ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Барометр за квітень 2004 року

01.05.2004, 13:00
[b]Зниклі,загиблі та померлі журналісти – 0[/b]
[b]Нові елементи у розслідуванні загибелі та зникнення журналістів –1[/b]
[b]08-04-2004[/b] Дружина журналіста Тараса Процюка, який загинув 8 квітня 2003 в Іраку від обстрілу готелю «Палестина» американським танком.
Лідія Литвинчук та родичі 5-ох інших загиблих у Іраку журналістів звернулись з офіційним листом до Конгресу США. В листі, ініційованому “Репортерами без кордонів”,вони “висловлюють свій біль, спричинений мовчанкою та суперечливими висловлюваннями з боку американської адміністрації стосовно загибелі їхніх рідних” та вимагають нових розслідувань загибелі журналістів. До сьогодні американська сторона наполягає на версіях нещасних випадків, а яких помилка з боку американських військових нібито відсутня. Крім того, до американського уряду звернулася також британська національна спілка журналістів (NUJ).
Профспілка вимагала від американського міністра оборони Дональда Рамсфельда та його британського колеги Джефа Гуна належного розслідування інциденту. В проекті звернення йшлося, що до сьогодні немає пояснення тому, що сталося. NUJ нагадує, що родини загиблих, медія-організації та громадськість так і не отримали подробиць того, що сталося з цими журналістами та кількома іншими. Проект звернення вимагає незалежного розслідування так званого "дружнього вогню" з боку військ США по журналістах та інших солдатах, а також пояснення, до яких кроків вдаються армії США та Британії, аби запобігти повторенню таких трагедій у майбутньому.
Того ж дня Батьки Тараса Процюка звернулися до міжнародних журналістських організацій та ІМІ за допомогою, сподіваючись отримати компенсацію за загибель сина. [b]15-04-2004[/b] Заступник помічника держсекретаря США у справах Європи та Євразії Стівен Пайфер повідомив, що Вашингтон вирішив не надавати компенсацію родині телеоператора агентства Reuters українця Тараса Процюка, оскільки вважає, що його загибель нещасним випадком.
У Вашингтоні на конференції, присвяченій політиці США у відношенні України, С.Пайфер відзначив, що американська сторона провела своє розслідування цього інциденту й ознайомила з його результатом українську владу.
“На мою думку, важливо розуміти всі обставини: журналісти, які в той час перебували в Багдаді, свідомо вирішили поїхати до району бойових дій, в країну, яка була в стані війни.
[b]Арешти та затримання – 0[/b]
[b]Побиття, напади, залякування - 2[/b]
[b]09-04-2004[/b] в залі засідань Калінінського районного суду м. Донецька працівниками міліції.був побитий журналіст [b]Володимитр Бойко[/b]. Бойко передав в прокуратуру міста Донецька медичну довідку Донецької обласної клінічної травматологічної лікарні, яка засвідчила в нього численні тілесні ушкодження (ІМІ має копію цієї довідки), а також пройшов судово-медичне освідування. Бойко планував підготувати репортаж про розгляд у Калінінському районному суді обласного центру кримінальної справи, порушеної проти керівника корпункту “Свободи” в Донецькій області Михайла Халаджі. До кримінальної відповідальності підполковник міліції у відставці Михайло Халаджі був притягнутий після того, як розповів у своєму в інтерв’ю газеті “Остров” про бізнес, на думку підполковника, найближчого оточення генерального прокурора України Геннадія Васильєва, який пан Халаджі визначив як кримінальний.
За інформацією журналіста, дізнавшись про черговий приїзд пана Бойка, суддя Карпушова перед початком засідання 9 квітня 2004 року викликала двох міліціонерів та наказала викинути кореспондента з зали судових засідань. Оскільки жодного процесуального документа з цього приводу суддя не винесла й нічим свого розпорядження не мотивувала, журналіст відмовився покидати залу засідань, пояснивши, що він виконує редакційне завдання, до того ж процес є відкритим. Тоді за вказівкою судді Карпушової та помічника прокурора м. Донецька Нос, яка також була присутня в суді, працівники міліції побили Бойка прямо в залі. Натомість, Голова Калинінського місцевого суду Донецька Володимир Ушенко в інтерв’ю ІМІ спростував інформацію журналіста Володимира Бойка про те, що 9 квітня журналіст був побитий працівниками міліції в залі засідань суду.
