Путін насмілився відвідати Донбас лише після ордера на арешт

Ілюстрація згенерована нейромережею

Кремль продемонстрував масовану, але невпорядковану реакцію на те, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна. Російські посадовці та пропагандисти почали змагатися, хто має кращу фантазію та вправніше жонглює словами. Одні виправдовували Путіна, інші заперечували право МКС на ухвалення такого рішення, а найвідчайдушніші погрожували країнам Заходу. Путіністи продемонстрували весь можливий спектр емоцій – від упевненості до істерики, але, зрештою, лише стали суперечити одне одному, а подекуди й самі собі. Вінцем же спроб переконати весь навколишній світ у тому, що диктаторові не страшний ордер Міжнародного суду, стала його мандрівка до Криму та Маріуполя. Але і цей хід, вигаданий в останню чергу та непродуманий, залишив по собі лише три крапки.

Сам Путін із приводу ордера на свій арешт не випустив ані пари з вуст. За нього в словесності вправлялися посіпаки всіх рівнів відповідальності та адекватності. 

Реакцію Кремля словами речника Дмитра Пєскова транслювали більшість пропагандистських ресурсів Росії, зокрема РИА Новости. “Саме поставлення питання неприйнятне, ми не визнаємо юрисдикції цього суду, будь-які його рішення нікчемні з погляду права”, – переповіло видання Пєскова.

Поряд з Пєсковим принаймні вдати риторику державного діяча спробувала речниця російського МЗС Марія Захарова, яка заявила: “Рішення Міжнародного кримінального суду для нашої країни не мають жодного значення, зокрема з правового погляду. Росія не є учасником Римського статуту Міжнародного кримінального суду і зобов’язань щодо нього не має… З цим органом Росія не співпрацює, а можливі “рецепти” на арешт, що виходять з Міжнародного суду, будуть для нас юридично нікчемними”. 

Втім, на цьому здатність Захарової вдавати із себе дипломата вичерпалася. Наступний її допис на цю тему складається з кліше, що поширює російська пропаганда. Вона продемонструвала приклад російської псевдологіки доводячи, що ордер на арешт Путіна є наслідком того, що країни Заходу практикують “експерименти зі зміни статі в дітей”, “збочено трактують ювенальне право” та провадять “пропаганду збочень серед неповнолітніх”.

Щоб світ не забув, наскільки альтернативним є російське розуміння міжнародних відносин, до справи доклався і заступник голови російського Радбезу Дмитро Медведєв. Коментуючи рішення Міжнародного кримінального суду щодо ордера на арешт Володимира Путіна, він поскаржився на “остаточне руйнування системи міжнародного права”. Втім, занепокоєння долею міжнародного права не завадило Медведєву погрожувати Нідерландам ракетним обстрілом: “Усі ходять під Богом і ракетами. Цілком можливо собі уявити точне застосування гіперзвукового носія з Північного моря з російського корабля по гаазькій будівлі суду”.

Якщо такої якості словесні виверження Медведєва вже давно стали повсякденністю російської політики, то тепер нервова система стала підводити й інших представників тамтешньої верхівки. Так, голова російської Держдуми В’ячеслав Володін у своїй реакції на ордер МКС заявив, що в “Заходу істерика”. Водночас він, не вважаючи це істерикою, написав у своєму телеграм-каналі: “Руки геть від Путіна!”, “Є Путін – є Росія”, “Сила Путіна в підтримці народу”. Так само Володін не бачить перебільшення емоцій у твердженні: “Будь-які нападки на президента РФ розцінюємо як агресію проти нашої країни”. 

Крім того, заступник очільника Держдуми Петр Толстой учергове нагадав, що Росія не ратифікувала Римського статуту і що з цього нібито випливає непідсудність Путіна. Водночас у своєму дописі в Telegram вдався до погроз суддям МКС: “Нам треба або запросити цих псевдосуддів до Росії на тиждень, можемо поговорити з ними про міжнародне право на передовій, або максимально швидко запровадити проти них санкції та оголосити в розшук”. 

