Редакційна залежність та інтернет-слабкість реформованих українських ЗМІ. Частина 1
У січні-лютому 2020 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні провів моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їхніх сайтів у восьми регіонах України: Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернівецькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами. Окрему увагу експерти ІДПО приділили аналізу незалежності реформованих видань від колишніх власників та співвласників – місцевої влади. Цього року було запроваджено нова категорію матеріалів "Офіційні повідомлення та звіти органів влади в ЗМІ".
У січні 2020 року експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання та їхні онлайн-версії, якщо такі існували, в кожному з восьми регіонів. Ці ж видання досліджувалися рік тому. До вибірки ввійшли переважно районні газети. Всього було оцінено 2057 матеріалів у друкованих медіа і 920 – в електронних версіях.
Висновки
Традиційно реформовані видання найгірше дотримуються стандарту балансу думок. Друковані та електронні видання переважно публікують інформаційні повідомлення, що не містять усієї палітри думок з приводу порушених на шпальтах питань.
Порівняно з періодами передвиборчих кампаній матеріалів з ознаками замовності значно менше. Проте місце політичної джинси в деяких виданнях зайняла джинса комерційна. Більшість газет продовжують активно просувати інтереси своїх власників – місцевих політиків або бізнесменів. Отже, читачам реформованих видань події в їхньому місті / селі подають переважно викривлено, журналісти демонструють "старанну" лояльність до місцевої влади під час відбору тем, фактів і способів подання, мови та візуалізації. Чого варті лише суцільні постановні фото з посадовцями і тексти, що рясніють їхніми іменами.
Лише окремі видання в регіонах позначають офіційні матеріали (заяви про наміри або інформацію від органів місцевого самоврядування та ін.). Здебільшого для читача не розмежовують журналістського та офіційного контенту. Окремі видання віддають під "офіціоз" цілі шпальти (рекордна кількість – вкладка на 40 шпальт у регіональній газеті).
Видання більшості регіонів не містили матеріалів із прихованими проросійськими темами або з відкритими пропагандистськими закликами. Поодинокі випадки просування проросійських меседжів було помічено лише в Харківському та Донецькому регіонах. Відчувається маніпулювання на рівні заголовків і доборі тем (у "ДНР" у дечому навіть краще життя, ніж в Україні), просування одіозних політиків (колишньої очільниці Слов’янська Штепи), скептицизм щодо реформи декомунізації, прийоми радянської пропаганди в публікаціях про Другу світову війну тощо. Особливо відзначилася такими маніпуляціями газета "Вісті" зі Слов’янська Донецької області.
Аналіз друкованих видань показав, що жанрова палітра багатьох із них дуже обмежена. Переважають інформаційні жанри та пресрелізи. Відсутні аналітичні матеріали, журналістські розслідування. Інтерв’ю та рецензії не зустрічаються в окремих регіонах. Незначна увага приділяється зверненням, листам читачів, що мало б бути одним із провідних форматів для місцевої преси. Третину контенту традиційно неможливо уналежнити до конкретного жанру: це розважальні публікації, привітання, оголошення та неналежно маркована реклама.
Газети не висвітлюють подій в зоні ООС, теми військових та переселенців. Це стосується, зокрема, і видань Донецької області. На другому місці – тема "життя місцевої громади", яка представлена переважно "офіціозом" та "паркетом". Публікації на економічну тематику здебільшого стосувалися тарифів на газ, а соціальні теми – переважно питання охорони здоров’я, захворювання на ОРВІ, підготовки місцевих лікарень до можливого поширення коронавірусу. Третина контенту потрапила до категорії "інше", оскільки не мала чітких тематичних пріоритетів.
