Аналіз судової практики за вироками щодо "журналістських" статей ККУ за 2022 рік

Фото – mi100.info

Протягом січня-жовтня цього року суди ухвалили всього п’ять вироків щодо порушень прав журналістів. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, з них два вироки стосувалися статті 345-1 ККУ і три – ст. 171 ККУ. Окрім цього, за статтею 345-1 ККУ суди переглянули один вирок в апеляційному порядку та один вирок – у касаційному порядку; а за ст. 171 ККУ переглянуто один вирок в апеляційному порядку та три вироки – разом з апеляційними ухвалами в касаційному порядку. За статтями 347-1, 348-1 та 349-1 КК України вироки у 2022 році не ухвалювалися.

У порівнянні з минулим, 2021 роком кількість судових вироків за "журналістськими статтями" скоротилася майже вдвічі. Основним чинником такої ситуації стало широкомасштабне вторгнення Росії на територію України. В таких умовах простежується зміщення пріоритетів правоохоронців та навіть Феміди, що призвело до зменшення кількості кінцевих судових рішень у справах.

Усі кінцеві судові рішення, ухвалені у 2022 році, стосуються подій, які сталися в минулих роках, а тому судова практика 2022 року, на жаль, поки не може відбити особливостей проваджень, пов’язаних з порушенням прав та свобод журналістів в умовах воєнного стану.

Так, маємо таку судову практику за обвинуваченням у вчиненні погрози або насильства щодо журналіста (ст. 345-1 КК України):

• Судові рішення за ст. 345-1 КК України 

1.1. Вирок Приморського районного суду міста Одеси в справі №522/9538/19 від 21 вересня 2022 року.

Єдиний державний реєстр судових рішень (court.gov.ua)

Кваліфікація: ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 345-1, ч. 1 ст. 263 КК України.

Фактичні обставини справи  

У 2017 році три особи, матеріали двох з яких були виділені в окреме провадження, домовилися вчинити напад і заподіяння тілесних ушкоджень журналістці та почали розробляти план. За ним вони планували втрьох напасти на журналістку. Під час реалізації свого злочинного наміру, діючи за попередньою змовою групою осіб, обвинувачений дав знак співучаснику, який, пройшовши за журналісткою біля будинку умисно завдав один удар рукою їй у голову, чим спричинив останній тілесні ушкодження, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень і спричинили короткочасний розлад здоров'я. Від удару журналістка втратила свідомість та впала. Третій учасник, побачивши, що злочинні дії стали помітні стороннім особам, сигналізував іншим учасникам групи та самостійно залишив місце скоєння злочину. Після цього обвинувачений передав співучаснику винагороду за вчинені діяння.

Крім того, обвинувачений, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їхнього настання, незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого мешкання, 50 патронів калібру 5,6 мм, які є боєприпасами та призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї і були виявлені та вилученні 29.11.2018 під час проведення обшуку.

Доводи сторін 

Обвинувачений не оспорював фактичних обставин справи викладені в обвинувальному акті, визнав свою винуватість в інкримінованих злочинах та показав суду, підтвердивши фактичні обставини викладені в обвинувальному акті.

Мотив суду

Органом досудового розслідування зібрано достатні та належні докази, які підтверджують винуватість засудженого.

Проблеми

З аналізу фактичних обставин справи можна зробити висновок, що  Особа_4 отримав від Особи_1 грошову винагороду за заподіяння тілесних ушкоджень журналістці, з чого очевидним є висновок, що нападники діяли за матеріальну вигоду. Однак сам опис мотиву засудженого у вироку відсутній та не було встановлено, що це відбувалось у зв'язку з провадженням журналістської діяльності, хоча це є обов'язковим елементом, адже момент умислу полягає в бажанні винної особи вчинити діяння проти професійної діяльності журналіста. 

Покарання 

• За ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 345-1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки.
• За ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 70 КК України під час призначення покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

1.2. Вирок Корольовського районного суду м. Житомира в справі №296/2948/22 від 23 серпня 2022 року.

Єдиний державний реєстр судових рішень (court.gov.ua)

Кваліфікація: ч. 1 ст. 171 КК України, ч. 1 ст. 345-1 КК України.

Фактичні обставини справи 

У 2021 році журналіст антикорупційної  спрямованості щодо забудови земельної ділянки на березі річки Тетерів (учасник ГО Антикорупційний рейтинг та член спілки журналістів України в Житомирській області) перебував на земельній ділянці на березі Тетерева разом з особою, яка перебувала як відеооператор. Вони повідомили, що проводять запис репортажу антикорупційної спрямованості на земельній ділянці, забудова якої є публічною та суспільно значущою, є предметом громадського інтересу на території Житомирської області та держави загалом.

Обвинувачений з дерев'яним предметом (палицею) вигнав журналістів з місця їхнього запланованого репортажу (дачної території).

Доводи сторін 

Обвинувачений провину не визнав і вказав, що неофіційно працює охоронцем на цій базі. Після того як дві особи зайшли на територію бази, він лише побачив, що одна з них тримала фотоапарат, а потім вони обоє пішли говорити з місцевим мешканцем. Почув, що чоловік назвався редактором. У своєму розумінні редактором уявляє особу, яка редагує книжки. Ще почув слово "антирейтинг", яке для нього нічого не означало. 

