Барометр за травень 2006 року

У травні у стосунках преси і влади в Україні не відчувалося різкіх змін з попереднім місяцем. Переважна більшість конфліктів була зафіксована в регіонах і стосувалася вона початку роботи нових обраних органів місцевої влади. Зокрема, нові склади рад у регіонах намагалися позбутися присутності журналістів на тих засіданнях, де відбувалися вибори нових керівників областей та, зокрема, АР Крим.

Деякі конфлікти теж були опосередковано пов"язані з виборчою кампанією. Йдеться про закриття дуркованих видань в регіонах, власники яких озвучили наміри припинити вихід видань після виборів. Йдеться про газети "За вільну Україну", "Молода Галичина". Щодо резонансних справ, то попри продовження судів, жодної нової інформації так і не з"явилося.

Загиблі та зниклі журналісти -0

Нові елементи про розслідування загибелі та зникнення журналістів

Справа Гонгадзе

03.05.2006 Адвокат колишнього охоронця Леоніда Кучми Миколи Мельниченка Павло Сичов не радить своєму підзахисному найближчим часом повертатися в Україну, оскільки, на думку адвоката, „небезпека для нього на Батьківщині ще існує”.

Проте Сичов відзначив, що він час від часу по телефону спілкується зі своїм підзахисним і той стверджує, що як тільки буде можливість знову повернутися до України, Мельниченко це зробить.

Як повідомлялося, на початку квітня 2006 року Мельниченко залишив Україну, боячись замаху. За словами Сичова, Мельниченко був “змушений залишити територію України у зв'язку з загрозою його безпеки", яка "реально існує, і ця загроза посилилася". В той же час Сичов додав, що Мельниченко і він сам не зверталися у зв'язку з цим до правоохоронних органів, оскільки переконані, що тим "і так все відомо".

03.05.2006 Адвокати Лесі і Мирослави Гонгадзе Андрій Федур, Володимир Приходько та Валентина Теличенко отримали від СБУ дозволи для доступу до засекречених матеріалів справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, розгляд якої розпочався 9 січня 2006 року в Апеляційному суді Києва. Про це УНІАН повідомив А.Федур.

Слід зазначити, що інші учасники судового процесу, у тому числі і адвокати підсудних Валерія Костенко, Миколи Протасова, Олександра Поповича, до оголошення перерви в судовому засіданні 22 березня 2006 року подібні дозволи мали.

Втім, дата продовження судового процесу у справі поки не визначена.

17.05.2006 Впродовж засідання суду у справі Гонгадзе учасники процесу заслухали висновок державного експерта з питань доступу до державної таємниці, а також продовжили допит підсудного Олександра Поповича. За словами Теличенко, перша частина допиту (вільна розповідь) завершилась і "сторони перейшли до запитань". "Ставити питання ми продовжимо 25 травня", - сказала вона.

Причиною перенесення засідання стадо клопотання одного з адвокатів підсудних з проханням надати йому час "з особистих мотивів".

У вівторок відповідний доступ до матеріалів справи отримали представники підсудних, потерпілих, за винятком представника Мирослави Гонгадзе Величка, який надав документи з запізненням і тепер чекає на завершення процедури перевірки.

Довідки щодо допуску інших учасників процесу долучені до матеріалів справи. Також долучені відповідні документи суддів, народних засідателів і представників конвойної служби. Також суддя Ірина Григор’єва повідомила, що суд володіє розпорядженням президента Віктора Ющенка щодо надання Лесі Гонгадзе доступу до матеріалів справи. За словами судді, таке розпорядження видане на підставі закону про державну таємницю та з урахуванням пропозицій РНБО. Відповідне зобов’язання Леся Гонгадзе має підписати особисто.

Мати вбитого журналіста не змогла приїхати на засідання з поважних причин. Натомість у суді присутні її представники, тому суд за згодою усіх учасників процесу вирішив продовжувати засідання. У зв’язку з тим, що інформація, яка розголошуватиметься на засіданні, буде конфіденційною, Григор’єва попросила учасників процесу залишити мобільні телефони за межами зали.

17.05.2006 У справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, розслідування якого веде Генпрокуратура, не розглядається версія вбивства за наказом екс-президента Леоніда Кучми. Про це пише газета "Сегодня" з посиланням на власні джерела.

За інформацією джерел, основна версія Генпрокуратури полягає в тому, що Гонгадзе вбили "під касетний скандал".

