ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Барометр за лютий 2004 року

24.03.2004, 01:12
Зниклі, загиблі та померлі журналісти – 0 Нові елементи у розслідуваннях вбивств та зникнення журналістів - 3 06-02-04 П’ять журналістських організацій, - Національна спілка журналістів Великої Британії, Інститут масової інформації, Репортери без кордонів, Міжнародна Федерація Журналістів та Артикль 19 звернулися до Генерального Прокурора України Генадія Васильєва. Правозахисні структури вимагають громадського контролю над новою експертизою записів Мельниченка, котру збирається здійснити український уряд (рішення Кабінету Міністрів України від № 825 від 30 грудня 2003 року). Організації висловили занепокоєння тим, що українська влада довгий час не могла чітко визначитись стосовно цих записів і тому привітали пропозицію провести нову експертизу,” - написано в листі до Генерального Прокурора Геннадія Васильєва. 19-02-04 ГПУ повідомила про те, що контроль над експертизою з боку журналістських організацій неможливий. Вона аргументувала це тим, що „на сьогодні, чинним законодавством України не передбачено громадської форми контролю над проведенням досудового слідства або окремих слідчих дій”. 24-02-04 п’ять журналістських організацій, вдруге звернулися з листом до Генерального Прокурора України, наголошуючи на тому, що нова експертиза має відбуватися з дотриманням максимальної прозорості. У листі зазначено, що єдина мета цієї ініціативи – “пересвідчитись, що ця експертиза, буде прозорою стосовно того, які саме фрагменти записів будуть досліджуватись, яку країну буде обрано для здійснення експертизи, яких експертів залучено та на якому обладнанні вони працюватимуть. 06-02-2004 На прохання редакції газети «Народна справа» Микола Томенко звернувся до міліції з проханням пришвидшити розслідування зникнення на початку грудня 2003 року журналіста радехівського часопису "Народна справа" Василя Грисюка. Як повідомив начальник Радехівського райвідділу міліції Михайло Бадан, правоохоронці обшукали весь Радехівський район Львівської у пошуках зниклого журналіста, тепер пошуки Василя Грисюка, якого востаннє бачили 4 грудня на автобусній зупинці, триватимуть на території Волині. “Відпрацьовується Горохівський район на території Волинської області, так як він працював там три роки тому в редакції газети кореспондентом”, - повідомив Михайло Бадан. Двоюрідна сестра та мати зниклого запевнили начальника обласної міліції Олега Сала, що зниклий ворогів не мав і його зникнення виглядає доволі загадковим та незрозумілим. Сліди журналіста шукатимуть і на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, на заочному відділенні якого вчився Василь Грисюк. Міліція розглядає різні версії, однак малоймовірною вважають версію про зникнення через журналістську діяльність - у прокуратурі та міліції вивчили всі статті журналіста і визнали їх нейтральними. Вочевидь, правоохоронці уже не сподіваються знайти журналіста живим - порушено кримінальну справу про вбивство. 27-02-2004 Співробітники СБУ повідомили про затримання ще одного підозрюваного у вбивстві директора телекомпанії “ТОР” Ігора Александрова. Це мешканець Донецької області, що діяв у складі організованого злочинного угрупування і тривалий час перебував у розшуку. Між тим у прес-службі СБУ кажуть, що не зважаючи на ще одне затримання підозрюваного у вбивстві Александрова, слідство не завершене. Прес-служба Генпрокуратури у свою чергу заявила, що обурена такими заявами Служби безпеки України, що порушують таємницю слідства. За словами прес-секретаря Генпрокурора Оксани Соколової у співробітників Генпрокуратури вже неодноразово виникали неприємності через те, що СБУ розголошує подібну інформацію. Соколова додала, що повідомляти такі дані без дозволу слідчого, що веде справу – заборонено. Арешти та затримання журналістів – 0 Побиття, напади та залякування журналістів та ЗМІ – 6 01-02-04 Стало відомо про побиття невідомими 30-01-04 у Кіровограді колишнього тележурналіста, а зараз голову ради громадського інформаційно-аналітичного центру “Свобода слова” Юрія Михайловича. За