині перебуває на межі між реалізмом та повним розпачем. В ефірі телеканалу RTVI він послав своїх прибічників у вільне плавання.

“Ми програли. Робіть що хочете. Ви ж не діти, ви ж дорослі люди. Вплинути ви не можете, змінити ситуацію ви не можете. Хочете – йдіть, не хочете – не йдіть. Як хочете. Не має значення”, – зазначає Явлінський.

Скриншот ІМІ з RTVI

На російський народ він жодних надій не покладає, стверджуючи, що в країні немає суспільства. 

“Потрібно, щоб у Росії з'явилося суспільство. Я впевнений, що колись відчиняться двері знову. Все моє життя так відбувалося. Була абсолютна темрява. Абсолютно жодної надії. І раптом відчинялися двері. Раптом з'явився Михайло Сергійович Горбачов”, – каже Григорій Явлінський. 

Тож Григорій Явлінський має, по суті, містичні сподівання на провидіння та месію.

Ксенія Собчак

Так само колишня кандидатка в президенти Росії, яка нині називає себе журналісткою, Ксенія Собчак ще глибше абстрагувалася від політики як такої та власної, раніше декларованої політичної позиції. Свій журналістський статус вона давно поховала скандальними й суперечливими висловлюваннями. З недавніх висловів, пов’язаних з виборами, можна виокремити її беззмістовне інтерв’ю попвиконавцю Алішеру Моргенштерну.

Скриншот ІМІ з ютуб-каналу Моргенштерн

Десь поміж розповідями про своє гламурне життя та матюками вона мимохіть зачепила тему виборів. Собчак заявила, що не балотуватиметься в президенти, бо минулого разу їй не сподобалося.

“Я не буду. У мене був поганий досвід… Мені не сподобалося, що мені не вдалося створити партію, а це було метою моєї кампанії… Нам цього зробити не дали. А в нас були підстави припускати, що нам це дозволять, бо ми в легальному полі виступали”, – визнала вона.

Тому з цього боку Росії чекати порятунку також не варто.

Максим Кац

Кац, “блогер и политик”, як він сам себе називає, пішов оригінальнішим шляхом. На своєму ютуб-каналі він розмістив відео, в якому закликав росіян голосувати за кандидата Владислава Даванкова. Кац переконує, що кампанію Даванкова можна вважати антипутінською.

“Передвиборні тези Даванкова, очевидно, протиставлені всьому тому, що намагаються нав'язати нам як норму, – агресивній та неадекватній зовнішній політиці, репресивному внутрішньому законодавству”, – каже “блогер і політик”.

Водночас він визнає, що Даванков… “продукт адміністрації президента”. Втім, закликає звертати увагу не на це, а на пропаганду від кандидата.

Скриншот ІМІ з ютуб-каналу Каца

“Ми голосуємо за те, що він пише в агітації своїй. Його передвиборча програма говорить – “ні війні, ні репресивним законам, ні державним стукачам типу Мізуліної, потрібно знову стати нормальною державою”, – наголошує Максим Кац.

Тобто він вдає, що не розуміє ціни передвиборчих обіцянок і не усвідомлює, що уявно антивоєнний “продукт адміністрації президента” створено заради того, щоб не залишити жодного шансу справді опозиційному кандидатові, якби такий якимось дивом таки був зареєстрований. 

Позиція Каца є нічим іншим, як конформізмом і участю в соціальній динаміці, ініційованій путінським режимом. Окрім того, ситуація, коли Кац визнає, що Даванков є “продуктом адміністрації президента”, і водночас закликає звертати увагу на його антивоєнну риторику, створює когнітивний дисонанс. Що навряд чи може викликати в населення довіру до російської опозиції. 

Олександр Невзоров

Публіцист і за сумісництвом “майстер і наставник” школи виховання коней Nevzorov Haute École Олександр Невзоров вважає, що “в кремлівських шизофреників “усе вийде” з імовірністю близько 85%. Про це він написав у своєму телеграм-каналі.

“Тріумфальні вибори” дадуть Путіну карт-бланш практично на все. Далі набуде чинності “план Дугіна”, згідно з яким Росія повинна повністю перетворитися на “державу війни”, – йдеться в дописі.

Скриншот ІМІ з телеграм-каналу Невзорова

Невзоров обмежився такою констатацією і шляхів виходу із ситуації не пропонує. Але, мабуть, це не його, людини з українським паспортом, проблеми.

Юлія Латиніна

“Журналістка” чи то російська політикиня Латиніна подає безальтернативні вибори як менше зло. За її словами, нині єдиним реальним суперником Володимира Путіна в боротьбі за владу є колишній директор ФСБ, а нині голова російської Ради безпеки Микола Парушев. На думку Латиніної, псевдовибори убезпечать Росію від найгіршого сценарію.

“Це буде передання її шматків у руки Патрушеву і його товаришів”, –  наголошує вона під час інтерв’ю на каналі “Фабрика новин”.

Така позиція спрощує складність російської політичної ситуації, не враховуючи інших потенційних сценаріїв подій. 

Юлія Латиніна стверджує, що без Путіна силовики запровадять у Росії воєнний комунізм. Це твердження повністю ігнорує довготривалі негативні наслідки авторитарного режиму і, по суті, пропонує не альтернативу, а маніпуляцію. 

Отже, “ліберальна журналістка”, пророкуючи, згущуючи фарби та лякаючи Патрушевим, доводить, що безстрокова путінська диктатура – кращий вибір для росіян. Позиція Латиніної – це не лише використання політики страху для маніпуляції, це ігнорування потреби в змінах у Росії. Такий підхід сприяє збереженню статус-кво і відвертає увагу від пошуку реальних альтернатив чи рішень. 

“Джерело в АП Путіна”

На тлі безсилля аморфної російської опозиції цілком виправданим і логічним видається сценарій псевдовиборів, призначених у Росії на 15–17 березня, описаний “Медузою” з посиланням на “джерело в АП”:

“На президентських виборах – 2024 не буде ні реальних опозиціонерів, ні антивоєнних кандидатів. Але Кремль усе ще намагається зацікавити ними росіян. Наприклад, за допомогою “інтриги” про те, хто посяде друге місце”, – пише видання.

Сенс цієї оборудки пояснює те саме неназване “джерело”. “Люди не сумніваються, що президент переможе, і це негативно впливає на явку: навіщо кудись іти, якщо результат вирішено наперед? А вона має бути високою. Для цього має бути до них хоч якийсь інтерес”, – цитує “Медуза” невідому особу.

Також у матеріалі йдеться про те, що нині в Росії важко помітити, що наближаються президентські вибори, навіть звичних білбордів на вулицях мінімум.

Навряд чи варто цьому дивуватися, адже очевидно, що в Росії немає тих, хто міг би змінити владу та ситуацію в країні шляхом виборів. Водночас, на жаль, не видно і тих, хто насмілився б хоча б заговорити про інші шляхи. Якщо існують такі люди з російськими паспортами, то, схоже, всі вони нині в Збройних силах України.