За словами Володимира Ушенка, Володимир Бойко не заявляв клопотання про дозвіл користуватися засобами для аудіозапису.
Після інциденту Володимир Бойко звернувся до прокуратури Донецької області з вимогою порушити за цим фактом кримінальну справу за ознаками ст. 171 КК України (перешкоджання законній журналістській діяльності). Для проведення дослідчої перевірки виділено двох слідчих міської прокуратури, які прийняли заяву про порушення справи, але досі жодного рішення за заявою журналіста не прийнято.
На жаль, кореспонденту ІМІ не вдалося отримати інформацію в слідчого з особливо важливих справ прокуратури міста Донецька Василя Байрачного стосовно результатів дослідчої перевірки заяви Володимира Бойка, оскільки він він відмовився спілкуватися. [b]28-04-2004 [/b]об 11. 00 журналіст Володимир Бойко розпочав голодування під стінами Верховного Суду України на знак протесту проти бездіяльності його голови Василя Маляренка, який не реагує на звернення газети “Свобода” щодо побиття її кореспондента в залі засідань Калінінського районного суду міста Донецька.
За словами Володимир Бойка, він змушений вдатися до такого крайнього кроку з метою припинення свавілля щодо журналістів, яке набуло безпрецедентних форм. Як зазначав Бойко, акція протесту мала носити безстроковий характер. Але вже за кілька годин до журналіста підійшов капітан Печерського районного відділу міліції Анатолій Вишневський, вимагаючи зібрати речі та припинити акцію протесту, пославшись на те, що без дозволу міської державної адміністрації цього робити неможна. Як повідомив кореспонденту ІМІ Володимир Бойко, правоохоронцями було викликано спеціальну машину, на якій журналіста мали відвезти до райвідділу для з”ясування обставин. Від затримання журналіста врятувало те, що до нього вийшов помічник голови Верховного Суду України Юрій Рощенюк, аби на місці розібратися із ситуацією. Пізніше Володимир Бойко був прийнятий Головою Верховного Суду України Василем Маляренком та головою Ради суддів України Віктором Кривенком з приводу вимоги притягнути до відповідальності суддю Калінінського районного суду міста Донецька Олену Карпушову та голову цього суду Володимира Ушенка. Голова ВСУ запевнив журналіста, що випадок його побиття за вказівкою судді працівниками міліції прямо в залі судового засідання 9 квітня цього року буде негайно розслідуваний. За словами Василя Маляренка, перевірка, у тому числі відібрання пояснень у судді Карпушової, має відбутися в присутності Володимира Бойка не пізніше 30 квітня 2004 року.
[b]27-04-2004[/b] Уночі невідомі побили журналістку [b]газети “Столичные новости”[/b] Вікторію Самойлову. В неї забрали сумку, в якій знаходилися диктофон, посвідчення та мобільний телефон. За словами головного редактора газети “Столичные новости” Володимира Кацмана, на їхню співробітницю напали троє невідомих молодиків у проміжку між 23.30 та 24-тою годинами ночі по вулиці Автозаводській, коли вона поверталася додому. Внаслідок нападу Вікторія Самойлова отримала легкий струс мозку, численні забиття на лиці та синці по всьому тілу. Зі слів Вікторії Самойлової, їй здалося, що з моменту виходу з маршрутного таксі до самого будинку її супроводжували троє невідомих осіб.
Одразу після інциденту журналістка звернулася із заявою до РУВС Оболонського району міста Києва.
Як повідомив в розмові з кореспондентом ІМІ головний редактор Володимир Кацман, Вікторія Самойлова входила до групи журналістів, які працюють над серією журналістських розслідувань з приводу резонансної справи, пов”язаною з викраданнням дітей з українських пологових будинків та наступним перепродажем їх або їхніх органів на Захід. Редактор не схильний на пряму пов”язувати інцидент із професійною діяльністю. “Вікторія справді працює над серйозною темою, проте, вона не є основним журналістом . Між тим, журналіст не може вийти на вулицю та вимкнути себе, сказавши, що тепер я приватна особа», - зазначив пан Кацман. Разом з тим, редактор повідомив ІМІ, що особисто намагався зв”язатися зі співробітниками оболонської міліції, проте йому так і не вдалося поговорити та зв”ясувати, яких заходів вжито та чи порушено ними кримінальну справу. На його думку, міліція діяла дуже непрофесійно та вчасно не відреагувала. ІМІ також не вдалося отримати коментар від райвідділу міліції.
