"Для зомбування молоді виділяється величезне фінансування": експертка ІМІ про дії окупантів на ТОТ Запорізької області

У Запорізькій області внаслідок повномасштабного вторгнення під окупацією РФ уже третій рік перебуває 70% територій. Яких змін зазнав інформаційний простір на ТОТ, що робити з колаборантами, а також про так званий проукраїнський екстремізм видання 061 поговорило з експерткою Інституту масової інформації Наталією Виговською.

Чи помітили ви, що окупаційний інформаційний простір на ТОТ змінився?

Так. Він став більш системний. Загарбники дійсно сприймають захоплені території з точки зору ідеології як Росію. Це абсолютно поширені наративи, які використовуються, скажімо так, на класичних територіях РФ і які запроваджені на окупованих територіях. Тобто окупована частина нашої області не сприймається як українська в принципі.

Перші два роки повномасштабної війни в окупаційних медіа не було тем про війну. Виходило так, що якось вони (російські війська та представники окупаційної влади. – Ред.) опинилися на українських територіях, щось ніби роблять і щось нібито відновлюють. Окупанти намагалися створити ілюзію того, що відбудовують мирне життя, комусь постійно “допомагають”, але не згадували, чому треба “відбудовувати” і яке саме “життя” вони будують. Проте в локальних пропагандистських медіа мінімум за останні пів року вже з'явились оголошення про набір до армії РФ тощо.

Також спочатку пропагандисти називали окуповані території “новими територіями”, потім вони стали “історічєскімі землямі”, а зараз це Новоросія (Запорізька, Херсонська, Харківська області) і Донбас.

Тобто ніяких специфічних технологій вони не використовують?

Стандартні й ті, які дозволяють боротися з так званим проукраїнським екстремізмом. До речі, я спеціально пошукала і жодного пояснення, що ж таке цей “проукраїнський екстремізм”, який вони, до речі, “викорінюють серед школярів”, не знайшла. Неясно, чи йдеться про те, що я прийшов / прийшла і сказала, що я українець / українка, чи про те, що я хочу говорити українською або ж маю прапор України, чи сказала “Слава Україні” або ще щось. Але точно зрозуміло, що вони послідовно знищують, знецінюють або привласнюють на всіх рівнях усе, що має зв'язок з Україною.

Наприклад?

Візьмемо бренд “Мелітопольська черешня”, який вони вкрали, як і все інше, і зробили своїм. Або українські книжки, які, як розповідав “сенатор від Запорізької області” Рогозін, він власноруч спалював.

Що можемо сказати про їхні медіа?

Я вивчала риторику газет, зокрема “Комсомольскую правду. Спецвипуск Запорожская область” і “Запорожский вестник”. Дуже багато диктатора Путіна в газетах. Якщо він десь виступив, то в локальних випусках газет про це буде дві-три шпальти мінімум. У друкованих ЗМІ максимально дивні заголовки, які ніби повернулися з минулого, із “совдепії”: “Ідьом вперед”, “Становится все лучше”, “Вместе к победе”. Газети розраховані на старше покоління, як і заголовки-лозунги. І ще в газетах, які вони видають, війни все ще немає.

Для молоді більше працює система соцмереж. Причому працює потужно. Загалом для зомбування та промивання мізків молоді виділяється величезне фінансування. Це ціла система грантів, мільярди рублів на проєкти для молоді. На ТОТ є такий рух “Юг молодой”, наприклад, який отримує гігантські гроші на розвиток.

Якщо раніше більшість проєктів була спрямована саме на залучення молоді на якісь розважальні активності, то зараз ставка робиться на проведення “патріотичних” фестивалів, курсів, лекцій, шкіл. Тобто до молодіжно-розважального напрямку додалася потужна агресивна ідеологічна робота. Російські окупанти не відпускають молодь.

Що стосується окупаційного телебачення, то ми не можемо оцінити їхню аудиторію і відстежити обсяги контенту, хоча можемо аналізувати сам контент.

Фейки чи маніпуляції: чого більше стало в окупаційному інформпросторі?