Газета також пише, що в оперативників є дані, начебто після вбивства, поки тіло Гонгадзе ще знаходилося під Білою Церквою, генерал Олексій Пукач нібито радився з впливовими міліцейськими генералами Едуардом Фере і Юрієм Дагаєвим з приводу перепоховання тіла.

Водночас газета зазначає, що довести дану версію буде складно, оскільки Фере вже не перший рік знаходиться в комі, а Дагаєв помер за дивних обставин. Крім того, "Сегодня" зазначає, що можливо інформація про перебування Пукача в Ізраїлі, розповсюджена газетою торік, була невірною.

"Є дані з ГПУ, що в цей же час Інтерполом розшукувався біглий югославський військовий з таким же (або дуже схожим на "Пукач" прізвищем)", - йдеться в статті. Також експерт з державних таємниць визначив, що допити обвинувачених у вбивстві Георгія Ґонґадзе повинні проходити в закритому режимі, бо містять інформацію, що належить до державної таємниці.

25.06.2006 Під час засідання було продовжено допит підсудного Олександра Поповича.

Як повідомила Теличенко, у свідченнях Поповича, "не було нічого особливого". "Попович підтвердив всі свої дотеперішні свідчення", - сказала вона.

В свою чергу адвокат Лесі Гонгадзе Андрій Федур повідомив, що у п’ятницю допит Поповича буде продовжено. При цьому адвокат зазначив, що має до нього "мільйон запитань".

26.05.2006 Апеляційний суд Києва відклав продовження судового слідства у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе на 7 червня 2006 року через відпустку одного з захисників.

За словами Теличенко, на наступному засіданні суду буде продовжено допит Поповича, зокрема, суду потрібно буде з'ясувати питання, що стосуються уточнення деталей, місця, обставин здійснення злочину.

Ігор Александров

05.05.2006 Генеральною прокуратурою України направлено до суду кримінальну справу за обвинуваченням членів організованого злочинного угруповання (всього 9 осіб, 4 з яких - колишні працівники міліції Донецької області) у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Генеральної прокуратури України, члени зазначеної банди обвинувачуються у 5 умисних убивствах (у тому числі Юрія Вередюка, якого раніше за сфальсифікованими ними матеріалами було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності за вбивство журналіста Ігоря Александрова), вимаганнях, пов’язаних із захопленням заручників, викраданнях потерпілих, незаконним позбавленням їх волі та вбивствах (зокрема братів Карпенків), а також у вчиненні ряду службових злочинів – перевищення влади, розкрадання майна шляхом зловживання службовим становищем тощо.

Директор Слов'янської ТРК "ТОР" І.Александров помер 7 липня 2001 р. у лікарні після того, як невідомі жорстоко побили його біля входу в телекомпанію. У вбивстві обвинувачувався Юрій Вередюк.

17 травня 2002 року суд у Слов'янську прийняв виправдувальний вирок Ю.Вередюку за недоведенням його участі у скоєнні злочину і постановив звільнити його з-під варти. Донецька обласна прокуратура оскаржила це рішення у Верховному Суді. 19 липня Ю.Вередюк помер, згідно з висновком лікарів, від серцевої недостатності.

10.05.2006 о 10.00 у Луганському апеляційному суді розпочались дебати - завершальна стадія у судовому процесі з розгляду кримінальної справи про вбивство директора Слов’янської ТРК «ТОР» Ігоря Александрова. Дебати розпочалися виступом представника державного обвинувачення Валентина Брянцева.

Перед початком сьогоднішнього засідання представник родини Александрових Валерій Коновалов сказав кореспонденту УНІАН, що дебати, скоріш за все, триватимуть до кінця цього тижня, а з урахуванням, що повинні виступити і потерпілі, і адвокати, і підсудні, розгляд справи може завершитися до кінця травня. Після цього впродовж місяця буде писатися вирок, тому що суд уже вивчив 20 томів справи, додав В.Коновалов.

***

В Апеляційному суді Луганської області на дебатах у справі про убивство директора Слов'янської ТРК "ТОР" Ігоря Александрова виступив прокурор Валентин Брянцев.

Брянцев ознайомив присутніх з мотивами скоєного злочину, підкресливши, що Александрова убили за допомогою двох бейсбольних біт за $5 тис. і навмисно наносили йому смертельний удар. Прокурор нагадав, що на рахунку злочинного угруповання Олександра Рибака п'ять убивств, а також незаконне збереження зброї й укриття від податків.

