Барометр за травень 2008 року

Вибори у Cтолиці закінчились, залишивши після себе декілька судових позовів та інцидент з затриманням журналістів на дільниці. Своє звання вогора преси виправдовує старий-новий мер Києва Черновецький. На брифінгу 27 травня журналістам знову не давали ставити запитання.

Також відзначилась Генеральна прокуратура, закривши справу проти колишнього нардепа Олега Калашнікова.

Загиблі журналісти - 0

Нові елементи про розслідування загибелі та зникнення журналістів:

Справа Гонгадзе

12-05-2008 - Верховний суд України приступить до розгляду касаційної скарги Миколи Протасова, засудженого за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, 17 червня цього року.

Про це заявив адвокат Протасова Віктор Чевгуз, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

Раніше пан Чевгуз подав оскарження до Верховного суду України на вирок Апеляційного суду Києва щодо його підзахисного Протасова.

Захисник вважає, що вища судова інстанція повинна скасувати осудну Протасову статтю 166 Кримінального кодексу 1960 року, що вбивство Гонгадзе було зроблено в змові осіб.

Як відомо, це єдина на даний момент скарга від адвокатів засуджених - виконавців убивства журналіста.

15 березня 2008 року Апеляційний суд Киев  засудив трьох виконавців убивства журналіста Георгія Гонгадзе Миколи Протасова, Валерія Костенка й Олександра Поповича до 13, 12 і 12 років позбавлення волі відповідно.

У підсудних і їхніх адвокатів був місяць для оскарження вироку суду в касаційному порядку.

Пан Попович, що під час судового слідства знаходився на підписці про невиїзд, узятий під варту в залі суду. Йому термін рахується з 15 березня 2008 року, тобто, з моменту узяття під варту.

Пану Протасову призначено максимальне покарання за сукупністю вчинених ним злочинів - 13 років позбавлення волі, і цей термін рахується з 28 лютого 2005 року, тобто з часу узяття його під варту.

Термін відбування покарання паном Костенком - 12 років - також рахується з 2005 року.
У вироку суду підкреслюється, що Костенко, Протасов і Попович діяли за навмисною змовою, виконуючи розпорядження свого начальника - екс-начальника департаменту зовнішнього спостереження Олексія Пукача, що зараз знаходиться в розшуку і його справа виділена в окреме виробництво.

Засідання, на яких оголошувався обвинувальний висновок, допитувалися підсудні і досліджувалися матеріали справи, що містять державну таємницю, проходили в закритому режимі, без участі преси.

 
Арешти та затримання: 0

Побиття, напади, залякування -3

6-05-2008 -  У редакцію львівської газети «Суботня пошта» проникли невідомі особи,  викрали два нові комп’ютери, лептоп та іншу офісну техніку, повідомляє ЗІК.

Головний редактор «Суботньої пошти» Ігор Гулик зазначив, що крадії понищили двоє дверей (одні – у кабінет директора) в редакції, відчинили решітку на дверях. Окрім того, невідомі вивернули сейф з кабінету директора, щоправда, документи не забрали.

Щодо того, які версії висувають працівники міліції, І.Гулик відповів: «Правоохоронцями своїми версіями зі мною не ділилися. Але, як на мене, то хтось цим вчинком хотів перешкодити виходу газети у новому форматі, зокрема, у кольорі. Але, думаю, що ми таки втілимо у червні свій намір разом з трудовим колективом».

Чи з цього приводу підозрює пан Гулик конкурентів, редактор «Суботньої пошти» відповів: «Не тільки конкурентів. До прикладу, приходить нова команда, яка є професійною і яка відзначалася доволі критичним поглядом на все, що відбувається у нас в місті. Тобто цей випадок можна трактувати по-різному».

 

28.05.2008- Затримано співучасника пограбування « Суботньої пошти». Головний редактор часопису повідомив ІМІ, що одним з крадіїв виявився

«діючий на той момент працівник міліції, якого вже звільнили». Також затримано 38-ми річного раніше засудженого львів’янина, слідчі з’ясовують причини  його злочинних дій.