[b]Нові елементи про побиття, напади та залякування – 1[/b]
[b]14-04-2004[/b] Ольга Жмудовська, головний редактор хмельницької [b]газети „Фортеця”[/b] повідомила, що справу про погрози на її адресу взяв під контроль місцевий УБОЗ. Пані Жмудовській погрожували невідомі через те, що вона захищала від свавілля міцевого чиновника його дружину під час процесу про розлучення. Нагадаємо, що пізно ввечері 28 березня цього року Ольга Жмудовська, виходячи з роботи, зустріла невідомого, який попередив погрозливим тоном, що краще їй залишити у спокої родинні справи Болюхів, інакше вона поплатиться життям. Наступного дня Ольга Жмудовська подала заяву про погрози до правоохоронних органів. Валентина Болюх є дружиною першого заступника голови Кам"янець-Подільської райдержадміністрації Володимира Болюха. Вона пішла від чоловіка, написавши заяву на ім‘я голови обласної прокуратури та головного редактора газети “Фортеця” з проханням допомогти їй уникнути переслідування чоловіка. Пояснюючи роль хмельницьких медіа у цій ситуації пані Жмудовська зазачила: "Це містечкові чвари, у які, між тим, бояться вплутуватися місцеві ЗМІ".
[b]Перешкоджання виконанню журналістських обов”язків – 0[/b]
[b]Нові елементи про перешкоджання – 0[/b]
[b]Політичний, економічний, непрямий тиск – 5[/b]
[b]16-04-2004[/b] Закарпатська міліція заарештувала тираж опозиційних [b]газет „Вечірні вісті”[/b] та [b]„Так!”[/b] , які мали доставити до Мукачева. За інформацією прес-служби “Нашої України”, близько п’ятої години ранку поблизу міста Свалява працівники автоінспекції затримали вантажний автомобіль, яким доставлялись видання загальним накладом близько 150 тисяч. Як пояснюють водії, правоохоронці перевіряли машину на предмет контрабанди. Перевіривши всі наявні документи, не знайшовши ніякої контрабанди, правоохоронці відпустили автомобіль із газетами. Проте за кілька кілометрів вантажівку знову було зупинено. Цього разу співробітниками Служби Безпеки України та Управління Внутрішніх Справ України. Як повідомив кореспондент ІМІ в Закарпатті, група депутатів від “Нашої України”, серед яких були Василь Червоній та Сергій Ратушняк “відбили” автомобіль з тиражем газет. Весь наклад видань благополучно був доставлений до Мукачевого. Цю інформацію підтвердив один з лідерів Закарпатського обласного осередку “НУ” Василь Бенчак.
[b]23-04-2004[/b] о 14.00 журналісти економічного часопису [b]“Бізнес”[/b] провести акцію протесту проти незаконних дій начальника податкової міліції Деснянського району міста Києва майора Юрія Атаманюка. Під стінами податкової зібралося близько 150 чоловік, співробітників ЗАТ “Холдиногова компанія Блій-Інформ”, структурним підрозділоя якого є газета “Бізнес”. Журналісти, які прийшли пітримати власне видання, стояли із Зав"язаними ротами та тримали в руках транспорант із надписом "Не заважайте працювати!". Як повідомили кореспонденту ІМІ в редакції "Бізнес", до мітингуючих вийшов заступник начальника податкової міліції Деснянського району Михайло Макаренко. Йому було прередано текст звернення редакції, в якому йшлося, що дії податківця направлені на знищення “бюджетостворюючого підприємства” Деснянського району – “Бліц-Інформ”. Тепер, за словами журналістів, вони чекатимуть на відповідь.
