Назад в СРСР, або Як проросійські кримські медіа ностальгують за союзом

Ілюстрація ІМІ

Під час перегляду проросійських кримських медіа перше, що впадає в око, – це нав’язлива ностальгія за СРСР. Кількість новин про радянські пісні, кінематограф та культуру дійсно вражає. Висока концентрація таких матеріалів свідчить про цілеспрямовану інформаційну політику. Це не випадковий контент, а частина систематичного підходу до формування громадської думки.

Скриншот із сайту Sevastopol Media

І це список таких матеріалів лише на одному сайті за два дні.

У проросійських кримських медіа така туга за радянщиною найчастіше відбивається в матеріалах розважального характеру.

• Если сможете узнать 4/4 песни группы Любэ, то вы явно из поколения СССР – SevastopolMedia.ru
• Вам положена высшая награда СССР, когда ответите на 7/7 – ТЕСТ – SevastopolMedia.ru

Використання розважального контенту для поширення ностальгії за СРСР дозволяє уникнути критичного осмислення та сприяє емоційному впливу на аудиторію. Це ефективний метод для підсвідомого формування позитивного образу минулого.

На другому місці за згадками – матеріали про історію, “побєду” й пов’язані з нею заходи вшанування. Підкреслення воєнних перемог та героїзація радянського минулого слугують для формування патріотичних настроїв та легітимізації нинішньої політики Росії, що апелює до великої перемоги та спільних історичних досягнень.

СРСР також часто згадується в промовах як місцевих проросійських політиків, так і у висловах російського керівництва, які потім транслюються в місцевих медіа. До прикладу, цю цитату Лаврова поширили всі проросійські кримські ресурси: “...Під час розвалу СРСР Україна прописала в декларації про незалежність свій нейтральний та позаблоковий статус, а також добросусідські відносини з колишніми республіками, дотримання прав людини та національних меншин – нічого з цього не залишилося”. 

Використання промов політиків для підкріплення ностальгії за СРСР є стратегічним ходом Кремля для посилення авторитету проросійських лідерів і створення відчуття підтримки з боку “вищих інстанцій”.

Згадки про СРСР присутні в російських медіа щодня. Найчастіше вони трапляються в таких матеріалах, які сприймаються легко і на перший погляд ненав'язливо (тести, розважальний контент, фоторепортажі тощо). Тобто вони проходять повз аналітичну складову мислення і впливають передусім на емоції. У певної категорії людей, зокрема в аудиторії, яка застала Радянський союз, вони викликають ностальгію та приємні спогади про дитинство. 

Може здатися, що туга за СРСР у проросійських медіа немає ніякої конкретної мети. 

Але це не так. У такий спосіб російська пропаганда свідомо насаджує культ СРСР, повертає кримчан у минуле, що допомагає їй просувати свої наративи, зокрема наратив про єдиний народ та нібито його спільні надбання. 

“У такий спосіб російська влада намагається легітимізувати незаконне захоплення та анексію територій незалежних держав і маніпулювати свідомістю людей, які на цих територіях проживають. Регулярне і ненав’язливе згадування СРСР допомагає створити позитивний фон і стабільне емоційне підґрунтя для сприйняття сучасної проросійської політики. Це довгострокова стратегія формування прихильності до радянського минулого і, відповідно, до злочинних стратегій сучасної Росії”, – вважає директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк. 

Пропагандисти намагаються м'яко, але кардинально видалити зі свідомості кримчан український період їхнього життя, будь-які вияви їхньої національної ідентичності. Саме в цьому і полягає російська “денацифікація”, а зовсім не в їхній фейковій боротьбі з нацизмом. 

Проросійські кримські медіа активно використовують ностальгію за СРСР як інструмент пропаганди, спрямованої на зміну свідомості місцевих жителів. Через постійні згадки радянського минулого, розважальний контент і промови політиків вони створюють позитивний образ СРСР, що сприяє формуванню нової ідентичності, лояльної до Росії. Це дозволяє легітимізувати анексію Криму і маніпулювати свідомістю людей, підтримуючи проросійські наративи та послаблюючи українську національну ідентичність.

Ось чому так важливо критично ставитися до всього радянського не лише в повсякденному житті, історії, але й у медіа і не просувати “ностальгійних” наративів Кремля.