За деякий час на мобільний телефон зателефонував Особа_6 та попросив надати слухавку невідомому чоловіку, що прийшов на базу. Потім цей чоловік почав казати в слухавку неправду про отриману нібито від нього інформацію щодо місця проживання Особи_4. Це його обурило. Перебуваючи в збудженому емоційному стані, взяв дерев'яну палицю та вигнав чоловіка з території бази. Коли виганяв цього чоловіка з території бази, останній попереджав про кримінальну відповідальність. Заподіяти йому будь-яких тілесних ушкоджень наміру не мав, оскільки має похилий вік та поганий стан здоров`я. Поведінку невідомого чоловіка розцінює як провокативну, однак у будь-якому разі до своїх дій ставиться негативно.

Не знав, що невідомий чоловік є журналістом та проводить на території бази відеознімання. Цей чоловік не представлявся та не показував жодних документів. Про те, що предметом, який чоловік тримав у руці, був мікрофон, навіть не міг подумати. Журналістом уявляє особу, яка використовує велику відеокамеру та носить на собі прескарту для ідентифікації особи.

Потерпілий. Вказав, що є журналістом, після інтерв'ю з мешканцем відрекомендувався цьому чоловіку (охоронцю) головним редактором проєкту "Антирейтинг". Після чого обвинувачений вихопив мобільний телефон, відбіг убік, схопив дерев'яну палицю та почав висловлювати погрози, які конкретно не пам'ятає. Сприйняв ці погрози як реальні. Попереджав обвинуваченого про кримінальну відповідальність за його неправомірні дії. Чи повідомляв обвинуваченому під час погроз про те, що є журналістом, не пам'ятає. 

Вважає, що розмова мобільним телефоном давала підстави обвинуваченому зрозуміти, що він є журналістом. Неправомірні дії обвинуваченого знімалися на відеокамеру.

Сторона обвинувачення. Прокурор у судовому засіданні довів, що потерпілий є професійним журналістом.

Мотив суду 

Обвинувачений мав усвідомлювати, що суспільно небезпечний характер його дій спрямований на перешкоджання законній професійній діяльності саме журналіста та вчинення ним погроз насильством застосовано виключно щодо журналіста, мав передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажати їхнього настання.

Свідчення обвинуваченого в частині невжиття потерпілим дій щодо ідентифікації себе як журналіста та неповідомлення про проведення відеознімання в судовому засіданні підтверджено показами безпосередньо самого потерпілого, свідка, а також дослідженими відеозаписами події, що трапилася 18.08.2022 на території човнової бази.

За таких обставин у діях обвинуваченого відсутня суб'єктивна сторона та, як наслідок, склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 345-1 КК України, що виключає його кримінальну відповідальність.

Проблеми  

Обвинувачення інкримінувало одразу дві статті, 171 та 345-1, хоча йдеться лише про один епізод й інкримінуватися мала б лише друга. 

1.3. Постанова Верховного Суду в справі № 461/3002/19 (провадження №51-1397 км 22) від 29 вересня 2022 року  

(Касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року – без зміни.)

Мотив суду 

Під час касаційного розгляду колегія суддів встановила, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, ретельно їх перевірив та обґрунтовано залишив без задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення. Водночас порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, про що захисник вказував у своїй апеляційній скарзі, апеляційний суд не встановив.

Суд касації визнав припустимим доказом лінгвістичну експертизу  і в такий спосіб підтвердив висновки першої інстанції про те, що вислови "Що будеш знову писати у своїх газетах? Чи ти не боїшся ходити по місту вечорами? Чи ти не задумувався, що це може бути твій останній пікет?" мали характер погрози. 

Щодо перегляду 

• Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_17. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни.

<<текст відсутній>>

• Вирок Галицького районного суду м. Львова в справі №461/3002/19 від 24 вересня 2020 року, яким особу визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345-1 КК України 

Кваліфікація: ч. 1 ст. 345-1 КК України.

Фактичні обставини справи 

2018 року обвинувачений, діючи умисно, усвідомлюючи, що журналіст веде законну професійну журналістську діяльність, зокрема й щодо діяльності комунальної першої стоматологічної поліклініки м. Львова, яку очолює обвинувачений, підійшов до потерпілого, який є журналістом газети "Антикорупційний вісник" і відповідно до наказу Львівської обласної організації "Партії захисників вітчизни" – шеф-редактором та журналістом газети "Вибір-правозахисник", та шляхом усного висловлювання почав погрожувати йому насильством у зв'язку з веденням останнім журналістської діяльності, а саме висловив фразу: "Ну що, пікетуємо, знову будеш пописувати у своїх газетках. А тобі не страшно ввечері ходити по вулицях. Дивись, а то це пікетування може бути останнє у твоєму житті". Вищезазначене висловлювання містить погрозу життю журналіста за дії, що пов'язані з його професійною журналістською діяльністю, яку останній сприйняв як таку, що може здійснитися.

Доводи сторін 

Обвинувачений під час допиту в судовому засіданні у висунутому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345-1 КК України провину не визнав. Пояснив суду, що раніше чув про потерпілого із загальних джерел, але не був з ним знайомий. Працював над реформуванням стоматологічної поліклініки, тобто виконував рішення про реформування. Статті потерпілого ніколи не читав. Не знав про його журналістську діяльність. Останньому не погрожував та його не штовхав.

Потерпілий надав пояснення проте, що вів журналістську діяльність, під час якої висвітлював питання реформи комунальних поліклінік м. Львова. Обвинувачений, який обіймає посаду головного лікаря 1 стоматологічної поліклініки м. Львова, був обізнаний про його діяльність, оскільки цю тему вони неодноразово обговорювали в приватних розмовах. У 2016 році, перебуваючи в приміщенні ЛМР, вручав примірник газети, у якій містилася стаття на згадану тему. Обвинувачений прокоментував цю статтю. 02.05.2018 був присутній на пікетуванні прокуратури Львівської області, яке відбувалося на пр. Шевченка в м. Львові та одним з організаторів якого він був. Під час цього пікетування до нього підійшов обвинувачений, який звернувся до нього зі словами: "Що, будеш знову писати у своїх газетах? Чи ти не боїшся ходити по місту вечорами? Чи ти не задумувався, що це може бути твій останній пікет?" Поряд з ними в цей момент перебувало декілька людей, зокрема останній, почувши сказане обвинуваченим, увімкнув відеокамеру та розпочав відеозапис, після чого останній покинув місце події.