Податкова міліція Деснянського району звинуватила “Бліц-Інформ” у несплаті податків та порушила за цим фактом кримінальні справи проти посадових осіб холдингу. “При цьому слідчі дії відбуваються хз численними порушеннями процесуального законодавства”, - йдеться в прес-релізі “Бізнесу”, текст якого має ІМІ. Як зазначено у повідомленні, на початку 2004 року податкова інспекція перевіряла ЗАТ “ХК “Бліц-Інформ” протягом 117 людина/днів та не виявила жодних фінансових порушень. Проте, справжньою причиною конфлікту, вважають у редакції “Бізнес”, послужило викриття у 2003 році числених фактів протиправних дій колишніх керівників холдингу - президента Олександра Вівчаря, віце-президента з фінансових питань Валерія Балуєва, віце-президента з адміністративних питань Ігоря Белозерова. Таким чином, “колишні керівники вирішили здійснити тиск на “Бліц-Інформ” за допомогою податколвої міліції Деснянського району”. Колектив видання назвав дії податківців Деснянської ДПА “замовленням”. За словами журналістів, газета “Бізнес” неоднарозово публікувала на своїх сторінках критичні матеріали щодо зловживання чиновниками своїм службовим обов”язків. Крім того, видання викривало порушення в діяльності ДПА в цілому. "У 2003 році ЗАТ "ХК "Бліц-Інформ" сплатило в держбюджет понад 60 млн. грн. податків. Більш як 70% місцевого бюджету Деснянського району Києва формується за рахунок відрахувань холдингу. Крім того, холдинг своєчасно виплачує заробітну плату більш ніж 4,5 тис. співробітників", - зазначається в прес-релізі. Колектив "Бізнес" закликав керівництво ДПАУ в особі Юрія Кравченка дати справедливу оцінку діям податкової міліції Деснянського району столиці і "не допустити завдання непоправної шкоди іміджу України як демократичної держави на догоду особистим інтересам корумпованих чиновників". Попри усі намагання кореспондента ІМІ, отримати коментар від керівництва податкової міліції Деснянського району міста Києва не вдалося. Також про цю ситуацію нічого невідомо в прес-службі головного Управління ДПА.
[b]28-04-2004[/b] Голова Комітету ВР України з питань свободи слова Микола Томенко направив депутатське звернення до Голови Державної податкової адміністрації України Юрія Кравченка з депутатським зверненням щодо порушення податковою міліцією кримінальної справи проти фірми "Бліц-інформ", видавця газети "Бізнес".
[b]25-04-2004 [/b]Голова Мукачівської територіальної виборчої комісії Юрій Переста вимагає скасувати державну реєстрацію закарпатської обласної [b]газети “Старий замок”[/b]. Видання звинувачують у порушенні закону “Про вибори”, а саме – в опублікуванні рейтингів кандидатів на посаду міського голови за три дні до голосування. Голова Мукачівської ТВК звинувачує редакцію “Старого замку” у незаконному передруку аналітичної статті про мукачівські вибори з тижневика “Дзеркало тижня”. Суд за позовом голови Мукачівської ТВК мав відбутися 29 квітня. 15 квітня 2004 року газета “Старий замок” передрукувала дані рейтингу, присвяченого виборам мера Мукачевого, орилюдненого у газеті «Дзеркало тижня» 10 квітня . Головний редактор “Старого замку” Юрій Клованич переконаний, що суд буде справедливим та визнає вимогу про закриття газети безпідставною, оскільки за законом газета не відповідпє за зміст передруку з посиланням. «Скасування державної реєстрації видання не можливе, оскільки наш випадок не підпадає під жоднен з приводів для закриття ЗМІ, передбачених законодавством», - зазначив пан Клованич.
