"Фокус війни" й інші фантастичні журналісти
Як з танцюриста стати військовим кореспондентом, а зі стоматолога – акредитованим журналістом при Міністерстві оборони України? Поява запорізького стоматолога, блогера, активіста, волонтера Станіслава Стойкова на місці прильоту КАБів у Запоріжжі як журналіста 29 вересня, яка викликала неабияку різку реакцію запорізьких медійників, у результаті привела нас до цілого клондайку таких самих “журналістів” по всій Україні. Всі вони працюють у досить дивному ЗМІ, зареєстрованому в Києві. Але почнемо із запорізького стоматолога-волонтера-журналіста Станіслава Стойкова.
Феномен Стойкова: від стоматолога до військового кореспондента
Коли в запорізькому медіапросторі вперше зазвучало ім'я Станіслава Стойкова, він був досить відомим стоматологом, щелепно-лицьовим хірургом, якого просувала одна з місцевих стоматологічних клінік. По суті, до повномасштабної війни він був її обличчям і все було добре. З початку повномасштабної агресії Росії проти України все змінилося. За цей час Стойков устиг пройти шлях від стоматолога-хірурга до… акредитованого Міноборони військового кореспондента. Як це сталося?
З розмов із професійними медійниками Запоріжжя щодо пана Стойкова стає зрозумілим, що всі вони без винятку дуже скептично ставляться до цієї особи. Розповідають, що на початку повномасштабного вторгнення всім дуже зайшла його історія про те, як він покинув свою професію і пішов волонтером допомагати військовим. На цій хвилі доволі сильного вчинку історію Стойкова підхопили ЗМІ й, по суті, зробили його медійною персоною.
У цих репортажах він позиціював себе просто як хірург (а не стоматолог, який спеціалізується на щелепах) і розповідав про своє нове покликання. От, наприклад, історія Суспільного Запоріжжя від 25 червня 2022 року “Запорізький хірург полишив професію та став волонтером на передовій”. У ній він розповідає, що “професія його загартувала”, що в перші тижні війни він привозив медикаменти для своїх колег-медиків, хірургів. У тексті його називають “хірург із багаторічним досвідом”, хоча ще 2020 року “лікар-стоматолог-хірург Стойков Станіслав Валерійович” готував для клієнтів стоматологічної клініки рекомендації на тему “Що робити після видалення зуба?”. Так само “лікар-хірург” без акценту на стоматології звучить у 21-хвилинній історії про Стойкова “Покинув все заради людей” на каналі “Ми – Україна” від 16 квітня 2023 року й в інших медіа.
Станіслав Стойков був успішним хірургом-стоматологом до початку повномасштабної війни. Скриншот ІМІ із сайту “Стоматологія міст України”
Менше з тим. За словами головного редактора сайту “Перший Запорізький” Андрія Вавілова, Станіслав Стойков після 24 лютого 2022 року, як він сам розповідав у численних інтерв’ю, кинув справу, буцімто продав усе своє обладнання, щоб передати гроші на благо постраждалих від війни, і повністю перемкнувся на волонтерство.
“Спочатку, маючи знайомства серед медиків, за його ж словами, він передавав ліки й надавав гуманітарну допомогу жителям прифронтових населених пунктів, а також військовим підрозділам. У медіа називав себе “військовим волонтером” та “офіційним представником Київського загону ТрО №9 при Президентові України в Запорізькій області”. Наскільки я зрозумів, йдеться про добровольче формування №9 “Загін ТрО при Президентові України”, – розповідає Вавілов. Утім, поступово імідж героя, каже журналіст, дедалі більше став перетворюватися на мем.
У квітні 2023 року в Запоріжжі на численних білбордах з'явилися портрети Станіслава Стойкова, “військового волонтера України”, з мотиваційними патріотичними написами “Неважливо, ким ти був вчора, сьогодні ти маєш бути українцем” і адресою інстаграм-сторінки чоловіка. Тоді ж у медіа з'явилися критичні публікації про цю його піар-активність і використання в ній людей, які на це не давали згоди.