«Суботня пошта» продовжує працювати в звичному режимі і  з 29 травня виходить у новому кольоровому форматі А-3 на 16-ти сторінках.

 ***
16-05-2008 - У Донецьку співробітники підрозділу «Грифон» побили журналіста газети «Острів» Ігоря Нежурка, помічника народного депутата України Геннадія Задирка.

Як повідомили УНІАН у прес-службі БЮТ у Донецькій області, Ігор Нежурко був присутнім на судовому процесі у Ворошиловському райсуді як журналіст. Цей процес не був закритим, але суддя висунув вимогу залишити зал засідання. Після спроби журналіста поцікавитися причиною заборони, співробітники підрозділу «Грифон», за вказівкою судді, вивели його із залу засідання і побили.

У повідомленні наголошується, що Нежурко заздалегідь представився помічником народного депутата і журналістом, надав відповідні документи, проте це жодним чином не подіяло на охоронців.

У прес-службі зазначили, що в результаті побиття Ігор Нежурко одержав струс мозку, численні гематоми і був у непритомному стані доставлений швидкою з будівлі суду до найближчого травматологічного відділення. Після надання невідкладної медичної допомоги в госпіталізації йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю донецької прописки. Колеги Ігоря Нежурка відвезли його додому в Горлівку, де його стан погіршився.

Прес-служба також повідомила, що під час побиття журналіста один із співробітників «Грифону» забрав у нього мобільний телефон.

 Нові елементи про побиття, напади, залякування

 20-05-2008 - Прокуратура міста Києва закрила кримінальну справу стосовно інциденту, що стався між знімальною групою телеканалу СТБ та екс-депутатом від Партії регіонів Олегом Калашниковим.

Про це йдеться в постанові прокуратури, адресованій оператору Володимиру Новосаду, текст якої має "Українська правда".

"Повідомляю, що слідчим відділом прокуратури міста Києва кримінальна справа, по якій вас було визнано потерпілим, закрита за відсутністю складу злочину", - зазначається в постанові слідчого.

Разом із тим, Новосад вважає, що слідство було упередженим.

"Я бачив, що слідчий, який вів нашу справу, упереджено ставився до неї. Були випадки, коли він відмовлявся вносити до справи покази тих свідків, що підтверджували нашу версію інциденту. На основі цього я зробив висновок, що він хотів скоріше закрити цю справу", - зазначив Новосад.

Постанова датована 10 квітня 2008 року, однак оператор отримав її лише у понеділок 19 травня.

Раніше, 12 липня 2006 року, група людей з Партії регіонів, серед яких був депутат Калашніков, перешкодила роботі телевізійної групи СТБ під стінами Верховної Ради.
Вони силоміць відібрали касету в знімальної групи СТБ, журналісти були побиті

 14 липня прокуратурою Печерського району Києва була порушена кримінальна справа за фактом перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

У той же день журналісти розпочали збір підписів з листом до Генеральної прокуратури.

Наводимо текст листа.

Відкритий лист-вимога

до Генерального прокурора України Олександра Медведька

12 липня 2006 року група людей, серед яких був тодішній депутат від Партії регіонів Олег Калашніков, завадила роботі знімальної групи телеканалу СТБ, зірвавши зйомку і побивши журналістів. 14 липня 2006 року за цим фактом Печерська районна прокуратура столиці порушила кримінальну справу за ст. 171 Кримінального кодексу України – перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

10 квітня 2008 року Прокуратура міста Києва закрила справу „за відсутністю складу злочину”.

Ми, журналісти, що підписалися нижче, вимагаємо від Генерального прокурора втрутитись в ситуацію і публічно відзвітувати, чому факти, які лежали на поверхні, були проігноровані слідством, а винні в побитті журналістів не покарані.

Нагадаємо, що під час зйомок під стінами Верховної Ради 12 липня 2006 року грубо відштовхнули журналістку СТБ Маргариту Ситник, побили телеоператора Володимира Новосада, відібрали касету з відзнятим матеріалом, пошкодили знімальну камеру. Київське бюро судмедекспертизи зафіксувало в оператора побої середнього ступеню тяжкості, а лікарі Київської міської клінічної лікарні встановили струс мозку. Пізніше цей діагноз підтвердили фахівці приватної клініки „Медіком”.