Голос із паралельної реальності подав і призначений Кремлем очільник Чечні Рамзан Кадиров, який через канал у Telegram “Kadyrov_95” заявив, що за депортацію дітей України до Росії Путіна треба було “на Нобелівську премію висунути”. Крім того, дописувач каналу закликає громадян країн Європи до зміни законного ладу: “Взяти ситуацію в руки й змінити ці маріонеточні режими. Побудуйте нові держави якихось відхилень, меншин, прогинів під чужі амбіції”. Поряд з тим найбільш симптоматичними видаються речення, якими закінчується допис: “Путін – наш ПРЕЗИДЕНТ! Росія – МІЦЬ!” Саме так – капслоком доводить свою правду Kadyrov_95.

Запідозрена разом з Путіним у злочині геноциду так звана “дитяча омбудсменка” Росії Марія Львова-Бєлова, реагуючи на ордер МКС, зробила спробу вдати нормальність, що вилилося в цинічну заяву: “Чудово, що міжнародна спільнота оцінила ту роботу з допомоги дітям нашої країни”, – процитував її телеграм-канал “RT на русском”.

Тим часом Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу щодо прокурора та суддів МКС. У повідомленні Слідкому серед іншого йдеться, що причиною цього стали ознаки порушення статей російського кримінального кодексу – “притягнення заздалегідь невинуватого до кримінальної відповідальності” та “підготовка до нападу на представника іноземної держави”. Залишається незрозумілим, як одночасно російським посадовцям вдається заперечувати норми міжнародного права і мріяти про притягнення до відповідальності громадян інших країн за нормами російських законів.

Вправлятися в підміні понять та перекручуванні дійсності російським посадовцям продовжили допомагати й штатні пропагандисти. Маргарита Симоньян укотре підкреслила рівень свого інтелекту, коли в Telegram спробувала погрожувати іншим країнам, а насправді пообіцяла завдати ракетного удару по своєму президентові: “Хотіла б я подивитися на країну, яка за рішенням Гааги заарештує Путіна. Хвилин за вісім. Чи скільки там становить час підльоту до її столиці”. 

Єгор Холмогоров у своєму телеграм-каналі вирішив нагадати, що саме в Гаазі “добрі голландці порізали на шматочки, засмажили та з’їли голову свого уряду”. Але пропагандист не пояснює, як події 17-го століття, від яких він відштовхується у своїх роздумах, пов’язані з воєнними злочинами, у яких підозрюють Путіна.

Пропагандист Сергій Мардан у телеграм-каналі розродився роздумами про те, як ордер на арешт Путіна зіпсує інвестиційний клімат у Європі, бо рішення МКС буцімто не подобається бізнесменам Китаю, Індії та Південно-Східної Азії. 

“Відхід з Європи грошей країн Третього світу стане контрольним пострілом у голову Євросоюзу”, – резюмує Мардан, жодним чином не соромлячись своїх формулювань.

Анонімний телеграм-канал “Старше Эдды”, коментуючи ордер на арешт Путіна, вдався до банальностей “переможців не судять” та “переможець сам може судити”. У цьому разі, мабуть, малися на увазі перемоги Росії, але дописувач чомусь не усвідомлює, що такі твердження можуть сприйматися з точністю до навпаки.

Пропагандистський ресурс Readovka у зв’язку ордером на арешт Путіна став стверджувати, що “в Гаазі хочуть воювати до “останнього українця”. “Демарш Міжнародного кримінального суду важко коментувати спокійно”, – зізнається неназваний автор тексту. Він переконує, що рішення МКС унеможливлює компроміс Заходу з Росією та робить висновок: “У Міжнародному суді не хочуть нічого іншого, крім як безкінечної війни до повного знищення української державності. Краще б міжнародна спільнота розслідувала цей явний епізод українофобії”. Водночас  дописувач не помічає суперечності у своїх же словах, адже якщо війна “безкінечна”, то логічно, що вона не матиме результату, зокрема у вигляді “знищення української державності”.