[b]20-04-2004 [/b]почала голодування редактор кременчузької[b]газети „Кремінь”[/b] Ольги Оленич. Вона протестує проти свавілля місцевих органів влади. 23-04-04 пані Оленич не допустили на щотижневу прес-конференцію у міський відділ міліції міста Кременчуга, де вона збиралася зробити заяву щодо утисків газети. Проте вартовий управління, дізнавшись про плани редактора не пропустив її до приміщення, де проводилася зустріч з журналістами, пригрозивши викликати психіатрів. У розмові з кореспондентом ІМІ Ольга Оленич розповіла, що цькування та тиск на газету тривають вже понад п”ять років. Наразі у суді розглядаються 4 позови до газети, в процесі яких було здійснено чимало порушень норм судового провадження, а також право газети на юридичний захист, повідомила редактор. У зв »Язку з цим пані Оленич довелося оголосити голодування. [b]29-04-04 ІМІ [/b]отримав факс від Уповноваженого ВР України з питань свободи слова та інформації у Полтавській області Сергія Кулясова, у якому він звернувся до інтернет-видань, що опублікували матеріал, присвячений голодовці кременчуцької журналістки, редактора газети „Кремінь” Ольги Оленич. У своєму зверненні пан Кулясов заявив, що тема тиску на ЗМІ у передвиборний період „дуже популярна серед певної частини публіки, які вигідно експлуатує цю тему”. Далі уповноважений коротко виклав історію приходу Ольги Оленич до видання „Кремінь” у 1998 році, назвавши цей процес „активним захопленням влади у газеті”. Пан Кулясов зазначив, що пані Оленич, користуючись службовим становищем, порушувала закон і має чимало судових позовів через свою протизаконну діяльність. У заяві йдеться, що „на тлі усього переліченого істеричний сміх викликає заява Оленич про опозиційність та незалежність видання.
Ще раз повторю - у моєму зверненні немає жодної образи, тільки факти, які зможу довести у суді будь-якої інстанції.”
Президент полтавського медіа-клубу Людмила Кучеренко, коментуючи ситуацію, розповіла кореспонденту ІМІ, що слова Сергія Кулясова відповідають дійсності, Ольга Оленич дійсно має чимало проблем у зв’язку з якими ще у 2002 році голова Комісії з журналістської етики Володимир Мостовий звертався до неї з приводу конфлікту з об’єднанням журналістів міста „Медіа ліга” , але пані Оленич проігнорувала його зауваження.
[b]Нові елементи про політичний та економічний тиск – 1[/b]
[b]06-04-2004[/b] Після двомісячної перерви о 10.00 у столичному ефірі на частоті 103.6МГц зазвучала трансляція засідань Верховної Ради України та музичні нон-стоп-блоки київської радіостанції [b]“Радіо-Рокс”[/b]. 21.05 станція припинила роботу - перед цим в ефірі пролунало повідомлення про те, що 7 квітня станція розпочне мовлення о 9.00 (у минулому РОКС перебував в ефірі цілодобово). Тим часом, на "нижній" УКХ ЧМ-частоті "Радіо РОКС Україна" - 67.70МГц - трансляції не було відновлено. Нагадаємо, що мовлення “Радіо Рокс” було припинено 20 січня 2004 року. Це сталося через відключення радіопередавача від електроенергії, який знаходиться на території заводу “Арсенал”. Керівництво останнього пояснило відключення наявністю в них відповідного рішення санепідемстанції. У свою чергу керівництво радіостанції заявило, що вони “мають санепідемпаспорт на роботу даного типу обладнання саме в тому місці”. “Радіо Рокс” звернулося до прем’єр-міністра України Віктора Януковича з проханням розібратися у ситуації.
Перевірка, проведена Міністерством охорони здоров’я, за дорученням прем’єр-міністра, не зафіксувала порушень з боку “Радіо Рокс”. Зокрема, як йдеться у офіційній відповіді від 13 лютого, “МОЗ не вбачає законних підстав для відміни санепадемпаспорту радіостанції”.
[b]Судові позови до ЗМІ та журналістів – 3[/b]
[b]15-04-2004[/b] 2100 гривень може коштувати редакції газети “Любимый город” стаття, в якій ішлося про факт відмови швидкої допомоги виїхати на виклик до жінки, у якої стався серцевий напад, у наслідок якого вона померла.
Суддя сєверодонецького місцевого суду Горбатенко підтримав ствердження позивача – Сєверодонецької багатопрофільної лікарні – що смерть громадянки Ч. настала ще до того, як на станцію швидкої допомоги зателефонували з цього приводу вперше. І тому, мовляв, газета надрукувала неправдиві відомості, які має спростувати, сплатити позивачеві 2 тисячі моральної шкоди і 100 гривен судових витрат. Редакція має намір оскаржити судове рішення в апеляційному порядку.
