Печерний сексизм і "гнилий оселедець": як російська пропаганда намагається принизити Камалу Гарріс

Ілюстрація ІМІ

Російська влада, вочевидь, віддає перевагу кандидату в президенти США від республіканців Дональду Трампу. Державні медіа країни-агресорки спрямовували більшість негативу на кандидата від демократів Джозефа Байдена. Проте після його відмови від участі у виборах і висунення Камали Гарріс претенденткою в кандидати від Демократичної партії прокремлівським пропагандистам довелося змінити свій порядок денний.

Більшість російських новин, що стосуються кандидатки в президенти, дискредитують її або відверто принижують. У медіа РФ геть відсутня критика Гарріс у професійному аспекті. Натомість приниження спрямовані переважно на її гендерну належність. Про це йдеться в огляді Інституту масової інформації (ІМІ).

Зокрема, “Комсомольская правда” у своєму матеріалі обговорювала нібито коханців Гарріс, назвавши її чоловіка “головним рогоносцем США”. Матеріал розповідає, хто і чому допомагав Камалі. Так, наприклад, за твердженнями “Комсомольської правди”, у політикині були стосунки з Віллі Брауном, який нібито подарував їй автомобіль.

“Браун просував Гарріс по службі та допомагав матеріально. Мало того що подарував коханці новий BMW, на додачу до основної роботи окружного прокурора влаштував її в комісію штату з медичної допомоги, з приємним річним бонусом у $72 000, і до Апеляційної ради Каліфорнії зі страхування та безробіття ($97 088 на рік)”, – йдеться в матеріалі. 

У такий спосіб видання поширює гендерний стереотип про те, що жінка здатна професійно зростати лише за допомогою коханців чи чоловіка.

В іншому матеріалі цього ж видання журналіст робить висновок, що “за чотири роки на посаді віцепрезидента Гарріс не запам'яталася нічим видатним, крім дивного сміху та плутаних заяв”.

Іноді з метою приниження кандидатки в президенти США росіяни використовують навіть мерзенні коментарі із соціальних мереж, що збігаються з лінією пропаганди й підсилюють її меседжі.  

“Скільки членів вона осідлала, щоб досягти такого становища?” – передруковує коментарі із соцмереж “Московский комсомолец”.

Для зміцнення трансльованих наративів пропагандистські медіа залучають лояльних експертів, що демонструватимуть потрібну позицію і просуватимуть очікувані меседжі. До прикладу, “Комсомольская правда” цитує слова старшого наукового співробітника Інституту світової економіки та міжнародних відносин РАН Володимира Оленченка. Експерт фактично стверджує, що в Гарріс “низький інтелектуальний рівень”. Звісно, ніяких фактів, що підтверджували б таку оцінку, “експерт” не наводить.

Щодо Гарріс висловився й одіозний мільярдер та активний трампіст Ілон Маск, який назвав політикиню “корпоративною маріонеткою”.

Гіпотетичні наслідки перемоги Камали Гарріс російські медіа теж зображують максимально негативно. Наприклад, російський сенатор Олексій Пушков вважає, що через Гарріс у демократів розпочався внутрішньопартійний розкол. Його слова цитує видання РИА Новости.

Своєю чергою “Московский комсомолец” наводить слова незалежного кандидата в президенти США Роберта Кеннеді – молодшого, який у соцмережах заявив, що за такого виборчого розкладу на Америку чекає революція.

Крім того, це видання цитує ексофіцера американської військової розвідки Джека Пособеца. Він в інтерв'ю Такеру Карлсону заявив, що чинна віцепрезидентка США Камала Гарріс може довести країну до війни з Російською Федерацією чи Китаєм, якщо вона обійме посаду президента.

Натомість кандидата в президенти від Республіканської партії російські державні медіа зображують у позитивнішому світлі. Принаймні в порівнянні з Гарріс. Трамп у російських медіа видається максимально адекватним та розумним кандидатом, а в деяких матеріалах узагалі ледве не месією.

В інтерв'ю виданню “Комсомольская правда” керівник Центру російсько-американських відносин Інституту США та Канади РАН Павло Підлісний заявляє, що Трамп наразі має образ героя:

“Хоча замах на Трампа вчинили задовго до виборів, він однаково залишиться в образі політика-героя, якого хотіли не лише позбавити можливості вибратися, а й самого життя”.

У випадку Гарріс російські медіа скористалися типовим методом пропаганди, який називається “гнилий оселедець”. Суть методу описує видання “Закон і бізнес”, і полягає він у тому, щоб поширити хибне звинувачення або ж неправдиву характеристику. Важливо, щоб вони були максимально брудними й скандальними, що ганьбить об'єкт вкидання. Мета не довести чи спростувати, а спричинити бурхливе обговорення.

Щойно звинувачення стає предметом публічного обговорення, неминуче виникають його прибічники та противники, знавці та експерти. І, незалежно від своїх поглядів, усі учасники дискусії знову і знову вимовляють ім'я жертви у зв'язку з брудним та скандальним звинуваченням. Так до образу об’єкта інформаційної операції додають “гнилий оселедець” доти, доки нарешті запах не починає слідувати за ним усюди.

Проте таким зображенням претендентки на кандидата в президенти США російські медіа вкотре продемонстрували свою цивілізаційну відсталість. Вони опустилися до відвертого сексизму та переходу на особистісні образи замість того, щоб оцінювати людину з професійного погляду. Очевидним є спрямування цих наративів виключно на аудиторію всередині Росії.