Мотив суду 

Доводи сторони захисту не відповідають вимогам законодавства та спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Беручи до уваги, що відеозапис свідок здійснив у громадському місці, а саме на пр. Шевченка у м. Львові, під час пікетування (тобто заходу публічного характеру), жодної заборони на відеознімання від будь-яких осіб не надходило, слід дійти висновку про відсутність будь-яких обставин, які свідчать про незаконність здійснення цього відеозапису.

Розв'язуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органи досудового розслідування правильно кваліфікували дії Особи_1 , оскільки він погрожував насильством щодо журналіста, у зв'язку з веденням цим журналістом законної професійної діяльності, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 345-1 КК України.

Покарання: за ч. 1 ст. 345-1 КК України у вигляді одного року позбавлення волі.

• Судові рішення за ст. 171 КК України:

2.1. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення. 

Постановою Верховного Суду в справі №369/1586/17 від 6 жовтня 2022 року – Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Мотив суду

Матеріали провадження свідчать, що суди першої та апеляційної інстанцій повною мірою дотрималися цих вимог закону.

…Водночас на записі зафіксовано лише сам конфлікт обвинуваченого з оператором, а той факт, що потерпілі відрекомендувалися як журналісти, відео не підтверджує. Суд дослідив редакційне завдання та встановив, що воно не містить вказівки щодо відеознімання самого обвинуваченого як фізичної особи, а тому таке знімання без його дозволу свідчить про недотримання потерпілими гарантованих ст. 32 Конституції України прав обвинуваченого…

Суди зазначили, що на обґрунтування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171 (другий епізод) та ч. 2 ст. 186 КК України, сторона обвинувачення посилається на свідчення потерпілих, протоколи показування потерпілим та цьому свідку осіб для впізнання, де вони впізнали обвинуваченого як особу, яка скоїла ці злочини, та протокол огляду місця події, під час якого були вилучені частини відеокамери.

Водночас обвинувачений категорично заперечив свою причетність до вчинення зазначених в обвинувальному акті дій о 18:22, посилаючись на те, що він близько 17:00 поїхав до Києва і більше того дня не приїжджав. Ці покази підтвердив свідок, який також заперечив свою присутність о 18:22, про що вказували потерпілі, та стверджував, що в цей час він перебував у м. Києві. На підтвердження своїх показів свідок надав акт виконаних робіт від 28 квітня 2015 року, згідно з яким у другій половині дня він проходив техогляд автомобіля і не міг фізично бути присутнім на місці скоєння злочину.

Під час апеляційного перегляду суд дослідив також протокол проведення слідчого експерименту від 5 червня 2015 року з відеозаписом до нього, де обвинувачений відтворив по хвилинах свій рух у період часу з 15-ї до 22-ї години 28 квітня 2015 року. Також суд дослідив дані радіорозвідки (моніторингу з'єднань) телефону, що належав обвинуваченому, та зазначив, що доводи прокурора стосовно того, що цей телефон обвинувачений завбачливо, з метою не бути викритим, міг залишити в іншому місці, мають характер припущень і не ґрунтуються на доказах.

Судові рішення свідчать, що перевага жодним доказам не надавалася. Суд, встановивши суперечливість доказів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції та ст. 17 КПК України всі сумніви щодо доведеності винуватості особи витлумачив на її користь.

З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Апеляційна інстанція. Ухвалою Київського апеляційного суду в справі 369/1586/17 від 30 вересня 2021 року апеляційні скарги прокурорів та потерпілих залишено без задоволення, а вирок суду щодо особи – без зміни.

Мотив суду  

Суд першої інстанції вирок ухвалив законно та обґрунтовано, надавши належну оцінку як окремим доказам, так і їхній сукупності, здійснивши водночас детальний аналіз і належне юридичне оцінювання досліджених доказів, а твердження в апеляційних скаргах прокурора в провадженні, заступника прокурора Київської області Єфремова С. О. та потерпілих про протилежне безпідставні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи судом першої інстанції, які могли б вплинути на правильність висновків суду або б мали наслідком безумовне скасування вироку, колегія суддів не встановила і в апеляційних скаргах не навели.

Виправдувальний вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської в справі №369/1586/17 області від 16 березня 2020 року особу визнано невинуватою та виправдано:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області (справа №369/1586/17). 

Кваліфікація: ч. 1 ст. 171 КК України, ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК України.

Фактичні обставини справи 

2015 року обвинувачений, достовірно розуміючи, що дві особи є журналістами, бажаючи перешкодити їхній законній професійній діяльності, зажадав від них припинення відеознімання. Отримавши відмову, вчинив декілька наступових кроків у напрямку журналіста, намагаючись відібрати відеокамеру. Свої протиправні дії обвинувачений супроводжував висловленням образ на адресу журналістів та змусив покинути їх вказане місце.

Орган досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфікував за ч. 1 ст. 171 КК України як умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

Згодом, через декілька годин, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з двома невстановленими судом особами, прибув на транспортному засобі до місця, де перебувала вищезазначена знімальна група.