словами свідків та самого Михайловича, напад на нього був скоєний близько 11 години дня у під’їзді його будинку на одній з центральних вулиць міста. На нього напали двоє чоловіків, які, за його словами, були озброєні залізними прутами. Оскільки судово-медична експертиза ще не призначена, вид зброї та обставини побиття зараз підтвердити неможливо. За словами Михайловича, нападники зустріли його між другим та третім поверхом, оточили та завдали два удари по голові. Михайлович, який є людиною міцної статури і раніше займався спортом, каже, що після другого удару він впав, але не втратив свідомості і почав кричати та відбиватися ногами. За його словами, сусіди, які почали відкривати свої двері, змусили нападників утекти. За результатами медичних обстежень, Михайлович отримав ушкодження середньої тяжкості. У результаті удару, що був нанесений в область скроні, йому було зламано скроневу кістку та завдано забій мозку. Інші удари не призвели до суттєвих ушкоджень. У розмові з ІМІ Юрій Михайлович заявив, що пов’язує інцидент з своєю професійною діяльністю, аргументуючи тим, що ”інших конфліктів в нього ні з ким не було, власним бізнесом ніколи не займався, аби розглядати грошові варіанти”. На його думку, інцидент мсже бути наслідком його критичних журналістських публікацій та телесюжетів. Зокрема, після виходу наприкінці жовтня 2003 року в ефір Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії програми “Кіровоград – зона теплової катастрофи” з критичним висвітленням діяльності мера та губернатора, яку потім було знято з ефіру, повтору не вібулося. Директор КОДТРК Сергій Омельчук підтвердив ІМІ , “що Юрій Михайлович дійсно періодично робив програми, але вони, переважно, були непрофесійними та однобокими”, оскільки не містили протилежних точок зору. Враховуючи, що після його програм на адресу телерадіокомпанії неодноразово подавалися позови, керівництво КОДТРК вирішило зняти вищезгадану програму з повтору та запропонувало автору доопрацювати матеріал. За словами Сергія Омельчука, Юрій Михайлович не є професійним журналістом, більше того, вважається ”конфліктною людиною”. Коментуючи для ІМІ ситуацію, головний редактор кіровоградської телерадіокомпанії “ТТV” Сергій Полулях висловив іншу точку зору: напад на Юрія Михайловича “було вчинено відверто, аби залякати місцеві ЗМІ перед виборами”. Натомість, як повідомив ІМІ начальник чергової частини УМВС Кіровоградської області Віталій Петренко, правоохоронні органи відкидають професійний зв”язок, оскільки не вважають Юрія Михайловича журналістом. “В офіційній довідці, яку ми отримали від обласної Спілки журналістів України, таке прізвище в списках членів не значиться. Також, за нашими даними, Юрій Михайлович не працює в жодному ЗМІ. А громадський інформаційно-аналітичний центр “Свобода слова” - офіційно не зареєстрована організація”, - констатував Віталій Петренко. Нині правоохоронними органами здійснюють неохібні оперативно-слідчі дії. 17-18-02-04 Київська незалежна медіа-профспілка та ІМІ провели в Кіровограді спільне журналістське розслідування, яке встановило, що напад на Михайловича з великою вірогідністю пов’язаний з його професійною діяльністю. 19-02-04 Спільна місія ІМІ та КНМП, що тривала 17-18 лютого у Кіровограді проводила журналістське розслідування обставин нападу на журналіста Юрія Михайловича. Члени місії встановили, що Юрій Михайлович дійсно є журналістом, півтора року працював на компанії TTV у відділі новини. Потім робив авторську програму на КОДТРК - „НЕП” , що була присвячена економічній тематиці. Згодом, програму „Аргументи: за і проти”. Керівник юридичного відділу ІМІ Інна Ведмеденко зазначила, що Юрій Михайлович дійсно працював над гострими матеріалами, що викликали незадоволення з боку багатьох впливових осіб Кіровоградської області. Після закриття програми Юрій Михайлович перейшов до мерії Кіровограда прес-секретарем, але звільнився через півроку. Остання гостра програма на телебаченні вийшла 11 листопада 2003 року і містила різку критику керівництва кіровоградської області щодо здачі в оренду міської Теплоелектроцентралі. На думку