За його словами, до складу угруповання входили Олександр Онишко, Руслан Турсунов і Дмитро Корицький.

Представник сторони родини Александрова, адвокат Валерій Коновалов повідомив журналістам, що рішення в справі може бути винесене в середині літа, а дебати, швидше за все, протривають до кінця цього тижня.

Луганський апеляційний суд переніс на 22 травня засідання розгляду кримінальної справи про вбивство директора Слов’янською ТРК «ТОР» Ігоря Александрова

22.05.2006 у Луганському апеляційному суді продовжено дебати у кримінальній справі, одинадцятим епізодом якої є вбивство директора телекомпанії «ТОР» міста Слов’янська Ігоря Александрова. У ході дебатів прозвучали промови адвокатів.

У першому адвокатському виступі було привернуто увагу суду до того, що версія бандитизму, яку інкримінують обвинувачуваним, не доведена у суді, і тому терміни вироків мають бути переглянуті.

Перед початком судового засідання представник державного обвинувачення Валентин Брянцев заявив журналістам, що у нього немає жодного сумніву щодо того, що на лаві підсудних саме ті, хто винен у смерті І.Александрова. В той же час представник сім’ї І.Александрова Валерій Коновалов вважає, що термін покарання - 15 років позбавлення волі, який запросив представник державного обвинувачення для Олександра Онишка є завеликим, оскільки у суді не доведено, що мотивом дій О.Онишка було саме вбивство І.Александрова.

У суді оголошену чергову перерву.

Арешти, затримання – 0

Побиття, напади, залякування -1

24.05.2006 у Донецьку скоєно напад на керівника юридичного департаменту громадської організації «Агентство журналістських розслідувань»(Ажур) адвоката Валерія Фуера. Як повідомив «Острову» сам В. Фуер, у будинку, де він проживає, двоє молодих людей зайшли разом з ним у ліфт, і коли ліфт рушив, напали на адвоката.

«Один з молодих людей, що був вище ростом, схопив мене за обличчя і два рази сильно вдарив головою об стінку ліфта», - розповів В. Фуер. - При цьому коли нападав сказав мені «Хавало закрой!».

На рівні 5-6 поверху нападники вийшли з ліфта і сховалися. В. Фуер піднявся на ліфті вище до себе на поверх, і вже з квартири викликав швидку допомогу і міліцію. За словами адвоката, почуває він себе поки нормально, свідомість не втрачав, побоювань за життя в нього немає. В. Фуер поки не пов'язує напад зі своєю професійною діяльністю, але впевнений, що напад скоєно все-таки «небезпідставно» (В. Фуер був активним учасником акцій фонду «Антикорупція» - «Острів»).

Адвокат також повідомив, що напад було скоєно явно з метою залякати його, а не з метою пограбування, оскільки в нього із собою були два мобільних телефони, але зловмисники навіть не намагалися в нього що-небудь відняти.

Нові елементи про побиття, напади, залякування

04.05.2006 Президент Об'єднаної Єврейської Общини України Вадим Рабинович заявив, що йому відомі імена організаторів і замовників нападу на головного редактора газети «Столичні новини» Володимира Кацмана, якого побили 8 квітня 2006 року. Злочинці били журналіста в під'їзді дерев’яними бітами. З численними травмами голови й ушкодженою рукою він лікувався у відділенні нейрохірургії однієї з лікарень Києва.

«Нам абсолютно точно відомо, хто здійснив і замовив ці напади, — підкреслив Рабинович під час брифінгу на «Оглядачі». — І я стверджую, міліція це теж знає». Він відмовився називати імена замовників нападу, посилаючись на таємницю слідства, проте, за його словами, «це пов'язано з громадянами іншої держави».

Також за інформацією Рабиновича, пана Кацмана мали намір убити. Виконавець отримав від замовників тільки половину обіцяної суми, тому що «замість залізного лому узяв дерев'яну біту».

Також Вадим Рабинович пов'язує організаторів нападу на Володимира Кацмана з керівництвом Міжрегіональної академії управління персоналом.

24.05.2006 Головний редактор газети "Столичные новости" Володимир Кацман наразі не має жодної інформації про хід росзлідування Як пояснив пан Кацман кореспонденту ІМІ, упродовж перших двох тижнів міліція інформувала його про заходи, які здійснюються правоохоронцями. Однак пізніше жодної інформації не надходило. Останнє повідомлення, яке отримав журналіст, стосувалося перекваліфікації справи з частини 2 статті 296 на частину 4 статті 296. Ця частина передбачає підготовку до замаху, а відтак і більш серйозне покарання за заподіяний злочин (позбавлення волі на строк від трьох до семи років).