“Спочатку він заполонив буквально все місто персональною зовнішньою рекламою, чим обурив жителів. Були два формати: лише з обличчям чоловіка, а також у компанії народної депутатки з Василівки Запорізької області (нині окупована РФ. – Авт.). Пізніше вона розповідала, що волонтер використав її фото без погодження, ба більше – нібито просив допомогу від її імені”, – розповідає Андрій Вавілов.
Білборди військового волонтера України Стойкова, розміщені по Запоріжжю. Скриншот ІМІ із сайту “Забор”
За словами журналіста, Стойков активно нарощував аудиторію в соціальних мережах завдяки контенту з прифронтових територій. “Він став дедалі частіше з’являтися і з’являється досі в ролі “військового волонтера” як герой національних медіа. Наприклад, на “Він Вона Шоу” на СТБ (грудень 2023 року. – Авт.), чи інтерв’ю на Київ ФМ (травень 2024 року. – Авт.), чи шоу “Клуб 1%” на 1+1 (жовтень 2024-го. – Авт.). Вже як лідер громадської думки та блогер він також з'являвся в спільних дописах з іншими, подекуди неоднозначними інфлюєнсерами, а також як учасник заходів на кшталт “Кращий блогер”, “унікальний сторітелінг шоу “СТОРІЗUA”. Титрували його по-різному, у підсумку частіше так: “заступник голови Запорізького патруля” – хоча, думаю, йдеться про Запорізьке обласне громадське формування з охорони громадського порядку “Запорізький патруль”, – “волонтер” і навіть “військовий експерт”, – розповів редактор.
Стойков під руки з інфлюєнсерками Тетяною Савіцькою і Анастасією Покрещук. Скриншот ІМІ з інстаграму Анастасії Покрещук
Згідно з даними Опендатаботу, 25 травня 2024 року Станіслав отримав ще один статус – керівника благодійної організації “Благодійний фонд “Запорізький координаційний штаб Станіслава Стойкова”. Він також є і засновником, і кінцевим бенефіціарним власником БФ. Його основний вид діяльності – надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання.
А вже 29 вересня 2024 року Стойков з'явився на місці прильоту КАБів у Запоріжжі з чітко видним бейджиком – прескартою від Міністерства оборони України. На ньому видно номер прескарти №35336, і в разі збільшення можна розгледіти дату 29.09 чи 29.04 2024 року. Це посвідчення, щоправда, відрізняється і за формою, і за стилем від затвердженої прескарти Міноборони. Ми звернулись із запитом до МОУ, щоб уточнити, коли, на який строк і від якого медіа отримав акредитацію Станіслав Стойков. Втім, у МОУ, пославшись на захист персональних даних, відмовили підтверджувати, чи надавали Станіславу Стойкову акредитацію.
Прескарта Станіслава Стойкова, з якою він з'явився на місці прильотів КАБів 29 вересня 2024 року. Скриншот ІМІ з інстаграму Станіслава Стойкова
Затверджена форма прескарти Міністерства оборони України. Фото із сайту Міністерства оборони України
“Якщо національні медіа ще продовжують запрошувати Станіслава Стойкова до участі в різноманітних шоу, презентуючи його як волонтера та військового експерта, то запорізькі журналісти ще з 2023 року, найімовірніше, серйозно його персону не сприймають і вважають тим, хто маніпулює своїм волонтерством заради монетизації популярності. А новину про те, що Стойков офіційно став представником медіа та навіть отримав акредитацію Міноборони, м'яко кажучи, сприйняли зі скепсисом”, – говорить Вавілов.
Тож повернемося до журналістики Стойкова. Відео з місця подій 29 вересня він залив у свій інстаграм, де в чоловіка понад 42 тисячі підписників. Воно отримало більш ніж 8 тисяч лайків. Там же ми знайшли й майже щоденні новини від невідомого медіа “Фокус війни”. На цьому сайті в нього три новини – 23 серпня, 11 вересня і 25 жовтня. В останні дні жовтня там же стали з'являтися “Випуски новин зі Станіславом Стойковим”, які до цього були залиті в його інстаграм.
