"Ми недооцінили російську пропаганду": експертка ІМІ про інформаційну війну з окупантами в Запорізькій області

Мешканці тимчасово окупованих територій Запорізької області майже три роки живуть під впливом пропаганди окупантів та їхніх медіа. “Відбудова. Запоріжжя” поговорило з регіональною представницею громадської організації “Інститут масової інформації” в Запорізькій області Наталією Виговською про те, як окупанти поширюють інформацію на окупованих територіях та чи ефективна їхня пропаганда.

Які інструменти пропаганди використовують окупанти на ТОТ Запорізької області

– Ви переглядаєте та аналізуєте дуже багато інформації, яку подають російські та окупаційні ЗМІ. Як би ви кількома реченнями описали цю інформацію?

– Це суцільна маячня, перевантажена брехнею та історичною впевненістю в тому, що вони кажуть. Це постійне відчуття, що ти потрапляєш у паралельну реальність. І, якщо там довго перебувати, вона починає тебе затягувати.

– Які канали та інструменти використовують росіяни для поширення пропаганди? 

– Ключове – це мережа сплячих Telegram-каналів, які активізувались одразу після початку повномасштабного вторгнення і після того, як були окуповані, зокрема, наші території. Це дуже потужний інструмент впливу. Також є холдинг “ЗаМедіа”, який охоплює радіо, телебачення, газету і сайт.

Окупанти щотижнево випускають безкоштовну газету “Запорожский вестник” накладом 100 тисяч примірників. Активно розповсюджується “Комсомольска правда”, це ніби спецвипуск для ТОТ Запорізької області. Також є різні видання-одноденки й 14 частот радіо.

– Окрім ЗМІ, як ще окупанти поширюють свої наративи? На кого намагаються впливати найактивніше: на молодь чи людей середнього і старшого віку? 

– Окупанти використовують усі канали, до яких мають доступ. Наприклад, у них є купа тематичних сторінок у соціальній мережі “Вконтакте”, групи в Telegram та Viber, бо це одні з дозволених застосунків на окупованих територіях. Також є серйозна стратегія пропаганди, яка розвивається серед школярів. Якщо перший рік це були більш точкові заходи, то зараз уся ця пропагандистська концепція російської шкільної освіти впроваджується і на тимчасово окупованих територіях. Це дуже агресивна стратегія, пов’язана з “патріотичним” вихованням дітей, з уроками, які повертаються з часів СРСР, типу “труд”, “гражданская оборона”. 

Окреме ядро уваги – це студенти, тобто молодь. Саме вони формують рух “Юг молодой”. Він має купу грошей з федеральних бюджетів під виглядом грантів від російської молоді, путінського фонду розвитку культурних ініціатив. Це тільки те, що на виду. Зрозуміло, що з локальних бюджетів окупаційна влада теж виділяє кошти на це. Там дуже значні суми. 

Виходить, що на людей похилого віку впливають через традиційні медіа. Молодь “обробляють” активностями та заходами, які показують: “подивіться, які ми круті”. А школярів просто “перепрошивають” через концепцію російської освіти. Тобто окупанти впливають абсолютно на всі категорії населення.

Чи ефективна пропаганда окупантів на ТОТ

– Наскільки загалом ефективна російська пропаганда? 

– Російська пропаганда дуже ефективна. У психології є простий закон: якщо ти пів року перебуваєш у деструктивних стосунках, то починаєш деформуватися. Якщо українці перебувають під російським деструктивним впливом (а він абсолютно деструктивний) більш ніж два роки, то деформація точно є. 

Навіть абсолютно проукраїнські, адекватні люди з критичним мисленням, які зараз на ТОТ, іноді не можуть відрізнити правду від фейків, тому що в них немає доступу до інших каналів інформації, окрім тих, які дозволені російською цензурою. І коли вони постійно перебувають у викривленому світі, викривлених реаліях, які створюють окупанти, все це посипаючи пропагандою, то залишитись у зв’язку з реальністю дуже складно. Я через пів року після початку повномасштабної війни говорила, що ми недооцінили російську пропаганду. Я вважала себе професіоналкою, яка знає, що таке мова ворожнечі, але була неготова до того, що сталося. І тепер я розумію, що це була дуже добре вибудувана стратегія наступу в інформаційному просторі. Це була окрема війна, яка велася не один рік. І ми далеко не завжди були готові до неї. 