Перешкоджання професійній діяльності, цензура - 6

04.05.2006 Податкова міліція Солом’янського району м. Києва вдруге оголосила у розшук Олександра Данилова, головного керівника видавничого і поліграфічного центру “Такі справи”.

Як йдеться у поширеному сьогодні прес-релізі видавництва "Такі справи", депутат Київської міськради Олександр Данилов, працює у міськраді та ні від кого не переховується. Ані прокурор, ані суд не зверталися до Київської міськради з поданням про притягнення Олександра Данилова до кримінальної відповідальності.

Керівництво “Таких справ” розцінює ці дії податківців як продовження тиску державних органів на литовського інвестора “Таких справ” — ЗАТ “Tokios Tokelės” — з метою змусити його відкликати позов до держави України, що розглядається в Міжнародному центрі вирішення інвестиційних спорів.

Вперше Олександр Данилов був оголошений у розшук 2002 року після того, як проти нього було порушено кримінальну справу і він мусив виїхати до Литовської Республіки, де отримав політичний притулок. Після приходу нової влади пан Данилов повернувся в Україну, а кримінальну справу було закрито. Потім її двічі відновлювали, при цьому вимагали відкликати з міжнародного суду позов до держави України. В січні цього року Олександр Данилов вдруге отримав у Литві статус біженця, але після обрання його депутатом Київської міськради повернувся до Києва.

Конфлікт між “Такими справами” і державою Україною почався після того, як 2002 року “Такі справи” надрукували агітаційні матеріали для тодішньої опозиції; ДПА України назвала “Такі справи” учасником протиправних дій і звинуватила у відмиванні брудних грошей. Пізніше ця заява ДПА була визнана українським судом такою, що не відповідає дійсності.

Дії податківців та інших органів державної влади завдали значних збитків підприємству. Для відшкодування завданих збитків литовський інвестор “Таких справ” — ЗАТ “Тоkiоs Тоkelės” — звернувся з позовом до Міжнародного центру вирішення інвестиційних спорів (Вашинґтон), який зареєстрував справу 20 грудня 2002 року. Сума позову становить 74,5 млн. доларів США. Підсумкове засідання Трибуналу за позовом ЗАТ “Тоkiоs Тоkelės” відбулося в Парижі 16-19 січня нинішнього року. Зараз очікується оголошення рішення у цій справі.

11.05.2006 11 травня в рамках ІІІ Всеукраїнського фестивалю аматорського театрального мистецтва «Драбина» у львівській галереї «Дзиндра» відбулось відкриття фотовиставки «Фотоп’єса». На жаль, написати більше інформації про фотовиставку Західна інформаційна корпорація не змогла, оскільки її журналістові довелось залишити приміщення галереї, зважаючи на зневажливі «прохання» працівників галереї.

За словами журналіста ЗІКу, його прохання покликати когось із організаторів фотовиставки (оскільки у зазначений час виставка не розпочиналась, а лише тривала підготовка до проведення аматорської вистави) старший пан, котрий відмовився назвати власне ім’я, але представився власником галереї, назвав «совєтськіми наїздами» і наголосив, що «його знає увесь Львів…».

На спробу журналіста ЗІКу довідатися ім’я цього пана, молодий чоловік, котрого називали Андрієм, в присутності багатьох свідків та представників ЗМІ заявив, цитуємо: «Ти дурна малолєтка, я тебе зараз звідси виведу».

Журналіст ЗІК вважає це образою честі та гідності та перешкоджанням виконанню його службових обов’язків та консультується з адвокатом з приводу можливості подачі відповідного позову.

Журналіст ухвалив рішення подати заяву про розслідування цього інциденту до міліції та прокуратури 11 травня. Заява взята до розгляду, проводиться розслідування.

12.05.2006 Парламент Криму ухвалив рішення провести перше засідання у закритому режимі, без присутності журналістів. За таке рішення проголосували 68 з 98 присутніх депутатів. Ця пропозиція поступила від однієї з двох ініціативних груп, сформованих наразі у ВР АРК, членами якої є представники фракцій Блоку «За Януковича!», опозиційного Блоку «Не так!», партії «Союз» і Блоку Наталії Вітренко.

