З війною, але без політики. Про що пишуть топові кропивницькі онлайн-ЗМІ

Останні пів року змінили споживання українцями новин. Ні, на жаль, критичніше сприймати інформацію ми не стали. Радше навіть навпаки: готові споживати все, що нам подадуть, витримуючи хіба поділ на свій / чужий стосовно видань, що продукують статті, або блогерів, які щохвилини викладають нові пости. 

І це не дивно. В умовах війни інформація – це життєво необхідний продукт, який забезпечує розуміння поточного стану справ країни. У вас же теж день починається з перегляду оновлень на телеграм-каналах топових ЗМІ та блогерів? Так? Не здивований. 

Та все ж контент, який ми споживали на початку повномасштабного наступу російських військ, і той, що готують для нас новинарі, зараз суттєво відрізняється. По-перше, його стало суттєво менше. А по-друге, журналісти плюс-мінус почали повертатися до не лише навколовоєнних тематик, даючи можливість хоч час від часу відволіктися від війни. Хоча б ненадовго. 

Цього місяця ІМІ дослідив тематику новин регіональних медіа, щоб зрозуміти, які саме теми є в топі, а які наразі зникли зі стрічок. Для вивчення обрали період з 8 по 12 серпня. Видання традиційно топові на Кіровоградщині: “Гречка”, “Без купюр”, “Точка доступу”, CBN та Dozor. 

Загалом за вказаний період згадана вище п’ятірка опублікувала на сторінках своїх онлайн-видань 323 новини. Найбільше, 84 новини, у “Гречки”, найменше, 42, у Dozorа. Водночас CBN, який зазвичай є лідером за кількістю контенту, цього разу хоч і тримається в трійці лідерів, та все ж до першого місця не дотягнув, опублікувавши за той тиждень 76 новин. 

Загалом новини було поділено на 13 умовних тематик: війна, соціальні наслідки війни, волонтерство / активізм, економіка / бізнес, кримінал / надзвичайні ситуації, екологія, позавоєнна соціальна тематика, культура, спорт, права людини, здоров’я / ковід та інше. Власне, на це от “інше” і припадає 20,7% всіх випущених за той тиждень матеріалів. Тут тобі і судові справи, і поради щодо вибору навчальних закладів, і різноманітні заходи посадовців, які й до культури не дотягують, і соціалкою не назвеш. Якщо коротко, мішанина тем та інтересів, які зачасту читають упівока, щоб не так насититись інформацією, як поставити собі галочку – “новини почитав”.

У відсотковому вираженні найменше такого “іншого” серед текстів у “Гречки”, найбільше у Dozorа. Майже третину новин останнього доволі важко підв’язати до однієї з обраних нами рубрик. Приклад, публікація “На Кіровоградщині потоки води замулили ділянки двох доріг (ФОТО)”, що в собі містить пів десятка фотографій доріг, які чистить спецтехніка, та найменування цих самих доріг, які, власне, й були замулені. Оце й усе. 

Показовою є інший бік медалі. Найменше текстів топові видання регіону присвятили політиці. Таких виявилося зовсім небагато. Якщо бути точним – один. Та й той стосувався не місцевого політичного бомонду чи навіть перипетій всеукраїнського рівня, а міжнародних рішень, ухвалених на користь України. Автором публікації “Сейм Латвії першим визнав росію державою-спонсором тероризму”  виявилася журналістка видання “CBN” Мирослава Липа. І, хоча міжнародна політика ніколи не була надто популярною темою для місцевих ЗМІ, з огляду на нинішню ситуацію в країні та безпрецедентний рівень допомоги від країн-партнерів кропивницьким медійникам варто було б частіше знайомити своїх читачів з міжнародними новинами. 

Йдемо далі. І має трійку фактично рівних за популярністю тематик. Трохи більш ніж 13% у криміналу та надзвичайних ситуацій, а також рівно по 13% у воєнної тематики та соціалки. Насправді тут пояснювати нічого й не потрібно. Про останні дві теми читачам завжди було цікаво дізнатися. На них, щоправда, більше “ставлять” у новинних виданнях “конвеєрного” типу, де віддають перевагу швидким новинам на оновленню стрічки кожні 10–15 хвилин. Для підтримання такого темпу роботи потрібно багато інфоприводів. А де ж їх брати, як не тут.

Ну а війна в нас і так тема номер один. І те, що ЗМІ намагаються відволікти читача від постійного пошуку інформації про здобутки й втрати нашої армії, то це лише тому, що офіційні повідомлення з’являються тільки кілька разів на добу, а перетворюватися на рупори анонімних телеграм-каналів ніхто із серйозних видань цілком очікувано не хоче. 

Якщо ж порівнювати підходи видань до вибору тем, то одразу стане зрозуміло – у кожного з топових ЗМІ регіону є свій почерк. До прикладу, “Гречка” найбільше уваги у своїх новинах приділяє волонтерській тематиці: інтерв’ю, репортажі із заходів, огляд волонтерських ініціатив. Усе це становить 19% загального числа текстів видання. Це найбільший показник серед інших ЗМІ, що потрапили до нашого огляду. 

Скажемо більше, його повним антиподом у цьому напрямі є Dozor, на “сторінках” якого за моніторинговий тиждень не з’явилося жодної новини, присвяченої волонтерам чи активістам регіону. Не знайшлося місця і для спорту, прав людини, політики і здоров’я. Такий от дисонанс. А от про що любить писати  Dozor, так це про кримінал та теми з розділу “інше”. На ці дві ніші припадає майже 62% всього контенту. 

Дещо схожа ситуація з темами в “Без купюр”. У топах той же “кримінал” та “інше”, однак решту тем висвітлено на порядок рівномірніше від попереднього видання. 

Найбільше ж про війну пишуть новинарники CBN – понад 18% загального числа новин. Водночас журналісти намагаються не лише розповідати місцеві історії, а й доносити ситуацію на фронті так, щоб це відрізнялося від щоденної тонни інформації від блогерів.

Ну і нарешті “Точка доступу”. У порівнянні з колегами-конкурентами цей сайт чимало уваги приділяє питанню здоров’я. Зокрема, продовжуючи стежити за ситуацією із захворюванням на коронавірус та поширенням мавпячої віспи.  

Як бачимо, кропивницькі топові ЗМІ, хоча й об’єднані певною регіональною специфікою, все ж мають свої власні особливості. І хоча регіону явно не вистачає новин з міжнародної політичної арени, оглядів економічної ситуації в регіоні, країні та “за порєбріком”, а також екологічних тем, усе ж тішить, що час від часу такі тексти проскакують. Та й експерименти з жанрами й темами тут вітаються. Не факт, звісно, що всім ті експерименти зайдуть, однак спробувати все ж варто. 

Павло Лісниченко, регіональний представник ІМІ у Кіровоградській області