Зараз у “класичних” окупаційних медіа на ТОТ більше використовують ідеологічні маніпуляції. Думаю, це пов'язане зі зміною їхньої стратегії, про яку я вже згадувала. Судячи з підходів медіа, в їх уявленні “перехід до Росії” на ТОТ уже завершився. Наприклад, днями я аналізувала окупаційне ЗМІ “Новоє.Медіа”. Воно працює на чотири українські окуповані регіони. Скажу відверто, вони намагаються бути професійним з точки зору бізнес-моделі медіа, але це має вигляд якогось сюру, бо вони цензуровані пропагандою власної країни, а проєкт фінансують ті, хто війну підтримує і використовує ТОТ і людей на ній просто як функції для власних імперських цілей.

У своїх назвах ЗМІ окупанти часто використовують географічні назви. Це ж не випадково?

Ні. Вони знають, що роблять. Це дуже продумана і дуже дорога стратегія. На кожній окупованій теорії в них є свій умовний медійний центр, і якщо аналізувати їхні медіа, то це чітко видно.

На вашу думку, чи реально після деокупації буде повернути молодь, яку так професійно зомбують уже майже три роки?

Складно сказати. З ТОТ отримується багато суперечливої інформації. З одного боку, більша частина тих, з ким вдається поспілкуватися, говорить, що більшість жителів ненавидить росіян. З іншого – розповідають, що ті, хто підтримує окупантів, дійсно, живуть добре. З третього – що пропаганда діє, бо ми на вільних територіях не можемо осягнути її масштаби, а окуповані українці живуть у безкінечних потоках цього агресивного пропагандистського шлаку.

Але, головне, українці на ТОТ не мають цінності для окупантів. Окупантів не хвилюють проблеми людей. Помилково думати інакше. Навіть ті, які підтримують окупантів і Путіна, не є цінністю. І це треба розуміти. Вони – функції, завдяки яким російські загарбники підкорюють землі. Просто когось купують якимись благами, а когось – переслідують і залякують. Ті, хто не підтримує окупантів, є загрозою і досі переслідуються. Про це, до речі, люблять писати пропагандистські медіа: як вони вчергове “розкрили терористичну мережу” чи видворили жителя області з проукраїнською позицією.

Ми боїмось, що коли деокупація буде, то люди з ТОТ скажуть, що не хочуть повертатись. Ми боїмось, що Росія переможе в боротьбі за українців. Повторюся: окупантам люди як особистості, як цінність не потрібні, на відміну від нас. Тож нам треба багато робити, аби повернути наших людей і нашу землю всупереч усім цим страхам.

Так само вони використовують Балицького, Данильченко, Рогова. Але відмінність у тому, що ці персонажі нам не потрібні.

Коли ми говоримо про повернення людей, то ми не говоримо про тих, хто свідомо пішов на співпрацю з ворогом і руйнує все українське. Вороги мають бути знищені. Крапка.

Якщо ми говоримо про українських журналістів, які пішли на співпрацю, хто став найбільшим розчаруванням?

Таких небагато, і це важливо. Якщо говорити про зрадників, то це, наприклад, журналістка з Бердянська Юлія Ваченкова. Вона була однією з перших, хто пішов добровільно на співпрацю з ворогом, і це було найнеочікуваніше. Зараз ця жінка – їхня депутатка і кореспондентка в пропагандистському медіа. Але важливий акцент: вона не має керівного статусу в цьому медіа. Всі керівні посади обіймають росіяни, завезені з Челябінська чи ще звідкись. Є кілька журналістів-колаборантів з Мелітополя. Але всі ці випадки радше винятки. Хоч і все одно болючі.

У полоні зараз перебуває чимало українських журналістів. Що робити, аби їх повернути?

Нагадувати всім про те, що українські журналісти в полоні. Ми маємо зробити так, аби ця проблема стала максимально видимою. Бо тоді неможливо буде вдати, що її не існує або вона не дуже велика. Нам треба постійно нагадувати про полонених журналістів, полонених цивільних, полонених військових. А ще треба продовжувати передавати сигнал на ТОТ, що про людей, які там, ми не забули, не кинули, що ми боремося за них як можемо. Ми усвідомлюємо, як мало нашої інформації доходить на ТОТ, але попри це маємо робити все можливе і ще трохи більше.