членів місії, напад не можна трактувати однозначно, оскільки підстави мали провокаційний характер: напад було здійснено об 11 годині ранку, нападали двоє. Проте, не можна виключати і версії випадковості, оскільки напасти та побити такого міцної статури чоловіка, як Юрій Михайлович важко навіть двом особам. Справу про напад на журналіста було порушено 4 лютого 2004 року за частиною 2 статті 112 Кримінального Кодексу України Хуліганство). Наразі Юрій Михайлович є головою правління громадської організації „Свобода слова”, що за даними делегації зареєстрована за всіма правилами 13-02-04 У Вінниці було побито оператора місцевої телекомпанії „Прем’єр” Олександра Семенова. Головний редактор ТРК Андрій Орленко повідомив кореспонденту ІМІ, що інцидент стався через намагання журналістів телекомпанії висвітлити перебіг війни між засновниками ВАТ „ВСП „Ремтехсільмаш”. -Війни між засновниками цього підприємства точаться не перший день. Декілька днів тому, представник однієї з засновницьких сторін, яка не погодилася з політикою іншої і вважає себе ображеною, засів у кабінеті директора і розпочав голодування. Журналіст Юлія Шепунова та оператор Олександр Семенов працювали на місці події. Голодуючий – один з відомих на Вінниччині своєю суспільно-політичною діяльністю братів Щетиніних, заявляв, вказуючи на оператора ТРК, що через нього він не може приймати їжу, - зауважив пан Орленко. Також головний редактор розповів, що на захист голодуючого пана Щетиніна піднявся його середній брат Сергій. -Побачивши, що його знімають камерою, Сергій Щетинін накинувся на оператора Олександра. Намагався його побити, а коли той вислизнув, від люті розбив шибку у вікні, а, поранившись, заявив, що це діло рук оператора ТРК, - повідомив головний редактор. Андрій Орленко також розповів кореспонденту ІМІ, що вони зареєстрували побиття працівника ЗМІ, написали заяви у правоохоронні органи. Підсумовуючи, Андрій Орленко сказав: „Ми не сподіваємося, що Сергій Щетинін понесе серйозне покарання, але зробимо все, щоб справа набула широкого розголосу. Ми вже звернулися до колег, а також депутатів міської ради з проханням звернути увагу на цей факт. Нам хочеться примусити пана Щетиніна вибачитися за свою поведінку.” 25-02-04директор вінницької ТРК «Прем’єр” Леонід Вільчинський повідомив кореспонденту ІМІ, що за неперевіреною інформацією, яку подають ЗМІ Вінничини, депутат міськради Володимир Щетинін разом з братом Сергієм Щетиніним, подали позов до суду. У позові вони вимагають відшкодування шкоди у зв’язку з тим, що працівник ТБ засліпив їм очі освітлювальним приладом телекамери. Проте за словами пана Вільчинського, в інструкції до телекамери сказано, що освітлювальний прилад є безпечним для очей на відстані 30 сантиметрів, а Сергій Щетиніна з німали з більшої відстані. Крім того, пан Вільчинський зазначив, що справа набула широкого резонансу в області. «Нашою проблемою з депутатами місцевої влади зацікавилося посольство США, - повідомив Леонід Вільчинський. У зв’язку з цим вони збираються прислати до Вінниці свого представника і з’ясувати обставини конфлікту.» Він повідомив, що зрушень у розслідуванні справи майже немає. Ми звернулися до Вінницької обласної прокуратури із проханням порушити протии Сергія Щетиніна справу за статею 171 Кимінального Кодексу України, але справу передали до Староміського району Вінниці. Із відшкодуванням моральної шкоди стан справ також поки що невідомий, - зазначив Леонід Вільчинський. 20-02-04 Здійснено напад на директора інтернет-проекту “Київ-2000» Костянтина Астахова. Це відбулося близько 23.30 за київським часом на автомобільній стоянці на розі вулиць Виборзької та Індустріальної, повідомляє інтернет-проект Kiev2000. Під час паркуванні особистого автомобіля (ГАЗ-3110) на погано освітлюваній автостоянці Костянтин Астахов злегка зачепив передні праві двері автомобіля Мерседес (державний номер 227-15 КТ). Автомобілі не були пошкоджені. З боксу СТО, розташованої на території автостоянки, вискочило декілька п'яних чоловіків, які без пояснень і розмов повалили Костянтина на землю і почали бити. Працівники