– Скільки може піти часу, щоб очистити засмічені російським сміттям голови? 

– Я не знаю. І, напевно, ніхто не знає. Я припускаю, що ті люди, які залишилися з проукраїнською позицією, їм треба буде відновлюватись як після посттравматичного стресового розладу. А що робити з тими, кого росіянам вдалося “перепрошити”, я не знаю. Але точно можу сказати, що кожен день окупації – це величезний тиск і насильство проти всіх, хто там перебуває. Тому що те, що роблять росіяни через інформаційне насильство, це просто проти людяності, проти будь-яких законів гуманності, проти базових законів етики. Мої спостереження такі, що вся ворожа пропаганда спрямована на дегуманізацію українців, які перебувають в окупації. 

Що сталося з українськими медіа на окупованих територіях Запорізької області

– Що сталося з медіа Запорізької області, які раніше працювали на тих територіях, які зараз окуповані? Яка частина з них припинила своє існування, яку частину “віджали” росіяни, а яка переїхала і працює в інших локаціях? 

– Закрилися та “віджали” – це паралельні процеси. Наприклад, величезний холдинг “МВ” в Мелітополі – вони закрилися, але коли поїхали, то всі потужності холдингу росіяни “віджали”. Є ті медіа, які закрилися, і їх однаково “віджали”. Все, що було в Енергодарі та Токмаку, знищено.

З тих, що переїхали й продовжили роботу вже з підконтрольних Україні територій, – це “Приморка City”, та РІА Південь (РІА Мелітополь навіть під час окупації до останнього працювали й постраждали більш за всіх, бо адміни та журналісти зараз у полоні). Тобто переїхали й продовжили роботу десь 7% медіа. І це, може, навіть забагато.

– Чи досліджували ви, як люди на ТОТ можуть отримувати достовірну інформацію про Україну? 

– Ми всі, хто перебуває на вільній від окупантів території, навіть не уявляємо, під яким тиском та загрозою живуть люди, які все ще підтримують Україну, вірять, що наші землі звільнять. Людина може просто йти, у неї забирають телефон, і якщо в ньому є Signal, VPN чи Telegram з проукраїнськими каналами, то вона може дуже швидко опинитися “на підвалі”. Ці обмеження можна обходити: витягнути з телефона російську сім-картку, під'єднатися до Wi-Fi через VPN і тоді отримати доступ до яких хочеш ресурсів. Але виникає питання: яка кількість населення знає про цей спосіб, вміє це зробити й може цим скористатися в умовах постійної небезпеки?

Представниця Інституту масової інформації в Луганській області Валентина Троян робила аналітику щодо того, чому регіональні медіа не відмовляються від Telegram-каналів. Один з опитаних редакторів сказав, що це єдиний канал донесення інформації на окуповані території. Тобто Telegram працює у два боки: це російська розробка з російськими серверами, а з іншого боку, він дозволений на ТОТ, і люди можуть брати інформацію звідти.

– А як отримують інформацію на прифронтових територіях? 

– Я не досліджувала це питання, але точно можу сказати, що прифронтові території мають суто технічні проблеми з доступом до інформації. Тобто немає світла – немає інтернету, перебили інтернет під час обстрілів – треба використовувати радіо. Тобто на неокупованих територіях є більше шансів отримати інформацію. 

– Дайте пораду, як відрізнити пропагандистський фейк від достовірної інформації? Де краще шукати інформацію людям з ТОТ?

– Що стосується ТОТ, то я взагалі не маю морального права рекомендувати щось людям, які там перебувають. Окрім одного моменту: всі російські та окупаційні медіа брешуть. Вони всі брешуть, що стосується контексту України, українського, подій на полі бою, соціальних питань. Але тоді виникає питання: на що все ж спиратися людям на ТОТ? Якщо хтось захоче ризикувати й буде використовувати VPN, то, можливо, вони отримуватимуть доступ до нормальної інформації. Якщо ні, то треба використовувати тільки ту інформацію, яка прямо зараз їм потрібна, щоб вижити, – це офіційні оголошення, нові правила, які вводять окупанти. Людям просто треба залишатися живими за будь-яку ціну і не втрачати віру, що все-таки є люди, які про них пам’ятають і намагаються хоч щось робити, щоб Україна знову об’єдналася. 

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю видання “Відбудова. Запоріжжя” і необов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.