Сайти реформованих ЗМІ зазвичай є копією друкованих версій. Проаналізовані сайти зрідка оновлюються, містять значну кількість передруків пресрелізів, не є інтерактивними. Як правило, кількість джинси на сайтах нижча, ніж у газетах, що підтверджує тезу про їхню "вторинність" та незначну кількість читачів. Саме друковані версії залишаються провідними майданчиками для піару місцевої влади. Водночас у регіонах є окремі приклади успішних сайтів із сучасним дизайном, оригінальним підходом до формулювання тем, опануванням сучасних мережевих форматів. Кількість таких сайтів не є значною. У трьох із 24 газет сайти взагалі відсутні.
Частина видань розвиває фейсбук-сторінки. Проте, як і з сайтами, акаунти переважно використовуються для дублювання контенту друкованої версії чи сайту. Можна припустити, що місцеві ЗМІ або нехтують можливостями розвитку крос-медійних платформ, де кожен майданчик має свої правила генерування і просування контенту, або просто не вміють цього робити.
Сайти
Основні теми та тональність матеріалів
Тематика сайтів реформованих ЗМІ загалом подібна до друкованих версій. Традиційно в трьох найпопулярніших темах "кримінал". Також значно менший відсоток текстів, які експерти уналежнюють до категорії "інше" – через малу кількість неналежно маркованих рекламних оголошень, передруків рецептів, гороскопів та кросвордів. Хоча деякі електронні видання все ж починають вдаватися і до цього.
Дніпровський експерт Валерій Дрешпак зауважує про відносно нове явище для сайтів реформованих ЗМІ – "нетизм" (засилля некритично поданого мережевого контенту). Як приклад він наводить електронну версію видання "Наше місто". Там "багато матеріалів з-поза меж міста, у тому числі таких, що стосуються життя громад інших населених пунктів Дніпропетровщини та Запорізької області. При цьому окремі повідомлення "про тих, хто живе поряд" (наприклад, "Голос країни – 2020": кудряшка из Днепра покорила Потапа и Настю на отборе", "Лепнина с "позолотой" и панно с пальмами: пенсіонер превратил подъезд в дворцовые палаты", "В Дніпре установят 10 красочных будок для бездомных собак") губляться у загальній масі інформації".
Сумські експерти називають увагу деяких сайтів регіону до місцевих тем дуже нестабільною. "Сайтів при реформованих газетах досить небагато, до того ж деякі з них працюють епізодично. В області є районні видання, що почали працювати із сайтом, але потім перейшли до наповнення сторінки в соцмережі, вважаючи такий формат більш економним", – зазначає сумська експертка Алла Федорина. Проте називає й позитивні приклади: "Краснопілля Край Слобожанський" і "Ямпіль.Іnfo".
Щодо тональності матеріалів сайтів – 83% мають нейтральну. Це приблизно той самий відсоток, що й у друкованих виданнях.
Статистика щодо матеріалів з ознаками замовності (джинса політична, комерційна, протокольно-офіційна інформація, неналежно марковані матеріали)
На сайтах подібних публікацій традиційно менше, ніж у друкованих ЗМІ. Пояснити це можна як меншою кількістю "офіціозу" – 8,8%, так і неналежно маркованих матеріалів – 1,5%. До того ж більшість сайтів реформованих ЗМІ не надто популярні серед читачів інтернету. Про це на прикладі Чернівецького регіону розповідає експертка Любов Василик: "Сайти не мають значної популярності і загалом ще "не розкручені", наповнюються повільно. За день може виставлятися дві-три новини".
Відповідно, джинса розміщується на тих майданчиках, що користуються більшою популярністю, з розрахунку на більше число "жертв маніпуляцій".
У лідерах за кількістю джинси, "офіціозу" та неналежно маркованих матеріалів – Львів, де якраз кількість матеріалів з ознаками замовності в мережі переважає кількість подібних текстів в офлайні. Львівський експерт Роман Шостак називає "рекордсмена" за цієї позицією – сайт vzhovkvi із 33%.
Найменше джинси, протоколізмів та немаркованої реклами – на сайтах Одеського регіону.
Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій
На сайтах подібних матеріалів – 0,2%, і всі вони розміщені на одному сайті. Експерти зафіксували приховані проросійські меседжі на електронній версії "Харьковских известий". У тексті про вшанування жертв Голокосту зазначено про фашизм, який "може підняти голову і нав’язати нову війну".
Оцінки онлайн-матеріалів за стандартами
Баланс думок є найпроблемнішим стандартом і для електронних версій реформованих ЗМІ. На другому місці так само відокремлення фактів від коментарів та повнота. «Лідером у дотриманні стандартів є Харківський (9,7) та Чернівецький (9,1) регіони. Найгірша ситуація на Сумщині: там середній бал за стандарти - 6,6 з можливих 12».
Сайти містять велику кількість передруків. Тому оцінка за стандарти – це не завжди оцінка роботи журналістів онлайн-видання. Проте, припускаючи, що поважна редакція принципово не робитиме репост неякісних матеріалів, ІДПО розглядає такі оцінки як відображення системи цінностей та стандартів редакції загалом. Приміром, у Харківському регіоні найвищі оцінки отримало видання Krasnograd.News, яке має 15 запозичених матеріалів на сайті, а власних текстів – усього два. Тим часом Слобідський край має трохи нижчу оцінку за стандарти, проте переважна більшість матеріалів там власна.
І хоч експерти ІДПО і не оцінюють стандарту оперативності, усе ж варто зазначити, що сайти реформованих ЗМІ його часто порушують. Адже публікації на сайті переважно з’являються через декілька днів після того, як вони будуть оприлюднені через газету. Тож "вік" матеріалів на сайті значно старший, що порушує принцип "швидких новин онлайн", яким користуються для отримання прибутку більшість сталих ЗМІ. Відповідно, кількість читачів подібних електронних видань є незначною.
Сумська експертка Алла Ярова наводить приклад сайту "Липова Долина.News", зауважуючи, що газета майже ним не користується. "Сайт став здивуванням цього моніторингу через неоперативність виготовлення та подачі інформації. Протягом січня видання розмістило тільки п'ять публікацій". Друковані видання регіону "поки не побачили на своєму рівні сенсу в розвитку онлайн формату", – пишуть сумські експерти.
Походження матеріалів
Цікавим спостереженням цього моніторингу стало те, що онлайн-видання надрукували більше власних текстів (55%) порівняно із друкованими версіями (37,1%). Водночас як на сайтах, так і в газетах кожен п’ятий матеріал (20%) не ідентифікований.
Житомирський експерт Андрій Сочинський звернув увагу й на розбіжності в позначенні сайту болградської газети "Дружба", а отже його "походження". "Так, у друкованому виданні "Дружба" зазначено, що це "газета Болградского района", а на сайті газети зафіксовано, що "Дружба" – це "газета Болградского районного совета". Тож сайт ніби ігнорує реальність роздержавлення комунальних ЗМІ", – пише він.
Загалом електронні версії реформованих українських видань мають цілу низку проблем технічного характеру (непродуманий дизайн, інформаційна архітектура), зауваження щодо контенту, невідповідності вимогам інтернет-письма.
Позитивні приклади
Проте є й позитивні приклади. Це сайт "Біляївка.City" в Одеському регіоні. На Житомирщині розвивають електронні версії новоград-волинський "Лесин край" (сайт "Новоград City") та пулинські "Вісті" (сайт Pulyny.news). "Сайти оперативні, мають зворотний зв’язок із читачами та розширюють свою аудиторію", – зауважує Ірина Новожилова. Фейсбук-сторінки розвивають буковинські газети "Вільне життя", "Слово правди" та "Карпати". "Газети намагаються розширювати в такий спосіб свою аудиторію. "Вільне життя" та "Слово правди" публікують по кілька інформацій за день, перехід веде на сайти задля трафіку. "Карпати" оновлюють сторінку рідше – навіть не щоденно", – пише Любов Василик.