автостоянки на це ситуацію не відреагували. У розмові з кореспондентом ІМІ, менеджер зі спецпроектів Олександр Брамс повідомив, що постраждалий не пов’язує інцидент з професійною діяльністю. Натомість Костянтин Астахов, що отримав важкі тілесні ушкодження і наразі знаходиться у лікарні, хоче, щоб подія набула розголосу. Причиною такого бажання є те що зараз випадки хуліганських нападів посачтішали. „Якби нападники мали привід для злочинних дій, наприклад, пограбування – все було б зрозуміло, - зазначив Олександр Брамс. Але компанія з семи чоловік, які протягом часу били Костянтина, робили це без мети. Нажаль, зараз такі випадки почастішали. Коллектив Киев2000 готує відкритий лист до міської влади Києва з проханням звернути увагу та вжити заходів щодо врегулювання ситуації, - зазначив пан Брамс.” Зловмисники, пригрозивши вбити Костянтина, зажадали від нього 5 тисяч доларів за нанесені Мерседесові ушкодження. Однак, ні кореспонденти Київ2000, що прибули на місце події через якийсь час, ні співробітники міліції, викликані Костянтином близько 0:30 21 лютого (прибув наряд дільничних лише близько 3 годин ночі), не знайшли видимих ушкоджень автомобіля Мерседес. Викликані співробітники міліції прийняли від Костянтина Астахова заяву в зв'язку з інцидентом, відкрили кримінальну справу за фактом злісного хуліганства, нанесення тілесних ушкоджень і навмисного псування майна. Крім цього Костянтин Астахов написав заяву-претензію керівництву автостоянки, якою володіє ТОВ «Сигнал». У результаті медичного обстеження, що відбулося ранком наступного дня, у Костянтина виявлено струс мозку, численні садна і забиті місця на обличчі, руках, спині й інших частинах тіла. У Костянтина було вкрадено мобільний телефон і речі, що їх носив Костянтин, (на загальну суму не менш 1500 грн.), відібрані документи і ключі на його машину. Також зловмисники нанесли ушкодження особистому автомобілю Костянтина. 28 лютого було порушено кримінальну справу за статтею 186 ч.2. ККУ Грабіж. На даний момент Костянтин Астахов знаходиться в лікарні, стан його здоров’я нормальний. 23-02-04 Скоєно напад на головного редактора газети "Наш Житомир" Сергія Юхимчука. Потерпілий повідомив, що він повертався додому 17 лютого пізно ввечері після зустрічі. На нього зненацька напали двоє невідомих осіб у темному одязі. Нападники нічого не говорили, але й нічого не забрали. Журналіст отримав численні тілесні ушкодження та перелом кісток носу. Сергію Юхимчику зроблено операцію. У розмові з кореспондентом "Телекритика" Сергій Юхимчук повідомив, що схильний пов'язувати цей напад із професійною діяльністю. Він є редактором газети "Наш Житомир", головною темою публікацій якої є діяльність мера Житомира Георгія Буравкова. "Я не беруся стверджувати напевно, але має місце дивний збіг обставин", - говорить Сергій Юхимчук. У переддень Нового року невідомі кинули камінь у вікно його квартири. У той же час у місцевому суді слухається справа за позовом підприємства "Інтерстиль", на якому у свій час головував Георгій Буравкова, до газети й автора публікації про неповернення підприємством "Інтерстиль" Європейському банку реконструкції та розвитку мільйонних кредитів. Позивачі вимагають визнати розповсюджені факти недійсними і відшкодувати підприємству немайнову шкоду у розмірі чотирьох з половиною тисяч гривень, мотивуючи це тим, що публікація в газеті змусила підприємство перереєструвати торгову марку. За словами Сергія Юхимчука, газета має документальні докази усіх наведених даних. Крім того, 10 листопада 2003 року обласною прокуратурою Житомирщини було порушено кримінальну справу за фактом неповернення підприємством кредиту ЄБРР. Наступне судове засідання призначено на 5 березня цього року. Восени минулого року головний редактор газети "Наш Житомир" отримав анонімного листа з погрозами. У тексті згадувався ще Денис Гуланов та журналістка з газети "РІА-Тиждень". Відомо, що у журналістки цієї газети був конфлікт із мером міста через публікацію. Також "РІА-Тиждень" змушена була в кінці минулого року змінити журналістку, акредитовану при міськраді, у відповідь на вимогу