Методи впливу пропаганди та протидія їм
У веденні агресивних впливів (наприклад, Росії проти України) існує два аспекти – це кінетичний метод (прямі фізичні дії, приміром ведення прямої війни у вигляді обстрілів) та некінетичні методи, до яких належить інформаційна війна у вигляді пропаганди.
Некінетичні методи потребують значно більше зусиль, і часто їхній аспект у війні становить понад 80%. Іноді вся стратегія протистояння побудована виключно на некінетичних методах.
Кінетичні методи є вторинними і не завжди потрібними.
Некінетичні методи, а саме пропаганда, побудовані за такою схемою: відправник – повідомлення – отримувач – когнітивний ефект.
Пропаганда стає неможливою, якщо не відбувається когнітивного ефекту, тобто якщо на одному з етапів схему перервати (1).
Ланцюг може перерватися, наприклад, між повідомленням та отримувачем. Цей механізм переривання впливу пропаганди використовувався Україною, коли був відключений один із каналів потрапляння маніпулятивної інформації до споживача. Йдеться насамперед про відключення каналу комунікації (прикладом є вимкнення російських телеканалів та блокування російських соціальних мереж на території України). Проте, на жаль, цей метод руйнування схеми є малоефективним, особливо в сучасному цифровому світі, коли існує маса альтернативних каналів передання цієї інформації. Зокрема, це стосується українських ЗМІ, які ретранслюють меседжі країни-агресора.
В Україні існує низка медіа та політики, які поширюють російські наративи. Це, до прикладу, медіа, які підконтрольні проросійським політсилам (наприклад, 112, NewsОne та ZIK), або ж сайт “Страна” тощо.
Блокувати це джерело пропагандистських меседжів значно важче, оскільки тут тонка межа з правом на свободу слова та самовираження.
Тому варто розглянути такий зв’язок, а саме між ланкою отримувач – когнітивний ефект (коли споживач отримав цю інформацію, а когнітивна реакція не настала). Способом когнітивної протидії є медіаграмотність та критичне мислення в більшості споживачів інформації.
Це довгострокова перспектива зменшення впливу пропаганди та дезінформації. Досягти її швидко, на жаль, дуже складно. Проте це варто робити, і з часом, коли споживачі отримуватимуть ці шкідливі впливи, вони не реагуватимуть на них, що перерве схему пропаганди. В момент, коли суспільство стане розуміти, що на нього намагаються впливати, цей вплив стане неможливим, і когнітивна реакція не наставатиме.
Чому так важко протидіяти пропаганді?
Ключовими важелями впливу пропаганди є ті меседжі, що викликають у суспільства емоційну реакцію, і переважно це негативна емоційна реакція: злість, роздратування та розчарування.
Емоційно забарвлена інформація значно краще запам’ятовується і відразу потрапляє в довгострокову пам’ять. Про це пишуть багато психологів, зокрема М. Кузнецов у своїй статті "Емоційна пам’ять людини" ("Вісник Харківського національного університету"). У ній ідеться, що "інформація, емоційна забарвленість якої відповідає емоційному стану, актуалізованому при запам’ятовуванні, краще запам’ятовується".
За емоції в людському мозку відповідає структура, що називається мигдалеподібне тіло, або мигдалина (лат. corpus amygdaloideum). За критичне мислення відповідає інша структура мозку, що називається неокортекс, або нова кора, яка є значно пізнішим еволюційним надбанням, ніж мигдалина. Відповідно, у більшості людей свідомість поступається впливу мигдалини. Якщо пояснювати простіше – то тоді, коли в людини інформація викликає емоційний сплеск, це зазвичай пригнічує критичне мислення. Саме тому іноді найабсурднішу, проте дуже емоційно забарвлену інформацію люди можуть сприймати за правду. Про це пише нідерландський нейробіолог Дік Сааб у своїй книзі “Ми – це наш мозок”.
Яскравим прикладом є інформація про нібито розіп'ятого хлопчика в Слов'янську, яку поширювали російські пропагандистські ЗМІ. Незважаючи на абсурдність, значна частина населення Росії сприйняла її як правду, а спростування цієї інформації не становило такого емоційного навантаження, тому навіть не запам'яталося. Навіть якщо воно і було сприйняте, це не означатиме скасування когнітивної реакції.
Проте насправді існує і зворотний зв’язок: коли людина починає аналізувати і думати над інформацією, то емоційне навантаження цієї інформації значно знижується.
Зауважу, що це працює і з позитивними емоціями, прикладом цього є вплив на українське суспільство комедійного серіалу “Слуга народу”. Позитивний образ Голобородька (головного героя серіалу) був настільки пов’язаний з актором, який його грав (Володимиром Зеленським), що це сприяло когнітивній реакції і спричинило перенесення цього образу на реальну людину Володимира Зеленського. В результаті це стало однією із серйозних причин його перемоги на виборах Президента України.
Ще однією умовою впливу маніпуляцій є необхідність, щоб висновки були не дуже очевидними і в отримувача інформації виникало почуття, що він сам їх зробив. У разі якщо у споживача виникне підозра в спробі ним зманіпулювати, це може блокувати когнітивну реакцію.
Часте повторення однієї і тієї самої інформації також є методом дії пропаганди, оскільки повторення інформації теж сприяє її відбитку в довгостроковій пам’яті. Тому очевидним механізмом протидії в цьому разі є таке саме інтенсивне повторення спростування цієї інформації.
Флемінг Сплидсбоель Хенсен, старший науковий співробітник Данського інституту міжнародних досліджень, відзначає такі кроки протидії пропаганді:
- нове законодавство;
- технічні рішення (використання штучного інтелекту);
- фінансування (суспільне мовлення);
- якісна журналістика;
- когнітивна протидія.
Висновки
Україна наразі використовує методи протидії пропаганді як у короткостроковій перспективі (вимкнення деяких каналів інформації), так і довгостроковій – розвитку критичного мислення у суспільства. Ця стратегія є правильною. Проте варто розробляти й інші методи переривання ланцюга споживач – когнітивна реакція, а саме створювати сприятливі умови для розвитку якісних медіа. Це можливо в разі розвитку ефективної саморегуляції або ж співрегуляції в медіа.
Джерела інформації:
- Доповідь Флемінга Сплидсбоеля Хенсена, старшого наукового співробітника Данського інституту міжнародних досліджень.
- М. Кузнецов стаття "Емоційна пам’ять людини". "Вісник Харківського національного університету".
- Дік Сааб "Ми – це наш мозок".
Експертка ІМІ Олена Голуб
Help us be even more cool!