Матеріали справи частково вивчала парламентська слідча комісія, яка складалася переважно з представників тодішньої коаліції. Депутати визнали, що в діях Олега Калашнікова був склад злочину. Зі звітом комісії погодилася і переважна більшість парламентаріїв у сесійній залі, в тому числі й члени Партії регіонів.

У липні 2006-го понад 1000 журналістів підписалися під відкритим листом-вимогою покарати винних в установленому законом порядку. На наш погляд, це можливо шляхом поновлення слідства і передачі справи до суду.

 21-05-2008- Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України висловила занепокоєння щодо факту закриття кримінальної справи за фактом побиття знімальної групи телеканалу СТБ, відомої як «справа Калашникова».

 «Останнім часом в Україні з’явилося чимало тривожних сигналів про порушення прав журналістів. Значна частина їх стосується перешкоджанню законній професійній діяльності представників мас-медіа. Це, в свою чергу, обмежує право суспільства на інформацію, що є одним із основоположних прав людини та забезпечує стабільне існування громадянського суспільства і демократії», - ідеться у заяві, поширеній Нацкомісією 21 травня.

 «Серед таких випадків перешкоджання роботі журналістам каналу СТБ народним депутатом Олегом Калашниковим 12 липня 2006 року. За цим фактом Печерська районна прокуратура столиці порушила кримінальну справу за ст. 171 Кримінального кодексу України, а 10 квітня 2008 року Прокуратура міста Києва закрила справу «за відсутністю складу злочину». Президент України Віктор Ющенко ще в липні 2006 року наголосив, що вважає неприпустимим випадок, коли народний депутат дозволяє собі перешкоджати роботі журналістів і підтримав солідарну реакцію представників засобів масової інформації на брутальний інцидент з побиттям їхніх колег біля Верховної Ради», - нагадують автори заяви.

Відтак, Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України вважає за необхідне рекомендувати Генеральній прокуратурі України публічно поінформувати громадськість про розслідування цієї справи у відповідності до вимог законодавства України та міжнародних стандартів.

Перешкоджання виконувати обов’язки, цензура: 2

25-05-2008 - журналістів газети Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Тараса Боднара та Миколу Кіндзерського було затримано працівниками міліції біля виборчої дільниці №53 у Києві, повідомляє ЛІГАБізнесінформ.

«Журналісти, які прийшли виконувати свій професійний обов’язок – простежити за ходом голосування і підготувати для нашого видання репортаж – навіть не встигли увійти до приміщення, коли правоохоронці виявили нездоланне бажання відвезти їх у відділок для визначення особи», - повідомила головний редактор газети Галина Миць.

За її словами, журналісти показували посвідчення, але вони не справили враження на міліцію; голова виборчої комісії начебто вимагала «забрати представників видання «Свободи» якомога далі від місця, де відбувається голосування». У міліцейському відділку особи журналістів встановлювали на протязі трьох годин.

 ***
27-05-2008 - Журналіста СТБ Сергія Андрушка, який спробував взяти коментар на камеру у мера Києва Леоніда Черновецького відразу після прес-конференції, відштовхали працівники столичної прес-служби, а Казбек Бектурсунов погрозив «розбірками» з керівництвом каналу, повідомила УП.

Коли Черновецький встав з-за столу та попрямував до виходу, Андрушко, в свою чергу, намагався дотягнутися до Черновецького з мікрофоном у руках. Коли за Черновецьким, який навіть не зупинився, зачинилися двері, почалися розборки. PR-радник мера Казбек Бектурсунов заповзявся вимагати пояснень та заявив, що „повідомить керівництво медіа-холдингу Віктора Пінчука про поведінку журналіста”.

