Реєстр судових рішень "у тумані"

Єдиний державний реєстр судових рішень за всю свою історію майже ніколи не наповнювався ідеально. Після початку повномасштабного вторгнення він узагалі був закритим декілька місяців для звичайних користувачів. Після відновлення доступу до нього правозахисники виявили, що в реєстрі відсутні вироки щодо майже всіх кримінальних проваджень за останні роки. І от нещодавно було зареєстровано проєкт закону про обмеження доступу через реєстр до окремих категорій рішень. Що ж він передбачає?

Йдеться про проєкт закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень” № 7033-д, внесений до ВРУ 13 січня 2023 року. Його співавторами виступили сім народних депутатів, а сам проєкт внесено фактично замість двох альтернативних проєктів, які були зареєстровані раніше.

Процес оприлюднення судових рішень у відповідному реєстрі пропонується розбити на два етапи: внесення до реєстру й власне оприлюднення в ньому рішення впродовж трьох робочих днів (наразі згідно з ч. 2 ст. 2 Закону “Про доступ до судових рішень” вони оприлюднюються не пізніше ніж наступного дня після їхнього виготовлення і підписання). Виглядає на те, що замість одної бюрократичної процедури ми можемо отримати дві, що може сповільнити оприлюднення всіх судових рішень.

Далі законопроєктом пропонується надавати доступ (як загальний, так і повний) до ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей і документів чи про відмову в задоволенні клопотання про такий арешт через рік після внесення їх до реєстру (як це наразі передбачено щодо низки інших ухвал – абзац 2 частини 4 статті 4 того ж закону). 

У проєкті також ідеться про доповнення ч. 1 ст. 7 згаданого закону пунктами, що передбачають видалення з текстів судових рішень даних, які ідентифікують військові частини та інші суб’єкти і об’єкти, пов’язані з оборонною сферою. 

Чи не найсуттєвішою зміною є доповнення прикінцевих та перехідних положень Закону “Про доступ до судових рішень”. Ідеться про доповнення відповідної статті 11 частиною 2-1, яка передбачає, що на період дії правового режиму воєнного стану та впродовж одного року після його закінчення  не оприлюднюватимуться судові рішення в “кримінальних провадженнях щодо осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби (статті 109–114-2, 328–337, 402–453-1 Кримінального кодексу України)”. Це стосується закриття загального доступу, спеціальний доступ для правоохоронців до таких рішень у реєстрі планується залишити.

Як бачимо, йдеться про дуже великий масив складів кримінальних правопорушень. Зокрема, закритими для загалу стануть судові рішення в справах за ст.ст. 415–417 (порушення правил водіння або експлуатації машин, правил польотів, правил кораблеводіння – все це правопорушення, вчинені військовослужбовцями), ст. 436-1 (виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів). Не зовсім зрозуміло, як оприлюднення вироків та інших рішень у кримінальних провадженнях із таких статей шкодить інтересам національної безпеки. Крім того, під закритість підпадатимуть і, наприклад, ст. 111-1 (колабораційна діяльність), ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників). Тобто суспільству важко буде оцінити, чи притягують наразі колаборантів до відповідальності. 

Цілком імовірно, що правоохоронці звітуватимуть про свою роботу в таких справах, зокрема про кількість переданих справ до судів, але повноцінно оцінити її якість можна буде, саме прочитавши відповідні судові рішення. Тут варто нагадати норму-принцип із законодавства про доступ до публічної інформації (ч. 8 ст. 6, раніше це була ч. 7 ст. 6): “Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений”. До речі, такий підхід пропонується в законопроєкті далі застосувати до всіх без винятку судових рішень (п. 2 ч. 2-1 ст. 11 “прикінцеві й перехідні положення”): “якщо судовий розгляд відбувався у відкритому судовому засіданні, але розголошення окремої інформації на переконання суду може зашкодити безпеці, суд має право при направленні рішення до Реєстру визначити відповідну інформацію такою, що не підлягає розголошенню (опублікуванню)”. Йдеться про випадки, коли дані дозволяють ідентифікувати військові об’єкти та об’єкти ВПК, їхнє місце розташування. Тобто підхід до всіх загалом судових рішень такий, що в них приховується окрема інформація, хоча сам текст у цілому публікується на загал. Але щодо дуже багатьох статей КК рішення судів у кримінальних справах будуть недоступними для широкої публіки взагалі. Це видається надмірним обмеженням прозорості судових рішень. Якщо автори законопроєкту бояться, щоб такі судові рішення не були використані ворогом, то підозрюю, що він однаково зможе отримати до них доступ через тих своїх агентів у наших правоохоронних чи інших органах, які мають повний доступ до реєстру за посадою. 

На завершення в законопроєкті передбачаються зміни до Закону “Про доступ до публічної інформації” з приводу того, що його дія не поширюватиметься на сферу доступу до судових рішень, яка врегульована окремим законом. Це ніби дійсно так, але описане вище обмеження доступу до судових рішень у реєстрі видається явно надмірним і невиправданим. За умов, коли режим воєнного стану в Україні затягується на роки, цей законопроєкт по суті пропонує вивести з-під громадського контролю цілі пласти судових проваджень щодо низки категорій справ. Цілком імовірно, що навіть після завершення гарячої фази війни правовий режим воєнного стану зберігатиметься ще невизначений період часу з огляду на російську загрозу, яка нікуди не зникне. Що довше триватиме інформаційна закритість, то більше на місце об’єктивної інформації приходитимуть чутки й домисли, адже святе місце, як то кажуть, порожнім не буває.