Взагалі безпорадними в сенсі пропаганди видаються автори телеграм-каналу “Кремлевская прачка”. Тут в одному з дописів ідеться, що “видавання МКС ордера на арешт президента Росії” означає, що “Захід готується до воєнної інтервенції в Росію” заради того, щоб “урятувати від краху долар”. Водночас “Росію обрано як найближчу та найсмачнішу ціль”, а її “руйнація позбавить Китай союзника”. В цьому наборі слів украй важко побачити бодай натяк на оптимізм, а отже зрозуміти сенс такої пропаганди.

Нестача оптимізму помітна і в дописах терориста Ігоря Гіркіна. Але на тлі інших цей персонаж видається дещо ближчим до реалій. У своєму телеграм-каналі “Стрелков Игорь Иванович” він зазначає, що стали дійсністю його прогнози – Захід застосовує до Путіна метод “повільного варіння жаби”. Тобто, на думку Гіркіна, ордер на арешт Путіна означає, що його “призначили в чергові Мілошевичі (Каддафі, Саддами)” і на нього чекатиме та ж доля.

Раптова мандрівка Путіна

Володимир Путін, як уже давно помічено, говорить лише про успіхи та досягнення, нехай навіть уявні. Тож тема ордера на арешт не потрапила до його промов. Натомість він вирішив відповісти діями. Інша річ, наскільки переконливими виявилися ці дії. Путін наступного дня після оголошення про ордер МКС з’явився в Криму, а потім поблукав Маріуполем.

Зв’язок між ордером та поїздкою на тимчасово окуповані території України помітив той-таки Ігор Гіркін. “Уже ордер на арешт йому виписали, а він так досі нічого не зрозумів. Ще рік тому треба було військовими частинами та з’єднаннями їздити, а він усе “чижиків їсть”, тобто історико-археологічні комплекси відвідує, – пише блогер-терорист у Telegram і резюмує: – Кретинізм цвіте та пахне, і немає йому кінця та краю”.

Вже в іншій тональності, але той самий зв’язок підкреслив і пропагандист Олександр Коц. “Якщо Путін приїде до Німеччини, то буде заарештований, заявив міністр юстиції Німеччини Марко Бушман. У прекрасній Росії майбутнього Путіну не треба буде їздити до Німеччини. Це ви їздитимете до нього – в Маріуполь, Донецьк, Луганськ, Севастополь”, – написав Коц у себе в телеграм-каналі.

Пропагандист Сергій Мардан, розповідаючи про подорож російського диктатора до тимчасово окупованих територій України, пише прямо: “Це – відповідь на рішення ЄС “оголосити Путіна в розшук”. Буцімто це демонстрація того, що російська армія відбиватиме український наступ на південному напрямку всіма можливими засобами, що “сухопутний коридор до Криму є стратегічним надбанням Росії” і що “ніякого миру не буде”.

Натомість офіційні пропагандистські ресурси Кремля лише обережно натякнули на зв’язок між ордером та поїздкою. У телеграм-каналі агенції ТАСС розмістили такий допис: “Поїздка Путіна до Маріуполя, відвідини главою держави штабу спеціальної воєнної операції, а також наслідки для москви рішення Міжнародного кримінального суду стали основними темами брифінгу Дмитра Пєскова”.

Своєю чергою телеграм-канал РИА Новости, звітуючи про зміст брифінгу Пєскова, зосередився на тому, що, за словами речника Кремля, “Путін дасть доручення розібратися з проблемами, про які йому розповіли жителі Маріуполя”, а також що “вся поїздка Путіна до Маріуполя не була спланована”, так само як і “поїздка Путіна на командний пункт СВО в Ростові-на-Дону заздалегідь не готувалася”.