Проти цього рішення виступив депутат Сергій Велижанський від Блоку Юлії Тимошенко. «Регламент (ВР АРК - ред.) не вищий, ніж Закон про інформацію» - відзначив він. Водночас представник правової служби кримського парламенту підтримав пропозицію про видворення із залу журналістів. «Я прошу звільнити зал від сторонніх осіб» - акцентував представник блоку «За Януковича!» Сергій Цеков.

Глава Секретаріату Президента Олег Рибачук, котрий брав участь у засіданні, запевнив журналістів, що при спробі виштовхати засоби масової інформації з зали він приєднається до співробітників преси. «Я просто не зможу прочитати підготовлене вітання Президента і перебувати в цій залі», - сказав Рибачук.

За словами прокурора Автономної Республіки Крим Віктора Шемчука, спроба видалити пресу є протизаконною. Прокурор підкреслив, що проведення сесії в закритому режимі можливо тільки при обговоренні питань, які мають відношення до національної безпеки або державної таємниці. «А питання обрання спікера кримського парламенту таємними не є, і таке рішення не мотивовано», - підкреслив прокурор.

Після перерви голова виборчкому Криму Кондратенко запросив засоби масової інформації зайняти місця в спеціально відведеній ложі зали засідань кримського парламенту.

Прокурор Криму Віктор Шемчук у п'ятницю виніс офіційний протест голові виборчої комісії Криму на дії, які порушують порядок висвітлення діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації.

18.05.2006 Депутати місцевої ради івано-Франківська надали виключне право прес-секретарю мера на власний розсуд вирішувати – пускати чи ні журналістів на сесії. Під час обговорення нового регламенту роботи міської ради, вперше запропоновано акредитувати журналістів на сесії. Окрім того, передбачено надати право прес-секретареві позбавляти репортерів акредитації. Формальною підставою може стати порушення представником ЗМІ законодавства.

Віктор Анушкевичус, міський голова Івано-Франківська: «У разі порушення законодавства або регламенту представником ЗМІ, прес-секретар, за погодженням з постійною депутатською комісією з питань духовного відродження, освіти і науки, культури та ЗМІ, може позбавити його акредитації».

Деякі депутати із новим підходом до преси не погодилися. Оскільки незаконність дій, на їхню думку, може встановити тільки суд, і аж ніяк не прес-секретар ради. Пропозицію вилучити суперечливий пункт із регламенту, майже одностайно відхилили. Перспектива акредитуватися на сесії і бути підконтрольними прес-секретареві ради журналістів аж ніяк не тішила.

Тарас Кобець, журналіст, заявив «З одного боку, може, це було і правильне рішення депутатів, але, на мою думку, це можна розглядати як непряму цензуру. Адже потім у депутатів може виникнути можливість обирати яких журналістів запрошувати на сесії, а яких ні. Адже відомо, що у депутатів існують підконтрольні їм ЗМІ». З тим, що рішення сесії є досить дивним, погоджується і сам прес-секретар голови міста. Каже, крім зайвого клопоту, це йому нічого не дасть.

Втім, журналісти занепокоєні іншим. У місті вперше виникла загроза появи так званого «списку обраних». За регламентом, чітких критеріїв акредитування не існує, його здійснюватимуть за побажаннями народних обранців.

Довідка ІМІ. Традиційно журналістів акредитовували тільки в органи державної влади, натомість допуск до органів місцевого самоврядування вважається вільним як для громадян, так і для журналістів.

22.05.2006 Журналісти газети „За Вільну Україну”, вихід якої останнім часом став нерегулярним, звернулися із заявою, у якій вказують, що припинення виходу газети пов”язано із політичними мотивами львівських політиків.

”За злочинною оборудкою, організованою львівським олігархом Петром Димінським, який у кінцевому результаті планує здати за великі кошти в суборенду будинок на вулиці Вороного, 3 у центрі Львова (де розміщено часопис), стоїть цей екс – нардеп» - пишуть журналісти. «Ще у 2000 році С. Сенчук (будучи губернатором), підписав із часописом „За Вільну Україну” договір 10-річної оренди приміщень для редакції у Львові на вул. Вороного, 3. За умовами договору, редакція (засновником котрої був трудовий колектив газети), зобов’язувалась надавати безоплатно інформацію про діяльність обласної влади, а також знизити для неї на 50% рекламні тарифи. Розмір річної оплати за понад 1000 кв.м. орендованої площі, встановлений у договорі символічний – 1 гр.