"Сьогодні в мене буде розмова з Бородянським (керівник каналу СТБ), Мустафіним (редактор новин СТБ), Богуцьким (головний куратор телеканалів Віктора Пінчука). Я буду наполягати, щоб ми проглянули на відео усю ситуацію, що виникла. Так що ми з вами сьогодні ще побачимося", - пообіцяв Бектурсунов журналісту.

У свою чергу, кореспондент телеканалу СТБ Сергій Андрушко сказав, що хотів поставити Черновецькомку запитання для свого сюжету,  яке не пов’язане не стосувалося  підсумків виборів у Києві.

Також під час брифінгу Черновецького, охорона мера заборонила журналістам знімати та фотографувати Черновецького з лівого боку, ніяк це не пояснюючи.

Економічний, політичний, непрямий тиск: 1

 27-05-2008 - Дирекція МВ-холдингу заявляє про тиск з боку  мера міста Мелітополя Дмитра Сичова, через незалежну позицію їх журналістів у висвітлені діяльності міської влади. Кілька годин трудовий колектив «МВ-холдингу» мітингував біля будівлі мелітопольської міськради, вимагаючи продовження оренди приміщення, в якому знаходиться  типографія  холдингу.

Міська рада відмовила медіа-холдингу в продовжені оренди приміщення у центрі міста, в якому знаходиться типографія.

Генеральний директор холдингу Михайло Кумок пояснив ІМІ: «Я переконаний, що це пов’язано з позицією нашої газети, проте є і інший чинник - економічний, оскільки приміщення знаходиться в центрі міста, а земля там дорога».

«Ще один напрям тиску – підприємство «Преса», що стало за п'ять років провідним реалізатором періодики в Мелітополі. Під надуманими приводами його намагаються позбавити землі під кіосками. Доводиться констатувати, що в цій справі спільниками міськвиконкому виступають деякі працівники Мелітопольської прокуратури», - йдеться у прес-релізі розповсюдженим «МВ - холдингом».

Мер Мелітополя Дмитро Сичов стверджує, що ситуація з МВ-медіа-холдингом не пов’язана зі свободою слова. За його словами, обставини, що склалися навколо друкарні є типовим бізнес-конфліктом, задля  вирішення якого керівництво холдингу спекулює своїми медіа активами.

«Я розцінюю ситуацию, як бізнес-конфлікт. А те що це медіа-холдинг - це банальна спекуляція своїм положенням преси», - заявив в коментарі ІМІ мер Мелітополя.

Пан Сичов наголосив на тому,  що приміщення здавалося в оренду „не за ринковими цінами” і міськрада неодноразово пропонувала укласти договір з розрахунку на ринкову вартість приміщення .

«Наразі, рішенням міськради створена комісія, яка розслідує ситуацію, що склалася», -сказав Дмитро Сичов.

 Позови до ЗМІ та журналістів: 2

 7-05-08 - Народний депутат від БЮТ Андрій Портнов вимагає від 5-го каналу спростувати інформацію щодо його причетності у рейдерських діях, яка була оприлюднена у програмі «Народний контроль» 13 квітня 2008 року. Про це йдеться у позові до Подільського райсуду Києва, текст якого має в розпорядженні «Телекритика».

 Відповідачем у справі є виконавчий директор Антирейдерської спілки підприємців Андрій Семидідько, коментарі якого були використані авторами програми. Третьою стороною у справі фігурує газета «Вечірній Київ», оскільки «Народний контроль» посилався на неформальний рейтинг рейдерів, який склало видання.

 У коментарі «ТК» директор юридичного департаменту 5-го каналу Олексій Грабєжов зазначив: «На 25 квітня цього року було призначено попереднє засідання суду. Представник позивача на нього не з’явився, через що попереднє засідання було перенесено на кінець травня. Це далеко не перший позов до 5-го каналу і не останній. Як і більшість позовів, які були за останній рік, цей позов є абсолютно необґрунтованим».

Прес-служба Київського медіахолдингу раніше поширила коментар, у якому в. о. головного редактора «Вечірнього Києва» Роман Костриця висловився радикальніше: «Единственный законный способ останавливать таких персонажей (Андрія Портнова. – ТК) – это максимально информировать общественность об их деятельности».