Тобто ще напередодні навіть у думках кремлівських діячів не було показувати Путіна на території України, рішення було ухвалене поспіхом. Притому що всі пропагандистські ресурси підкреслювали, що російський президент відвідав Крим саме в так званий “день возз'єднання Криму і Севастополя з Росією”, диктатор не взяв участі в жодному заході, присвяченому саме цьому вдаваному святу. 

З переміщень Путіна Кримом узагалі ніяк не випливло, що візит якось пов’язаний з цим так званим “днем возз'єднання”, та й що взагалі диктатор про нього пам’ятає. 

Ба більше, про приїзд Путіна не попередили навіть останньої миті кримських посіпак Кремля. Призначений Росією так званий “губернатор” Севастополя Михайло Розважаєв, який супроводжував російського президента на території півострова, написав у себе в телеграм-каналі: “Володимир Володимирович вміє дивувати”. Поряд з тим він відзначив: “Сьогодні ми мали відкривати дитячу школу мистецтв у Херсонесі. Все було готове для відеоконференції і доповіді президенту спецзв’язком. А Володимир Володимирович узяв і приїхав. Сам. За кермом”.

Власне, ця школа мистецтв на території історико-археологічного парку “Херсонес Тавричеський” і стала основним об’єктом уваги Путіна під час коротких відвідин Криму. А особами, які його супроводжували, стали Михайло Розважаєв та митрополит Псковський Тихон Шевкунов. Рівень кримського представництва чомусь не підвищили присутністю так званого “прем’єр-міністра уряду Криму” Сергія Аксьонова. Чи був тому причиною поспіх, чи не було метою візиту обговорення або розв'язання якихось проблем тимчасово окупованого півострова, а було метою лише показати, що Путін є, що він ще повносправний і навіть здатен бути за кермом, принаймні в авто? Бо, згідно з дописом Розважаєва в Telegram, результатом візиту до Криму стало те, що російський диктатор сказав: “Круто!” Та й по тому.

Так чи інакше, але на такому ж рівні відбувся і візит до Маріуполя. Найімовірніше, доки Путіна доправляли з Криму, в місті вже на нього чекали. Принаймні про здивування ніхто не писав. Натомість заступник голови уряду Росії Марат Хуснуллін був готовий показати в практично знищеному російськими військами місті кілька поспіхом збудованих багатоповерхівок і філармонію, а також рапортувати про подальші уявні плани щодо відновлення шкіл, розбудови аеропорту та впорядкування міського благоустрою. 

А от бодай якогось деенерівського ватажка на кшталт Дениса Пушиліна, вочевидь, за браком часу та відсутністю предмета для розмови не підвезли. Чи Маріуполь не Донбас? З місцевих до зустрічі були готові кілька міських колаборантів, які вклонилися диктатору та подякували за “звільнення” (мабуть, від своїх колишніх помешкань). 

Загалом відвідини Путіним Маріуполя були настільки змістовні, що пропагандистам довелося вигадувати подробиці. Чого лише варте сповіщення в телеграм-каналі видання “Вести” щодо того, що Путін оглянув місцеву філармонію “як зовні, так і  зсередини”. Хуснуллін же, розповідаючи у своєму телеграм-каналі про екскурсію президента Росії, не забув підкреслити, що той “проїхав містом за кермом автомобіля”. 

Для російської пропаганди той момент, що Путін сидів за кермом, став ледве не основною подією під час його подорожі. Про це написав у Telegram і пропагандист Володимир Соловйов: “За кермом автомобіля президент проїхався вулицями Маріуполя”. Цю ж подробицю не оминула його колега Ольга Скабєєва. “Путін за кермом об’їхав Маріуполь разом з Хуснулліним”, – написала вона у своєму телеграм-каналі. 