Водночас обвинувачений проник до салону автомобіля журналістів і, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, правою рукою схопив за шию журналіста, який перебував на правому передньому сидінні автомобіля та в руках якого в цей час була відеокамера марки "Sony HXR HX-5E". Відтягуючи рукою тіло журналіста від притиснутої до ніг останнього відеокамери, він сприяв діям невстановленої судом особи, спрямованим на відкрите заволодіння відеокамерою.

У цей час невстановлена особа шляхом декількох ривків за корпус відеокамери відкрито заволоділа нею.

Інша невстановлена судом особа за допомогою ривка відкрито заволоділа відеореєстратором марки "Pago m 2 Night", що був закріплений на лобовому склі автомобіля.

Після чого покинули місце скоєння злочину.

Орган досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфікував за цим епізодом за ч. 1 ст. 171 КК України – як умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

Крім того, орган досудового розслідування такі дії кваліфікував за ч. 2 ст. 186 КК України – як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Доводи сторін 

Обвинувачений свою провину в скоєнні злочинів не визнав. Пояснив суду, що він не є публічною особою, державним службовцем, не обіймав жодних посад в органах державної влади чи місцевого самоврядування; у нього є недобудований будинок, у якому він у 2015 році не мешкав, однак періодично приїздив на будівництво. У зазначений час до вказаного будинку прибули незнайомі йому люди й постукали у хвіртку. Коли він відчинив хвіртку, то побачив незнайомих осіб, які почали знімати його на відеокамеру. Після чого заборонив його знімати та зробив наступальні кроки, про те, що вони журналісти, не знав.

Після цього не знає, що відбувалося, бо поїхав у своїх справах.

Потерпілий суду пояснив, що в першій половині дня 28.04.2015 він у складі знімальної групи приїхав виконувати редакційне завдання. Постукали у ворота будинку, з яких вийшов чоловік, який не назвався та повідомив, що не знає, кому належить даний будинок. За деякий час помітили, як на територію зазначеного домоволодіння заїхав автомобіль. Потерпілий показав посвідчення журналіста, проте обвинувачений почав себе агресивно поводити, намагався забрати камеру і вимагав покинути територію, намагався бігти, щоб відібрати відеокамеру, звертався до невідомої особи, просив принести ножа. Вони вирішили через декілька годин знову поїхати й продовжити знімання. Намагалися зняти автомобіль, однак побачили, як на великій швидкості до них наближався інший автомобіль, вони, злякавшись, сіли до своєї машини. Обвинувачений відкрив двері їхнього автомобіля та схопив журналіста за шию і грудну клітку, притискаючи до сидіння, а інша особа в цей час, відкривши переднє сидіння, вирвала з його рук камеру, інший невідомий чоловік забрав з автомобіля відеореєстратор. Забравши камеру і відеореєстратор, зазначені особи поїхали в невідомому напрямку. Вони викликали працівників поліції.

Мотив суду 

З приводу першого епізоду суд зазначає, що практично всі обставини, а саме місце вчинення інкримінованого діяння, час його вчинення, спосіб його вчинення, судом встановлені й підтверджені свідченнями потерпілих та обвинуваченого, який лише заперечує факт того, що особи, які прибули до його недобудованого помешкання, відрекомендувалися йому як журналісти. Крім того, зазначений епізод підтверджено відеозніманням, наданим під час допиту на досудовому слідстві потерпілим, з якого вбачається, що обвинувачений дійсно йшов, в іншому разі біг, у бік оператора, вимагаючи, щоб його не знімали, однак повернувся назад до помешкання, матеріальних збитків такі дії не спричинили. Отже, відсутній умисел щодо перешкоджання законній діяльності журналіста, оскільки не було умислу саме стосовно перешкоджання. Також суд зважає на те, що самі журналісти не сприйняли на час вчинення першого епізоду обвинуваченого його дій як перешкоджання законній журналістській діяльності, оскільки після першого епізоду не скористалися своїм правом на звернення до правоохоронних органів.

Що стосується другого епізоду, то за допомогою моніторингу з'єднань, наданих операторами стільникового зв'язку ПрАТ "МТС" та ТОВ "Лайфселл" за номерами, що належать обвинуваченому, встановлено, що він перебував в іншому місці, а саме в Києві, що також підтверджується показами свідків. Тому сторона обвинувачення не довела причетності.

Обвинуваченого виправдано.

Проблематика. Тривалий розгляд цієї судової справи закінчився підтвердженням висновків суду першої інстанції апеляцією і касацією. Основним мотивом стали відсутність порушень судом першої інстанції під час оцінювання достатності доказів у частині кваліфікації щодо "другого" епізоду (ч. 1 ст. 171 КК України, ч. 2 ст. 186 КК України), а саме тих, що стосуються недоведеності вчинення цього епізоду саме обвинуваченим, а не іншими особами, оскільки, за даними радіорозвідки (моніторингу з'єднань), обвинуваченого та показів свідків, він перебував у зовсім іншому місці, тобто мав алібі.

Водночас жодна інстанція не оцінювала доводів прокурора про те, чому вказані дії та кваліфікація за ч. 1 ст. 171 та ч. 2 ст. 186 КК України є ідеальною сукупністю, тобто, отже, навіть Касаційний кримінальний суд ВС не розглядав цього питання та не надав правового висновку з доволі важливого питання співвідношення цих норм.

2.2. Вирок Голосіївського районного суду м. Києва в справі №752/26562/21 від 14 вересня 2022 року, у якому Євгена Мецгера визнали винним у незаконному вилученні зібраних журналістами "Схем" Кирилом Овсянним та Олександром Мазуром матеріалів і технічних засобів, перешкоджанні роботі журналіста, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. 

Кваліфікація: ч. 1 ст. 171; ч. 3 ст. 171; ч. 1 ст. 126 КК України.