 Адвокат Андрія Портнова Володимир Макар повідомив «Телекритиці», що судове засідання має відбутися 23 травня.

23-05-08 -  відбулося попереднє засідання та слухання справи по суті, народного депутата від БЮТу Андрія Портнова проти 5-го каналу.

Присутніми були: адвокат Андрія Портнова та представники ТРК "Експрес-Інформ" і ТРК "НБМ".
У зв'язку з довготривалістю розгляду та відсутністю усіх відповідачів по справі, оголошено перерву до 17 червня цього року.

 ***

14-05-08-Голосіївський райсуд Києва відкрив провадження за позовом Блоку Миколи Катеринчука до телеканалу ICTV та кандидата у депутати київської міськради, лідера «Народної самооборони» Юрія Луценка. Про це повідомила прес-служба Миколи Катеринчука. Позивач вимагає визнати протиправними дії телеканалу та Юрія Луценка і зобов’язати їх «утриматися від вчинення протиправних дій стосовно розповсюдження завідомо недостовірних відомостей».

Судове засідання має розпочатися 19 травня о 15.00 у приміщенні Голосіївського районного суду столиці.

Нагадаємо, що в неділю, 11 травня, у програмі «Факти тижня з Оксаною Соколовою» на телеканалі ICTV серед синхронів багатьох учасників виборчої компанії у Києві пролунали й слова Юрія Луценка наступного змісту:

«РЕПОРТАЖ, автор – Володимир СОКОЛОВ: Загалом Турчинов встигав кругом – і в небі, і на землі. Чого не скажеш про Юрія Луценка. Він не мав часу на власну кампанію, оскільки розшукував замовників розумного мера. Натомість виявив технічного кандидата – Миколу Катеринчука.

Юрій ЛУЦЕНКО, кандидат у депутати Київради від блоку НУНС: “Ну, це я дуже акуратно називаю. Бо люди, наприклад, на біг-бордах пишуть “Шлюха Космоса”, то я тут при чому? Я акуратна людина. Кажу: це технічний кандидат, який розігрує свою суто амбітну гру. І варто цього не робити, не ганьбити список “Нашої України – Народної самооборони”, яка зробила його депутатом. І не узгодивши ні з ким своїх суто амбіційних планів вивісити своє обличчя на біг-бордах, які закуплені за кошти Черновецького, є дуже неправильним”».

На ICTV «ТК» повідомили, що не отримували жодних офіційних претензій ані від Миколи Катеринчука, ані з суду.

 Нові елементи про позови до ЗМІ і журналістів: 4

 8-05-2008- Блок Юлії Тимошенко вимагає від газети "Комсомольская правда в Украине" спростувати "наклепницьку інформацію" одного з чиновників КМДА про те, що віце-прем’єр Олександр Турчинов начебто причетний до будівництва приміщень на Пейзажній алеї. «Комсомольская правда в Украине» надрукувала інтерв’ю із заступником голови КМДА Віталієм Журавським, у якому і йшлося про причетність Турчинова до будівництва на Пейзажній алеї 7 травня.

Довірена особа Турчинова Володимир Пилипенко нагадав, що 23 квітня Окружний адміністративний суд Києва визнав таку інформацію неправдивою і встановив що її поширення є порушенням виборчого законодавства. Раніше у причетності до будівництва на Пейзажній алеї Турчинова звинувачувала заступник мера Києва Ірена Кільчицька.

 

9-05-08 - БЮТ звернувся до суду з відповідним позовом. 14 травня Подільський районний суд м. Києва задовольнив позов Турчинова до газети і зобов’язав «КП» надрукувати відповідь.

 

16-05-2008 - Прес-служба Українського медіахолдингу повідомила, що юристам газети «Комсомольская правда в Украине» не надали рішення Подільського районного суду м. Києва з вимогою опублікувати відповідь на інформацію про причетність кандидата в мери Олександра Турчинова до будівництва на Пейзажній алеї. Через це видання не в змозі ні добровільно виконати рішення суду, ні подати апеляцію.