Про те, що підозрюваний у злочині геноциду президент Росії, якого мають заарештувати за ордером Міжнародного кримінального суду, їздив Маріуполем за кермом автомобіля, також розписали, крім уже згаданих, російські телеканали “Перший” та “Россия 24”, видання “RT на русском”, “Комсомольская правда”, НТВ, РЕН ТВ, РИА Новости, ТАСС, РБК, “Вести”, Readovka, пропагандистські канали в Telegram “Военный осведомитель”, “Кремлевская прачка”, “Повёрнутые на Z войне” та інші, а також кілька разів про це згадав під час брифінгу Дмитро Пєсков. 

Крім того, Пєсков та частина названих пропагандистських ресурсів вирішили, що важливим буде зауважити, що Путін до Маріуполя прилетів на вертольоті.

На тлі такої “сенсації” завершальний етап путінської мандрівки – відвідини на зворотному шляху до Москви командного пункту так званої “СВО” в Ростові-на-Дону – видавався доволі бляклим і висвітлювався російською пропагандою не так жваво. 

Хоча про нього і повідомили всі згадані ресурси та особи, втім з подробиць розповіли лише те, що Путін “провів оперативну нараду” та “заслухав доповіді начальника Генштабу Валерія Герасимова і низки воєначальників”. Про якісь результати цього дійства чи висновки з доповідей у жодному повідомленні не йшлося.

У підсумку можна зробити висновок про те, яку картинку хотів створити Кремль на тлі загрози арешту Володимира Путіна за ордером Міжнародного кримінального суду. Спершу кремлівські посадовці й пропагандисти спробували применшити цю загрозу виправданнями, бравадою, хамством та підміною понять. Але, вочевидь, це не заспокоїло диктатора, не викликало в нього відчуття безпеки. Відтак виникла ідея поїздки тимчасово окупованими українськими територіями. Вона, як видається, мала показати, хто тепер є господарем цих земель, заявити про рішучість Росії у війні проти України, а також підкреслити важливість для росіян Криму і сухопутного коридору до нього. Крім того, пропаганда спробувала продемонструвати особисті якості Путіна як альфа-самця, адже він літає на вертольотах, керує автомобілями та лякає своєю присутністю військових. Утім, поспішність, з якою організовували путінську мандрівку, завадила її змістовності та відняла від переконливості. 

До того ж картину зіпсували підозри, що до Криму та Маріуполя їздив не справжній Путін, а його двійник. Таких підозр просто не могло не виникнути, адже президент Росії в Кремлі спілкується з міністрами та генералами через мінімум шестиметровий стіл, а Путін на українській землі раптом не тільки сидить в одному авто із заступником голови уряду, а й ручкається з “губернаторами” та “митрополитами” і, що зовсім уже неочікувано, ледве не обіймається з жителями Маріуполя. Але цьому можуть бути й інші пояснення, крім як залучення двійників. Наприклад, не можна відкидати й того, що як відстороненість у Кремлі, так і “доступ до тіла” під час мандрівок можуть бути продуманим елементом, що демонструє в одних випадках “велич правителя”, а в інших, коли є потреба, “близькість до народу”. Крім того, якщо йдеться про двійника, то чому зараз його можна було відрядити на Донбас, але не можна було протягом усього часу від нападу Росії на Україну у 2014 році?

Так чи інакше, наразі немає переконливих доказів жодної з теорій: чи справжній Путін побував у Маріуполі, чи його двійник. Зрештою, яка з них є правдивою, не має вирішального значення. Адже для переважної більшості російської аудиторії хай там як, але до Криму та Маріуполя їздив справжній “господар і завойовник” Володимир Путін. А для України взагалі не важливо, їздив чи не їздив. Важливо, суверенітет якої держави згідно з міжнародним правом поширюється на ці території та війська якої країни їх тимчасово загарбали. Для Заходу ж, сподіваймося, тепер важливо виконати власний мандат, тобто провести арешт згідно з ордером Міжнародного кримінального суду в Гаазі.