Фактичні обставини справи  

2021 року редакція представництва "Радіо Свобода" узгодила час та перелік питань для інтерв'ю за участю голови правління AT "Укрексімбанк" та прессекретаря банку Пікалова В. Б.

Перебуваючи в приміщенні кабінету голови правління AT "Укрексімбанк", журналіст, діючи на підставі запиту та редакційного завдання представництва "Радіо Свобода", керуючись положеннями Закону України "Про інформацію", ведучи свою професійну діяльність, з участю оператора "Радіо Свобода", який вів відеозапис, проводив інтерв'ю із записом відео коментаря за участю голови правління та прессекретаря AT "Укрексімбанк", провадження щодо якого зупинено у зв'язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації. Запис відео коментаря, який здійснював оператор, фіксувався за допомогою відеокамер Саnоn. 

У зв'язку з виниклими новими питаннями з боку журналіста обвинувачений, обіймаючи посаду голови правління AT "Укрексімбанк", бувши службовою особою, маючи умисел на перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, зазіхаючи на свободу думки і слова, використовуючи своє службове становище, вчиняючи вербальний вплив на журналістів з метою перешкоджання виконанню ними професійних обов'язків, надав вказівку прессекретарю AT "Укрексімбанк" та директору Департаменту банківської безпеки AT "Укрексімбанк", які перебували в приміщенні службового кабінету, вилучити журналістське обладнання та видалити запис інтерв'ю.

Водночас до вказаного кабінету зайшов начальник управління внутрішньої безпеки цивільного захисту та охорони AT "Укрексімбанк" та разом з іншими почав виконувати незаконну вказівку підлеглим вилучити журналістське обладнання та видалити запис інтерв`ю.

У зв'язку з цим, ігноруючи вимоги журналіста щодо припинення протиправних дій,  обвинувачені, застосовуючи фізичну силу та здійснюючи вплив на журналістів у вербальній формі, а також шляхом застосування фізичного впливу на оператора, який спричинив болісні відчуття, а саме викрутили руки останньому та відібрали в оператора "Радіо Свобода", техніку, зокрема відеокамери Саnоn та карти пам'яті із зафіксованим інтерв'ю, винесли їх з кабінету, де проводилось інтерв'ю, та за допомогою комп'ютерної техніки, протиправно, не зважаючи на заперечення журналістів представництва "Радіо Свобода", видалили запис, здійснений під час інтерв'ю.

Доводи сторін 

Обвинувачений 1 винним себе не визнав. Користуючись своїм правом згідно зі ст. 63 Конституції України давати детальні свідчення та відповіді на запитання сторін відмовився. Однак коротко зазначив, що мав намір зайнятися своїми поточними питаннями, проте журналіст прямував кабінетом за ним та продовжував ставити запитання. Викликав охорону. Незважаючи на його дві вимоги щодо припинення запису та інтерв'ю, помітив, що оператор продовжує запис. З цього приводу були певні емоції, однак діяв виключно згідно із Законом "Про банки та банківську діяльність".

Обвинувачений 2 винним себе не визнав. Користуючись своїм правом, обмежився власними поясненнями та відмовився відповідати на запитання сторін. Помітили, що одну з камер залишено ввімкнутою. Взяв обидві камери та виніс у приймальню з метою безпеки, де їх залишив та повернувся. Наказів про стирання інформації не надавав. Бачив, як журналіст щось писав у телефоні. Через певний час журналісти залишили приміщення банку, пізніше прибула поліція.

Обвинувачений 3 винним себе не визнав. Повідомив, що перебував на посаді директора Департаменту банківської безпеки AT "Укрексімбанк". Жодних протизаконних дій не вчиняв, виконував свої професійні обов'язки. Відеокамер не чіпав, записів не видаляв, він за посадою самостійно ухвалює рішення, що стосуються безпеки. Немає наміру відповідати на запитання сторін.

Потерпілі зазначили ідентичну версію з викладеною судом та прокурором.

Мотив суду 

З приводу доводів захисту щодо неналежних процесуальних джерел доказів, вичерпний перелік яких визначено ст. 84 КПК України, і порушення способу їхнього зібрання та отримання стороною обвинувачення та потерпілими, суд зазначає, що обвинувачені звинувачуються у вчиненні кримінальних проступків, а процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених статтею 84 цього кодексу, як зазначено в статті 298-1 КПК України, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, свідчення технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінознімання, відеозапису, чи засобів фото- і кінознімання, відеозапису. Щобільше, ухвалюючи рішення по суті на підставі ретельного аналізу доказів, безпосередньо досліджених судом, суд також вважає за необхідне відзначити про існування особливостей досудового розслідування кримінальних проступків як у частині визначення розширеного кола процесуальних джерел доказів, так і під час вилучення речей і документів, строків дізнання та особливостей закінчення дізнання, що і було, як вважає суд, у процесуальний спосіб застосовано стороною обвинувачення в процесі розслідування зазначеного кримінального провадження.

Щодо посилань захисту про відсутність у діях обвинувачених об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, який передбачає відповідальність за вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов'язків (суд, оскільки з цього приводу відсутнє посилання захисту, визначає, що йдеться про ч. 2 ст. 171 КК України), до них суд ставиться критично, до уваги не бере та відкидає. 

Під час судового розгляду та ретельного дослідження доказів, без сумнівів встановлено факти умисного перешкоджання обвинуваченими веденню журналістами законної професійної діяльності в спосіб незаконного вилучення зібраних матеріалів і технічних засобів, водночас здійснюючи вплив на журналістів у спосіб висунення категоричних вимог припинити знімання, та застосування надалі насильницьких дій, зокрема фізичного насильства з метою вилучення відзнятого матеріалу та технічних засобів, що і було зроблено.