Торік, наприкінці жовтня, після загибелі керівника „Еколану”(який був інвестором газети) у редакцію завітали «цікаві» люди. Вони за вигідною ціною запропонували працівникам газети продати акції. Акції були куплені Володимиром Олійником, мешканцем Івано-Франківської області, працівником нафтопереробного заводу в м. Надвірне. Він запевнив, що газета виходитиме у звичному режимі і що над нею працюватиме увесь склад редакції. Однак це була підставна особа. Реальний ж власник вигулькнув згодом.

Незабаром газету полишила редактор Ольга Особа. У редакцію став навідуватися Юрій Шведа, котрий у той час працював над іміджем кандидата в народні депутати Петра Димінського („Еко +25”) та кандидата на крісло мера Богдану Федоришину (також „Еко +25”). Він привів у колектив нового редактора – Євгена Гуцула. За свідченнями журналістів часопису, Гуцул одразу від імені П.Димінського почав роздавати вказівки „мочити” губернатора Львівщини Петра Олійника та кандидата в мери Андрія Садового. Був лютий 2006 року. Коли стало зрозуміло, що партія „Еко” отримає на виборах поразку, редактор, як член цієї партії, за зсвідченнями журналістів у кулуарах зізнавався, що газету треба «розігнати». У березні газету перевели на режим тижневика. Тоді ж (17 березня), за загадкових обставин помер друг П.Димінського, його партнер по бізнесу й політиці Б.Федоришин. Згідно з нашими джерелами, саме Б. Федоришин оплачував рахунки за придбані В.Т. Олійником акції, інші рахунки газети, платив за рекламну кампанію часопису. У газети почалися фінансові проблеми. На той час ні орендодавця Сенчука, ні „тіньового”, фактичного власника газети Б.Федоришина не було вже на світі.

14 квітня на плануванні було оголошено, що п. Ігор Шведа виступатиме в ролі директора ТзОВ газета „За Вільну Україну”. Директор виголосив від імені власника невдоволення з приводу рівня продажу тиражу газети та попередив, що колектив очікує значне скорочення. Шведа повідомив, що власник не має наміру виплатити гонорари авторам за квітень, і навіть виплата зарплатні за березень відтерміновується. Посилаючись на наказ 22 (про звільнення з посади директора Є. Гуцула, переведення його на посаду редактора та своє призначення на посаду директора), І. Шведа зачитав і наказ № 23 про скорочення з 15 липня посад 9 творчих працівників газети, в тому числі, заст. ред., а також секретаря, водія, охоронців, прибиральниць, верстальниць, літредакторів і коректорів. Усього ж залишилось 20 осіб. Було оголошено й про те, що газета начебто має виходити 1 раз у місяць на 8 сторінках, а найближчий номер має бути підготовлено для виходу в світ 17 травня. Всім, кого було оголошено в списку на скорочення (за сл. Шведи, це відбувається в межах ст. 40 Закону „Про працю”) було запропоновано розписатися в тому, що з рішенням зборів акціонерів їх ознайомлено. 17 травня газета не вийшла в світ. Із телефонної розмови нашого кореспондента з власником В.Олійником випливало, що він у зборах акціонерів, котрі проголосували за скорочення трудового колективу газети „ЗВУ” участі не приймав. Станом на 10 червня жодних грошей (зарплатні чи гонорару, вихідної допомоги та розрахункових), ні звільненим, ні залишеним, ні незалежним творчим працівникам не виплачено. Нині творчих працівників (залишених на роботі 4 журналістів), літредакторів, коректорів і верстальників зібрали працювати всіх разом у маленьку кімнатку. Решту кабінетів здаватимуть у суборенду. Замість повноцінної газети виходитиме місячник „ЗВУ” до завершення договору оренди з ОДА (2010 року)» - подають свій опис подій довкола газети її журналісти.

Колектив газети звернувся до Президента як гаранту Конституції та інших державних органів перевірити факти, що містяться в їх заяві на предмет виявлення протиправних дій власника.

29.05.2006 На Івано-Франківщині редактори міських і районних газет занепокоєні тиском на свободу слова з боку місцевої влади. Як передає кореспондент УНІАН, про це йдеться у заяві «Свободу слова – не спинити!» редакторів міських і районних газет Івано-Франківської області, співзасновниками яких є районні ради та райдержадміністрації.