останньої. Сергій Юхимчик розповів, що одразу після отримання листа з погрозами звертався до правоохоронних органів, але через два тижні одержав відповідь з облуправління міліції, у якому йому повідомлялося про відмову в порушенні кримінальної справи. Тому Сергій Юхимчук цього разу вирішив не звертався до правоохоронців. Газета "Наш Житомир" виходить нерегулярно. І має в місті одіозну репутацію не стільки через свою опозиційну до мера редакційну політику, скільки через те, що фінансується на кошти політичних опонентів мера. Крім того, газета поширюється безкоштовно. Але за словами Юхимчука, через те, що підприємство "Київоблпреса" розірвало договір на поширення другого номера газети. Торік вийшло тільки три номери видання. Сергій Юхимчук стверджує, що газета не "зводить політичні рахунки", а "реагує на дії мера, що мають суспільний резонанс" і інакше робити це в їхній ситуації неможливо. 23–02-2004 У місті Новоград-Волинському Житомирської області було побито завідуючого відділом сільського життя місцевої газети "Лесин край" Анатолія Поліщука. Інцидент стався на вул. Куйбишева о 21.20, коли журналіст повертався додому. За його словамии, группа молодиків підбігли ззаду, збили з ніг та почали бити - переважно по голові. В результаті нападу Анатолію Поліщуку , з-поміж численних синців та гематом , було змаламано ключицю. Після нападу журналіста було госпіталізовано до травматологічного відділення місцевої лікарні. Офіційна версія міліції – «хуліганство». Як повідомили у Центрі громадських зв'язків МВС України в результаті проведення оперативно-розшукових заходів працівники міліції затримали чотирьох 17-річних учнів загальноосвітньої школи, яких підозрюють в нападі на журналіста. Триває попереднє слідство. На жаль, розслідування ускладнюється тим, що потерпілий не бачив обличч своїх кривдників. Анатолій Поліщук так само розглядає хуліганські мотиви нападу, проте, й стовідсотково не відкидає зв”язок із професійною діяльністю. Оскільки, як повідомив ІМІ, на початку 90-х років активно займася політикою і є досить відомою в цьому сенсі людиною в місті. І до сьогодні є членом Конгресу Українських Націоналістів. Через побиття журналіст досі не працездатний - не може писати. 23-03-04 До редакції феодосійської газети “Кафа” протягом дня надходили анонімні телефонні дзвінки погрозливого характеру. А наступного дня редакціія отримала агресивного листа від якогось Сеїта Сеїтназінова із погрозами на адресу головного редактора Ірини Прокопюк та її родини. За її словами, автор листа з використанням лайливої лексики радив залишити Крим, поки “не заріжуть її та її сина”. Також у тексті містилися заклики “Крым-татарам! Все вон за Перекоп!”. Як потім встановила міліція, прізвище вигадане. 21 лютого феодосійська газета "Кафа" у формі інтерв'ю з Іриною Прокопюк опублікувала матеріал, присвячений темі 50-річчя приєднання Криму до України. В одному з його розділів - “Хочу жить в Украине” - Ірина Прокопюк підтверджувала своє переконання прагматичними моментами та, з-поміж іншого, зазначала, що в кримчан виникне чимало проблем, якщо Крим увійде до складу Російської Федерації. За твердженням головного редактора, не зважаючи на критичне висвітлення діяльності місцевої влади, це перша, за 12 років існування газети, погроза. За фактом міським відділом м. Феодосії порушено кримінальну справу (ст. 129 ККУ - погроза вбивством). Однак, правоохоронці вважають маловірогідним встановити справжнього адресанта. Лист написаний олівцем на шкільному папері, проте на ньому немає жодних відбитків пальців. На думку пані Прокопюк, автор листа сподівався, що його послання буде опубліковане в популярному часописі. І з нього буде зроблено “бомбу” про те, що редактору та її сину погрожують смертю кримські татари. Утім, за словами Ірини Прокопюк, писати такі листи не в дусі кримських татар. У нас були деякі непорозуміння з кримським Меджлісом, але ми завжди знаходили компроміси. Керівництво Меджлісу, куди звернулася редакція “Кафи” після отримання листа, так само розцінює його як “підставу”. Ірина Прокопюк зазначила, що не ставиться до цих погроз