Ці новинні випуски – дво-трихвилинне начитування Стойкова про події в Україні, зокрема війну. Найкраще в цих новинах – заставка. Вона займає приблизно 20 секунд, протягом яких обличчя ведучого новин Стойкова з'являється не менш ніж вісім разів. Самі новини – це розповідь чоловіком про якісь події, які зазвичай він робить за кермом чи стоячи десь на вулиці.
І так ми натрапили на медіа “Фокус війни”. Наприкінці жовтня на цьому ж сайті з'явилися кілька цих відео прямо в стрічці новин з назвами “Новини зі Станіславом Стойковим. Бухарест”, “Новини зі Станіславом Стойковим. Брюссель”. Ці вже, схоже, міжнародні новини, відрізняються від звичайних лише тим, що автор повідомляє, де перебуває (в Бухаресті / Брюсселі), і далі починає наговорювати стандартну інформацію про події на фронті. У цей час, за інформацією з його інстаграму, він брав участь у саміті “Партнерство та здоров'я ветеранів” у Брюсселі при Європарламенті як “військовий кореспондент “Фокуса війни” і “заступник голови Запорізького патруля”.
Міжнародні новини Станіслава Стойкова. Скриншот ІМІ з “Фокуса війни”
Ми зв’язалися зі Станіславом Стойковим у соцмережах і запитали, коли він вирішив пов'язати себе з журналістикою, для яких медіа створює контент, а також коли і на який термін він отримав прескарту Міністерства оборони України. Пан Стойков прочитав наші запитання в телеграмі, втім на момент публікації матеріалу так і не надав на них відповіді.
“Фокус війни”: хто ці люди?
Тож як стати репортером, якщо ти ніколи не перетинався з професійною журналістикою до цього? Пошуки відповіді на це запитання і привели нас на сайт “Фокуса війни” – онлайн-медіа, яке отримало реєстрацію від Нацради з питань телебачення і радіомовлення в травні цього року. У навігації сайту “Фокуса війни” документ про реєстрацію винесено в окрему рубрику. Зареєстровано сайт як “портал новин” 30 травня 2024 року. Його засновник – ТОВ “Медіа Про Груп 2024”, за даними Опендатаботу, створене 1 лютого 2024 року зі статутним капіталом 3 мільйони гривень. Кінцевий бенефіціар ТОВ – Олександр Сергійович Манушин. Він же головний редактор порталу новин “Фокус війни”. Хто він поза цим, майже невідомо. З великою часткою ймовірності, він з Харкова. У російській мережі “Вконтактє” ми знайшли його сімейні фотографії з дружиною за 2015 рік. Відомо, що його дружина, судячи з її декларації, мінімум до 2020 року працювала в Харкові керівницею відділу в одному з підрозділів Південної Укрзалізниці.
А ще, за інформацією Youcontrol, на телефон, зазначений у контактах ТОВ “Медіа Про Груп 2024”, також зареєстровані ще чотири фірми: ТОВ “Крегс”, ТОВ “Твент”, ТОВ “Ланарк”, ТОВ “Глосан” у Миколаєві й Києві. У всіх них основна діяльність – неспеціалізована оптова торгівля. Також усі ці ТОВ заснувала одна людина – Тетяна Кабанкова.
Про засновника і головного редактора медіа Олександра Манушина майже нічого не відомо. Скриншот з “Фокуса війни”
Офіс ТОВ розташований на вулиці Сурікова в Києві. Там же, судячи з контактів сайту, на вулиці Сурикова, 3, офіс 7, розміщується й редакція “Фокуса війни”. На початку жовтня кількість його працівників становила 64 журналісти. На кінець жовтня тут уже працювали 68 репортерів, військових і спеціальних кореспондентів. Уже через два тижні кількість журналістів зросла до 75 людей. Всі – чоловіки.