Стаття, яка стала підставою для судового оскарження, містила інформацію про події минулого літа, які дійсно мали місце. І це було доведено у суді. У 45–річної сєверодончанки Ч., що перебувала на території садового товариства, розташованого в кількох кілометрах за межами міста, стався серцевий напад і вона втратила свідомість. Сусіди зателефонували на станцію швидкої допомоги, але … там відмовилися виїжджати. Послалися на наказ, що забороняє машинам швидкої допомоги їздити за територію міста. І порадили звернутися до станції швидкої допомоги селища Новоайдар, розташованого за 50 км від садівництва, яке належить майже виключно сєверодончанам. І знаходиться біля самого міста.
[b]16-04-04[/b] Мукачівська територіальна виборча комісія звернулась із заявою
до суду міста з тим, що мукачівська [b]ТВК „М-Студіо» [/b]та [b]„Закарпаття-FM»[/b] припустилися порушень виборчого законодавства у частині про оприлюднення даних соціологічних опитувань перед виборами. Проте, [b]29-04-04 [/b]Мукачівська ТВК відкликала позов. Директор ТРК Іван маняк повідомив ІМІ, що він не знає причин відкликання позову.
[b]26-04-04[/b] Голова Мукачівської територіальної виборчої комісії Юрій Переста вимагає скасувати державну реєстрацію закарпатської обласної газети «Старий замок». Видання звинувачують у порушенні закону «Про вибори», а саме - в опублікуванні рейтингів кандидатів на посаду міського голови за три дні до голосування, повідомляє «Німецька хвиля». Голова Мукачівської ТВК звинувачує редакцію «Старого замку» у незаконному передруку аналітичної статті про мукачівські вибори з тижневика «Дзеркало тижня». Суд за позовом голови Мукачівської ТВК відбудеться 29 квітня. Проте, [b]29-04-04 [/b]судового засідання не відбулося. За кілька годин до судового засідання позивач забрав позовну заяву.
[b]Нові елементи про позови до ЗМІ та журналістів – 3[/b]
[b]05 та 06 -04-2004[/b] Відбулося чергове судове засідання у справі за обвинуваченням редактора газети "Євпаторійская неделя" Володимира Лутьєва у замаху на вбивство, здіснене на замовлення, кримського депутата Миколи Котляревського. За словами адвоката журналіста Валерія Корнілова, суд заслухав декількох свідків. Через хворобу голови суду наступне засідання перенесене на 26 квітня. [b]26-04-2004[/b] під час чергового судового засідання було допитано одного свідка у справі. Подальше слухання перенесено на 28 квітня. [b]28-04-2004 [/b]Викликані свідки не з”явилися в суді, також не прийшов і Микола Котляревський. У зв”язку з чим засідання перенесене на 24 травня 2004 року.
[b]22-04-2004[/b] Судова палата у цивільних справах Верховного суду України скасувала рішення Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2003 року за позовом ЗАТ "ТНК-Україна-Інвест", ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез", Олександра Креденцера до [b]газети "Голос України”[/b] і журналіста Сергія Лавренюка про захист честі та гідності і спростування відомостей, що не відповідають дійсності і направила справу на новий розгляд. Рішення було прийнято за касаційною скаргою газети "Голос України" та журналіста Сергія Лавренюка.
Нагадаємо, що ВСУ скасував рішення, яке було законною підставою для наступного позову ЗАТ "ТНК-Україна-Інвест" про відшкодування немайнової шкоди загально з обох відповідачів у розмірі в півмільйона гривень. "Телекритика" активно висвітлювала цей судовий процес.
"Фактично, сьогоднішнє рішення ВСУ нівелювало наявність законних підстав для виконання рішення про відшкодування немайнової шкоди. Щоправда Апеляційний суд Києва також відправив справу про відшкодування немайнової шкоди на новий розгляд. Сьогодні під цим рішенням взагалі немає жодного підґрунтя, - наполягає журналіст газети "Голос України" Сергій Лавренюк. – Його не було й тоді. Згідно Пленуму ВСУ вимагається ще й довести завдання немайнової шкоди, мають бути надані докази завдання шкоди. Але таких доказів позивачі не надала. Єдиним доказом позивачів був лист ТОВ "Депо-Сервіс" до позивача з проханням пояснити ситуацію. Але в ході розгляду апеляції на це рішення Дарницького райсуду ми з'ясували, що це підприємство було ліквідоване задовго до того, як її лист було представлено суду".
