Корпорації і Трамп. Хто тут справжні монстри

Корпорації забанили монстра. Чи монстри забанили Трампа? Світ фактчекерів, журналістів і активістів розколовся. 

Частина відчуває суміш розчарування і розуміння. Вони кажуть: ок, США має Дональда Трампа, а як бути з тим, що на Філіппінах – Родріго Дутерте, в Бразилії – Жаїр Болсонаро, у Венесуелі – Ніколас Мадуро. Я ще додам: у Росії – Володимир Путін. І його посіпаки-дезінформатори. А ще ж є окуповані території України. Багато політиків-популістів відомі аж на міжнародному рівні кількістю фейків і дезінформації. Вони мають дуже багато фоловерів у соцмережах. І ніхто їх не блокує. То як бути з цим? 

Частина ж журналістів, фактчекерів і активістів нагадує: корпорації не є громадським простором. Фейсбук і Твіттер, Ютуб і Тікток керуються власними комерційними й, ок, своїми політичними інтересами. І відповідними алгоритмами. Не інтересами суспільства чи конституціями країн, у яких вони функціонують. А боротьбу проти дезінформації потрібно базувати саме на суспільних інтересах, а не на внутрішніх правилах корпорацій. Її потрібно базувати на прозорих і чітких критеріях, механізмах, правилах. Тотальний бан має ґрунтуватися (в ідеалі) на відповідних рішеннях суду. 

Це питання є актуальним з двох очевидних причин.

Перше: саме блокування Трампа у твіттері. Корпорація заявила, що твіти Трампа “можуть трактуватися” його прихильниками як підтвердження того, що вибори сфальсифіковано. Таке обґрунтування тотального бану виглядає розмитим. Рішення про блокування потребують якісних і ґрунтовних тлумачень, прозорості, чіткості, а не відчуттів і припущень. Паралельно з блокуванням Трампа Твіттер і Фейсбук почали поспіхом видаляти відео з Капітолія. Причому не тільки те, що розмістили учасники заворушень, а й відео очевидців і громадянських журналістів. За іронією долі такі кроки можуть перешкодити встановити винуватців подій у Капітолії. Не кажучи про сам підхід корпорацій до ситуації.

Друге: соцмережі сказали "А". І тепер від них вимагатимуть "Б". Тепер вони повинні йти далі й реагувати на дезінформацію від лідерів інших країн. А отже, запроваджувати політики щодо використання їхніх технологій з боку президентів, посадовців або для підняття / придушення повстань (здається, дехто із соцмереж уже задекларував ці плани). До речі, уперше повний бан політика такого рівня відкрито підтримали ліберали й демократи. Мішель Обама опублікувала відповідне звернення до корпорацій і Кремнієвої долини.

Але є одне але. Все впирається в те, що зараз корпорації підзвітні лише самим собі, ухвалюючи рішення щодо заходів у певній країні. Після блокування Трампа, хай яким воно було потрібним і обґрунтованим, багато високопосадовців (і, думаю, демократів США теж) усвідомили – не можуть корпорації діяти на такому рівні, зважаючи тільки на свої внутрішні правила. А отже, рух соцмереж у бік більшого регулювання політиків і посадовців одночасно означатиме рух у бік регулювання самих соцмереж.  

Запровадження таких регуляцій (щодо популістів і дезінформаторів у соцмережах і, відповідно, щодо більшої прозорості й підзвітності для соцмереж) стало б справді потужним кроком до боротьби з дезінформаторами. І, на мою думку, нам слід очікувати, що американські та європейські лідери ініціюють роботу в цьому напрямі з корпораціями. Можливо, років за три-п'ять ми побачимо таке регулювання для соцмереж і поділ ключових гравців на регіональні підрозділи. Не відкидаю, що з'являться міжнародні регуляції, які будуть нові за  формою: щось на зразок приватно-державного партнерства. 

Трохи страшно бачити дії, які можуть виглядати як цензура. Але з популістами й дезінформаторами потрібно боротися. Їхні дії справді можуть спричинити насильство, і п'ять смертей у Вашингтоні показали, що з цим потрібно щось робити.