Згідно з п. 2 ст. 167 Кодексу про адміністративне судочинство, особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді копію постанови чи ухвали суду. Але Подільський районний суд Києва відповідних документів часопису не надав.

Головний редактор газети «Комсомольская правда в Украине» Андрій Хрустальов вважає, що «затягивание процесса выдачи судебных документов – намеренный шаг, предпринятый, чтобы лишить нас возможности отстоять свою правоту».

 ***

26-05-08 -  відбулося судове засідання за позовом художників Сергія Пояркова та Олега Пінчука до «Женского журнала». Про це повідомила редакторка видання Олена Кириченко.

У позові, який художники подали рік тому, вони вимагають компенсації моральної шкоди та особистого немайнового права на недоторканність ділової репутації, честі та гідності на суму 10 тисяч гривень для кожного з них.

У коментарях «ТК» представник позивачів Дмитро Коломойцев назвав позовні вимоги «символічними»: «Деяка грошова сума і відшкодування за спричинення моральної шкоди та судові виплати. Позивачі вважають, що ця сума є справедливою». За його словами, позовну заяву було сформовано з позиції  Пояркова та Пінчука після виходу журналу з уривком, що принижує їх честь, гідність та ділову репутацію: «Відповідно до сенсу статті, їх права були порушені з огляду на контекст, використання підзаголовків, слів, стилістика, протиставлення з іншими творчими людьми. Це наводить на одну думку – що у такий спосіб просто стояла мета принизити цих людей».

Предметом суперечки є стаття «Мода на искусство» («Женский журнал», травень 2007-го), у котрій Сергій Поярков та Олег Пінчук названі «глянцевими художниками». Зокрема, за словами пані Кириченко, позивачі обурені цитатою: «Однако мы живем в информационно-глянцевую эпоху и художники могут продавать картину за безумные деньги, а СМИ будут этот факт транслировать – и таким образом появляются глянцевые успешные художники. Причем, есть успешные, а есть глянцевые. Александр Клименко, Олег Пинчук, Сергей Поярков и т. д.».

Цей матеріал, за словами Олени Кириченко, був узагальненням круглого столу, проведеного виданням за участю мистецтвознавців та художників.

«Я відстоюю ту позицію, що, по-перше, я як журналіст і наш журнал маємо право на власну думку, по-друге, ми не ображаємо позивачів, бо слово “глянцеве” – сучасне слово. Думаю, що пан Пінчук та Поярков образились через те, що вони названі не першими та не найкращими, якими завжди себе позиціонують, і вирішили, що таким чином можна заявити про те, що журналісти, які не називають їх першими, – неправі», – переконана пані Кириченко.

Сергій Поярков у коментарях назвав матеріал у «Женском журнале» наклепом. «Є прямий наклеп на Пінчука, Гапчинську та Пояркова. Наклеп із боку конкуруючої сторони. Тобто люди, які продають інших художників, обливають брудом тих художників, яких вони не продають, але які продаються краще. Тоді треба піти до другої сторони і перевірити ці факти, – наголосив він. – Я вважаю, що кожен журналіст, який вважає себе професіоналом, якщо подає негативну інформацію на якусь сторону, повинен завжди зустрітися з обома сторонами. Якщо людина вислухала одну сторону та написала матеріал, то така людина не може вважатися професійним журналістом. І журнал, який дозволяє собі писати необ’єктивну інформацію, яка не відповідає дійсності, не може бути визнаний професійним виданням. Я вважаю, що аматорство в цьому аспекті має бути покаране».

Також, за його словами, одразу після виходу вже згаданого матеріалу в «Женском журнале» позивачі намагалися вирішити це питання без звернення до суду: «Я особисто зателефонував у “Жіночий журнал” і запропонував вирішити це питання: передзвонити і з нами зустрітися. Я чітко сказав, що якщо за тиждень ви не виходите на нас і не намагаєтеся вирішити питання миром, то за тиждень буде позов. Але з нами не зустрілися».