Про моніторинг
Моніторинг регіональних друкованих та інтернет-медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року. З лютого 2019 року кожної хвилі змінюється перелік областей, у яких проводиться дослідження. У січні-лютому 2020 року моніторилися роздержавлені регіональні друковані медіа та їхні сайти у восьми регіонах України: Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернівецькій областях.
Список видань:
Львівська область:
Газети: "Відродження" (Жовква), "Голос відродження" (Броди), "Голос з-над Бугу" (Сокаль), "Громада" (Миколаїв).
Сайти: vzhovkvi, golvid, hromadahazeta, golosznadbugu.
Житомирська область:
Газети: "Житомирщина" (Житомир), "Вісті" (Пулини), "Лесин край" (Новоград-Волинський), "Народна трибуна" (Ємільчине).
Сайти: zhytomyrschyna.zt.ua, pulyny.news, tribunaem.info, novograd.city.
Чернівецька область:
Газети: "Вільне життя" (Кіцмань), "Слово правди" (Новоселиця), "Карпати" (Путила), "Чернівці" (Чернівці).
Сайти: сайт "Вільне життя", сайт "Слово правди". Газети "Карпати" та "Чернівці" сайтів не мають.
Донецька область:
Газети: "Вісті" (Слов’янськ), "Зоря" (Лиман), "Маяк" (Покровськ), "Вперед" (Бахмут).
Сайти: рokrovsk.сity, karachun.com.ua, bahmut1571.com.
Одеса:
Газети: "Вперед" (Роздільна), "Слово Придністров'я" (Білгород-Дністровський), "Дружба" (Болград), "Вісті Біляївки" (Біляївка).
Сайти: vpered.od.ua, sp-press.com.ua, drugbabolgrad.com, bilyayivka.city.
Сумська область:
Газети: "Голос часу" (Ямпіль), "Життя Лебединщини" (Лебедин), "Наш край" (Липоводолинське), "Перемога" (Краснопілля).
Сайти: yampil.info, krasnews.wordpress.com, zhl.news, lipdol.news.
Дніпропетровська область:
Газети: "Наше місто" (Дніпро), "Степова зоря" (Петропавлівка), "Вісті Тернівки" (Тернівка), "Червоний гірник" (Кривий Ріг).
Сайти: nashemisto.dp.ua, petropavlivka.city, vistiternivki.com.ua, girnyk.com.ua.
Харківська область:
Газети: "Харьковские известия" (Харків), "Слобідський край" (Харків), "Обрії Ізюмщини"(Ізюм), "Вісті Красноградщини" (Красноград)
Сайти: izvestia.kharkov.ua, slk.kh.ua, obrii.com.ua, krasnograd.news.
Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіаконтенту.
На відміну від минулих років, коли ІДПО досліджував лише соціально важливі матеріали, моніторинг 2017–2019 років досліджує увесь обсяг опублікованої інформації. У Донецькій та Луганській областях до аналізу взято видання, що виходять на підконтрольній українській владі території.
Моніторингові звіти за всі періоди розміщено на ресурсах:
- ІДПО – http://idpo.org.ua/reports
- "Детектор медіа" – https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/
- "Інтерньюз" – http://monitoring.internews.in.ua/
Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в межах проєкту "У-Медіа" "Інтерньюз" спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією "Телекритика" (зараз "Детектор медіа") і оновлена Інститутом демократії у 2017 році (http://idpo.org.ua/wp-content/uploads/2017/IDPO-methodology-2017.pdf).
Моніторинг є незалежним експертним оцінюванням громадської організації ІДПО. Висновки й думки, що висловлено в моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями і можуть не збігатися з поглядами USAID чи "Інтерньюз".
Контакти: керівник проєкту з моніторингу регіональних ЗМІ – Світлана Єременко, виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика (тел. 050 470 11 59, [email protected]).
Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика
Help us be even more cool!