Журналіст Сергій Лавренюк також звернувся зі скаргою на дії судді Дарницького райсуду Києва Т.Щасної, яка ухвалювала ці два скасовані рішення, до Ради суддів України. Скаржник, зокрема, зазначив, що суддя Т.Щасна в порушення норм закону розглянула позов ЗАТ "ТНК-Україна-Інвест" та ухвалила рішення бездоказово та у відсутність відповідача.
[b]29-04-2004[/b] Почалися судові слухання у справі полтавського журналіста [b]Василя Коряка[/b], засновника видань „Тихий жах» та «Кривда Лубенщини», кореспондента газети „Інформаційний бюлетень», якого притягли до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання боєприпасів. Журналіста звинувачують у злочині за ознаками ч.1 ст.263 ККУ, який передбачає прямий умисел при його скоєні. Як пояснили правоохоронні органи, він мав знати, що патрони 1943 року зі сталевим сердечком купувати та використовувати не можна. Хоча Василь Коряк пред’явив паспорт „На карабін СКС 7,62 під патрон зразка 1943 року”.
Півтора роки тому, у ніч на 13 вересня 2003 року невідомі зловмисники вторглися на територію помешкання Василя Коряка. Журналіст зі зброєю змушений був захищатися від нападників, поранивши у ногу одного з хуліганів. Постріл пошкодив пахову артерію і нападник помер у лікарні. Інші втекли.
Тоді Лубенська прокуратура порушила кримінальну справу за статтею 115 ККУ –„умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони”. Потім справу припинили.
Ще раніше невідомі обстріляли та закидали пляшками з запалювальною сумішшю будинок Василя Коряка. Також у журналіста стріляли "вовчою" картеччю. Міліція кваліфікувала ці напади як хуліганство. Василь Коряк пов’язує всі замахи на нього і членів його сім’ї з критичними статтями на адресу полтавського екс-губернатора Євгена Томіна та місцевої прокуратури.
Настукпне судове засідання у цій справі призначене на 21 травня 2004 року.
[b]Судові позови , ініційовані ЗМІ та журналістами – 0[/b]
[b]Нові елементи позовів та скарг, ініційованих ЗМІ та журналістами – 1[/b]
[b]08-04-2004[/b] Відбулося судове засідання у справі за позовом шосткінської редакції "Перекресток" до начальниці місцевого РАГС щодо ненадання інформації журналістам і хабарництва.
Нагадаємо, 2 червня 2003 року Шосткінським міжрайонним прокурором Сумської області порушено кримінальну справу за ст.171 ч.1 КК України про умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів відносно начальника відділу РАГС Шосткинського міського управління юстиції. У газеті «Перекресток» в рубриці «Архіваріус» друкувались дані про кількість зареєстрованих упродовж тижня шлюбів і розлучень, народжених і померлих. Цю інформацію від дня існування видання (з 1999 року) надавали в міському РАГСі. Але з деякого часу його начальник Ірина Дегтярьова почала відмовляти журналістам в співпраці, мотивуючи відмову тим, що газета не хоче натомість безкоштовно друкувати їх рекламу. Не допоміг і офіційний письмовий запит головного редактора. Газеті довелося згорнути популярну рубрику і звернутися за допомогою в прокуратуру.
Прокурорська перевірка підтвердила законність вимог журналістів і вказала на неправоту чиновниці, яка, до речі, має юридичну освіту і тим більше повинна знати, що порушення цієї статті ККУ передбачає «покарання штрафом до п»ятидесяти неопадатковуваних мінімувів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років». До сьогодні не відбулося жодного засідання, яке б розглядало справу по суті. У редакції схильні вважати, що це робиться навмисно, аби у громадскості втратився інтерес до цієї справи.
Дату наступного судового слухання у цій справі поки що не призначено, оскільки невідоме місце знаходження головного свідка, якого має допитати суд.
IMI

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!