Аналізуючи результати судового розгляду, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинувачених поза розумним сумнівом, у вчиненні кримінальних проступків в обсязі обвинувачення, який суд вважає доведеним, суспільна небезпечність яких полягає в тому, що вони перешкоджають законній професійній діяльності журналіста (особа, яка збирає, редагує, створює або готує матеріали для ЗМІ, пов'язана трудовими чи іншими договірними відносинами), призводять до обмеження його прав, внаслідок чого відбувається зазіхання на свободу преси та інших ЗМІ.

Покарання 

Обвинуваченого 1 визнати винуватим та призначити покарання:

• за ч. 1 ст. 171 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн;
• за ч. 3 ст. 171 КК України у вигляді штрафу в розмірі 200 НМДГ, що становить 3400 грн, без позбавлення права обіймати певні посади чи вести певну діяльність.

Обвинуваченого 2 визнати винним та призначити покарання:

• за ч. 1 ст. 171 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн;
• за ч. 2 ст. 171 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 НМДГ, що становить 1700 грн;
• за ч. 1 ст. 126 КК України у вигляді штрафу в розмірі 30 НМДГ, що становить 510 грн.

Обвинуваченого 3 визнати винним та призначити покарання:

• за ч. 1 ст. 171 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн;
• за ч. 2 ст. 171 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 НМДГ, що становить 1700 грн;
• за ч. 1 ст. 126 КК України у вигляді штрафу в розмірі 30 НМДГ, що становить 510 грн.

Проблематика 

Аспект тримання знімальної групи в приміщенні банку, поки його працівники намагалися стерти відеозапис, судом не оцінювався, адже суд розглядає обвинувачення в межах обвинувального акта, а сторона обвинувачення не інкримінувала статтю 146 КК України ("Незаконне позбавлення волі або викрадення людини"), тому дискусійним питанням залишилось оцінювання дій саме правоохоронними органами. 

Також цікаво, що кількох засуджених визнали винними одразу за двома частинами ст. 171 КК, хоча обґрунтування судом цього аспекту виглядає недеталізованим і недостатнім.

2.3. Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області  в справі №344/3120/22 від 28 лютого 2022 року

Кваліфікація: ч. 3 ст. 171 КК України.

Фактичні обставини справи 

Обвинувачені вчинили перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, тобто вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов'язків у зв'язку з його законною професійною діяльністю, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.

Так, обвинувачений, бувши обуреним публікаціями в ЗМІ, а саме у виданні "Голос ІФ" та з метою перешкодити продовженню поширення подібних статей журналістом вищезгаданого видання, вирішив вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній професійній діяльності журналіста.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці обвинувачений зустрівся зі своїм давнім знайомим обвинуваченим. Під час зустрічі перший запропонував останньому підробіток у м. Івано-Франківську, однак обставин водночас не пояснював. На пропозицію погодився.

Надалі обвинувачені та особи, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, попрямували до центральної частини міста Івано-Франківська. Після чого там обвинувачений дістав з багажного відділення автомобіля відро, наповнене фекаліями.

У будівлі редакції "Голос-ІФ", журналістом якого є потерпілий, бувши обуреними публікаціями в засобах масової інформації останнього, маючи умисел на перешкоджання його професійній діяльності, зайшли всередину приміщення газети "Голос-ІФ", де вилив відро з фекаліями на журналіста вищевказаного видання, а інший обвинувачений узяв уже порожнє відро з рук Особи_1, водночас у грубій нецензурній формі почав ображати журналіста з приводу ведення ним журналістської діяльності, та кинув у його бік вищевказане пластикове відро.

Доводи сторін 

Розгляд відбувся без виклику сторін у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні у зв’язку з відсутністю оскарження засудженими обставин справи. 

Мотив суду 

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього письмові докази в їхній сукупності, дійшов переконання, що дії обвинувачених слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 171 КК України – як перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, тобто вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов'язків у зв'язку з його законною професійною діяльністю, вчинені за попередньою змовою групою осіб, органом дізнання кваліфіковано вірно, оскільки така кваліфікація ґрунтується на зазначених вище обставинах вчинення кримінального правопорушення та відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України при визнанні обвинуваченими своєї провини не потребує підтвердження іншими доказами.

Покарання  

Обвинуваченого 1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 171 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 НМДГ, що становить 3400 гривень.

Обвинуваченого 2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 171 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 НМДГ, що становить 3400 гривень.

2.4. Постанова Верховного Суду в справі № 170/794/20 від 29 вересня 2022 року 

(Ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року щодо обвинуваченого залишити без зміни, а касаційну скаргу захисників – без задоволення.)

Мотив суду 

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Перегляд 

• Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року вирок місцевого суду щодо засудженого залишено без змін.

<<текст відсутній>>

Вирок Шацького районного суду Волинської області в справі №170/794/20 від 15 липня 2021 року 

Кваліфікація: ч. 1 ст. 171 КК України.

