Львівська "Суботня пошта"- "джинсовий" рекордсмен у жовтні

Жовтень 2009 року став рекордним за кількістю матеріалів, розміщених у львівських друкованих ЗМІ, які були розміщені з порушеннями норм журналістських стандартів. Рекордсменом за кількістю замовних матеріалів стала львівська газета “Суботня пошта”. Про це свідчать результати  проведеного членами ГО ”Центр”Журналістський правозахист” від 1 жовтня по 31 жовтня 2009 року.

Експерти: Анатолій Романюк ( відомий політолог, журналіст), Олег Онисько  (журналіст, екс-редактор газет “Поступ” і “Львівська газета”).

Усього в друкованих ЗМІ з порушенням журналістських стандартів було оприлюдено 84 матеріали. Найбільше інформацій без грифу “реклама” з’явилося у львівській газеті “Суботня пошта”:

1. Газета “Суботня пошта” – 23;

2. Газета “Високий замок” - 21;

3.Газета “Новий погляд” - 20;

4. Газета “Ратуша” – 12;         

5.Газета “Експерес” - 8.

Експерт Олег Онисько: “Як і очікувалося, зріс обсяг політичної “джинси”, стало більше “дубльованих” матеріалів. Як і раніше, лідерами з розміщення “джинси є БЮТ і ПР.

Особливості:

1) Практично відсутня “джинса” на підтримку Яценюка і “Фронту змін”, хоча інші штаби (очевидно, БЮТ) продовжують розміщувати матеріали з критикою Яценюка.
2). Значно зросла кількість позитивних матеріалів про Тігіпка, який, вочевидь, планує перебрати частину розчарованих прихильників Яценюка.
3) З’явилися матеріали про “Армію спасіння” і її лідера Пабата.
4) Серед газет найбільше дивно виглядає позиція “Суботньої Пошти”, редактор якої підписав звернення інтелігенції на підтримку Тимошенко, однак продовжує без позначки “реклама” друкувати антитимошенківські матеріали”.

Сам редактор “Суботньої пошти” Ігор Гулик в коментарі “Центру “Журналістський правозахист” висловив здивування позицією експерта і зауважив, що він друкує антитимошенківські матеріали під рубрикою “особливий погляд”, яку для позначки “реклами” свого часу в “Львівській газеті” запровадив редактор “Львівської газети” Олег Онисько.

Думка експерта Анатолія Романюка: “Я й надалі залишаюсь при своїй думці, що не можна скидати до одного кошика статті, які майже без змін одночасно друкуються в “Суботній пошті” та “Новому погляді” і матеріал у формі інтерв’ю з відомою особою, де вона представляє свою думку (Костенко, Тігіпко). Припускаю, що ці інтерв’ю прроплачені, але ці люди кандидати в президенти і вони ведуть свою кампанію. Тим більше, що майже всі газети в Україні беруть гроші за такі публікації, очевидно, включаючи і “Дзеркало тижня”.

На мою думку, не може бути серйозним порушенням і реклама банків чи продуктів. Те, що не стоїть знак “реклама” – звичайно порушення, але мабуть, замовник не завжди погоджується на таку позначку. Це власне корпоративнні проблеми журналістського цеху. Натомість, публікації, які принижують когось або свідомо перебільшують, використовуючи прізвище когось для надання матеріалу вигляду об’єктивності, мають трактуватися саме як “джинса”. Звичайно, розроблені для аналізу критерії дозволяють звалити все разом. Але ми самі повинні бачити різницю і не доходити до абсурду. Бо за умов публічного обговоренння, нам буде складно довести свою правоту”.

 
Аналіз і тенденції: Кількість "джинси" зросла, але попри очікування експертів, не настільки, як очікувалось. Цікава ситуація склалася з прес-службою одіозного екс голови Львівського адміністративного суду Ігоря Зварича, яка вже традиційно стає ньюсмейкером медіа-життя Львівщини. Зокрема, ця прес-служба розповсюдила таку заяву:

“З самого початку справи екс-судді Ігоря Зварича, у деяких ЗМІ періодично з’являються заяви та інтерв’ю від імені Ігоря Зварича, яких він насправді не давав. Найбільше таких випадків трапилося у грудні 2008-березні 2009 року. Не став винятком і жовтень 2009 року. Днями на Інтернет-сайті http://vlasti.net/ з’явилася публікація: “Игорь Зварич: “Почему я в тюрьме, а Бачун на свободе?”.

Слід зазначити, що Ігор Зварич жодного разу не давав інтерв’ю цьому виданню, а також не відповідав на деякі питання, наведені у тексті, жодному іншому ЗМІ. Складається враження, що на сайті http://vlasti.net/ в погоні за сенсацією, зробили компіляцію кількох інтерв’ ю, які Ігор Зварич раніше давав іншим виданням, і між іншим дописали ще кілька запитань та відповідей на них. Те, що це зроблено з метою дискредитації як самого Ігоря Зварича, так і Голови Окружного адміністративного суду міста Києва Олега Бачуна – не викликає жодних сумнівів. Як і те, що поширення неправдивої інформації є нічим іншим, як застосуванням політичних технологій в період виборів Президента України. Як стало відомо, дану інформацію на сайті було розміщено з подачі одного з народних депутатів, зацікавленого в усуненні з посади Голови Окружного адміністративного суду міста Києва Олега Бачуна. Якщо ж подібні випадки траплятимуться і надалі, імена людей, які стоять за поширенням неправдивої інформації, а також інші факти будуть оприлюднені у пресі. Також звертаємося до представників ЗМІ, які відслідковують перебіг справи Зварича: Ігор Зварич продовжує декларувати свою відкритість і бажання співпрацювати з пресою.

Найцікавіше у цій ситуації те, що як поінформувала “Центр “Журналістський правозахист” п. Тетяна Турчиина, прес служба, яку вона представляє, “не є прес-службою самго Ігоря Зварича, а представляє швидше прес-службу АДВОКАТІВ Ігоря Зварича з якою у неї є угода про співпрацю”...

Моніторинг проводиться в рамках проекту “Моніторинг стандартів журналістики та покращення медіа грамотності громадян” за підтримки Інтерньюз Нетворк.

Менеджер проекту “Прозора журналістика”, Президент ГО “Центр “Журналістський правозахист” Микола Савельєв.

ІМІ