серйозно, бо гадає, що справжньою метою було не залякування, а розпалювання міжнаціонального конфлікту. “Нині в Криму проходить хвиля нагнітання міжнаціональної ворожнечі, на жаль, з боку людей російської національності. Не знаю з чим це пов’язано, може з новим сезоном, а може із виборами”, - розповіла пані Прокопюк. Факти політичного та економічного тиску на ЗМІ та журналістів – 4 11-02-04 в ефір одеського Сьомого каналу не вийшов черговий випуск аналітичної програми “Сьогодні”. Вона проіснувала в ефірі місцевої телекомпанії “АРТ” всього два тижні. В прайм-тайм – після вечірніх новин о 22-й – незалежні журналісти, власні кореспонденти чотирьох видань (“Московские новости”, “Комсомольская правда”, “Киевские ведомости” и “День”) висловлювали свою думку щодо актуальних для Одеси проблем і гостро критикували міську владу. “АРТ” – одна з найпопулярніших місцевих телекомпаній, яка має найбільші рейтинги, тому поява в її ефірі “гострого” аналітичного проекту, так і його несподіване зникнення викликали значний резонанс у місті. Як повідомив IMI один з авторів цієї програми, власний кореспондент газети «Московские новости» Ігор Розов, вчора черговий випуск програми, заявлений у ефірній сітці та у телевізійній програмі, без пояснення причин був знятий з ефіру і з цього часу “Сьогодні” припинила існування. Причиною закриття програми Розов вважає критику на адресу мерії і міського голови Одеси Руслана Боделана, яку дозволяли собі автори передачі. Ігор Розов зазначив: „Який інший висновок я можу зробити, якщо припинення ефіру “Сьогодні” дивним чином співпало із поверненням мера Одеси Руслана Боделана з Києва, після його зустрічі з Президентом Кучмою? Я не можу сказати, що це зробив особисто Президент, бо не маю такою інформації. Але логіка розвитку подій свідчить саме про таке втручання. Інша авторка аналітичної програми, одеський власкор газети “День” Олена Астрахович, схильна бачити у тому, що відбувається в Одесі, загальну тенденцію, що властива для всієї України. Авторська група програми заявила, що не має можливості вийти в ефір на іншому телеканалі, оскільки жодна місцева телекомпанія не випустить цю передачу в ефір через критичне ставлення її ведучих до політики міської влади.. У той же час мерія категорично відкидає причетність до припинення виходу телепрограми: «Згідно офіційної інформації прес-служби Президента, питання про діяльність місцевих медіа під час зустрічі мера Одеси із главою держави не обговорювалися. Мерія вважає надуманими будь-які заяви щодо втручання керівництва міста у діяльність ЗМІ», - заявив IMI начальник управління інформації Одеського міськвиконкому Олексій Зарічанський. 11-02-04 стало відомо, що Радіо „Свобода” відмовлено в ефірі. Керівництво радіо „Довіра”, яке протягом п’яти років надавало ефір „Свободі” вирішило змінити формат мовлення. Директор української служби Радіо „Свобода” Олександр Народецький повідомив кореспонденту ІМІ, що поки ситуацію, яка виникла між ЗМІ не можна назвати конфліктом. „У цій справі ще не сказано останнього слова, я думаю, що ми будемо спілкуватися з паном Кичигіним з приводу продовження нашого мовлення на хвилях керованого ним радіо,”– зазначив пан Народецький. Олександр Народецький зазначив , що угоди на співпрацю радіо з іншими ЗМІ укладаються спеціальним органом в США, який курує усі служби. „ У даному разі відбулося порушення умов контракту, за яким про намір відмови у послугах сторона, що їх надає, має повідомити за 30 днів.” – зазначив Олександр Народецький. Керівник української служби переконаний у тому, що у разі, коли не вдасться домовитися з радіо „Довіра”, вони будуть шукати можливість мовити на інших хвилях. В інтерв’ю Українській правді керівник київського офісу "Свободи" Ганна Герман повідомила, що за словами Генпродюсера "Довіри" Сергія Кичигіна “програми "Радіо Свобода" у нинішньому вигляді не вписуються у нову концепцію, вони потребують переформатування. На час, поки цей період триватиме, ми змушені виключити програми "Радіо Свобода" з сітки мовлення". Герман зазначила, що "Свобода" мала угоду з "Довірою" на 5 років мовлення, яка автоматично продовжувалася щороку – що і було зроблено на початку 2004. 