З такою кількістю репортерів на сайті має бути просто безліч новин. Утім, ні. Перша новина на сайті з’явилася через місяць після реєстрації ТОВ “Медіа Про Груп 2024”, 2 березня 2024 року. Її авторкою була Аніна Христина, 7 березня – Артем Колоско, 11 березня – Гуртовенко Сергій, Міщенко Ольга. Зараз про них – жодної інформації, гіперпосилання на їхні імена не працюють. Більше жінок на цьому сайті не було.
Наразі в списку “команди” серед репортерів, військових і спеціальних кореспондентів тільки чоловіки. Друге фото після головного редактора – Станіслава Стойкова. Середня кількість новин від цих “журналістів” корелюється від однієї до максимум восьми. Новини, якщо їх можна так назвати, це дуже короткі рерайти з Українських Національних Новин. Ось, наприклад, новина від “репортера, військового кореспондента” Оганісяна Армена “План перемоги України: підтримка Франції у військовій і цивільній сферах” від 19 жовтня 2024 року. Текст: “Міністр закордонних справ Франції підтримав план перемоги України і висловив готовність надавати допомогу у військовій та цивільній сферах. Він наголосив, що Франція стоїть поруч з Україною і сприятиме їй у вирішенні конфлікту. План перемоги, за словами міністра, є гарантією миру для України, а міжнародні партнери активно долучаються до підтримки країни у боротьбі проти агресора”. Таких новин у нього – одна.
Або ось ще один “репортер” і “військовий кореспондент” Максим Кузенков має аж п’ять новин: 15 серпня, 6 вересня, 25 вересня, 12 і 29 жовтня. Тематика – від Лукашенка, який закликав до мирних переговорів, до атаки дронів у Києві. Джерело те саме. Розмір і якість новин аналогічні. Такий стан справ фактично у всіх 75 “кореспондентів” цього порталу новин. Переважно це ноунейми. Але когось можна знайти в мережі. Як-от журналістів – “репортерів і військових кореспондентів” Олександра і Євгена Секіріна. Вони за сумісництвом засновники “найбільшої танцювальної школи в Україні All Stars”.
У команді серед 75 репортерів є і засновники танцювальної школи. Скриншот ІМІ з “Фокуса війни”
Брати Секіріни – засновники танцювальної школи, які тепер займаються і журналістикою. Скрин: сайт Аllstars-dance
Семеро із журналістів цього медіа мають акредитацію від Міністерства оборони України. Про це нам у середині жовтня повідомили у відповіді на запит, відмовивши надати інформацію про те, кому саме і коли були видані такі акредитації.
Розгадка такої “журналістики” захована в ще одній рубриці на сайті – “Хочу до команди”.
У команду можна потрапити методом отримання посвідчення репортера і перепустки на авто. Треба заповнити заявку, обрати бажану посаду (просто репортер, репортер і військовий кореспондент одночасно, головний редактор, спеціальний кореспондент), термін дії посвідчення (від року до п’яти), надати фото на посвідчення і адресу нової пошти, куди посвідчення надіслати. Після цього із запитувачем мають зв'язатися. До речі, ми заповнили й надіслали дві заявки: від жінки і чоловіка. Втім, на момент публікації відповідей на ці заявки ми не отримали.
Форма заявки, щоб долучитися до команди “Фокуса війни”. Скриншот ІМІ з “Фокуса війни”
На сайті “Фокуса війни” також є розділ “Реклама”. У ньому йдеться, що “Фокус війни” – незалежне ЗМІ, яке “не фінансують олігархи чи депутати”, що вони не “купують трафік, бо цікаві та в курсі всіх подій”, що вони дають індивідуальний підхід, що максимально охоплюють читацьку аудиторію, та інша правильна, але в цьому разі не дуже корисна інформація. Вартість розміщення реклами на сайті – від 500 гривень за пост у телеграмі й інстаграмі до 3500 гривень за матеріал на сайті в стрічці новин з репостом у фейсбуці. Найдорожчі тут блоги – 10 тисяч гривень. А ще є надбавки до 100% за політичні тексти й 25% за роботу журналіста.
