Знання кваліфікації злочинів проти журналістів допомагає вінницьким прокурорам поновитися на роботі

У липні цього року в житті Олега Ратушняка відбулася непересічна подія – колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду підтвердила його поновлення в прокуратурі. І допомогло в цьому панові Ратушняку, зокрема, знання статті 171 ККУ, а саме те, що перешкоджання журналістам – поняття розлоге. Можливо, тепер всі вінницькі прокурори знатимуть, що перешкоджання свободі слова трактується ширше, ніж вони звикли.

Як повідомляв сайт Deputaty.in.ua, у березні 2020 року працівники Вінницької обласної прокуратури складали іспити на знання законодавства та на загальні здібності й навички. І так сталося, що зі 121 працівника Вінницької обласної прокуратури в списках тих, хто успішно склав обидва іспити, не було прізвищ 44 прокурорів. Тобто понад третину (36 %) прокурорів не складали або провалили їх. Серед таких був і Олег Олександрович Ратушняк, якому за рік до того Порошенко надав звання заслуженого юриста України. Посада в нього була "прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду в кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області". Звучить задовго, але ми маємо розуміти, що саме такі прокурори, як Ратушняк, і "контролюють" роботу поліції, зокрема і щодо "журналістських" статей – 171, 345-1 та інших.

Олег Ратушняк завалив комп’ютерне тестування. Він відповідав на 100 запитань і зі ста можливих балів набрав 68. А мінімально потрібно було для переходу на наступний етап 70. Керівництво обласної прокуратури звільнило Ратушняка з посади, але він подав до суду. І виграв.

Пізніше судді апеляційного суду Моніч, Капустинський та Шидловський залишили без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року про те, що (Особа_1 – це Олег Ратушняк): "Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 2 квітня 2020 року про неуспішне проходження Особа_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Вінницької області від 29 квітня 2020 року №419к про звільнення Особа_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду в кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області; поновлено Особа_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді, що рівнозначна тій, яку він обіймав до звільнення, з 30 квітня 2020 року; стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь Особа_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 30 квітня 2020 по 3 листопада 2020 року в розмірі 150 069 гривень 76 копійок".

Та до чого тут журналісти, запитаєте ви, яка користь свободі слова від того, що прокурора поновили? Все просто: пан Ратушняк як доказ того, що комп’ютерна програма мала хибу, навів кілька прикладів, де він відповів, на його думку, правильно, але автори тесту вважали це невірною відповіддю. Фактично до 70 балів Ратушняку не вистачало правильних відповідей на два запитання. І ось одне з них стосувалося статті 171 ККУ. Процитуємо судове рішення:

"Щодо питання про те, "яке з названих діянь утворює склад злочину, передбаченого статтею 171 КК України "Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста", зазначено, по-перше, твердження Особа_1 про те, що "об'єктивна сторона аналізованого злочину, згідно з положенням статті 171 КК України, виражається в діях, які спрямовані на перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, якщо перешкоджання здійснювалося шляхом примушування журналіста до поширення, або відмова від поширення інформації. Примушування може бути поєднане із застосуванням психічного або фізичного насильства до журналіста чи його близьких", може визнаватися як вірне.

Однак потребує уточнення та конкретики зазначене запитання для визначення єдиної достовірної відповіді, оскільки формулювання "перешкоджання законній професійній діяльності журналіста", що вживається в статті 171 КК України, має значно ширше застосування, зокрема в судовій практиці, і передбачає діяння (дію або бездіяльність), що полягає в протиправному створенні перешкод (перепон) у реалізації права особи на здійснення діяльності, пов'язаної зі збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації, для її поширення на невизначене коло осіб через друковані ЗМІ, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет.

Якщо ж ідеться про виокремлене Особа_1 "примушування журналіста до поширення, або відмову від поширення інформації", то це фактично вплив на журналіста: "перешкоджання законній професійній діяльності журналіста" – діяння, зазначене в частині 2 статті 171 КК України.

По-друге, вказано, що вчинення передбачених статтею 171 КК України діянь часто супроводжується застосуванням або погрозою застосування фізичного насильства, вбивства, а також знищенням або пошкодженням використовуваних журналістом технічних засобів (матеріалів). Однак усі зазначені діяння можуть бути вчинені не лише з метою згаданого в статті 171 КК України перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності, а й, наприклад, з метою помсти, через наявність іншої думки щодо тем, які висвітлювалися журналістом, тощо. І якщо відповідні діяння не набувають форм згаданого в частині 2 статті 171 КК України "переслідування", вчинене не може вважатися перешкоджанням законній професійній діяльності журналіста й, відповідно, кваліфікуватися за статтею 171 КК України.

Стосовно чого зроблено висновок, що має право на існування і твердження Особа_1 про те, що за наявності для того підстав відповідне діяння слід додатково кваліфікувати, зокрема за статтею 345-1 КК України. Оскільки за умови, що діяння вчинено для перешкоджання веденню журналістом законної професійної діяльності, вони мали б кваліфікуватися за статтею 171 КК України (за сукупністю зі статтею 345-1 КК України).
Отже, з огляду некоректність вказаного запитання та аналізуючи всі викладені доводи, вважають, що, ймовірно, правильними на поставлене запитання є варіанти відповідей №1 та №3".

Досить непогано сформульоване визначення "перешкоджання": "діяння (дія або бездіяльність), що полягає в протиправному створенні перешкод (перепон) у реалізації права особи на здійснення діяльності, пов'язаної зі збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації, з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані ЗМІ, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет". І тут ми бачимо, що судді погоджуються з тим, що журналіст може поширювати інформацію не тільки традиційним шляхом (преса, радіо, телебачення), але фактично визнають як ЗМІ і "мережу Інтернет". Принаймні такі формулювання в судових рішеннях дають надію, що крига радянського підходу до визначення ЗМІ в судах нарешті скресає і, можливо, зовсім скоро правоохоронці нарешті погодяться і примиряться  реальністю, що інтернет-ресурси – теж ЗМІ і їхні журналісти мають такі самі права, як і журналісти газет, які читають дедалі менше. Хоча про "мережу" ще давно було в статті 345-1.

А вінницьким медійникам пощастило. Виходить, що, якщо їхнє провадження за 171-ю потрапить під контроль Олега Ратушняка, той, напевно, знатиме, як кваліфікувати й на що звертати увагу слідчим потрібно, і допоможе журналістам відстояти свої права.

Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області

Матеріал підготовлено в межах проєкту "Мережа медіаспостерігачів", який виконує ІМІ за підтримки Freedom House.