17-02-04 Радіо “Свобода” не вийшло ефір на хвилях “Довіри”. Про це ІМІ повідомила голова київського офісу “Радіо ”Свобода “ Ганна Герман. За її словами , позитивних домовленостей з керівництвом “Довіри” так і не було досягнуто. Зараз ведуться переговори з іншими радіостанціями, а поки що, “Свобода” мовить на коротких хвилях.18-02-04 керівник всесвітньої служби „Свободи” Томас Данйн у своєму зверненні заявив, що припинення мовлення „Свободи” є серйозним кроком назад щодо свободи слова в Україні. Того ж дня представники радіокомпаній „Довіра” розповсюдили заяву, у якій вимагали припинити нагнітання провокаційних пліток навколо договірних відносин двох суб’єктів правовідносин. 16-02-04 до приміщення радіокомпанії „Полтава плюс” 100,6 FM, що є структурним підрозділом недержавної ТРК „ЮТА – TV” і знаходиться по вул. Жовтневій, 43 у Полтаві (поруч з редакцією газети „Полтавський вісник”), увірвалися особи, що обірвали телефонні дроти, вимкнули комп’ютери й передавач, розкурочили розетки, в результаті чого „Полтава плюс” зникла з ефіру. Вони вивели з офісу радіостанції двох журналістів (одна з них жінка), що вели передачі, супроводжуючи застосування фізичної сили ще й погрозами. У якості підстави до таких дій представники „Дракону” пред’явили Генеральному директору ТРК „ЮТА-TV” Георгію Чечику договір на оренду цього приміщення з 16 лютого укладений між „Драконом” та фондом Полтавського міського комунального майна. Цей документ був несподіванкою для ТРК „ЮТА”, адже, по-перше, ніяких пропозицій-попереджень щодо звільнення орендованого приміщення від фонду комунального майна міста на адресу ген. директора ТРК „ЮТА” Чечика не надходило. А по-друге, він узагалі був глибоко переконаним, що питання про виселення підрозділів ТРК „ЮТА-TV” з офісу по вул. Жовтневій, 43, давно знято з порядку денного, бо рішенням Вищого господарського суду України ще в травні 2003 року визнано, що ТРК „ЮТА-TV” має право займати це приміщення безстроково на підставі договору оренди від 1 травня 1999 року між ТРК „ЮТА-TV” та редакцією газети „Полтавський вісник”. Викликаний наряд міліції їм теж був не указ. Радіожурналісти мусили ночувати в коридорі поруч з міліціонерами й „драконівцями”. „Двічі протягом ночі, - розповів Георгій Чечик, - ми перешкоджали останнім відкрити броньовані двері за допомогою автогену (під вікнами стояли два спецавтомобілі „Полтававодоканалу”), але міліціонери, на очах яких це відбувалося, відмовилися скласти про це протокол.” О 4-й годині ранку міліція зняла пост, однак замки дверей вони встигли зіпсувати . Гендиректору ТРК „ЮТА на автомобільному тросі спустився з даху, розбити ногами шибку офісу на 5-му поверсі й забравшись усередину, відчинити двері приміщення радіостанції. Радіо „Полтава плюс”, що транслює радіо „Шансон” й мовить цілодобово, лише о 7-й годині ранку відновило роботу в ефірі. - Вчинені дії містять ознаки кримінального злочину, - прокоментувала ситуацію юрконсульт ТРК „ЮТА” Олена Швець у прямому ефірі радіо „Полтава плюс” 17 лютого, - оскільки до журналістів були застосовані погрози, фізична сила, пошкоджено обладнання та телефонні мережі. Це призвело до госпіталізації співробітниці незалежного засобу масової інформації та вперше за багато років припинення мовлення на 12-ть годин, значних матеріальних і моральних збитків. Георгій Чечик зазначив, що останній інцидент - чергова спроба міської влади донищити ТРК „ЮТА-TV”. Не без „волохатої руки” з Полтави торік не отримала ліцензії на новий термін телекомпанія „ЮТА-TV”, яка в період минулих парламентських виборів була єдиною телевізією, що надавала ефір усім згідно із законом, у тому числі й опозиційним кандидатам.” 19-02-04 президент Полтавського медіа-клубу Людмила Кучеренко повідомила кореспонденту ІМІ, що Фонд комунального майна міста Полтави підтвердив справжність документу, пред’явленого представниками федерації східних єдиноборств «Дракон» працівникам Полтавської ТРК «ЮТА». 17-02-04 Одразу після вечірнього пр
Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!