«Тиск влади на свободу слова в Івано-Франківській області отримав новий формат, - наголошується у заяві. – Після грубого втручання чиновників у редакційну політику газет «Коломийський вісник», «Злагода» (Тлумач), «Дзвони Підгір’я» (Калуш), здійснено замах на свободу слова і в Косові. Місцеві князьки – голови райдержадміністрації та районної ради – впровадили цензуру в районній газеті «Гуцульський край». Вони заборонили редакторові друкувати звернення депутатів, яке нібито принижує їх честь і гідність та ділову репутацію, підриває авторитет органів влади, тим самим порушили Конституцію та закони України щодо ЗМІ».

23 травня редактор газети «Гуцульський край» Петро ГАВУКА оголосив голодування на знак протесту проти тиску на свободу слова. Учасники семінару з роздержавлення комунальних мас-медіа підтримали «принципову позицію редактора газети «Гуцульський край» П.ГАВУКИ у відстоюванні свободи слова у праві громадян на висловлювання вільної та незалежної думки».

«Заявляємо, що в час, коли в Україні на часі реформування комунальних ЗМІ, позбавлення їх засновництва з боку виконавчої та законодавчої влад, втручання у редакційну політику, економічний тиск та зазіхання на майно газети, монополізація інформаційного простору є недопустимими, – підкреслюється у документі. – Ми вимагаємо від представників відповідних органів дати правову оцінку діям косівських чиновників у замаху на свободу слова».

Заява містить заклик до усіх журналістів Прикарпаття підтримати їхні вимоги, щоб «не допустити подібного в інших засобах масової інформації».

Наступного дня редактор Косівської газети «Гуцульський край» П.ГАВУКА припинив попереджувальну голодування, яку він оголосив 23 травня після оголошення заяви з протестом інших журналістів.

8 червня ІМІ отримав заяву від 41 депутата Косівської районної ради, що складає більшість ради, які підтверджують легітимність обрання голови районної ради, а також зазначається, що публікації в районній газеті «спрямовані проти президентської влади в районі».

30.05.2006 Колектив газети «Молода Галичина» звернувся до власників часопису, які вирішили припинити її вихід, у якому просять повернути газету людям, які у ній працюють. «Ми, працівники газети «Молода Галичина», глибоко стурбовані намірами керівництва часопису закрити його.

Рішення керівництва закрити найстарішу у Львові газету – це зрада як передплатників «Молодої Галичини», так і всіх її читачів”, - вважають журналісти.

Зараз колектив газети не працює, всі телефони в редакції відключені за несплату. Економічний, політичний, непрямий тиск – 0

Позови до ЗМІ та журналістів - 3

11.05.2006 На газету Луганського обласного відділення Комітету виборців України «Третій сектор» знову подали позов. Про це кореспондентові «Параллель-Медиа» повідомив глава Луганського КВУ Олексій Светіков. «Автором» чергового позову став заступник Северодонецького міського голови Сергій Поркуян, що оцінив свої моральні страждання в 10 тисяч гривень.

«Позов був поданий у зв'язку з публікацією газетою в березні 2006 інтерв'ю з кандидатом у депутати обласної і міської рад Володимиром Безимянним, у якому останній заявив, що таких заступників голови, як Поркуян, потрібно поміняти і додав свою думку чому це потрібно зробити» - говорить Олексій Светіков.

Сергій Поркуян вважає висловлення Безимянного не оцінним судженням, а поширенням інформації. Недостовірними, оскільки за хабарництво до кримінальної відповідальності його не залучали, і тому ніхто не має право вважати його хабарником. Суд поки обмежився поясненнями сторін і оголосив перерву. Майже на два місяці.

Нагадаємо, що для редакції «Третього сектора» - це вже сьомий позов про захист честі і гідності, 6 з яких, прийшли з однієї адреси, за якою розміщається северодонецький виконком.

18.05.2006 Мер Києва Леонід Черновецький просить Печерський районний суд Києва заборонити подальший показ програми «Круглий стіл» комунальної телекомпанії «Київ» про харизматичні церкви, яка вийшла в ефір 4 квітня, за розпалення міжрелігійної ворожнечі. Про це повідомив ведучий телекомпанії, що вів цю програму, Владимир Заманський, передають «Українські Новини».

Заманський сказав, що 15 травня одержав копію судового позову Черновецького, у якому мер просить суд визнати інформацію, розповсюджену в програмі, яка порушує його права.

