ДЖИНСА: ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА

Що таке «джинса» на відміну від справжньої журналістики?

Під словом «джинса» давно вже розуміють замовний або ж рекламний матеріал. Рекламуватися при цьому може будь-що: від політичної ідеї чи конкретного персонажу до конкретного товару чи послуги.

«Джинса» завжди відрізняється від справжнього журналістського матеріалу тим, що в «джинсовому» матеріалі грубо порушуються ключові стандарти журналістики. Найперше:

- стандарт балансу думок;

- стандарт відокремлення фактів від висновків та оцінок;

- стандарт достовірності (тобто перевіреності) інформації,

- стандарт повноти (вичерпності) інформації.

Можуть порушуватися й інші стандарти, але ці чотири – майже напевно порушуються. В той час, коли справжній журналіст намагається в кожній історії знайти справжній баланс думок, тобто позначити позиції всіх конфліктуючих сторін, або ж всі точки зору на конкретну проблему, в джинсовому матеріалі – підхід максимально «некритичний» до замовника матеріалу. Зазвичай чуємо там лише його думку, або ж думку його симпатиків/спільників. І точно не чуємо жодної думки опонентів. Експертна оцінка до таких матеріалів також підбирається тенденційно (вибірково). Лише та, яка може підтверджувати думку замовника «джинсового» матеріалу.

У «джинсовому» матеріалі найчастіше бачимо власні оцінки і висновки автора-журналіста, але без позначення авторства цих думок. Це є порушенням важливого стандарту інформаційної журналістики, за яким автор матеріалу журналіст не може виступати коментатором подій, оскільки його роль – роль уважного спостерігача. Натомість у «джинсовому» матеріалі журналіст починає роздавати оцінки або робити для аудиторії скороспілі висновки знову-таки на користь замовника.

Достовірність «джинсового» матеріалу зазвичай є надзвичайно сумнівною, адже джерелом будь-якої фактичної інформації для цього матеріалу стає сам його замовник, який, по-перше, підбирає факти і думки тенденційно («це даємо, а це не даємо»), а, як відомо, напівправда – це брехня. Відтак в «джинсовому» матеріалі порушується і стандарт повноти інформації. Крім того, замовник, переслідуючи власну корисливу мету, найчастіше цілком готовий подавати журналісту спотворені факти і думки. Отже, фактичне наповнення «джинсового» матеріалу, по-хорошому, потребувало б ретельної перевірки в інших джерелах, але цієї перевірки, звісно, ніхто не робить.

Якими є ознаки «джинси»?

По-перше, ознаками «джинси» є усе перераховане вище. Насамперед, те, що в матеріалі ми не чуємо думки опонентів. Не чуємо серйозних посилань на якісні і різноманітні джерела інформації. Компетентні. Відсутність повноти інформації може породжувати у нас численні запитання, відповідей на які «джинсовий» матеріал апріорі не дає.

Яскравою ознакою «джинсового» матеріалу є його чітка «полярність». Як тільки ви чуєте, що вам намагаються переконливо довести, що щось є «хорошим», а щось «поганим», - знайте, що від цього матеріалу тхне «джинсою».

Якими є ознаки політичної «джинси»?

Політика є найбільш диким бізнесом з точки зору засобів його ведення. Тому для того, щоб відділити «джинсові» політичні матеріали від «чистої» інформації на політичну тематику дуже важко. Але можна.

Насамперед слід намагатися проаналізувати, чи справді таке повідомлення є важливим для суспільства, чи ця важливість створюється конкретним політиком / політичною силою штучно. І лише для того, щоб краще виглядати, щоб бути на слуху. Найнаочнішим прикладом політичної джинси стають виняткові речі. Наприклад, велика біда (можна згадати повінь на Західній Україні 2008 року або нинішню епідемію грипу) – завжди використовується політиками для власного піару. По-перше, політики починають активно їхати в зону лиха, приплачуючи мас-медіа, щоб ті «широким екраном» висвітлювали їхні поїздки. «На місці» політики починають роздавати широкі обіцянки постраждалим і знедоленим людям. Тому що про ці обіцянки в «джинсових» матеріалах буде повідомлено на всю країну, а про виконання (а точніше невиконання) цих обіцянок потім не розкаже вже ніхто.