Допомога журналістам та ЗМІ, що працюють в умовах війни в Україні: про що говорили на конференції ОБСЄ

Проблеми українських ЗМІ, зокрема питання допомоги українським медіа, обговорили й вислухали на травневій міжнародній онлайн-конференції ОБСЄ у Відні. Учасниками були представники 16 країн світу, а спікерами, доповідачами на онлайн-зустрічі, яка відбулася 16 травня, – троє представників медіаспільноти України. 

Це Оксана Романюк, директорка ГО "Інститут масової інформації", Віталій Портников, український редактор та журналіст, і Юлія Гаркуша, маріупольська журналістка. Модераторкою конференції була Барбара Тріонфі, виконавча директорка Міжнародного інституту преси (IPI). Основні тези виступу Юлії Гаркуші, регіональної журналістки з блокадного та зараз окупованого Маріуполя, представниці ІМІ у Донецькій області, – далі в тексті.

Виступ маріупольської журналістки, регіональної представниці ІМІ Юлії Гаркуші. Скриншот з онлайн-конференції ОБСЄ "Функціонування інститутів демократії під час кризових явищ", 13.05.22

Чотири рівні допомоги

Умовно тих, хто потребує підтримки, можна розподілити на чотири категорії:

• ті, хто виїхав з окупованих територій і не припинив роботи журналістом на території України; 
• ті, хто залишається на окупованих територіях, не має змоги поїхати; 
• ті, хто потрапив у полон, або місце перебування  журналіста залишається невідомим; 
• ті, хто працює на фронті, в сірій зоні, на лінії розмежування, хто на місцях у найгарячіших точках країни, документує воєнні злочини російської армії та тих, хто підтримує військову агресію проти України

Першочергова підтримка радіостанцій 

Спираючись на досвід блокадного Маріуполя, можна говорити, що за весь період активних бойових дій, із 27 лютого, єдиним першоджерелом офіційної інформації було лише радіо із загальноукраїнським телемарафоном в ефірі на середніх хвилях. Маріуполь з перших днів був відрізаний одразу від усіх надбань цивілізації, зокрема від зв’язку, тому окремим пунктом можна виділити підтримку роботи радіостанцій.

Допомога газетам під час переходу від друку до онлайн-формату

Важливим пунктом є підтримка друкованих видань. Наприклад, усі друковані видання Маріуполя, на відміну від онлайн-видань та ТБ, припинили свою діяльність. Якщо ці редакції, незважаючи на переїзд і втрату ефірного мовлення, продовжують роботу на іншому місці, то всі газети, що друкувалися в Маріуполі, зупинили свою роботу. Тож зараз постає питання менторства під час створення і запуску сайтів для газет і перекваліфікації працівників.

Підтримка фрилансерів 

Серед тих, хто продовжує роботу, і журналісти-фрилансери – категорія, яка не має підтримки від редакцій, адже вони не є штатними співробітниками. Фрилансери самі платять податки й самостійно опікуються пошуками засобів військового та медичного захисту.

Фінансова допомога журналістам

Саме фінансова та технічна допомога медіа і журналістам є першочерговою. Адже компенсація втраченої техніки – це велика стаття витрат для тих, хто продовжує працювати. Так стало, наприклад, з усіма медійниками Маріуполя. Здебільшого техніка маріупольців втрачена або погоріла, дехто лишив її свідомо в окупації через небезпеку або неможливість вивезти. Це професійне, специфічне обладнання, різноманітні електронні девайси.

З побутових проблем журналістів, які пересуваються країною в пошуках відносно спокійних міст і областей, – це пошук житла. Знайти житло в оренду тим, хто переїхав до безпечніших регіонів країни й продовжує там працювати,  стає дедалі важче. Організовані журналістські хаби могли б допомогти в інтеграції окремих журналістів та редакцій і розв'язати питання компенсації частини гонорарів. 

Журналісти, які залишаються в країні, готові працювати, але коли гостро постає питання оподаткування доходів, потреба прогодувати себе і свою родину, створювати якісний медіаконтент стає дуже важко.

Психологічні та навчальні тренінги

Гостро стоїть проблема професійного вигорання, погіршення пам'яті та хронічної втоми в українських медійників і медійниць. Водночас, як показує практика, журналісти частіше відмовляються від консультацій психологів, і лише одиниці звертаються з проханням додати їх до списків на отримання психологічної допомоги.

Розв'язанням проблеми може стати низка тренінгів, де саме редакторів ЗМІ навчили б, як мотивувати співробітників, розмовляти з колегами-журналістами, які перебувають у стресі або навіть у серйозніших станах, як спонукати до роботи, але не зашкодити.

Спеціалізовані професійні тренінги, професійні "школи" потрібні для тих, хто втратив працю, але готовий змінити профіль роботи. Проте тижневі курси не вихід, такі тренінги мають бути тривалими в часі. З менторським супроводом та повноцінною практикою.

Інтеграція та юридична допомога

У реаліях війни українські журналісти-переселенці опинилися в ситуації, коли треба заново налагоджувати зв'язки, шукати необхідні контакти, тому під час налагодження комунікації з владою і з військовими на всіх рівнях така підтримка необхідна. Заважає в роботі журналіста кількість бюрократичних процедур, а вкрай необхідне – це зменшення часу очікування на отримання дозволу для роботи на фронті.

Евакуація та допомога сім’ям журналістів

Окремо стоїть питання допомоги в евакуації тих, хто досі лишається на окупованих територіях або в зонах активних бойових дій, і має стосуватися не лише самих представників медіаспільноти, а й їхніх сімей. Особливо це стосується журналістів, які протягом багатьох років висвітлювали події на фронті на Донецькому та Луганському напрямках, і членів їхніх родин.

Також це актуально для тієї частини країни, яка віднедавна опинилася в тимчасовій окупації в Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях. Зв’язки з військовими й волонтерами, що накопичуються в журналістів за час роботи, створюють додаткові ризики для членів родин медійників. 

***

Конференцію "Висвітлення війни під загрозою: перспективи репортажів з України" провели в співпраці з посольством США і Міжнародним Інститутом Преси. Організатором виступила неформальна Група Друзів Безпеки Журналістів ОБСЄ (OSCE Group of Friends on the Safety of Journalists).

Групу з безпеки журналістів об’єднують 16 делегацій з Австрії, Канади, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Греції, Латвії, Литви, Чорногорії, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Великобританії і США. Участь у заході брали більш ніж 70 учасників. 

Конференція надала можливість обговорити з журналістами та представниками ЗМІ, які працюють в Україні, питання безпеки тих, хто висвітлює війну, включно з тими, хто веде репортажі з територій, які наразі перебувають під контролем російських військових, а також проблеми, спричинені тимчасовим обмеженням свободи слова через оголошений воєнний стан.

"Точні та своєчасні новини з передової дозволяють краще зрозуміти конфлікт, привернути увагу до порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права, а згодом можуть значно сприяти досягненню справедливості та відповідальності. Безпека журналістів у зонах конфлікту є обов’язковою.

ОБСЄ визначено достовірні повідомлення про вбивства, затримання, викрадення українських журналістів і медійників, а також про випадки іншого жорстокого поводження та катувань. Росія докладає всіх зусиль, щоб перешкодити журналістам та іноземним кореспондентам висвітлювати війну на основі фактів і висвітлювати людські страждання, спричинені її військовою агресією проти України", – сказано в передмові конференції.

За результатами івенту організатори разом з партнерами мають виробити спільну програму заходів допомоги українським журналістам та медійникам.