Позивач визначив відповідачами Заманського і Ткачука, що на момент виходу програми був директором ТРК «Київ». «Визначити міру відповідальності і відповідні санкції до Ткачука і Заманському за використання телерадіоорганізації для пропаганди винятковості, переваги або неповноцінності осіб по ознаках їх релігійних переконань, ідеологій і приналежності до визначеної раси, фізичного стану або соціального походження», - зачитав Заманський текст позову.

Він повідомив, що в згаданій програмі психологи й експерти обговорювали діяльність деструктивних церков, а також фільм, у якому в тому числі згадувався пастор релігійної організації «Посольство Боже» Сандей Аделаджа.

Заманський відзначив, що програма вийшла в ефір 2 рази і більше транслюватися не буде.

Також Черновецький просить суд заборонити будь-які передачі ТРК «Київ», які містять елементи розпалення національної, расової або релігійної ворожнечі і ненависті, і поставити за обов'язок телекомпанії надати йому ефірний час для відповіді на розповсюджену інформацію.

Заманський підкреслив, що після 4 квітня Черновецький неодноразово виступав в ефірі ТРК «Київ» і мав можливість спростувати неправдиву, на його думку, інформацію. «Я сприймаю це (позов) як тиск на мене особисто і на Ткачука, і я вважаю, що це безпрецедентно», - підкреслив Заманський. Він відзначив, що на даний момент відсторонений від ведення програм на ТРК. Також він повідомив, що судове засідання відбудеться 29 травня в 14:30.

29.05.2006 Печерський районний суд Києва на попередньому судовому засіданні призначив дату розгляду по суті позову мера Києва Леоніда Черновецького до звільненого ним генерального директора ТРК "Київ" Валерія Ткачука та автора програми "СТН-тижневик" Володимира Заманського.

Відповідне рішення у понеділок під час першого судового засідання оголосив головуючий в судовому процесі суддя Володимир Карабань.

Як зазначається у позовних вимогах Черновецького, він вимагає притягти Ткачука і Заманського до кримінальної відповідальності.

Представники інтересів у суді відповідачів звернулись до суду з усним клопотанням, у якому просили суд зобов’язати, щоб Черновецький був присутній на судових засіданнях "для того, щоб особисто давав покази". Суд відмовив у задоволенні цього клопотання, пояснивши своє рішення тим, що зараз суд не вбачає за доцільну присутність у залі суду Черновецького.

Водночас суд зазначив, що в разі необхідності Черновецького буде викликано для надання пояснень за його позовом. Коментуючи поданий мером Києва позов, Ткачук в інтерв’ю журналістам сказав, що розцінює його як намагання "нам (журналістам) закрити рота".

Перед тим, 17 квітня Черновецький відсторонив Ткачука від роботи для проведення службового розслідування. З 15 травня Ткачука звільнено з посади у зв’язку із закінченням повноважень.

31.05.2006 Голова служби безпеки компанії СКМ, колишній керівник УМВС у Донецькій області Володимир Малишев звернувся в Калінінський районний суд Донецька з позовом до автора книги «Донецька мафія» Сергія Кузіна. Про це «Острову» повідомив С. Кузін.

За словами журналіста, В. Малишев «вимагає відшкодування збитків на 3 гривні, плюс знищити весь тираж книги, плюс, у разі виграшу ним справи, сплатити його судові витрати і послуги адвокатів». Слухання заплановано на 7 червня.

Нові елементи про позови до ЗМІ та журналістів

25.05.2006 Рівненський міській суд ухвалив вирок у справі за позовом обласної прокуратури до газети "Рівне вечірнє" про захист честі і гідності на користь позивачів.

Причиною позову стала заява прокуратури на статтю "Прокурор за викликом". І сама назва, і сама стаття на думку прокуратури є образливою, і ображає честь і гідність не лише обласного прокурора Леоніда Ореховського, а й його колег. Інтереси Леоніда Ореховського представляла прес-секретар Людмила Суржук, і начальник відділу прокуратури області Лілія Кітовська. Суд під головуванням судді Оксани Крижової тривав більше одного місяця, на всі слухання всі сторони з’являлися.

Як повідомила головний редактор газети “Рівне вечірнє” Валентина Шах, газета з рішенням суду не погоджується і не збирається друкувати статтю - спростування на вимогу суду „з принципових міркувань”. Часопис готує апеляційну заяву.