Фактичні обставини 

Обвинуваченого визнано винним у тому, що він 8 травня 2019 року близько 21-ї години, перебуваючи в приміщенні конференц-залу відпочинкового комплексу "Ле-Марк", що в с. Світязь, вул. Жовтнева, 111-Д, Шацького району Волинської області, умисно, протиправно, з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, вимагав від оператора ДП ТРК "Аверс" припинити відеознімання сюжету та згодом, розуміючи, що оператор не виконає його вимоги, намагався руками вибити в нього з рук цифрову відеокамеру марки PanasonicAG-UX180, s/n: E7TGA0479, на яку проводилося відеознімання сюжету. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на території відпочинкового комплексу "Ле-Марк", за тією ж адресою, застосовуючи фізичну силу перешкоджав законній журналістській діяльності та зірвав із шиї посвідчення журналіста. Після цього обвинувачений з метою припинення відеознімання сюжету оператором ДП ТРК "Аверс" підійшов до останнього та, застосовуючи силу щодо нього, виштовхав його з території відпочинкового комплексу, після чого, повернувшись на територію відпочинкового комплексу "Ле-Марк", застосовуючи фізичну силу та шарпаючи за одяг, виштовхав за територію комплексу журналіста. Згодом обвинувачений з метою припинення відеознімання сюжету оператором ДП ТРК "Аверс", який перебував на дорозі на вул. Жовтнева в с. Світязь Шацького району, зокрема навпроти відпочинкового комплексу "Ле-Марк", підійшов до останнього та, шарпаючи його за одяг, намагався вирвати в нього з рук відеокамеру.

Позиції сторін 

Обвинувачений своєї винуватості в інкримінованому злочині не визнав, повністю заперечував наявність складу злочину у своїх діях та пояснив, що він 08.05.2019 перебував у ресторані "Ле-Марк" у с. Світязь на святкуванні дня народження колег митників. У приміщення банкетної зали зайшли дві невідомі особи жіночої статі та один чоловік з камерою без розпізнавальних знаків (бейджиків) і повідомили, що прийшли привітати з днем народження. Постійно висловлював прохання не знімати його. Після цього почався конфлікт, оскільки його продовжували знімати як на телефони, так і на камеру. Вважає, що неправомірними діями журналістів порушено його право як фізичної особи, не бувши публічною особою, на особисте життя. Крім того, пояснив, що дівчата не показали жодного посвідчення журналіста, не пояснювали мети візиту, а він не розумів, хто ці особи. 

Потерпіла суду показала, що 08.05.2019 в межах редакційного завдання вона в групі з журналісткою та оператором приїхала до ресторану "Ле-Марк", де митники, які напередодні пропустили, не виявивши для митного оформлення, каміння бурштину, святкували день народження, щоб узяти інтерв'ю в іншої особи й зняти відеосюжет. Вони взяли із собою подарунок картину і квіти й шляхом вільного доступу зайшли в приміщення ресторану. В ресторані побачили його і хотіли до нього підійти привітати, а тоді взяти інтерв'ю, проте їх, зокрема, обвинувачений вивів попід руки із залу. Після цього вони вийшли в інший зал і спілкувалися з іншою особою. Проте, оскільки їхнім завданням було поспілкуватися не з нею, то, вийшовши на вулицю, зокрема, вона почала рухатися в бік банкетної зали, де святкували митники. Побачивши це, до неї підбігли і, щоб перешкодити їй зайти до зали, намагалися вирвати в неї мобільний телефон, зірвали посвідчення журналіста із шиї і виштовхали її, журналіста та оператора за ворота. Обвинувачений потрапив до поля зору відеокамер через те, що вчиняв неправомірні дії щодо журналістів. У такий спосіб перешкодив доступу їхній журналістській групі взяти інтерв`ю. 

Мотив суду 

Суд дійшов висновку, що докази у вигляді свідчень потерпілих, письмові докази в кримінальному провадженні (документи), а також відеозапис події є належними, припустимими та достовірними доказами, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно узгоджуються між собою, та обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування в кримінально-процесуальному законі, зібрані відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства, а їхня сукупність є достатньою для доведеності поза розумним сумнівом провини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України

Покарання  

Обвинуваченого визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн.

2.5. Вирок Приморського районного суду м. Одеси в справі №522/2538/18  від 20 липня 2022 року.

Кваліфікація: ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 171 КК України.

Фактичні обставини справи 

Обвинувачений був одним із близько 200 тітушок, яких противники Євромайдану в Одесі найняли для "жорстокого реагування" на мирні акції протесту. Зокрема, для залякування євромайданівців і застосування до них фізичного насильства.

19 лютого 2014 року обвинувачений разом з іншими тітушками, яких було близько 200, прибув до будівлі Одеської ОДА, де в цей час зібрався мітинг проти масових розстрілів на київському Майдані. Чоловіки були одягнені в чорні й темно сірі зимові куртки, мотоциклетні шоломи, лижні окуляри, наколінники та налокітники. Із собою мали дерев'яні бити, кийки, відрізки металевих прутів та арматури. На куртках у них були георгіївські стрічки на наліпки "Стоп Майдан!" та "Одеса без Майдана!".

Слідство встановило, що підсудний напав на телеоператора одного з каналів, який висвітлював мітинг. Він завдав йому кілька ударів металевим прутом по ногах, повалив на асфальт і перервав відеознімання.

Позиції сторін 

Суд затвердив угоду про визнання винуватості.

Згідно з угодою про визнання винуватості від 08.07.2022, укладеної між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва в кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури Шпаченко С. М. та обвинуваченим, відповідно до вимог ст. 472 КПК України, обвинувачений Особа_1 повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях і зобов'язується беззастережно визнати під час судового провадження свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі обвинувачення.

Мотив суду 

Суд вважає, що дії обвинуваченого кваліфіковано правильно.

Покарання 

Сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченому за:

• ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі;
• ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 294 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі;
• ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 171 КК України у вигляді трьох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання за сукупністю злочинів у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України суд звільнив від відбування покарання з іспитовим строком на три роки.

2.6. Ухвала Черкаського апеляційного суду в справі №712/10956/16-к від 20 червня 2022 року  

(Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2021 року щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілих – без задоволення.) 