Під час судового засідання Олена Кириченко, головний редактор «Жіночого журналу» («Женский журнал»), стала співвідповідачем у справі.

 На слуханні Дмитро Коломойцев заперечив аргументи відповідачів щодо визнання відомостей цього матеріалу оціночними судженнями: «Посилання на статтю 47-1 “Про інформацію” за критеріями оціночних суджень не витримує жодної критики, оскільки, згідно з диспозицією даної статті, відповідальність не настає в тому випадку, якщо інформація не містить у собі фактичних даних, а є критика та оцінка дій, – підкреслив він. – Безумовно, даний уривок не містить у собі критики, а містить констатацію неправдивих даних, відсутність посилання на будь-які докази».

Адвокат журналу Алла Бронішевська зупинилася на тому, що питання, які були висвітленні у статті, були предметом обговорення під час круглого столу серед фахівців, експертів мистецтвознавців, і сам матеріал написаний на основі їх висновків: «Зокрема, круглий стіл відбувався за участі директора галереї Євгенія Березницького, радника фонду Віктора Пінчука – Микити Потураєва, мистецтвознавця Олександра Соловйова та президента Центру сучасного мистецтва Віктора Хаматова. І відповідно до інформації, отриманої після обговорення за круглим столом на тему сучасного мистецтва та творчості деяких українських митців, у тому чисті і позивачів, вона опублікувала статтю у “Жіночому журналі”». Вона наголосила на тому, що позивачі, «відповідно до їх творчої та громадської діяльності, є публічними особами», тому, відповідно до рішення Верховного суду (від 4.07.2007), «право на недоторканість ділової репутації, честі та гідності фізичної особи підлягає захисту, коли державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена з явним злим умислом, а не з метою доведення до громадськості інформації про наміри, позицію та формувати про них свою думку».

Розгляд справи перенесено на 9 червня. Цього дня, за словами пані Кириченко, участь у судовому засіданні, відповідно до рішення судді, мають узяти самі позивачі – Сергій Поярков та Олег Пінчук.

 ***

14-05-08- Харківська  клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги виграла суд проти газети "Городской дозор". Як повідомив на прес-конференції директор Департаменту охорони здоров"я та соціальних питань Харьківського міськвиконкому Ігор Шурма, 13 квітня 2007 року в газеті "Городской дозор " була опублікована неправдива інформація. Вона стосувалася забезпечення медичних працівників лікарні швидкої допомоги спецодягом, а також  питань працевлаштування та звільнень в лікарні. Керівництво лікарні швидкої допомоги звернулося до суду. Після тривалого розгляду позов Харьківської клінічної лікарні швидкої та невідкладної допомоги було задоволено. Суд зобов"язав головного редакора газети "Городской дозор"  спростувати інформацію щодо лікарні, опубліковану в газеті 13 квітня  минулого року. Юрист газети, який займався цією справою звільнився на той момент, коли суд зобов’язав спростувати інформацію стосовно публікації. Наразі, керівництво газети подало апеляцію в суд.

 

Позови від ЗМІ та журналістів : 0

 

Нові елементи про позови від ЗМІ та журналістів: 1

 
17-05-2008 - звільнений Леонідом Черновецьким редактор „ТРК Київ” Валерій Ткачук подав апеляцію на рішення Оболонського районного суду столиці від 24 квітня 2008 року, згідно з яким Ткачуку відмовили у поновлені на посаді головного редактора «ТРК Київ».

В травні 2006 року Валерій Ткачук подав судовий позов проти мера Києва  - Леоніда Черновецького про незаконне звільнення його з посади головного редактора ТРК Київ.  22 квітня 2007 року Оболонським районним судом міста Києва винесене рішення про поновлення Валерія Ткачука на посаді, але рішення залишилось не виконаним через апеляцію, подану київським міським головою Леонідом Черновецьким. Рівно через рік після повернення справи з апеляційної інстанції цим же судом винесене цілком протилежне рішення, згідно з яким позов Ткачука вирішили залишити без задоволення, незважаючи на те, що контракт з попереднім мером суд визнав дійсним.

ІМІ