Розцінки на рекламу в медіа “Фокус війни”. Скриншот ІМІ з “Фокуса війни”
До речі, на сайті немає жодного натяку на адреси сторінок у цих соцмережах. Як і взагалі немає пошуку як явища. Під час самостійних пошуків фейсбук не знайшов жодної сторінки, яка могла б належати цьому виданню. Тут немає її ані українською, ані англійською мовами. Так само в інстаграмі можна знайти тільки один акаунт, де фігурує назва “Фокус війни”, – це закритий приватний обліковий запис без жодного допису і з одним читачем. Більш-менш пощастило з пошуком акаунту “Фокус війни” в телеграмі. Тут вдалося знайти канал “Медіа pro news” із сімома підписниками. Канал створили 30 липня, остання новина все з тим самим копіпастом з Українських Національних Новин, розміщена тут 23 серпня. Що цікаво, з урахуванням семи підписників у дописах у телеграмі трапляється до 950 переглядів якоїсь “новини”.
Телеграм-канал “Фокуса війни”, у якого сім підписників. Скриншот ІМІ з телеграм-каналу Медіа pro news
Така ж магія спостерігається й на сайті “Фокус війни”. За даними Similarweb, у вересні сайт відвідали аж 173 рази, майже половина з них – одразу виходила із сайту, подивившись тільки першу сторінку. У жовтні на сторінку заходили 133 рази. Водночас, судячи з цифр переглядів кожної новини на самому “Фокусі війни”, їх переглядають від 450 до майже 1000 разів кожну.
Статистика Similarweb за вересень 2024 року. Скриншот ІМІ із сайту Similarweb
Ми знайшли тільки один канал “Фокуса війни” в соцмережах – у ютубі. Він зареєстрований 23 серпня 2024 року, наразі має вісім підписників і на момент публікації матеріалу – 942 перегляди всіх 43 відео, розміщених там з моменту створення. Саме на ньому розміщено всі “Випуски новин зі Станіславом Стойковим” за майже кожен день із 12 вересня.
Ми попросили прокоментувати такі принципи роботи “Фокуса війни” представників цього медіа. У телефонній бесіді помічник головного редактора В’ячеслав, наполягаючи, що вони законно зареєстроване медіа, не став відповідати на наші запитання, а попросив скерувати прохання про коментар на пошту медіа. У коментарі ми намагались уточнити, скільки кореспондентів є штатними співробітниками “Фокуса війни”; які вимоги до журналістів, що хочуть потрапити до команди (план публікацій, оплата), і чи мають журналісти платити за отримання посвідчення і перепустки на авто.
За день ми отримали поштою розлогу відповідь від головного редактора Олександра Манушина. У ній, зокрема, йшлося про те, що “новинний портал “Фокус війни” керується виключно чинним законодавством та прийнятою редакційною політикою, яка забезпечує відповідність журналістським стандартам”, також що “на інформаційному фронті ми усіляко підтримуємо прагнення громадян доносити важливу та об'єктивну інформацію до нашої аудиторії”, тому до складу редакції вони долучають і штатних, і нештатних співробітників, а “будь-яка винагорода за свою працю отримується співробітниками згідно штатного розкладу”. Також, йшлось у відповіді, щоб стати їхнім журналістом і “долучитися до важливої справи про висвітлення реалій війни та спротиву українського народу”, треба бути професіоналом і мати “можливість та бажання громадян займатись цією справою у цей непростий для нашої країни час”. Тобто, уточнив головний редактор, “любий бажаючий може долучитись до нас та отримати посвідчення журналіста і перепустку на автівку у разі необхідності”.
Чи має “любий бажаючий” платити за це, у відповіді на наші запитання не було жодного слова. Як і про те, скільки людей офіційно працевлаштовано у “Фокусі війни”. На повторне прохання все-таки уточнити цю інформацію відповіді ми вже не отримали.
І ще. Поки ми дописали цей текст, у команді “Фокуса війни” відбулося поповнення, і тепер там працюють уже 78 кореспондентів. Нова журналістика як вона є.
Help us be even more cool!