Мотив суду 

Представник потерпілих порушує питання про скасування вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.06.2021 в частині призначеного покарання та розв'язання цивільного позову, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеня тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. Просить ухвалити новий вирок, яким беркутівця визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України, і призначити покарання за: ч. 1 ст. 171 КК України у вигляді трьох років обмеження волі; ч. 2 ст. 365 КК України у вигляді семи років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки. Крім того, задовольнити цивільний позов у повному обсязі й стягнути моральну шкоду в розмірі 700 тисяч та 200 тисяч грн, спричинену внаслідок вчиненого щодо нього злочину.

Однак апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення висунутих вимог.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції з апеляційної скарги представника потерпілих не вбачає і колегія суддів не встановила. 

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси в справі №712/10956/16-к (Провадження № 1-кп/712/32/21) від 23 червня 2021 року.

Кваліфікація: ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України

Фактичні обставини справи 

Під час проведення акцій протесту 27.01.2014 року, бувши командиром батальйону міліції особливого призначення "Беркут" при ГУМВС у Луганській області, виконував та передавав по вертикалі злочинні накази керівництва. Обвинувачений прибув з батальйоном до Соборної площі в м. Черкаси, де відбувся розгін мітингувальників із застосуванням спеціальних засобів. Так, потерпілий журналіст на місці проведення мітингу невстановленому працівнику БМОП "Беркут" при ГУМВС України в Луганській області без вчинення опору показав посвідчення кореспондента ТОВ "НІС" ТК "ІНТЕР". Однак останньому співробітники "Беркут" протягом тривалого часу завдавали удари гумовим кийком: по потилиці, в ділянку голови, по кінцівках рук, тулуба і ніг, чим заподіяли тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку.

Крім того, обвинувачений, підійшовши до директора ПП "Видавничий Дім", що був одягнутий у жилет салатового кольору з написом "ПРЕСА" та в законний спосіб за допомогою відеокамери SONY DSR-40 проводив знімання акції протесту, наблизився до останнього, водночас вимагав від журналіста припинення відеознімання та наказав вимкнути відеокамеру, що останній вимушений був зробити.

Позиції сторін 

Обвинувачений, бувши обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з'явився, не прибув на судові виклики без поважної причини більш як два рази, тому суд здійснював спеціальне судове провадження.

Потерпілі підтверджують висунуту обвинуваченням версію.

Мотиви суду 

Провина обвинуваченого підтверджується показами потерпілих та свідків, що були допитані безпосередньо під час судового розгляду, ці свідчення послідовні, логічні та узгоджені між собою та іншими матеріалами кримінального провадження.

Оцінюючи зібрані докази в кримінальному провадженні в їхній сукупності, в результаті повного, всебічного та об'єктивного їхнього дослідження в судовому засіданні, суд вважає провину обвинуваченого Особи_4 доведеною повністю.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує:

• за ч. 1 ст. 171 КК України, як умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналіста;
• за ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам і супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Покарання 

Призначив покарання за:

• ч. 1 ст. 171 КК України у вигляді трьох років обмеження волі;
• ч. 2 ст. 365 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити Особі_4 остаточне покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки.

• Судові рішення за 347-1 КК України – відсутні;
• Судові рішення за 348-1 КК України – відсутні;
• Судові рішення за 349-1 КК України – відсутні.

УЗАГАЛЬНЕНІ ВИСНОВКИ 

Отже, з проведеного аналізу судової практики в справах простежується неоднозначне оцінювання судами доведеності фактів перешкоджання журналістській діяльності, яка полягає в частій неповній оцінці суб'єктивної сторони кримінальних правопорушень. У цьому аспекті суди звертають увагу саме на обізнаність обвинувачених у тому, що протиправні дії з їхнього боку спрямовані саме на журналістів, а не будь-яку іншу особу. Таким чином, важливу роль відіграє саме показування журналістського посвідчення та за потреби роз'яснення його змісту і відповідальності за незаконне перешкоджання або інші протиправні дії стосовно журналістів. 

Уваги також заслуговує факт правомірності діяльності журналіста, тобто відповідність його діяльності імперативним заборонним нормам, особливо в частині здійснення аудіо- та відеозаписів осіб. 

Суди беруть до уваги й поведінку журналістів після протиправного втручання в їхню діяльність, а саме: чи було викликано поліцію, чи було складено заяву про вчинення кримінального правопорушення та чи загалом журналісти сприймали неправомірні дії інших осіб як перешкоджання. Що стосується останнього, то, незважаючи на те що воно простежується в рішеннях суддів, все ж це жодним чином не повинне впливати на кваліфікацію діянь обвинуваченого, оскільки не входить до складу жодного з проаналізованих складів кримінальних правопорушень.

Також під час призначення покарання за  ч. 1 ст. 171 КК альтернативні покарання не дозволяють призначити адекватне співмірне покарання за вчинення правопорушення. Через такий стан речей судді обирають найм’якіше покарання (штраф) в максимальних межах, щоб їхнє судове рішення не було скасоване судом вищої інстанції. 

Це є  прикладом порушення принципу пропорційності, адже санкція ч. 1 ст. 171 КК передбачає покарання: штраф до 50 НМДГ (що у 2022 році становить 850 грн), або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років. Так, неспівмірною вбачається різниця між покаранням у вигляді штрафу до 850 грн та арештом. Із судової практики вбачається, що не у всіх випадках судді дотримуються домірності покарання правопорушенню, оскільки фактичні обставини деяких справ не дозволяють визнати особу такою, що підлягає хоч якомусь обмеженню свободи, у цьому аспекті, в порівнянні з іншими статтями КК України, громадські або виправні роботи, до прикладу, були б хорошою альтернативою.

Соломія Гулаткан, Роман Головенко