ГАРЯЧА ЛІНІЯ050 447 70 63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Подай скаргу

Офіційна інформація – перевіряти чи брати на віру?

17.09.2021, 10:00
Алі Сафаров
Фото – dreamstime.com
Фото – dreamstime.com

Під час підготовки новин журналісти часто використовують як джерело інформації різноманітні повідомлення органів державної влади, посадовців тощо. Але дуже часто, особливо останнім часом, такі повідомлення потім доводиться спростовувати: на жаль, посадовці іноді видають бажане за дійсне, перекручують реальні факти тощо – з різних причин. Особливо неприємно, коли це відбувається з боку правоохоронних органів, коли представники Національної поліції, МВС, СБУ, ДБР тощо гучно повідомляють на пресконференції прізвища "злочинців" або назви "незаконних підприємств" не просто до рішення суду, а навіть до початку кримінального провадження.

Такі повідомлення, поширені згодом засобами масової інформації, завдають реальної шкоди конкретним людям, конкретним фірмам, причому дуже часто виявляється, що насправді порушень узагалі не було. Але по спростування й з вимогою компенсації часто звертаються саме до журналістів, а не до посадовців. Чи правомірно було журналістам вірити інформації в таких випадках? Чи діяв журналіст сумлінно і професійно?

Основною (але не єдиною) нормою, яка відповідає на ці питання, є частина друга статті 302 Цивільного кодексу України (ЦКУ):

"Стаття 302. Право на інформацію

2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело".

Тобто за загальним правилом будь-яка фізична особа, включно з журналістами, має перевіряти інформацію, яку планує поширити. Це стосується будь-яких способів поширення – як у "традиційних" засобах масової інформації (на телебаченні, радіо, в друкованих виданнях), так і через мережу Інтернет, телеграм-канал або через інші види комунікацій. Обов’язок перевіряти інформацію не застосовується лише для інформації, отриманої з офіційних джерел. Під такими джерелами Цивільний кодекс України розуміє інформацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми та інші подібні джерела інформації. Визначення офіційної інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування (в тексті закону використовується також скорочене позначення – "офіційна інформація") надає Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації".

Відповідно до статті 1 цього закону, офіційною інформацією є офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим законом. Частина друга статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає, що інформація може оприлюднюватися на офіційних вебсайтах. Офіційні вебресурси органів державної влади мають створюватись і наповнюватися відповідно до Порядку оприлюднення в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади. Зокрема, офіційний вебсайт (вебпортал) органу виконавчої влади та офіційні вебресурси, що пов’язані з діяльністю органу виконавчої влади (або офіційний вебсайт), повинні бути розміщеними в домені GOV.UA та в разі потреби в домені .УКР. Варто звернути увагу, що, хоча згаданий порядок не регулює діяльності органів місцевого самоврядування, за фактом офіційні вебсайти міських, районних, обласних рад та інших органів місцевого самоврядування створюються так само.

Спробуємо перекласти вищенаведене з юридичної мови на звичайну. Офіційною інформацією, відповідно, буде:

  • оприлюднена на офіційному вебсайті органу влади або органу місцевого самоврядування інформація, пов’язана з діяльністю цього органу;
  • інформація, отримана у відповідь на запит про доступ до публічної інформації від розпорядника публічної інформації;
  • інформація, яка доводиться уповноваженими посадовими особами під час виконання ними своїх функцій, зокрема на брифінгах, пресконференціях тощо.

Інші джерела інформації не можуть вважатись офіційними, навіть якщо подаються працівником відповідного органу влади. Зокрема, не є офіційною інформацією повідомлення в соціальних мережах (фейсбук, ютуб тощо) навіть на верифікованих сторінках суб’єктів владних повноважень – якщо тільки це не дослівне відтворення інформації з офіційного вебсайту (і в такому разі джерелом інформації є саме офіційний вебсайт).

Не є офіційною інформацією повідомлення на різноманітних комунікаційних платформах і месенджерах (телеграм-канали тощо) – навіть якщо інформацію надає посадовець.

Не варто вважати офіційною інформацією органу влади коментар посадовця або його інтерв’ю, якщо тільки він не є керівником цього органу або спеціально уповноваженим речником, наприклад прессекретарем.

Не буде офіційною інформацією пресреліз суб’єкта владних повноважень, якщо тільки це не лист, підписаний керівником суб’єкта владних повноважень та завірений печаткою. Це геть не означає, що інформацією з цих джерел не можна користуватися журналісту. Така інформація може бути правдивою і може бути соціально важливою. Однак вона не матиме статусу інформації з офіційних джерел, а отже вимагатиме перевірки достовірності. 

Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ info@imi.org.ua.

Liked the article?
Help us be even more cool!